Рішення

від 11.06.2012 по справі 5023/1084/11 (н.р. 57/268-09)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5023/1084/11 (н.р. 57/268-09)

вх. номер 4084/11

Судова колегія господарського суду у складі :

головуючий суддя Бринцев О.В.

судді: Суярко Т.Д.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю представників:

позивача - не з"явився;

3-ї особи (ТОВ "АСГ") - ОСОБА_3, директор;

3-ї особи (ОСОБА_4Г.) - не з"явився;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - ОСОБА_5, за довіреністю від 18.03.2010р.;

відповідача 3 - ОСОБА_5, за довіреністю від 25.02.2010р.;

відповідача 4 - ОСОБА_5, за довіреністю від 09.07.2009р.;

прокурора - Гавриленко О.В., за посвідченням № 173 від 23.08.2007р.

розглянувши матеріали справи за позовом:

ОСОБА_6 міської ради, м. Харків;

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Аутсорсинг ОСОБА_7В» , м. Харків;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізична особа ОСОБА_4, м. Санкт-Петербург;

до

відповідача-1: ОСОБА_8 особи - підприємця ОСОБА_9, м. Харків;

відповідача-2: ОСОБА_8 особи - підприємця ОСОБА_10, м. Харків;

відповідача-3: ОСОБА_8 особи - підприємця ОСОБА_11, м. Харків;

відповідача-4: ОСОБА_8 особи - підприємця ОСОБА_12,

м. Харків

про повернення та про звільнення земельної ділянки.

ВСТАНОВИЛА:

12.10.2009р. позивач ОСОБА_6 міська рада звернулася до господарського суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_9 В позові позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку загальною площею 0,0127 га по вул. Пушкінській, 22 у м. Харкові територіальній громаді міста в особі ОСОБА_6 міської ради з приведенням її у придатний до подальшого використання стан; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 50 кв.м. по вул. Пушкінській у м. Харкові з приведенням її у придатний до подальшого використання стан. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 1, 13, 15, 31, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 212 Земельного кодексу України. В позові позивач стверджує, що відповідач не виконав добровільно свій обов'язок по поверненню орендованої за договором оренди землі від 29.02.2008р. №340867100045 земельної ділянки, а тому цей обов'язок підлягає виконанню в примусовому порядку. Крім того, стверджує позивач, відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, площею приблизно 50 м2, вийшовши під час будівництва за межі ділянки, наданої йому згідно із вказаним договором.

В судовому засіданні 11.06.2012р. представник прокурора м. Харкова, котрий вступив у дану справу згідно із клопотанням від 10.09.2010р. (т.ІІ а.с. 54-55), не підтримує позовні вимоги, але й не відмовляється від позову. Натомість прокурор повідомляє про свою згоду із клопотанням відповідачів 2, 3 та 4 про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Таку свою позицію прокурор виклав усно в судовому засіданні 11.06.2012р. та письмово у своїх заявах долучених до матеріалів справи (т.VІІ а.с. 2, 17, 33-34).

Позивач ОСОБА_6 міська рада, правом на участь представника у судовому засіданні 11.06.2012р. не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. Натомість 21.03.2011р. позивач надіслав через канцелярію суду заяву в якій просить суд прийняти його відмову від позову та у зв'язку з цим провадження у справі припинити (т.ІV а.с. 94-97).

