Рішення

від 30.06.2015 по справі 922/131/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р.Справа № 922/131/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Суслова В.В. , Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОК", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ "ПроКредитБанк", м. Київ про стягнення коштів в розмірі 52270,78 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - не з'явився;

Представник відповідача - ОСОБА_1 (керівник);

Третя особа - не з явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ток", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 52270,78 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування від 17.03.2011р. та просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.02.2014р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2014р. призначено у справі судову експертизу комп'ютерної техніки і програмних продуктів та доручити її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2014р., враховуючи повернення до господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_2 матеріалів справи № 922/131/14 з повідомленням про неможливість надання висновку експертизи № 6413, провадження у справі поновлялось. Розгляд справи призначено на 18.11.2014р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2014р. призначено у справі судову експертизу комп'ютерної техніки і програмних продуктів та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2015р., враховуючи повернення до господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_2 матеріалів справи № 922/131/14 з повідомленням про неможливість надання висновку експертизи № 2221, провадження у справі поновлялось. Розгляд справи призначено на 30.06.2015р. об 11:00 год.

У призначене судове засідання 30.06.2015р. представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, додаткових доказів по справі суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 30.06.2015р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, додаткових доказів по справі суду не надав.

У призначене судове засідання 30.06.2015р. представник третьої особи не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, додаткових доказів по справі суду не надав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_3 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

17.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (позивач по справі, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ТОК" (відповідач по справі) було укладено Договір банківського обслуговування б/н, згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26004060383889.

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, о розмірах якого банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до розділу Умов 3.18.4. передбачено, що, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки у розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушенням Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.18.5.1. Умов, Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Правилами змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 62500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача, яка наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за даним договором, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка до даного часу відповідачем не сплачена.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за Договором банківського обслуговування від 17.03.2011р., станом на 09.12.2013р., складає 52270,78 грн., з яких: 36500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10711,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2759,32 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 2299,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін , зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 17.03.2011р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати суду документи, які б підтверджували сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за користування ним за договором банківського обслуговування б/н від 17.03.2011р. та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення боргу по кредиту в сумі 36500,00 грн., 10711,96 грн. - по процентам за користування кредитом та 2299,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні.

Згідно п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

У відповідності до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу пеню, яка, за розрахунком позивача, склала 2759,32 грн.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 2759,32 грн.

Розглянувши відзив на позов, в якому заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про незаконний переказ грошових коштів через систему інтернет-банкінгу "Приват-24" у сумі 33200,00 грн. з поточного рахунку № 26004060383889, який зареєстрований на ТОВ Фірму "ТОК" на рахунок невідомої юридичної особи, в зв'язку з чим відповідач вважає що немає правових підстав для стягнення з ТОВ Фірми "ТОК" пред'явленої до стягнення суми заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, слідчим відділом Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 12012220480000869, яке внесене до Єдиного реєстру кримінальних проваджень 27.12.2012 року на підставі заяви директора TOB фірми «ТОК» ОСОБА_1 про незаконне заволодіння грошовими коштами у сумі 33200 гривень, шляхом незаконних операцій у системі інтернет-банкінгу «Приват 24».

Дане кримінальне провадження № 12012220480000869 проводиться слідчим відділом Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області за фактом перерахування невідомими особами з банківського рахунку TOB фірми «ТОК» грошових коштів в сумі 33200,00 грн. на рахунок ТОВ "Акцептбуд".

Відповідно до ст. 35 ГПК України, підставою для звільнення від доказування є, зокрема, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили та є обов'язковим для господарського суду при вирішення спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

В даному випадку, відповідачем до матеріалів справи не надано вироку суду на підтвердження закінчення кримінального провадження та притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні злочину щодо незаконного заволодіння грошовими коштами, які належать ТОВ Фірмі "ТОК".

Окрім цього, колегія судді наголошує на тому, що за клопотанням відповідача, ухвалами господарського суду від 19.05.2015р. та 18.11.2014р. у справі № 922/131/14 призначались судові експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів, проведення яких доручалось Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_2. На вирішення судових експертиз господарським судом ставились питання, вирішення яких дозволило би господарському суду, за допомогою спеціальних знань, встановити або спростувати факт несанкціонованого переказу з рахунку відповідача грошових коштів в розмірі 33200,00 грн.

Натомість, відповідно до наданих Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_2 до господарського суду повідомленнях від 30.09.2014р. та від 21.05.2015р., було зазначено про неможливість надання висновку експертиз, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення судом факту незаконного заволодіння грошовими коштами відповідача - ТОВ Фірми "ТОК".

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що факти викладені відповідачем у відзиві на позов, судом не приймаються, оскільки дані факти не були доведені відповідачем належними доказами під час розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" щодо стягнення з ТОВ Фірми "ТОК" пред'явленої до стягнення суми заборгованості належно обґрунтованими, документально доведеними, не спростованими відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 27, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОК" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 199, кор. Б, кв. 24, код ЄДРПОУ 24674909) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за договором від 17.03.2011р. в розмірі 52270,78 грн. (36500,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10711,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2759,32 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 2299,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом) та суму судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

справа № 922/131/14