Рішення

від 08.07.2015 по справі 915/359/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 915/359/15

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Бартошук В.О.,

з участю представників сторін:

від Банку - Михеєнко І.М., дов. від 30.03.2015 р.;

від Управління - Павленко П.В., дов. від 12.05.2015 р. № 19/1-1947;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК",

03057, пр-т Перемоги, 41, м. Київ,

адреса для листування : Миколаївське регіональне відділення публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК",

54030, вул. Нікольська, 25-а, м. Миколаїв,

до Управління державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області,

54001, вул. Шевченка, 52, м. Миколаїв,

про стягнення заборгованості за договором овердрафту від 06.01.2011 р. № 01-11/О та додаткових угод до нього з повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами, пені та інших нарахувань на підставі договору та законодавства України за прострочення виконання грошових зобов'язань, штрафів за порушення вимог п.п. 4.2.4, 4.2.8, 4.2.9 договору овердрафту в редакції від 06.01.2011 р. та пп. 4.2.8 договору овердрафту в редакції додаткової угоди від 05.01.2013 р. № 3, а всього грошових коштів у сумі 222392 грн. 69 коп.,

та за зустрічним позовом Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області,

до публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК",

про визнання дійсним одностороннього правочину - заяви Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 20.01.2015 р. № 19/1-167 про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором та договорами банківського рахунку і банківського вкладу, а також про зобов'язання ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" провести зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявою від 20.01.2015 р. № 19/1-167, у сумі 126550 грн. 17 коп., яка наявна на розрахункових рахунках № 26001059643001 (104889 грн. 66 коп.) та № 26106059643003 (24498 грн. 80 коп.), у рахунок погашення заборгованості по договору овердрафту від 06.01.2011 р. № 01-11/0, -

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі - Банк) пред'явлено позов до Управління державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області (далі - Управління) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 222392 грн. 69 коп., із яких:

104748 грн. 15 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів;

20151 грн. 87 коп. - заборгованість з несплати відсотків за користування кредитними коштами;

23498 грн. 02 коп. - пеня за прострочення повернення кредитних коштів;

2700 грн. 69 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами;

21153 грн. 39 коп. - 21% річних, нарахованих за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість з повернення кредитних коштів) згідно ст. 625 ЦК України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 р. № 6;

2218 грн. 34 коп. - 21% річних за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами) згідно ст.625 ЦК України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 р. № 6;

29033 грн. 36 коп. - сума, на яку збільшилася заборгованість з повернення кредитних коштів з урахуванням індексу інфляції;

2938 грн. 87 коп. - сума, на яку збільшилася заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами з урахуванням індексу інфляції;

1400 грн. - штраф за порушення пп.4.2.4 договору в редакції від 06.01.2011 р.;

1150 грн. - штраф за порушення пп. 4.2.8 договору в редакції від 06.01.2011 р.;

400 грн. - штраф за порушення пп. 4.2.9 договору в редакції від 06.01.2011 р.;

13000 грн. - штраф за порушення пп. 4.2.8 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2013 р. № 3;

з посиланням на невиконання Управлінням своїх зобов'язань за укладеним між ними договором овердрафту від 06.01.2011 р. № 01-11/О та додаткових угод до нього.

До розгляду справи по суті Управлінням подано зустрічний позов до Банку, з урахуванням заяви від 19.06.2015 р. № 19/1-2431 про зміну предмету позову, про визнання дійсним одностороннього правочину - поданої Управлінням Банку заяви від 20.01.2015 р. № 19/1-167 про зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеними між сторонами у справі спірним договором овердрафту від 06.01.2011 р. № 01-11/0 та договорами банківського рахунку від 12.05.2010 р. № 2902 і банківського вкладу від 14.01.2014 р. № 3-14 ЮД, а також про зобов'язання ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" провести зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявою від 20.01.2015 р. № 19/1-167, а саме, грошових коштів у сумі 126550 грн. 17 коп., наявних на розрахункових рахунках № 26001059643001 у сумі 104889 грн. 66 коп. та № 26106059643003 у сумі 24498 грн. 80 коп., у рахунок погашення заборгованості по договору овердрафту.

Вислухавши представників сторін, які підтримали позовні вимоги повністю, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Щодо первісного позову.

