Ухвала

від 01.07.2010 по справі 4с-3/10

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 4с-3/10

Машівський районний суд Полтавської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого-судді Косик С.М.,

за участю секретаря Сизоненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

в с т а н о в и в :

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції ОСОБА_2. Заявник зазначає, що 15.10.2008 року між ним та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» був укладений кредитний договір щодо отримання 40050,00 грн. В забезпечення даного договору був укладений договір застави його власного автомобіля, який він в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору передав Банку. Він дізнався, що постановою державного виконавця на виконання рішення суду про стягнення заборгованості по кредитному договору та постанови про стягнення адмінштрафу накладено арешт на автомобіль, який знаходиться в заставі банку. У зв'язку з заборгованістю по кредиту, банк має намір звернути стягнення на предмет застави, але накладення арешту постановою держвиконавця є перешкодою в цьому. У зв'язку з цим заявник просить визнати дії державного виконавця ВДВС Машівського РУЮ ОСОБА_2 щодо винесення постанови про накладення арешту на заставний автомобіль марки ЗАЗ ТF699Р ЗНГ, чорного кольору, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, скасувати постанову про арешт вищевказаного автомобіля та звільнити його з під арешту.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні. Пояснив, що на даний час він має намір за рахунок заставленого майна задовольнити вимоги Банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором. На початку березня 2010 року йому стало відомо, що 10.09.2009 року державний виконавець Байрак С.М. постановою наклав арешт на все його рухоме майно, в тому числі і на автомобіль, який знаходиться під заставою в ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4». Також заявник зазначив, що в порушення Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не повідомив його про арешт автомобіля.

В судовому засіданні державний виконавець Байрак С.М. не погодився зі скаргою з підстав, викладених в письмовому запереченні від 25.06.2010 року. Пояснив, що 10.09.2009 року ОСОБА_1 було направлено постанову про накладення арешту на майно. Законом України «Про виконавче провадження» направлення постанов рекомендованою кореспонденцією не передбачено. Пояснив, що на виконанні у ВДВС Машівського РУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 696/3 від 08.09.2010 року, у зв'язку з не сплатою в добровільному порядку заборгованості, 10.09.2009 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника, в тому числі вищеназваного автомобіля. Зазначив, що арешт автомобіля був здійснено на підставі довідки з Чутівського ВРЕР ДАІ від 09.09.2009 року, згідно якої за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль марки ЗАЗ ТF699Р ЗНГ, чорного кольору, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1. Відомостей про знаходження автомобіля в заставі банку в довідці не було зазначено.

В судовому засіданні представник ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» ОСОБА_5 просить скаргу ОСОБА_1 задовольнити, так як ОСОБА_3 на даний час за рахунок даного автомобіля задовольнити свої вимоги до останнього, так як він має заборгованість по кредитному договору.

Заслухавши заявника, державного виконавця, представника ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4», дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2008 року між заявником ОСОБА_1 та ВАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» був укладений кредитний договір щодо отримання 40050,00 грн. строком на 84 місяці (а.с.5-7). В цей же день між цими ж сторонами було укладено договір застави автомобіля автомобіль марки ЗАЗ ТF699Р ЗНГ, чорного кольору, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1 (а.с.8-11).

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, на виконанні у ВДВС Машівського РУЮ знаходиться виконавчий лист на виконання постанови Машівського районного суду №3-165 від 12.03.2009 р.про стягнення з ОСОБА_1 адмінштрафу в сумі 2550 грн. та виконавчий лист Машівського районного суду №2-327/1 від 29.07.209 року про стягнення заборгованості по кредитному договору на користь ВАТ «ОСОБА_6 і кредит» в сумі 14191,51 грн.(а.с.26-31). Постановою державного виконавця від 08.09.2009 року ці виконавчі провадження об'єднано в зведене провадження № 693/3 (а.с. 32).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 4 цього ж Закону заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника.

Заявник в судовому засіданні не заперечував, що на даний час він заборгованість по зведеному виконавчому провадженні № 3-165 від 12.03.2009 року не сплатив.

Згідно довідки Чутівського ВРЕР ДАІ на ім'я ОСОБА_4 зареєстрований автомобіль марки ЗАЗ ТF699Р ЗНГ, чорного кольору, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1 (а.с.33).

10.09.2009 року державним виконавцем ВДВС Машівського РУЮ ОСОБА_2 було накладено арешт на автомобіль марки ЗАЗ ТF699Р ЗНГ, чорного кольору, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, про що останнього було повідомлено в цей же день (а.с.34-35).

Крім того, як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.04.2010 року, дані про заставу автомобіля марки ЗАЗ ТF699Р ЗНГ, чорного кольору, 2008 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1 за договором застави транспортного засобу від 15.10.2008 року, внесені до реєстру тільки 17.02.2010 року, що свідчить про те, що державний виконавець при накладенні арешту на вищезазначений автомобіль не міг знати про його заставу (а.с.13-14). Причини несвоєчасного внесення даних у витяг правового значення для вирішення справи не має.

Суд також враховує положення ст.19 Закону України «Про заставу», згідно якої заставодержатель за рахунок заставленого майна має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі. Також суд звертає увагу на ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні постанови 10 вересня 2009 року про накладення арешту на майно діяв в межах Закону України « Про виконавче провадження».

У відповідності до ч.3 ст.387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати згідно ст.388 ЦПК України покладаються на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 383-389 ЦПК України, ст.ст. 4,5, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.19 Закону України «Про заставу», суд,

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: