Рішення

від 31.03.2009 по справі 7/23-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31   http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 березня 2009 р.                                                                                                   

Справа 7/23-09

за позовом: Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м. Рівне.  

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинавтотранс", м. Гайсин,

Вінницька область. 

про стягнення 6 000,00 грн..

Головуючий суддя     Банасько О.О.    

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    ОСОБА_2- представник, довіреність № 2989

від 17.11.2008 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ

"Гайсинавтотранс" на користь СПД-ФО ОСОБА_1 боргу за надані послуги

по перевезенню вантажу в розмірі 6000,00 грн..

Ухвалою суду від 03.02.2009 року

порушено провадження у справі № 7/23-09 та призначено до розгляду на 03.03.2009

року.

Сторони в судове засідання

03.03.2009 року не з'явились та не надали витребуваних ухвалою суду від

03.02.2009 року доказів, хоча про час та місце судового засідання були

повідомлені належним чином. Суд дійшов вказаного висновку виходячи з того,

що  позивачу та відповідачу ухвала від

03.02.2009 року надсилалась рекомендованою кореспонденцією, а факт її

отримання  підтверджується поштовими

повідомленнями № 83164 та № 36530 з яких вбачається, що ухвалу позивач отримав

12.02.2009 року, а відповідач 09.02.2009 року.

03.03.2009 року до суду надійшла

телеграма позивача, в якій останній просив відкласти розгляд справи на іншу

дату в зв'язку з хворобою його повноважного представника.

Враховуючи неявку сторін, ненадання

ними витребуваних доказів та клопотання позивача розгляд справи було відкладено

до 31.03.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання

повторно не з'явився та не надав документів які витребовувались від нього

ухвалами суду від 03.02.2009 року та від 03.03.2009 року.   При цьому йому було надіслано ухвалу від

03.03.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній

заяві. Слід зазначити, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної

особи № 534904 серія А00 наданого позивачем місцезнаходженням відповідача є

вул. 1 Травня, 5, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, яка є  ідентичною адресі, яка вказана позивачем в

позовній заяві. Також ця адреса співпадає з адресою, яка відображена в

Договорі-заявці. 

При повторній неявці відповідача в

судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"

обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному

державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4

інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року №

01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального

кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів

у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України

від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування

норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних

записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується,

що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного

місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників

судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому

відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з

поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно

до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України,

затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №

75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник

процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на

звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний

штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний

реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа,

дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19

інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №

01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського

процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу

господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови,

що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є

підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та

іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 03.02.2009 року про порушення провадження

у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 03.03.2009 року, які

наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана

відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських

судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є

підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що

вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином

про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове

засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із

врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній

матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням

представника позивача розгляд справи відбувається без здійснення технічної

фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні

обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.10.2008 року СПД-ФО ОСОБА_1

(Перевізник) та ТОВ "Гайсинавтотранс" (Замовник) укладено

Договір-заявку на виконання перевезення вантажів та транспортно-експедиційних послуг,

згідно якого Перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за

маршрутом с. Шпанів, Рівненська область - м. Сімферополь, АРК Крим, а Замовник

оплатити вказані послуги. У вказаному Договорі сторони погодили вартість

послуги по перевезенню вантажу, яка складає 7100,00 грн.. Відповідно до п. 2

Договору-заявки, оплата проводиться згідно виставлених рахунків-фактур за

надані послуги.

Виконуючи свої зобов'язання по

Договору позивач здійснив перевезення вантажу за вказаним маршрутом та доставив

вантаж у місце призначення.

На підтвердження виконання  своїх зобов'язань позивач надав

товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв серії 01АААФ №

522577 від 24.10.2008 року та обопільнопідписаний і засвідчений печатками двох

сторін акт здачі-прийняття робіт             

№ ВЧ-000307 оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні 31.03.2009

року.

При цьому судом встановлено, що

найменування вантажу (горілка), марка автомобіля (Рено), № автомобіля

(НОМЕР_1), № причепа (НОМЕР_2), які зазначені в Договорі повністю співпадають

із відповідними даними, які зазначені в товарно-транспортній накладній на

переміщення алкогольних напоїв серії 01АААФ № 522577 від 24.10.2008 року, що

свідчить про виконання зобов'язань позивачем на підставі умов Договору-заявки

від 24.10.2008 року.

Відповідач за отримані послуги

провів розрахунок на загальну суму 1700,00 грн., що підтверджується наданими

позивачем виписками банківської установи щодо руху коштів по особовому рахунку

за 24.12.2008 року (1100,00 грн.), 05.02.2009 року (500,00 грн.), 17.03.2009

року (100,00 грн.).

Таким чином розмір боргу

відповідача складає 5400,00 грн. (7100,00-1100,00-500,00-100,00).

Надаючи пояснення в судовому

засіданні 31.03.2009 року позивач зазначив, що відповідач сплатив після порушення

провадження у справі борг на суму  600,00

грн..

Як вбачається із відбитка штемпеля

відділення поштового зв'язку на конверті в якому до суду надійшла позовна заява

датою здачі позовної заяви для відправки до суду є 31.01.2009 року.

Беручи до уваги викладене суд

прийшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення

600,00 грн. згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України із-за відсутності предмету спору

в цій частині.

З урахуванням встановлених обставин

суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу

України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема,

передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174

Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати,

зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а

також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в

якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.209 ЦК України

правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому ч.1 ст.207 ЦК України

встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо

воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого

технічного засобу зв'язку. Частина 2 названої статті вказує, що правочин

вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його

стороною (сторонами).