Між Банком і Управлінням укладено договір овердрафту від 06.01.2011 р. № 01-11/0, до якого вносилися зміни і доповнення відповідними додатковими угодами.

За умовами договору, в редакції додаткової угоди від 10.01.2014 р. № 6, Банк надає овердрафт з лімітом 500000 грн. (п.1.4 договору) строком до 31.07.2014 р. (п.1.5 договору) за відсотковою ставкою в розмірі 16 % річних (п.1.6. договору), яка нараховується на суму зафіксованого дебетового сальдо на кінець кожного операційного дня, враховуючи день утворення дебетового сальдо (п.2.6 договору), та сплатою відсотків щомісячно до 7 числа місяця, наступного за місяцем їх нарахування (п.2.8 договору), з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 30 календарних днів (початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, по закінченню якого безперервно існувала заборгованість позичальника за овердрафтом), а позичальник Управління - на визначених у договорі умовах повернути кредитні кошти, здійснювати відповідні платежі Банку.

Суд визнає, що укладений сторонами договір овердрафту є кредитним договором.

Чинним законодавством України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Банком доведено, що ним на виконання договору надалися Управлінню на умовах овердрафту, починаючи з 14.08.2012 року, грошові кошти, при цьому початком останнього періоду безперервного користування овердрафтом є 04.02.2014 р., про що свідчить витяг із рахунку № 26001059643001Управління в Банку (т.2, ас. 11).

Із указаного витягу також випливає, що у період з 5 лютого по 6 березня 2014 року (останній календарний день безперервного користування овердрафтом) заборгованість з повернення кредитних коштів складала суму 104748 грн. 15 коп.

Саме зазначену суму Банком пред'явлено як позовну вимогу.

Проте, суд вважає, що Банком проігноровано, що в операційні дні у період 7 березня - 10 липня 2014 року на вказаний поточний рахунок Управління в Банку надходили грошові кошти, наприклад, 7 березня - в загальній сумі 2492 грн. 16 коп., 11 березня - в загальній сумі 6760 грн. 90 коп., 12 березня - в загальній сумі 3382 грн. 80 коп., 14 березня - в загальній сумі 2017 грн. 48 коп., і так далі, а всього за цей період надійшли грошові кошти в сумі 104880 грн. 66 коп., що також випливає із вищевказаного витягу з поточного рахунку Управління.

У відповідності до пп.3.1.5 договору овердрафту Банк мав скористатися своїм правом договірного списання з усіх відкритих у Банку рахунків позичальника грошових коштів на погашення заборгованості, зокрема суми овердрафту, нарахованих за користування ними відсотків, при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань у розмірах, визначених договором, а також неустойок.

Указані умови кредитного договору узгоджуються з положеннями чинного законодавства України, згідно яких грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження, зокрема у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч.2 ст. 1071 ЦК України).

Суд відхиляє викладену у відзивах на зустрічний позов позицію Банка, згідно якої Банк не мав повноважень здійснювати договірне списання з поточного рахунку Управління після введення відносно Банку процедури тимчасової адміністрації на період з 3 березня по 10 червня 2014 року.

Така позиція обґрунтована посиланням на положення ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою передбачено, що з моменту введення тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом, та ст.52 цього Закону, якою передбачено черговість задоволення вимог кредиторів.

Позиція Банку основана на помилковому тлумаченні законодавства.

Дійсно на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 р. № 107 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 р. № 9 введено тимчасову адміністрацію Банку на період з 3 березня по 02 червня 2014 року, а потім - ліквідацію за рішенням від 11.06.2014 р. № 45 на підставі постанови Правління Національного банку України від 10.07.2014 р. № 339 .

Введення процедури тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання Банком умов укладеного з відповідачем кредитного договору в частині списання грошових коштів з поточного рахунку Управління на погашення його грошових зобов'язань за кредитним договором.

Чинним законодавством України, і Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зокрема, не передбачено у процедурі введення тимчасової адміністрації банку ні припинення укладених останніми договорів, ні зупинення ним виконання їх умов.

Із суті Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність" випливає, що у процедурі введення тимчасової адміністрації банківським установам належить виконувати господарські зобов'язання, якщо це буде сприяти збереженню або збільшенню ліквідної маси. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зокрема, передбачено, що уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку (ч.6 ст.38 Закону).

У відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк відповідає за своїми зобов'язаннями перед вкладниками і клієнтами своїми активами, в тому числі, належними йому грошовими коштами на поточному рахунку (ст.58 Закону).

Отже, у процедурі тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана виконувати умови укладених Банком договорів, за якими могли надходити грошові кошти на розрахунковий рахунок Банку.

У спірних правовідносинах Банк є кредитором, а Управління - боржником.

Про те, що Банк скористався своїм правом договірного списання з поточного рахунку Управління на погашення вартості наданих послуг з обслуговування цього рахунку свідчить, зокрема, стягнення Банком на свій рахунок грошових коштів у сумі 50 грн. 30.05.2014 р., що підтверджується зазначеним вище витягом з поточного рахунку Управління.

З огляду на викладене, Банк на підставі умов кредитного договору та у відповідності до вищенаведеного законодавства України мав повноваження здійснити списання грошових коштів, які обліковувалися на поточному рахунку відповідача в Банку, в рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту.

Таким чином, суд визнає, що Банком не доведено позовних вимог про стягнення з Управління заборгованості з повернення кредитних коштів у сумі 104748 грн. 15 коп.

У зв'язку з цим, суд визнає, що Банком не доведено й інших, пов'язаних із зазначеними вище вимогами, позовних вимог, а саме, про стягнення грошових коштів у сумах:

- 20151 грн. 87 коп. - заборгованості з несплати відсотків за користування кредитними коштами;

23498 грн. 02 коп. - пені за прострочення повернення кредитних коштів;

2700 грн. 69 коп. - пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами;

21153 грн. 39 коп. - 21% річних, нарахованих за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість з повернення кредитних коштів) згідно ст. 625 ЦК України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 р. № 6;

2218 грн. 34 коп. - 21% річних за неправомірне користування грошовими коштами (заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами) згідно ст.625 ЦК України та п.5.5 додаткової угоди до договору від 10.01.2014 р. № 6;

29033 грн. 36 коп. - суми, на яку збільшилася заборгованість з повернення кредитних коштів з урахуванням індексу інфляції;

2938 грн. 87 коп. - суми, на яку збільшилася заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами з урахуванням індексу інфляції;

а тому в задоволені вимог у зазначених розмірах та вимог про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів у сумі 104748 грн. 15 коп. належить відмовити.

Що стосується вимог Банку про стягнення штрафів за невиконання Управлінням умов договору.

У позовній заяві викладено вимоги Банку про стягнення з Управління штрафів:

1) в сумі 1400 грн. - за 28 допущених порушень пп.4.2.4 договору в редакції від 06.01.2011 р., які мали місце станом на 8 число січня-серпня, жовтня-грудня 2011 року; січня-серпня, жовтня, грудня 2012 року; лютого, березня, травня, липня, серпня, жовтня 2013 р.; січня 2014 року, посилаючись на те, що Управлінням у вказані періоди не подавалися Банку довідки з інших банків, в яких були відкриті поточні рахунки та/або існує кредиторська заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по суті кредиту, процентам, та штрафним санкціям) за попередній місяць;

2) в сумі 1150 грн. - за 23 допущені порушення пп. 4.2.8 договору в редакції від 06.01.2011 р., які мали місце станом на 1 число березня-грудня 2011 року; січня-грудня 2012 року; січня 2013 року, посилаючись на те, що Управлінням у вказані періоди не переведено всі грошові потоки лише через рахунки, відкриті в Банку;

3) в сумі 400 грн. - за 8 допущених порушень пп. 4.2.9 договору, які мали місце станом на 26 число вересня 2011 року; листопада 2012 року; січня-квітня, липня, вересня 2013 року, посилаючись на те, що Управлінням у вказані періоди не подано Банку актів звірок виконаних робіт;

4) 13000 грн. - за 13 допущених порушень пп. 4.2.8 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2013 р. № 3, які мали місце станом на 1 число лютого-грудня 2013 року; січня, лютого 2014 року, посилаючись на те, що Управлінням у вказані періоди не переведено грошові потоки через рахунки, відкриті в Банку, в розмірі пропорційному долі кредитів Управління.

Штраф за порушення умов п.п.4.2.4, 4.2.8, 4.2.9 договору в редакції від 06.01.2011 р. передбачено п.7.2 цього договору, згідно якого штраф застосовується за кожний факт такого порушення у розмірі 0,01 % від діючого ліміту овердрафту, а за порушення пп. 4.2.8 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2013 р. № 3 - у розмірі від 0,2 % від суми кредиту.

