Постанова від 16.03.2009 по справі 2-405/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 16 березня 2009 р.                                                                                   

№ 2-405/07 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

Кота О.В., Владимиренко С.В.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Бориспільського

міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2007 року та постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2007

року  у

справі                                 

№ 2-405/07

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Технокомплекс"

до

1) ОСОБА_2; 2) ОСОБА_1

треті особи, що не заявляють

самостійних вимог на предмет спору

1)Васильджагаз Григорій

Георгійович; 2)Товариство з обмеженою відповідальністю

"Агробудпереробка-ЛТД"

про

про визнання договорів дійсними

за участю представників:

позивача:

не з'явилися

відповідачів:

ОСОБА_1, ОСОБА_3.

третіх

осіб: ОСОБА_4.

встановив:

Рішенням Бориспільського

міськрайонного суду Київської області від          15 січня 2007 року (суддя Корнієць

М.І.) позов задоволено.

Постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2007 року (Мазур Л.М., Писана

Т.О., Рудченко С.Г.) рішення міськрайонного суду Київської області залишено без

змін.

Не погоджуючись з прийнятими

судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду з

касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бориспільського

міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2007 року та постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2007 та

направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що

господарськими судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального

права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114

ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду

касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на

участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників

відповідача та третьої особи-2, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що 6 червня 2006 року між TOB "Технокомплекс" та

учасником Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агробудпереробка-ЛТД" -ОСОБА_2. був укладений договір

купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з

обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка -ЛТД" у розмірі 120000

грн., що складає 50 відсотків статутного капіталу Товариства.

Також, 6 червня 2006 року між TOB

"Технокомплекс" та учасником TOB "Агробудпереробка-ЛТД"

-ОСОБА_1. був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) частки у

статутному капіталі TOB "Агробудпереробка-ЛТД" у розмірі 120000 грн.,

що складає 50 відсотків статутного капіталу цього Товариства.

Задовольняючи позовні вимоги про

визнання дійсними договорів, суди виходили з того, що вказані вище договори

купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі TOB

"Агробудпереробка -ЛТД" не були посвідчені нотаріально, як вимагалося

умовами цих договорів.

Однак з такими висновками

погодитися не можна виходячи з наступного.

Суди повинні були повно і всебічно

розглянути та встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання

угод дійсними та виникненням у позивача права власності на зазначені частки у

статутному капіталі ТОВ "Агробудпереробка -ЛТД".

Задовольняючи позов Товариства з

обмеженою відповідальністю "Технокомплекс", суди попередніх інстанцій

не встановили, чи мало місце порушення прав інших осіб на вказані частки і чим

це підтверджується.

Крім того, додаткового з'ясування

судом потребує питання наявності у відповідача оригіналів розписок, на які він

посилається в касаційній скарзі.

Суди мали витребувати додаткові

необхідні для розгляду спору докази, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в

судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти відповідне

рішення.

Передбачені процесуальним законом

межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи

відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про

перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11

"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши

всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини

справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно ст. 43 ГПК України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законами. В порушення вказаної

норми суди прийняли рішення на підставі передчасних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110

ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та

постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 3 ст. 1119

ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної

скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної

інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду

необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких

ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених

обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія

суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та

невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосували норми

матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим  рішення та постанова підлягають скасуванню, а

справа направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

 Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

 Рішення Бориспільського міськрайонного суду

Київської області від 15 січня 2007 року та постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 12 жовтня у справі № 2-405/07 скасувати, а

справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                        

О. Кот

судді:                                                                        

С. Владимиренко

С. Шевчук