Ухвала

від 07.07.2009 по справі 6/366

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                        УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 липня  2009 року                                                                        

Справа №

6/366

Колегія суддів

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  у складі:

головуючого  судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів                       - Бишевська Н. А.,

Коршун А. О.

при секретарі           - 

Гулая О. Г.

за участю

представників:

позивача:                      - ОСОБА_1, дов. № 5 від

09.06.2008

відповідача:         - 

ОСОБА_2, дов. № 11723 від 24.12.2007

                                       ОСОБА_3,

дов. № 2131 від 05.03.2009

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу

Добровеличківської міжрайонної податкової інспекції Кіровоградської

області     

на постанову   господарського суду Кіровоградської області

від 01 липня 2008 року

у справі   №

6/366                                                                                 

за позовом   ОСОБА_4

до 

 Добровеличківської міжрайонної державної

податкової інспекції

про  визнання нечинними податкових

повідомлень-рішень,-

в с т

а н о в и л а :

 ОСОБА_4 звернулося до суду з позовом, в якому

з урахуванням уточнень  просило визнати

нечинними податкові повідомлення-рішення Добровеличківської міжрайонної

державної податкової інспекції №000342310/0 від 20.09.07, №0000342310/1 від

10.10.07 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток

(доходи) приватних підприємств за основним платежем в сумі 112877,00 грн.,

штрафними (фінансовим) санкціями в сумі 11287,70 грн., а всього в сумі

124164,70 грн.

В обґрунтування

заявлених вимог позивач посилався на те, що операції між комітентом  та комісіонером в межах договорів комісії не

є продажем товарів (робіт, послуг), оскільки перехід права власності на товари

(роботи, послуги) між комітентом та комісіонером не відбувається. Не

включаються до валового доходу і не підлягають оподатковуванню кошти, залучені

платником податку на підставі договору комісії.

Постановою  Дніпропетровського окружного

адміністративного суду від 01 липня 2008 року задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з

постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій,

посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду

першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити

без задоволення. Зазначає, що в результаті порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1

ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», п.3. Порядку складання декларації з податку на прибуток,

затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.03

№143, позивачем  занижено податок на прибуток

за перше півріччя 2007 року на 112877 грн.

В судовому засіданні

представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти

задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових пояснення

зазначає, що в апеляційній скарзі заявником не вказано, у чому полягає

неправильність або неповнота дослідження доказів та встановлення обставин у

справі судом першої інстанції. Апеляційна скарга містить викладення заперечень

відповідача на позов.

Перевіривши в межах

доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення,

оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга

не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.200

Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає

апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо

визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив

судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено

судом, матеріалами справи підтверджено, Добровеличківською міжрайонною

податковою інспекцією Кіровоградської області проведено виїзну планову

перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.01.06 по 30.06.07, за результатами якої складений

акт №23/2310/00951899 від 14.09.07.

Під час перевірки

відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4,

пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

та п.3. Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого

наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.03 №143, що

призвело до заниження скоригованого валового доходу за перше півріччя 2007 року

на 267804,00 грн.

Крім того,

перевіркою встановлено порушення пп.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», а саме: позивач в колонці 5 «Балансова

вартість запасів усього на кінець звітного періоду» розрахунку приросту

(убутку) балансової вартості запасів таблиці 1 (додаток К1/1 до декларації з

податку на прибуток підприємства за 2006 рік) включив вартість запасів, які

використані для поліпшення основних фондів у 2006 році в сумі 183704,00 грн.,

внаслідок чого завищено суму убутку балансової вартості запасів (рядок 04.2

декларації з податку на прибуток за 2006 рік) та відповідно завищено суму

скоригованих валових витрат за 2006 рік на 183704,00 грн.

Позивачем включено в

І кварталі 2007 року в рядок 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування

попереднього податкового року) декларації з податку на прибуток 266215,00 грн.

Дана сума перенесена з декларації з податку на прибуток підприємства за 2006

рік.

Внаслідок викладених

порушень в акті перевірки від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2006 рік

без врахування такого значення за 2005 рік становить 82511,00 грн.

(266215-183704). За висновком Добровеличківської об'єднаної державної

податкової інспекції ОСОБА_4 занижено суму податку на прибуток за 1 півріччя

2007 року на 112877,00 грн.

На підставі

висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №

0000342310/0 від 20.09.07, яким визначено позивачу суму податкового

зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в загальному

розмірі 124164,70 грн. (основний платіж - 112877,00 грн., штрафні (фінансові)

санкції - 11287,70 грн.).

Означене податкове

повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами». За результатами розгляду скарга позивача залишена без

задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

10.10.07

відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000342310/1 про

визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному

розмірі 124164,70 грн.

Суд першої

інстанції, приймаючи постанову пор задоволення позовних вимог, виходив з того,

що відповідачем не доведена правомірність своїх висновків, викладених в акті №

23/2310/00951899 від

14.09.07, які стали

підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.   

Колегія суддів

погоджується з таким висновок суду першої інстанції і вважає його

обґрунтованим.

Відповідно до умов

укладених позивачем з ОСОБА_5 договорів комісії,  позивач як комісіонер взяв на себе

зобов'язання за дорученням та за рахунок комітента - ОСОБА_5 за винагороду

вчинити угоди щодо придбання від свого імені товару, а саме: ячменю фуражного,

в кількості, за ціною та строки, які встановлювалися в додаткових угодах до цих

договорів.   

На виконання

договорів комісії позивачем у межах періоду, що перевірявся, отримано грошові

кошти від комітента на загальну суму 2615270,00 грн. в якості авансових

внесків, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Виходячи з аналізу

документів бухгалтерського обліку, відповідачем зроблений висновок, що частина

грошових коштів, що надійшла на поточних рахунок позивача, використана

позивачем на власні господарські потреби, а не на придбання товару за

договорами комісії, у зв'язку з чим позивачем занижено скоригований валовий

доход на суму 267804,00 грн.

Як вбачається з

матеріалів справи, спірні договори комісії укладені позивачем з дотриманням

норм законодавства, що регулює вказані правовідносини в установленому порядку

недійсними не визнані.

За договором комісії

одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони

(комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за

рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

За правилами ст.

1016 Цивільного кодексу України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера

усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою, у зв'язку з чим

фактичні дії позивача по отриманню коштів від комітента  не суперечать ані умовам договорів, ані

нормам чинного  законодавства.

Пунктом 6.1.4

укладених позивачем договорів встановлені строки, в межах яких комісіонер

зобов'язувався повернути суми отриманої передоплати в повному обсязі у випадку,

якщо з будь-яких причин йому не вдасться придбати товар.

Враховуючи те, що

комісіонер з об'єктивних причин не зміг організувати придбання товару на

умовах, встановлених в договорах, а саме: через відсутність у регіоні товару,

що за своїми якісними показниками та/чи ціною відповідав би вимогам комітента,

суми одержаної передоплати було повернено на рахунок комітента відповідно до

його вимог в повному обсязі.

Правовий порядок в

Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто   не може бути примушений робити те, що не

передбачено законодавством. Органом державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.

19 Конституції України).

Відповідно до

пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на

який посилається відповідач, валовий доход включає  доходи з інших джерел, у тому числі, але не

виключно, у вигляді:

сум безповоротної

фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості

товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному

періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11

статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його

відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім

випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про

списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної

фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що

залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є

платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із

законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати

ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього

Закону.

Разом з тим, за

прямою нормою вказаного Закону не включаються до валового доходу і не

підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку

з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії,

консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також

згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі

права власності на таке майно (абз. 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств»).

Операції між

комітентом та комісіонером в межах договорів комісії не є продажем товарів

(робіт, послуг), оскільки перехід права власності на товари (роботи, послуги)

між комітентом та комісіонером не відбувається (п.1.31 ст. 1 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств»).

Жодних обмежень,

виключень, спеціальних правил щодо дотримання платником податків цільового

призначення отриманих коштів у зв'язку із виконанням договору комісії законом

не встановлено. Чинне законодавство не передбачає обов'язок комісіонера

обліковувати грошові кошти, отримані як передоплата за договорами комісії,

окремо від власних грошових коштів з метою їх індивідуалізації та збереження

можливості підтвердити їх цільове використання. Отже, позивач правомірно не

включив до складу валового доходу грошові кошти.

Крім того, як

правильно встановив суд першої інстанції, акт перевірки №23/2310/00951899 від

14.09.07 не містить жодної вказівки на кількість (перелік), реквізити, та

істотні умови (термін повернення авансового платежу комітенту), договорів

комісії, що давало б підставу посадовим особам податкового органу стверджувати

про отримання позивачем доходу.