Судова колегія дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора та інших учасників судового процесу відмовляє позивачеві у прийнятті відмови від позову та у припиненні провадження у справі у справі. При цьому судова колегія враховуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. у даній справі №57/268-09 (т.І а.с. 159-163) зауважує, що прийняття відмови позивача від позову унеможливлюється позицією прокурора, котрий є самостійною процесуальною фігурою, і котрий наразі заперечує проти припинення провадження на цій підставі. Крім того, суд приймає до уваги, що матеріалами справи встановлено та підтверджено названою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. справі №57/268-09 суперечність відмови позивача від позову чинному законодавству. Так матеріалами справи встановлено і не спростовується сторонами факт невиконання відповідачем-1 свого обов'язку по поверненню орендованої земельної ділянки позивачеві, а отже, -й факт незаконного бездоговірного використання земельної ділянки та порушення цим інтересів держави та територіальної громади м. Харкова.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ "Аутсорсінг ОСОБА_7" позов підтримує. Представник третьої особи в судовому засіданні 11.06.2012р. вказує, що позовні вимоги є законними і обґрунтованими, вважає, що вони в повному обсязі підтверджені матеріалами справи. Крім того, стверджує, що відповідачем внаслідок невиконання прийнятих на себе обов'язків за договором оренди землі від 29.02.2008р. №340867100045 та фактом самовільного зайняття земельної ділянки порушені інтереси держави, а крім того, її, третьої особи, інтереси. Це порушення, стверджує представник, полягає у створенні перешкод в користуванні орендованими нею житловими приміщеннями, котрі знаходяться поруч із спірною земельною ділянкою.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 позов підтримує, про що зазначила у своїх письмових поясненнях. Правом на участь представника у судовому засіданні 11.06.2012р. третя особа не скористалася, причину неявки не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідач-1 ФОП ОСОБА_9 особисто, та в особі свого представника позов визнає, про, що додатково до поданої раніше заяви (т.ІV а.с. 87-88) він подав ще одну заяву (т.VІІ а.с. 35-36). В судовому засіданні 18.04.2011р. відповідач-1 також підтверджував факт самовільного зайняття ним земельної ділянки та факт невиконання обов'язку по поверненню ділянки, зайнятої на підставі спірного договору оренди. З урахуванням цього відповідач-1 просить суд винести рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі-2, 3 та 4 ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 проти задоволення позову заперечують. В судовому засіданні 11.06.2012р. представник відповідачів наполягає на задоволенні поданої раніше заяви про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (т.VІ а.с.91). Обґрунтовуючи дану заяву відповідачі вважають, що ними врегульовано спірні відносини із ОСОБА_6 міською радою стосовно спірної земельної ділянки. Доказом цього, на погляд відповідачів, є, зокрема, рішення ОСОБА_6 міської ради від 06.07.2011р. №339/11 та від 23.12.2011р. №555/11, якими земельна ділянка площею 0,0214 га по вул. Пушкінській 22 (кадастровий №6310136600:01:012:0035) надана відповідачу-3 в оренду.

Судова колегія за результатами дослідження матеріалів справи та заслуховування пояснень представників сторін приходить до висновку про те, що дане клопотання є безпідставним та необґрунтованим і задоволенню не підлягає у зв'язку з таким.

У відповідності до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У застосуванні ст. 80 ГПК слід ураховувати вказівки, що містяться в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. N02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України". У відповідності до п.3 названого роз'яснення п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України може бути застосовано зокрема при припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; в разі якщо, спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. Тобто припинення провадження у справі за відсутності предмету спору можливе лише у разі відсутності спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Натомість наразі предметом спору є виконання обов'язку відповідача-1 повернути земельну ділянку загальною площею 0,0127 га по вул. Пушкінській у м. Харкові територіальній громаді міста в особі ОСОБА_6 міської ради з приведенням її у придатний до подальшого використання стан та обов'язку по звільненню самовільно зайнятої земельної ділянки. З матеріалів справи вбачається, що до сьогодні обов'язок з повернення земельної ділянки позивачеві відповідачем-1 не виконаний, самовільно зайнята земельна ділянка відповідачами також не повернута. Тобто, спірні правові відносини сторін продовжують своє існування.