Аналогічний припис міститься в ч.1

ст. 181 ГК України відповідно до якої 

господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного

документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Також,

згідно вказаної частини названої статті, допускається укладення господарських

договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами,

телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до

виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та

порядку укладення даного виду договорів. 

Слід зауважити, що у

Договорі-заявці від 24.10.2008 року сторони обумовили, що документи передані

факсом мають для обох сторін юридичну силу.

Згідно ч.3 ст.207 ЦК України

використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за

допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового

підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках,

встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою

згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх

власноручних підписів.

З огляду на вказані норми закону

суд приходить до висновку про наявність між сторонами укладеного письмового договору

оскільки Договір-заявка на виконання перевезення вантажів і

транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2008 року підписані сторонами та

скріплені їх печатками (а.с.8, т.1).

Відповідно до ст. 909 ЦК України за

договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується    доставити   

довірений    їй   другою  

стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка 

має  право на одержання вантажу

(одержувачеві),  а відправник

зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу

України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7

ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо

у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін).

Посилання позивача на надіслання

відповідачу вимоги факсом оцінюється судом критично оскільки належних доказів в

підтвердження такому не надано. Так, у вимозі про оплату наданих послуг з

перевезення вантажу зазначено про те, що на підтвердження її отримання

відповідач мав надіслати факсове підтвердження з підписом уповноваженої на

підпис особи та печаткою товариства.

Однак, як вказувалось раніше, в п.2

Договору-заявки сторони передбачили, що оплата проводиться згідно виставлених

рахунків-фактур за надані послуги.

За посиланням позивача 06.11.2008

року ним у відповідності до Договору-заявки  

було надіслано відповідачу рахунок-фактуру № ВЧ-000307 від 25.10.2008

року на суму 7100,00 грн., на підтвердження чого суду надано фіскальний чек від

06.11.2008 року № 9262, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні

31.03.2009 року. Слід зауважити, що в банківських виписках наданих позивачем,

відповідач при перерахуванні коштів робив посилання саме на рахунок-фактуру від

25.10.2008 року № 307.

З врахуванням встановлених

обставин, суд вважає, що дії відповідача по частковій оплаті підтверджують

інформованість та визнання ним зобов'язання по оплаті за отримані транспортні

послуги перед позивачем.

При цьому судом було також

враховано наступне.

В абзацах шостому та сьомому ст.104

Статуту автомобільного транспорту УРСР зазначено, що остаточний розрахунок за

перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі

рахунку автотранспортного підприємства або організації. Підставою для

виписки рахунку за виконані перевезення є товарно-транспортні накладні

або акти заміру (зважування) вантажу, а за користування автомобілями, робота

яких оплачується за почасовим тарифом, - дані путьових листів, завірених

вантажовідправником (вантажоодержувачем).

В п.14.4 Правил перевезень вантажів

автомобільним транспортом в Україні вказується, що остаточний розрахунок за

перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку

Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання

перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані

перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів

разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні

автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у

Замовника, - тільки дорожніх листів.

Відповідно до ст.527 Цивільного

кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -

прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не

випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має

право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або

виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе

ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК

України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК

України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її

вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або

законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї

заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить

особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського

процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на

підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин,

на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43

Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь

встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими

інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не

є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського

процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів

розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні

факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин

та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу

відповідача перед позивачем в розмірі 5400,00 грн. доведеною.

Всупереч наведеним вище нормам та

вимогам ухвал суду від 03.02.2009 року та від 03.03.2009 року відповідач не

подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо

стягнення  боргу, в тому рахунку доказів

проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо

руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім наданих позивачем

доказів часткового погашення відповідачем боргу на суму 600 грн.

За таких обставин, суд дійшов

висновку про часткове задоволення  позову

із врахуванням проведених відповідачем після подачі позовної заяви розрахунків.

При розподілі судових витрат суд

керується ч. 2 ст. 49 ГПК України та покладає судові витрати на відповідача,

оскільки господарський спір виник з його вини.

За письмовим клопотанням позивача

31.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.104 Статуту

автомобільного транспорту УРСР, п.14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним

транспортом в Україні,  ст.11, ч.1

ст.209, ч.ч.1, 3 ст.207,  509, 525, 526,

527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 909 ЦК України, ст.ст.173, 174,

ч.1ст.181, ст.193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45,

46, ч.ч.2, 5 ст. 49,  ст.75, п.1-1 ч.1

ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України,

суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов

задовольнити частково.

2. Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинавтотранс", вул. 1

травня, 5, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700 - (інформація

про реквізити - ідентифікаційний код - 35536925, р/р - 2600116018 в Райффайзен

банк Аваль, МФО - 302247) на користь суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Рівне, 33025 - (інформація про реквізити -

р/р НОМЕР_3 в РОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в м. Рівне,

МФО-НОМЕР_4, ідентифікаційний код - НОМЕР_5) - 5400 грн. 00 коп.

- боргу (п'ять тисяч чотириста грн. 00 коп.), 102 грн. 00 коп. -

відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (сто дві  грн. 00 коп.) та 118 грн. 00

коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

3. Видати

наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити

провадження в частині стягнення 600,00 грн. боргу відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст.

80 ГПК України.

5. Копію

рішення надіслати сторонам рекомендованим листом. 

Суддя                                            

Банасько О.О.

          Повний

текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК

України  03 квітня 2009 р.

віддрук.3

прим.:

1

- до справи.

2

- позивачу - СПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Рівне, 33025.

3

- відповідачу - ТОВ "Гайсинавтотранс", вул. 1 Травня, 5, м. Гайсин,

Вінницька область, 23700.