Суд вважає ці вимоги Банку безпідставними.

Так, згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Разом з тим, законодавством України передбачено, що умови договору визначаються з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

У відповідності до ст.173 ГК України господарським зобов'язанням є, зокрема зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обв'язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ст.180 ГК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Умови пп. 4.2.8 в редакції договору від 11.01.2011 р., згідно якого Управлінню належало проводити всі грошові потоки лише через рахунки, відкриті в Банку, суперечать законодавству України.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що, по-перше, господарюючий суб'єкт є вільним у виборі контрагента щодо розміщення грошових коштів на банківських рахунках, а умова вказаного підпункту договору обмежує таке право Управління; а по-друге, ч.3 ст.13 ЦК України передбачено, що не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, а згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність" банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції (ст.53 Закону).

Умови вказаного підпункту обмежують право Управління на розміщення своїх грошових коштів на рахунках в інших банківських установах, тобто, обмежують конкуренцію, а тому суд визнає, що у цій частині умови договору не породжують для сторін будь-яких прав та обов'язків, а їх порушення не тягне настання правих наслідків.

Крім того, суд визнає, що застосування на підставі п.7.2 договору в редакції від 11.01.2011 року штрафу за порушення умов, викладених у вказаному підпункті 4.2.8, підпунктах 4.2.4, 4.2.9 договору в редакції від 11.01.2011 р. та підпункту 4.2.8 в редакції договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 05.01.2013 р. № 3, також суперечать законодавству України.

Штрафні санкції є видом забезпечення зобов'язання (ст.546 ЦК України), при цьому основного зобов'язання (ст.548 ЦК України).

Основними зобов'язаннями за кредитним договором, згідно зі ст.1054 ЦК України, є: відносно банку - надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором; відносно позичальника - повернути кредит та сплатити проценти.

Штраф, у відповідності до ч.2 ст.549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умови зазначених вище підпунктів кредитного договору, які Банк вважає порушеними, не є основними зобов'язаннями окремого виду договору - кредитного договору; за цими умовами Управління не зобов'язано сплатити суму коштів або передати інше майно Банку, а тому їх невиконання або неналежне виконання не може бути забезпечене штрафом.

З огляду на викладене, суд визнає, що нарахування Банком штрафів за порушення зазначених підпунктів кредитного договору суперечить законодавству України, а тому вимоги Банку про стягнення вказаних вище сум штрафів не можуть бути захищеними, і в їх задоволенні належить відмовити.

Таким чином, у задоволені первісного позову належить відмовити повністю.

Щодо зустрічного позову.

Суд визнає, що підстав для задоволення зустрічного позову Управління до Банку немає.

Предметом зустрічного позову є визнання дійсним одностороннього правочину - поданої Управлінням Банку заяви від 20.01.2015 р. № 19/1-167 про зарахування зустрічних однорідних вимог за укладеними між сторонами у справі спірним договором овердрафту від 06.01.2011 р. № 01-11/0 та договорами банківського рахунку від 12.05.2010 р. № 2902 і банківського вкладу від 14.01.2014 р. № 3-14 ЮД.

Суд вважає, що заяву Управління від 20.01.2015 р. № 19/1-167 про зарахування зустрічних однорідних вимог не може бути визнано правочином.

Чинним законодавством України передбачено, що зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, зокрема, у випадках, встановлених законом (п.5 ч.1 ст.602 ЦК України).

Як зазначалося вище, відносно Банку процедуру ліквідації введено з 11.07.2014р.

У процедурі ліквідації, згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Банк не має повноважень здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог, і шляхом списання грошових коштів з банківських рахунків Управління на свій розрахунковий рахунок зокрема. Таке списання грошових коштів було б здійсненням банківської діяльності, а з дня відкликання банківської ліцензії та призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку не допускається вказаним вище законодавством, а тому Банк не мав повноважень здійснити зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі заяви Управління, на яку останнє посилається.

З огляду на викладене, у задоволенні зустрічного позову належить відмовити повністю.

Що стосується судових витрат у справі, то ст. 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на позивача у разі відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.43,82- 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 09.07.2015 р.

Суддя Ю.М. Коваль.