Постанова

від 17.03.2009 по справі б-19/34-04

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 17 березня 2009 р.                                                                                   

№ Б-19/34-04 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Короткевича О.Є.

суддів:

Катеринчук Л. Й., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної

скарги 

ОСОБА_1

на  постанову

Харківського апеляційного

господарського суду від 10.12.2008 року

у справі

№ Б-19/34-04

за заявою

ВДВС Дзержинського районного

управління юстиції 

до

ЗАТ "Український будинок

Селенга"

про

Банкрутство

Представники сторін та учасників судового провадження в судове засідання

не з'явились

встановив:

Ухвалою господарського суду

Харківської області від 05.02.2008 року у справі №Б-19/34-04 відмовлено в

прийняті позовної заяви ОСОБА_1. на підставі п. 3 ст. 62 ГПК України.

Постановою Харківського

апеляційного господарського від 10.12.2008 року 

ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2008 року  у справі 

№Б-19/34-04  залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду

апеляційної інстанції гр. ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою в якій просить суд скасувати постанову Харківського

апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року у справі №Б-19/34-04 з

посиланням на порушення судом норма 

матеріального та процесуального права, а саме вимог Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

ст. 22 Конституції України, ст. 4, 268 Цивільного кодексу України та ст. 59-61

ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду

України від 10.02.2009 року прийнято касаційну скаргу гр. ОСОБА_1на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року до

провадження та призначено скаргу до розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача,

представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального

права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна

скарга  підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав.

До господарського суду Харківської

області звернувся гр. ОСОБА_1з позовною заявою до банкрута ЗАТ

"Український будинок Селенга" 

про стягнення  заборгованості по

майновій шкоді у розмірі 39 085 760 крб., майновій вигоді у розмірі 630 000

грн., моральних збитків у розмірі 500 000 грн., індексу інфляції у розмірі 500

000 грн. та судових витрат 10 000 грн.

Ухвалою господарського суду

Харківської області від 05.02.2008 року відмовлено гр. ОСОБА_1 в прийняті

вищезазначеної позовної заяви.

Судом було відмовлено в прийняті

заяви, так як ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2007

року було затверджено звіт ліквідатора про проведену ліквідаційну роботу,

ліквідаційний баланс підприємства-банкрута та припинено провадження у справі

№Б-19/34-04 в порядку ст. 40 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 1 ст. 5 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлює, що провадження у

справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним

кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно ст.ст. 4, 43 ГПК України

судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та

об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у

відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Статею 33 ГПК України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень.

          Судом

апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської

області від 17.04.2007 року затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний

баланс підприємства банкрута, ліквідовано 

юридичну особу - ЗАТ "Український будинок Селенга" та

припинено провадження у справі №Б-19/34-04 про банкрутство ЗАТ

"Український будинок Селенга" в порядку ст. 40 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Гр. ОСОБА_1. звернувся до суду з

заявою  до банкрута ЗАТ "Український

будинок Селенга" про стягнення заборгованості по майновій шкоді у розмірі

39 085 760 крб., майновій вигоді у розмірі 630 000 грн., моральних збитків у

розмірі 500 000 грн., індексу інфляції у розмірі 500 000 грн. та судових витрат

10 000 грн. тобто вже після припинення провадження у справі тому суд

апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції правомірно

відмовив Гр. ОСОБА_1. у прийняті позовної заяви на підставі п. 3 ст. 62 ГПК

України.

Однак з даним висновком суду

апеляційної інтонації погодитись не можна виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 1115,

1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція

на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення

місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на

предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи

процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин  справи.

З змісту ухвали суду першої

інстанції вбачається, що питання про ліквідацію зазначеного вище підприємства -

банкрута в установленому законом порядку судом не досліджувалась.

Відповідно ст. 91 Цивільного кодексу

України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення

і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її

припинення.

Згідно п. 5 ст. 111 Цивільного

кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного

державного реєстру запису про її припинення.

Окрім того, в ст. 33 Закону України

“Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”,

зазначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до

Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної

особи.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону

України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”

дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної

особи є датою припинення юридичної особи.

Разом з цим судом першої інстанції

не було встановлено чи ліквідовано в установленому законом порядку ЗАТ

"Український будинок Селенга".

Суд апеляційної інстанції на

вказане порушення судом першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до пункту 1 Постанови

Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення"

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

спірних правовідносин.

Судове рішення суду першої та

постанова суду апеляційної інстанції по справі цим вимогам не відповідає.

Таким чином, з матеріалів справи

вбачається, що судами при розгляді справи та прийнятті судового рішення не

взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх

сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх

обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського

спору.

Неповне з'ясування всіх обставин

справи, які  мають значення для справи,

дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі

справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним

законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені

попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала господарського суду

Харківської області від 05.02.2008 року та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 10.12.2008 року у справі №Б-19/34-04 підлягає

скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої

інстанції.

Під 

час  нового  розгляду 

справи  господарському  суду необхідно  врахувати 

викладене,  всебічно  і 

повно  з'ясувати  і 

перевірити  всі  фактичні 

обставини  справи,  об'єктивно 

оцінити  докази,  що 

мають  юридичне  значення 

для  її  розгляду 

і  вирішення  спору 

по  суті,  і 

в  залежності  від 

встановленого,  правильно  визначити 

норми  матеріального  права, 

що  підлягають  застосуванню 

до  спірних  правовідносин,  та 

прийняти  обґрунтоване  і 

законне  судове  рішення.

На підставі наведеного та керуючись

ст. ст.  1115, 1117,

1119, 11111 Господарського процесуального кодексу

України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу гр. ОСОБА_1 на

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року у

справі № Б-19/34-04 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 10.12.2008 року та ухвалу господарського суду

Харківської області від 05.02.2008 року у справі № Б-19/34-04 скасувати.

Матеріали справи № Б-19/34-04  направити до господарського суду Харківської

області.

Головуючий                                                             

О. Є. Короткевич                                                                                              

Судді                                                                          

Л.Й. Катеринчук

М.І. Хандурін