Не спростовують такий висновок колегії суддів твердження відповідачів 2, 3 та 4 про мирне врегулювання спору із позивачем зроблені із посиланням на рішення ОСОБА_6 міської ради від 06.07.2011р. №339/11 та від 23.12.2011р. №555/11. Критично оцінюючи ці посилання судова колегія враховує, що по-перше, названі рішення та інші пов'язані із ними документи, на які посилаються відповідачі, стосуються лише одного відповідача з чотирьох -відповідача-3 ОСОБА_11 та жодним чином не зачіпають прав та обов'язків інших відповідачів. Відтак, твердження про врегулювання цим рішенням правовідносин між позивачем та відповідачами 1, 2 та 4 є безпідставними. По-друге, у названих рішеннях ОСОБА_6 міської ради йдеться про земельну ділянку площею 0,0214 га по вул. Пушкінській 22 кадастровий №6310136600:01:012:0035 в той час, як предметом спору є повернення земельної іншої земельної ділянки, а саме ділянки площею 0,0127 га кадастровий №631013600:01:012:0028 та звільнення ще однієї самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0050 га. Доказів того, що земельна ділянка надана відповідачеві-3 є тотожною із названими спірними земельними ділянками відповідачами не надано.

За таких обставин судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідачів 2 ,3 та 4 про припинення провадження у справі.

Заява відповідачів 2, 3 та 4 про визнання необґрунтованою участі у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Аутсорсінг ОСОБА_7" (т.VІІ а.с.6-7) також залишається судом без задоволення з огляду на її необґрунтованість. Так ні ст.27 ГПК України, ні інші норми господарського процесуального законодавства України не передбачають можливості суду визнати необґрунтованою участь третьої особи у справі та/або виключити її з числа учасників судового процесу, навіть, якщо підстави для залучення її до участі у справі вже відпали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

29.02.2008р. між позивачем ОСОБА_6 міською радою та відповідачем-1 ФОП ОСОБА_9 укладено договір оренди землі №340867100045 (т.І а.с. 12-16) згідно умов якого відповідачеві-1 була надана в строкове платне користування земельна ділянка площею 0,0127 га., яка знаходиться по вул.. Пушкінській, 22 в м. Харкові. Земельна ділянка передана в оренду для реконструкції існуючого салону магазину з влаштуванням прибудови з підвалом (п.15). Строк дії договору визначено пунктом 8 договору до 01.07.2009р.

05.08.2009р., тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 29.02.2008р., відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин ОСОБА_6 міської ради було обстежено земельну ділянку по вул.. Пушкінській, 22 в м. Харкові. В результаті обстеження встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_9 для реконструкції існуючого салону магазину з влаштуванням прибудови з підвалом. При цьому право користування земельною ділянкою, котре було передбачене договором оренди землі від 29.02.2008р., після припинення дії договору не поновлено. Крім того, перевіркою виявлено самовільне зайняття ФОП ОСОБА_9 земельної ділянки площею орієнтовно 50 м2.

Наведені обставини підтверджуються актом обстеження земельної ділянки від 05.08.2009р. №2130/09 (т.І а.с.21) та крім того, висновком призначеної у справі судової будівельно-технічної експертизи від 28.03.2011р. №10366, виконаної ХНДІСЕ ім.. засл. Проф.. ОСОБА_13 (т.VІ а.с.73-82).

Такі обставини, на думку позивача, стали свідченням порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і явились підставою для звернення позивача до суду за їх захистом в примусовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 повернути позивачеві відповідну земельну ділянку суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст.13, ч.1 ст.31 Закону України В«Про оренду земліВ» ).

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі унормовані статтею 34 Закону України В«Про оренду земліВ» . У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Із наведеними нормами чинного законодавства України кореспондуються умови договору оренди землі від 29.02.2008р. укладеного між позивачем та відповідачем-1. Так згідно пункту 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Крім того, підпунктом В«ЗВ» пункту 31 договору оренди землі від 29.02.2008р. сторони визначили, що Орендар зобов'язаний при передачі земельної ділянки Орендодавцю до підписання акту прийому-передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, у тому числі усунути недоліки вказані орендодавцем. Приведення земельної ділянки у придатний стан включає в себе благоустрій території за необхідністю, при цьому за орендарем залишається право власності на всі будівлі, які будуть збудовані на ділянці у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що матеріалами справи достовірно встановлено наявність обов'язку відповідача-1 по поверненню позивачеві земельної ділянки площею 0,0127 га., яка знаходиться по вул.. Пушкінській, 22 в м. Харкові та факт невиконання цього обов'язку.

