Ухвала

від 06.07.2015 по справі 6/522

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"06" липня 2015 р. справа №6/522

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 р.

у справі № 6/522 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом ОСОБА_3

до 1. ОСОБА_4;

2. ОСОБА_2;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21»

треті особи 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубинська Наталія Іванівна;

2. Подільська районна у місті Києві державна адміністрація

про визнання недійсними правочину, рішення зборів учасників, статуту та скасування державної реєстрації змін до статуту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 р. у справі № 6/522 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним правочин у формі заяви від 22.01.2002 р.;

- визнано недійсними рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», оформлені протоколом № 17 від 22.01.2002 р.;

- визнано недійсними зміни та доповнення до редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», затверджені загальними зборами від 22.01.2002 р.;

- визнано недійсним договір про подальшу діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21» від 19.06.2002 р.;

- визнано недійсними рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», оформлені протоколом № 25 від 15.11.2004 р.;

- визнано недійсною нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», затверджену рішеннями загальних зборів учасників від 15.11.2004 р.

Також, вказаним рішенням суду відмовлено позивачу у задоволенні вимоги стосовно визначення розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21» наступним чином: ОСОБА_3 - 60% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 40% статутного капіталу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 23.06.2015 р. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 р., закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, а позовної заяви майнового характеру - 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт 4 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Доданими до апеляційної скарги квитанціями № № 13850366, 13850379, 13850382, 13850391 та 13850395 від 23.06.2015 р. підтверджується сплата апелянтом 3045,00 грн судового збору. Однак, вказані платіжні документи не є належними доказами сплати судового збору у встановленому законом розмірі з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

З позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що позивач просив:

1) визнати недійсним правочин у формі заяви від 22.01.2002 р.;

2) визнати недійсними рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», оформлені протоколом № 17 від 22.01.2002 р.;

3) визнати недійсними зміни та доповнення до редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», затверджені загальними зборами від 22.01.2002 р.;

4) визнати недійсним договір про подальшу діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21» від 19.06.2002 р.;

5) визнати недійсними рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», оформлені протоколом № 25 від 15.11.2004 р.;

6) визнати недійсною нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21», затверджену рішеннями загальних зборів учасників від 15.11.2004 р.;

7) визначити розмір часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес 21» наступним чином: ОСОБА_3 - 60% статутного капіталу, ОСОБА_4 - 40% статутного капіталу.

Відтак, колегія суддів вказує на те, що у поданій до суду першої інстанції ОСОБА_3 позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, об`єднано сім вимог немайнового характеру. Також, оскільки скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, ОСОБА_2 необхідно здійснювати сплату судового збору з урахуванням оскарження ним рішення суду першої інстанції лише в частині шести задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, перераховані вище квитанції, якими підтверджується сплата скаржником судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3045,00 грн не є належними доказами сплати судового збору у встановленому законом розмірі, оскільки 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви немайнового характеру для розгляду спору в суді першої інстанції, становить 609,00 грн, а разом 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання до суду першої інстанції позовної заяви, що містить сім немайнових вимог, з урахуванням апеляційних вимог заявника і часткового задоволення позову, складає 3654,00 грн. Тобто, фактично, заявник даної апеляційної скарги повинен розраховувати судовий збір за її подання виходячи із задоволеної частини позовних вимог.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України).

При цьому, колегія суддів зазначає, що після усунення вказаних обставин, апеляційна скарга може бути подана повторно в силу ч. 4 ст. 97 вказаного Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 р. у справі № 6/522 з доданими до неї матеріалами повернути заявнику без розгляду, а матеріали справи до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран