Ухвала

від 19.04.2011 по справі 38/294-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" квітня 2011 р. Справа № 38/294-10

вх. № 9657/6-38

Суддя господарського суду Харківської області Жельне С.Ч.

Без виклику представників сторін

розглянувши заяву за вх.8637 від 13.04.2011 року про роз*яснення рішення за позовом Sintal Agriculture Public Limited, м. Никосия

до ТОВ НВФ "Сінтал, Д" м. Харків

визнання юридичного факту та примусове виконання обов'язку в натурі.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року по справі № 38/294-10 за позовом Sintal Agriculture Public Limited, м. Нікосія, Кіпр, до Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків, Україна, про визнання юридичного факту та примусове виконання обов'язку в натурі, позов задоволений. Визнано кошти у сумі 2451866,51 доларів США (19572769,98 гривень за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року), які 14 грудня 2009 року були перераховані Sintal Agriculture Public Limited на поточний рахунок НВФ «Сінтал'Д»-ТОВ, іноземною інвестицією. Зобов'язано Науково-виробничу фірму «Сінтал'Д» - товариство з обмеженою відповідальністю в порядку, визначеному законодавством України, здійснити реєстрацію іноземної інвестиції до статутного фонду НВФ «Сінтал'Д»-ТОВ у розмірі 2451866,51 доларів США (19572769 грн. 98 коп. за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14 грудня 2009 року). Стягнуто з Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю (61070, м. Харків, вул. Чкалова, б. 7) на користь Sintal Agriculture Public Limited (Кіпр, м. Нікосія, Лампоусас 1, 1095, код НЕ 211464) (представник позивача гр. ОСОБА_1, 61020, АДРЕСА_1) - 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовну заяву було вмотивовано ухиленням Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю від реєстрації коштів в розмірі 2451866,51 доларів США (19572769, 98 грн. за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14.12.2009 р.) як іноземної інвестиції, що порушує права позивача, оскільки згідно ст. 13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 року № 93/96-ВР незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.

Від Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю до господарського суду надійшла заява про роз'яснення рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року по справі № 38/294-10 у якій заявник просить суд роз'яснити судове рішення в частині того: чи є рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. по справі № 38/294-10 підставою для зміни призначення платежу від 14 грудня 2009 року у сумі 2451866,51 доларів США визнаного інвестицією у банківських документах банка платника та банка отримувача зазначеного платежу; чи є у відповідності до приписів ч. 2 ст. 1090 ЦК України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. по справі № 38/294-10 обов'язковим для виконання банківською установою отримувача - ВАТ «БГ Банк», Україна, в частині зміни призначення платежу на суму 2451866,51 доларів США, здійсненого згідно платіжного доручення № РМІ55777113/020 від 14.12.2009 року.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Роз'яснення рішення - це виправлення господарським судом недоліків судового акта, який полягає в усуненні його неясності та викладення його у більш зрозумілій формі. Роз'яснюючи рішення господарський суд не вправі зачіпати суті рішення, тобто не має права змінювати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини ухваленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Під описками слід розуміти неправильне написання слів, прізвищ, імен, назв, тощо. Під арифметичними помилками слід розуміти неправильне викладення вихідних даних для розрахунків, які не відповідають наявним у справі доказам, результатів арифметичних дій. Не може вважатись арифметичною помилкою неправильне застосування числових показників, які встановлені законом (наприклад, неправильне застосування ставок держаного мита, індексів інфляції, процента за користування грошовими коштами, цін і тарифів, ставок податків і зборів, тощо) або договором (розміру неустойки). Роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Згідно із п. 1 абз. 1 ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 року № 93/96-ВР (далі - Закон № 93/96-ВР), іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 2 абз. 1 ст. 1 Закону № 93/96-ВР, іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Згідно із абз. 2 ст. 1 Закону № 93/96-ВР, підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Згідно із абз. 2 ст. 2 Закону № 93/96-ВР, іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України.

Згідно із ст. 13 Закону № 93/96-ВР, державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 14 Закону № 93/96-ВР, відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317 ЦК, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ст. 318 ЦК, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 318 ЦК унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ст. 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 2 ст. 1087 ЦК, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1088 ЦК, при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 1089 ЦК, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно із ч. 2 ст. 1090 ЦК, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Згідно із ч. 1 ст. 333 Господарського кодексу України (далі - ГК), фінанси суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

Згідно із ч. 1 ст. 334 ГК, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 334 ГК, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Згідно із ст. 339 ГК, фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції. Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність (2121-14). Банківські операції провадяться в порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно із ч. 1 ст. 341 ГК, розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.

Згідно із ч. 3 ст. 341 ГК, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Частиною 5 ст. 341 ГК унормовано, зокрема, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Згідно із ч. 1 ст. 344 ГК, міжнародні розрахункові операції провадяться за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами, які перебувають на території різних країн.

Згідно із ч. 3 ст. 344 ГК, міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.

Як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року по справі № 38/294-10, між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) 09.09.2009 року укладено контракт № 13-09-0009/W, який за своєю правовою суттю є договором купівлі-продажу. 14.12.2009 р. позивач, на виконання умов контракту № 13-09-0009/W від 09.09.2009 року, перерахував відповідачеві передоплату у розмірі 2700000,00 доларів США за платіжним дорученням № РМІ55777113/020 від 14.12.2009 року. 21.12.2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до контракту № 13-09-0009/W від 09.09.2009 р. у відповідності до умов якої загальна вартість контракту зменшена з 2700000,00 доларів США до 596266,98 доларів США. Повернення відповідачем позивачу раніше сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 2451866,51 доларів США (2750000,00 доларів США - 596266,98 доларів США = 596266,98 доларів США) не відбулося. 21.12.2009 р. Sintal Agriculture Public Limited, як єдиний учасник господарського товариства - Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю, прийнято рішення, за яким по-перше: грошові кошти у розмірі 2451866,51 доларів США, що станом на 14.12.2009 р. складає 19572769,98 грн. за офіційним курсом НБУ, які перераховані 14.12.2009 р. за платіжним дорученням № РМІ55777113/020 на підставі контракту № 13-09-0009 від 09.09.2009 р., слід вважати внеском Sintal Agriculture Public Limited до статутного капіталу Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю, по-друге: генеральному директору Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю доручено особисто або через будь-якого представника, якого він вважатиме за потрібне, зареєструвати зазначений внесок у якості іноземної інвестиції та у якості внеску в статутний капітал Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю, якщо будь-яка чи обидві реєстрації необхідні чи бажані у відповідності до законодавства України. Відповідач, в особі одноособового виконавчого органу господарського товариства - генерального директора ОСОБА_2, неодноразово письмово повідомлений позивачем (17.03.2010 р., 15.06.2010 р.) про прийняте позивачем рішення від 21.12.2009 р., проте відповідач будь-яких дій щодо реєстрації іноземної інвестиції Sintal Agriculture Public Limited у розмірі 2451866,51 доларів США (19572769,98 грн. за офіційним курсом НБУ на дату платежу - 14.12.2009 р.) у статутний капітал Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю станом з дня отримання повідомлень і по день ухвалення рішення господарським судом - не здійснив. Позивач, на лист від 15.06.2010 р., отримав від відповідача лист від 15.07.2010 р., яким відповідач повідомив Sintal Agriculture Public Limited про неможливість вважати суму у розмірі 2451866,51 доларів США інвестицією до статутного капіталу Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з тим, що по-перше: платіж був здійснений із банківської установи, яка розташована за межами України та при здійсненні інвестицій призначення платежу повинно було визначатися як «внесок у статутний фонд», а по-друге: призначення платежу у платіжному дорученні № РМІ55777113/020 від 14.12.2009 р. є іншим ніж «внесок у статутний фонд», а саме «попередня оплата за контрактом № 13-09-0009».

Господарський суд у рішенні від 08.11.2010 року по справі № 38/294-10 дійшов висновку про те, що в силу положень ч. 2 ст. 317 ЦК власник майна може приймати будь-яке рішення щодо свого майна, у тому числі і щодо зміни цільового призначення платежу, який був зроблений Sintal Agriculture Public Limited на поточний рахунок Науково-виробничої фірми «Сінтал'Д» - товариства з обмеженою відповідальністю 14 грудня 2009 р. за платіжному дорученні № РМІ55777113/020 від 14.12.2009 р., а рішення Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 р. є правомірним, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України (254к/96-ВР).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 акцентував: «Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо» (абзац другий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України наголошував: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (пункт 3 резолютивної частині Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп).

Згідно із ст. 2 Закону України про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 2453-VI, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Статтею 13 Закону № 2453-VI унормовано, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Частиною 1 ст. 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Роз'яснити, що рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року по справі № 38/294-10 є підставою для зміни призначення платежу у банківських документах банка платника та банка отримувача зазначеного платежу, у платіжному дорученні Sintal Agriculture Public Limited № РМІ55777113/020 від 14.12.2009 р. з призначення платежу «попередня оплата за контрактом № 13-09-0009»на призначення платежу «внесок у статутний фонд»щодо грошових коштів, розмір яких становить 2451866,51 доларів США. Щодо грошових коштів, розмір яких становить 596266,98 доларів США, то призначення платежу у платіжному дорученні Sintal Agriculture Public Limited № РМІ55777113/020 від 14.12.2009 р. не змінено.

2. Роз'яснити, що рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року по справі № 38/294-10, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, зокрема установами банків -отримувачами платежів по системі СВІФТ, в частині зміни призначення платежу з призначення платежу «попередня оплата за контрактом № 13-09-0009»на призначення платежу «внесок у статутний фонд»щодо грошових коштів, розмір яких становить 2451866,51 доларів США.

3. Копію ухвали направити сторонам.

Суддя Жельне С.Ч.