Приходячи до такого висновку суд враховує також факт визнання позову відповідачем-1, в тому числі визнання ним наявності цього обов'язку і визнання його невиконання (т.ІV а.с. 87-88, т.VІІ а.с. 35-36).

За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 повернути земельну ділянку загальною площею 0,0127 га по вул. Пушкінській, 22 у м. Харкові територіальній громаді міста в особі ОСОБА_6 міської ради з приведенням її у придатний до подальшого використання стан законними і обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відносно заперечень відповідачів 2, 3 та 4 проти цих позовних вимог мотивованих неможливістю повернення земельної ділянки без порушення їхніх прав внаслідок знесення майна, побудованого відповідачами на цій ділянці, суд зауважує наступне.

Згідно ст.525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Умовами договору оренди землі від 29.02.2008р. (п.31) передбачено, що приведення земельної ділянки у придатний стан включає в себе благоустрій території за необхідністю, при цьому за орендарем залишається право власності на всі будівлі, які будуть збудовані на ділянці у відповідності до вимог чинного законодавства України. Факт додержання відповідачами вимог чинного законодавства України під час будівництва нежитлових приміщень на спірній земельній ділянці підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2010р. у справі №47/167-10 (т.V а.с.59-70) і не заперечується іншими учасниками судового процесу.

Викладене означає, що задоволення позовних вимог про повернення земельної ділянки по вул. Пушкінській, 22 у м. Харкові територіальній громаді міста з приведенням її у придатний до подальшого використання стан не передбачає знесення (знищення, пошкодження) належного на законних підставам відповідачам майна, розташованого на цій земельній ділянці. Отже відповідні заперечення відповідачів проти задоволення позову є безпідставними і юридично неспроможними.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_6 міської ради про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 50 кв.м. по вул. Пушкінській у м. Харкові з приведенням її у придатний до подальшого використання стан судова колегія виходить з наступного.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України). Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 212 Земельного самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням ст.4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що в даному випадку прокурором та позивачем за для обґрунтування своїх вимог має бути доведений факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства" від 15.04.2008 N 271-VI, який набрав чинності з 07.05.2008, внесені зміни до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" в частині уточнення терміна "самовільне зайняття земельної ділянки". Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" даний термін викладено у такій редакції: „самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірнимиВ» .

Матеріалами справи встановлено факт використання відповідачами земельної ділянки за відсутності договору оренди, державного акту права власності права на постійне користування земельною ділянкою та акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі. Проте зі змісту статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» вбачається, що для визнання зайняття земельної ділянки самовільним встановлення цих фактів є недостатнім. Необхідним є також доведення того, що таке використання земельної ділянки не є наслідком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В даному випадку ця обставина прокурором та позивачем не доведена.

Натомість відповідачами 2, 3 та 4 на підтвердження правомірності зайняття та використання спірної земельної ділянки надано відповідні докази -рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2010р. у справі №47/167-10 (т.V а.с.59-70) яким визнано за ФОП ОСОБА_10М, ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою вул.. Пушкінська, 22. Крім того, про наявність згоди позивача на зайняття спірної земельної ділянки свідчать рішення ОСОБА_6 міської ради від 06.07.2011р. №339/11 та від 23.12.2011р. №555/11, якими земельна ділянка площею 0,0214 га по вул. Пушкінській 22 (кадастровий №6310136600:01:012:0035) надана відповідачу-3 ФОП ОСОБА_11 в оренду.

Такі обставини, на думку суду, свідчать про те, що дії відповідачів по зайняттю спірної земельної ділянки відповідно до закону є правомірними.

