Рішення

від 02.07.2015 по справі 5/251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 р. Справа№ 5/251

За позовом прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 220, м. Львів

про стягнення 25 720 грн. 74 коп.

Суддя Ділай У.І.

За участі представників:

Від прокурора: Шевчук В.В. - прокурор відділу

Від позивача: Собечко Г.І.- представник (Довіреність б/н від 14.08.2014)

Від відповідача: не з'явився.

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго" до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 220 про стягнення 25 720 грн. 74 коп.

Ухвалою суду від 26.11.2008р. (суддя Петрик І.Й.) за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.12.2008р.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Петрик І.Й.) від 17.02.2009р. провадження у справі зупинено до вирішення по суті справи №10/313А

Згідно розпорядження голови господарського суду Львівської області від 28.09.2010р., у зв'язку з призначенням Петрика І.Й. суддею Київського апеляційного адміністративного суду справу №5/251 передано судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою суду 31.10.2011р. (суддя Фартушок Т.Б.) поновлено провадження та призначено судовий розгляд на 29.11.2011р.

Ухвалою суду 29.11.2011р. (суддя Фартушок Т.Б.) провадження у справі зупинено до вирішення по суті справи 10/313А.

Ухвалою суду 25.04.2014р. (суддя Фартушок Т.Б.) поновлено провадження та призначено судовий розгляд на 05.05.2014р.

Ухвалою суду 05.05.2014р. (суддя Фартушок Т.Б.) провадження у справі зупинено до вирішення по суті справи 10/313А (К/800/54895/13).

26.05.2015р. на адресу суду надійшов лист №05/2-754вих-15 від 25.05.2015р. (вх. №21611/15) Прокуратури Львівської області про поновлення провадження у зв'язку із вирішенням Вищим адміністративним судом справи № К/800/54895/13 до розгляду якої зупинялось провадження.

У зв'язку із припиненням повноважень судді Фартушка Т.Б. щодо здійснення ним правосуддя, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за яким дану справу розподілено судді Ділай У.І.

Ухвалою суду від 29.05.2015р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд на 18.06.2015р.

В судове засідання 18.06.2015р. з'явився прокурор та представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2015р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою від 18.06.2015р. розгляд справи відкладено на 02.07.2015р.

В судовому засіданні 02.07.2015р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Також представник позивача усно повідомив, що відповідач оплачує позивачу поставлену поточну теплову енергію в гарячій воді, а заборгованість за даним позовом відповідачем не оплачена.

Відповідач повторно в судове засідання 02.07.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи. Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01.10.2002р. між сторонами у справі укладено Договір № 376/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 10.1. договору термін його дії встановлено до 01.10.2003р., а в п.10.4 сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У п. 6.3. договору сторони погодили, що відповідач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії.

Проте, відповідач порушив умови договору, взятих зобов'язань щодо оплати теплової енергії Житлово-будівельним кооперативом № 220 належно не виконано.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням вимог п. 6.3 договору не оплатив позивачу за поставлену теплову енергію. Відтак, ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21 685,71грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідачу відповідно до положень ст. 625 ЦК України 543,63грн. 3% річних та 3491,40грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 376/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р., на виконання умов якого відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.

У відповідності із п. 6.1 та 6.3 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться відповідно до встановлених тарифів до 25-го числа місяця, наступного за звітним.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача до позивача до обсягів та нарахованої вартості поставленої теплової енергії немає. Заперечень щодо належного, якісного, своєчасного постачання теплової енергії відповідач суду не надав. Доказів оплати заборгованості відповідачем також не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем також не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 376/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 543,63грн. 3% річних та 3491,40грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, у зв'язку із тим, що при поданні позову, Прокурор Залізничного району м. Львова був звільнений від сплати державного мита.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 220 (79037, м. Львів, вул. Грінченка, 13/29, ідентифікаційний код 20856393) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 21 685,71грн. основного боргу, 543,63грн. 3% річних та 3491,40грн. інфляційних втрат.

3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 220 (79037, м. Львів, вул. Грінченка, 13/29, ідентифікаційний код 20856393) в доход державного бюджету 257,21 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.07.2015р.

Суддя Ділай У.І.