Постанова

від 08.02.2007 по справі 11/174-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/174-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 лютого 2007 р.                                                                                   № 11/174-06  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Муравйова О.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін котрі позивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу    Бур”янський А.В. дов. від 02.02.07 р. №4Решетняк Т.П. дов від. 20.09.06р.

Товариства з обмеженою відповідальністю “ПромІнжінірінг”

на постановуДніпропетровського апеляційного  господарського суду

від30.10.2006 року    

у справігосподарського суду  № 11/174-06Дніпропетровської області  

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ПромІнжінірінг”     

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський сирзавод”  

про стягнення 14679,57грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПромІнжінірінг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" 11 250 грн., що складають вартість товару переданого згідно з накладною №РН-0000037 від 17.05.2004 року,  157, 19 грн. річних, 572, 38 грн. інфляційних втрат, 2 700 грн.  збитків пов'язаних із сплатою юридичних послуг .

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.08.2006 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПромІнжінірінг” задовольнив, стягнув з  відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю  “Верхньодніпровський сирзавод”   на користь позивача 11250 грн. основного боргу, 157 грн.19 коп. річних, 572 грн.38 коп. інфляційних втрат, 119 грн. витрат по сплаті державного мита, 95 грн.58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В цій частині рішення вмотивоване доведеністю позовних вимог. В решті позову суд відмовив.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду Дніпропетровської області за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю  “Верхньодніпровський сирзавод” і  постановою від 30.10.2006 року ( судді Голяшкін О.В., Науменко І.М., Білецька Л.М.) скасував його, позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський сирзавод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПромІнжинірінг” заборгованість в сумі 3835 грн.20 коп., інфляційні втрати в сумі 255 грн.77 коп., річні в сумі 53 грн.59 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 33 грн.31 коп. В решті позову суд відмовив. В постанові суд послався на те, що на відповідача не може бути покладений обов'язок з оплати неякісного товару, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення вартості неякісних сирних ящиків у кількості 3300 од. задоволенню не підлягають. Решта отриманих відповідачем сирних ящиків у кількості 1700 од. були фактично використані відповідачем у господарській діяльності, тому їх вартість підлягає оплаті в сумі 3835 грн.20 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПромІнжінірінг”  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного  господарського суду, залишивши без змін рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення Дніпропетровським апеляційним господарським судом  норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом  не повно досліджені обставини справи в тому числі пов'язані з прийманням продукції та  складенням акта прийому продукції від 21.05.2004 року .

Товариство з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський сирзавод”  надало відзив на касаційну скаргу проти доводів якої заперечує з підстав викладених в постанові Дніпропетровського апеляційного  господарського суду.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутніх в судовому засідання представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування  господарськими судами попередніх інстанцій  норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що  17.05.2004 року відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю   “Верхньодніпровський сирзавод” отримав  за видатковою накладною № РН-0000037 на підставі довіреності від 17 травня 2004 року серії НАЯ № 135668 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово Транспортний Трест” сирні ящики в кількості 5000 штук за ціною 1 грн.88 коп. на загальну суму 11250 грн., в тому числі ПДВ –1875 грн. Факт отримання товару та його вартість сторонами не заперечується.

Листом від 17 жовтня 2005 року за вих.№110/32 Товариство з обмеженою відповідальністю  “Торгово Транспортний Трест” направило вимогу до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  “Верхньодніпровський сирзавод” про сплату вартості отриманий сирних ящиків у кількості 5000 од. в сумі 11250 грн. в семиденний строк з дня отримання повідомлення. Вказаний лист отримано відповідачем 07 листопада 2005 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю  “Торгово Транспортний Трест” та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю  “ПромІнжинірінг” 16 січня 2005 року укладено договір уступки вимоги (цесії) № 1601/06-2, за яким останньому передано право вимоги від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  “Верхньодніпровський сирзавод” виконання зобов'язань з оплати товару, отриманого згідно з накладною від 17 травня 2004 року № РН-0000037.