Інформація про рух

коштів на рахунках позивача згідно довідок банківських установ не є належним

доказом обов'язку позивача включити до складу валового доходу суми авансових

платежів за договорами комісії, оскільки виключний перелік підстав та порядок

формування об'єкту оподаткування податком на прибуток встановлений Законом

України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновок податкового органу

на підставі вказаної інформації про використання коштів комітента не за

призначенням є помилковим та необґрунтованим.

Грошові кошти за

авансовими платежами, які були отримані позивачем за період, що перевірявся,

повному обсязі повернуті комітенту, що підтверджується відповідними платіжними

дорученнями.

Також колегія суддів

погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення

вартості запасів, що були використані для поліпшення основних фондів, до

валових витрат.

Відповідно до

пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не

включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво,

реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та

витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням

нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та

підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Разом з тим,

відповідно до п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до

складу валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів (витрати

на поточний та капітальний ремонти, реконструкцію, модернізацію, технічне

переобладнання та інші види поліпшення основних фондів, які підлягають

амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів), у

сумі, яка не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп

основних фондів на початок такого звітного періоду. Витрати, які перевищують

вказану суму, розподіляються пропорційно сумі фактично здійснених платником

податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих об'єктів

основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів

відповідної групи або окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на

початок розрахункового кварталу.

Пункт 5.9 ст.5 цього

Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку)   балансової вартості товарів (крім тих, що

підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих

виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запаси) на склад, у

незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання

та поліпшення (перетворення, зберігання) яких відносяться до складу валових

витрат згідно з цим Законом (за винятком отриманих безоплатно).

Законом України «Про

оподаткування прибутку підприємств» не передбачено коригування у податковому

обліку по приросту (убутку) балансової вартості запасів, використаних для

поліпшення основних фондів у межах 10 відсотків балансової вартості основних

фондів на початок розрахункового кварталу.

За даними

податкового обліку позивача сукупна балансова вартість основних фондів на

01.01.06 року складає - 5690936,00 грн., 10 відсотковий ліміт витрат на 2006

рік на поліпшення основних фондів, відповідно, 

складає - 569094,00 грн.

/

Підприємством

вартість придбаних для використання у господарській діяльності матеріалів та

запасних частин по даті придбання відноситься до складу валових витрат по ряд.

04.1 декларації з податку на прибуток «витрати на придбання товарів (робіт,

послуг)».

Якщо у подальшому

матеріали та запасні частини використовуються для поліпшення основних фондів,

підприємство на вартість матеріалів та запасних частин використаних для

поліпшення основних фондів зменшує витрати по ряд. 04.10 декларації з податку

на прибуток  «витрати на придбання

товарів (робіт, послуг)», та збільшує валові витрати по ряд. 4.10 декларації з

податку на прибуток «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових

свердловин».

Згідно з даними

декларації з податку на прибуток фактичні обсяги поліпшень основних фондів з

використанням запасів здійснені позивачем наростаючим підсумком за 2006 рік і

становили 231624,00 грн. (Додаток К1/1 таблиця 3 Декларації), тобто є меншими,

ніж 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів на початок

звітного періоду.

Таким чином, колегія

суддів вважає, що позивач правомірно включив вартість запасів, що були

використані для поліпшення основних фондів, до валових витрат.

Правомірність дій

відповідача з цього приводу у встановленому порядку, як того вимагає ч.2 ст.71

Кодексу адміністративного судочинства України не доведена.

З огляду на

викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час

розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають

суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку,

застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права,

які регулюють саме ці  правовідносини і

зробив обґрунтований висновок про задоволення заявлених у даній

адміністративній справі позовних вимог.

Доводи апеляційної

скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а

стосуються особистого тлумачення позивачем окремих норм матеріального права.

Передбачені статтею

202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування

постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не

вбачаються.

Керуючись п.1 ч.1

ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу

Добровеличківської міжрайонної податкової інспекції Кіровоградської області

залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської

області від 01 липня 2008 року - без змін.

Ухвала суду

апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може

бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому

ст..212 КАС України.

Ухвала виготовлена в

повному обсязі

Головуючий:                                     І.Ю.

Добродняк

Судді :                                                                                                                               Н.

А. Бишевська

            А. О. Коршун