Приходячи до такого висновку суд, крім зазначених матеріалів справи та цитованих правових норм, враховує також позицію Державного комітету України із земельних ресурсів викладену в листі „Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" від 11.11.2008 р. N 14-17-4/12991. В цьому листі, зокрема, зазначається: „Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так, наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (стаття 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (стаття 97 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку може також набуватися на підставі цивільно-правової угоди при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України).В»

Так само суд приймає до уваги правову позицію у аналогічній справі висловлену Вищим господарським судом України у постанові від 26.11.2008р. №30-6/286-07-7384: „З аналізу вказаної норми (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» ) з урахуванням внесених змін вбачається, що не є самовільним зайняттям земельної ділянки ті дії щодо її використання, які є правомірними, навіть в разі відсутності відповідного рішення власника або вчиненого правочинуВ» . Подібну позицію Вищий господарський суд України зайняв також і в постанові від 06.11.2008р. №31/37пн.

За таких обставин позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 50 кв.м. по вул. Пушкінській у м. Харкові з приведенням її у придатний до подальшого використання стан є такими, що не відповідають чинному законодавстві і тому не підлягають задоволенню.

Крім викладеного суд відзначає також, незаконність та безпідставність тверджень третіх осіб про необхідність знесення будівель та споруд, які знаходяться на цій ділянці і належать відповідачам на праві власності. По-перше, такі вимоги не заявлені ні позивачем, ні прокурором у даній справі. По-друге, чинне законодавство України не передбачає можливості позбавлення особи права власності на нерухоме майно з тих підстав, що вона (ця особа) не здійснила оформлення права користування земельною ділянкою на якій це майно знаходиться. Зокрема відсутні такі підстави для припинення права власності в ст. 346 ЦК України, яка містить перелік підстав припинення права власності.

Більш того, такі твердження третіх осіб про знесення майна відповідачів (а також відповідні позовні вимоги, якщо б вони були заявлені позивачем та/або прокурором), прямо суперечать нормам міжнародного права та чинного законодавства України. Так це суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, згідно якої кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; Статті 41 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Також, такі твердження третіх осіб не відповідають статті 317 ЦК України, якою закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; частині 1 статті 319 Цивільного кодексу України, відповідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; Статті 321 ЦК України згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках та порядку, встановленому законом; Статті 147 ГК України де визначено, що вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Суд, приходячи до таких висновків, враховує також, що у аналогічній справі подібну позицію зайняв Вищий господарський суд України, який в постанові від 11.07.2007р. у справі №25/259-06 зокрема зазначив: „Оскільки товариство є власником майна розташованого на земельній ділянці ... позовні вимоги прокурора в інтересах держави про знесення частини вказаного майна також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки частина перша ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір (державне мито) покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача-1 в частині задоволених позовних вимог -- 42,50 грн. державного мита (85,00 грн. / 2 = 42,50 грн.) та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236,00 грн. / 2 = 118,00 грн.), в решті -- на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 346, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 147, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 88, 97, 120, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» , керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82- 85 ГПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити частково.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_8 особу - підприємця ОСОБА_9 (ідент. код: НОМЕР_1; місце проживання: 61118, АДРЕСА_1) повернути земельну ділянку загальною площею 0,0127 га по вул. Пушкінській, 22 у м. Харкові територіальній громаді міста в особі ОСОБА_6 міської ради з приведенням її у придатний до подальшого використання стан.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. Стягнути з ОСОБА_8 особи - підприємця ОСОБА_9 (ідент. код: НОМЕР_1; місце проживання: 61118, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_6 міської ради Харківської області (ідент. код: 04059243; місцезнаходження: 61200, м. Харків, м-н Конституції, 7) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 50 кв.м. по вул. Пушкінській у м. Харкові з приведенням її у придатний до подальшого використання стан та в стягненні решти судових витрат в задоволенні позову відмовити.

/Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2012р./

Головуючий суддя Бринцев О.В.

суддя Суярко Т.Д.

суддя Светлічний Ю.В.

/Справа №5023/1084/12/