Товариство з обмеженою відповідальністю  “ПромІнжинірінг” звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  “Верхньодніпровський сирзавод” про стягнення суми боргу в розмірі 11250 грн., а також річних в сумі 157 грн.19 коп., інфляційних в сумі 572 грн.38 коп. та збитків по сплаті юридичних послуг в сумі 2700 грн.

Приймаючи рішення господарський суд Дніпропетровської області  задовольнив позовні вимоги, посилаючись лише на те, що доказом передачі товару є  належним чином оформлена  накладна від 17 травня 2004 року № РН-0000037. Дніпропетровський апеляційний господарський суд  в постанові задовольнив позовні вимоги частково, зазначивши, що в ході використання ящиків була виявлена їх неякісність, яка була пов'язана з неналежною якістю картону( його щільністю).

    Проте господарські суди попередніх інстанцій  не  дали належної оцінки тому факту,   що   правовідносини що склалися підпадають під дію затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року Інструкції  П-7 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” (далі Інструкція П-7).   Зазначена Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і Особливими умовами поставок або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за якістю і комплектністю.

Відповідно до пункту 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, приймання продукції за якістю здійснюється, зокрема, відповідно до супроводжуючих документів, які посвідчують якість продукції (сертифікат, посвідчення якості тощо). При цьому, відсутність відповідних документів не зупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, у якому вказується, які документи відсутні.

В разі поставки продукції з іншого міста її приймання  за якістю проводиться на складі отримувача  не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад отримувача  в разі доставки продукції постачальником або в разі вивозу продукції отримувачем ( пункт 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 13 Інструкції приймання продукції проводиться уповноваженими на те керівником підприємства - отримувача  або його заступником компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Згідно пункту 16 Інструкції, при виявленні невідповідності, зокрема, якості продукції, приймання продукції зупиняється та складається відповідний акт. Для продовження приймання викликається представник постачальника, а на одержувача продукції покладається зобов'язання зберігати продукцію неналежної якості в умовах, які перешкоджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач  також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складення акта представника виробника з іншого міста (відправника), якщо це передбачено в Основних або Особливих умовах  поставки , інших обов'язкових правилах чи в договорі.

При нез'явленні представника виробника ( відправника) за викликом отримувача  у встановлений строк і у випадках коли виклик представника з іншого міста  виробника ( відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції виконується представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товару –експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної  інспекції по якості ( пункту 20 Інструкції).

За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в місті розташування отримувача (покупця), при їхній відмові надати представника або нез'явленні його за викликом отримувача (покупця) перевірка за участю уповноваженого представника іншого підприємства (організації), направленого керівником або заступником керівника цього підприємства ( організації), або за участю компетентного представника громадськості підприємства - отримувача, призначеного керівником підприємства з осіб, затверджених рішенням фабричної, заводської чи місцевої профспілки цього підприємства.

 В ході розгляду справи господарські суди не перевірили належними засобами доказування додержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" відповідних приписів Інструкції № П-7, не дослідили відповідність складеного акта прийому продукції від 21.05.2004 року вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та  товарів народного споживання за якістю.

           Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України    передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд,  у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.   

Відповідно до статей  43, 47 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності , що відображується в судовому рішенні. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів всупереч вимогам статті  43 Господарського процесуального кодексу України не дослідили повно і всебічно всі обставини справи (обмежившись лише дослідженням накладної), чим порушили основний галузевий принцип здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким  господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і ,відповідно, правильного застосування законодавства.

Викладене свідчить про те, що судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому рішення  та прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  передбачені  процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанова Дніпропетровського апеляційного  господарського суду  підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області .

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

 Враховуючи викладене, керуючись статтями  1115, 1117, 1119–11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

                  Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 30.10.2006 року у справі  № 11/174-06   скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області .

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПромІнжінірінг” задовольнити частково.

Головуючий        суддя                                                   О.Муравйов

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                                     Л.Продаєвич