Постанова

від 21.04.2009 по справі 6/130/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2009 р.

Справа № 6/130/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів: 

головуючого - Л.І. Бойко, суддів:

Т.А Величко, А.М. Жукової

при секретарі судового засідання

Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача -

ОСОБА_3., від відповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши апеляційні скарги

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ЗАТ „Торговий дім „Селеніт”

на ухвалу

господарського суду Миколаївської області від 10.03.2009р.

по справі №

6/130/09

за позовом ОСОБА_1

до

ЗАТ „Торговий дім „Селеніт”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про

визнання недійсним договору найму (оренди) нерухомого майна від 05.02.2007р.

встановив:

          ОСОБА_1 05.03.2009р. звернулась до

господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним

договору найму (оренди) нерухомого майна, укладений 05.02.2007р. між ЗАТ

"Торговий дім "Селеніт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і

09.03.2009р. за цією позовною заявою порушено провадження у справі № 6/130/09.

          Одночасно з поданням позовної заяви

позивач звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову,

посилаючись на те, що за умовами договору можливий перехід у власність

нерухомого майна до ПП ОСОБА_2 і існує ймовірність відчуження майна на момент

виконання рішення суду.

          Ухвалою господарського суду

Миколаївської області від 10.03.2009р. клопотання про вжиття заходів щодо

забезпечення позову задоволено. В якості забезпечення позову накладено арешт на

нерухоме майно, отримане ПП ОСОБА_2 від ЗАТ "Торговий дім

"Селеніт" за договором найму (оренди) нерухомого майна від 05.02.2007р.,

а саме будівлю загальною площею 560,1 кв.м., у тому числі: підвал - 180,6

кв.м., перший поверх - 379,5 кв.м. (літ. В, в, в), яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1. Заборонено ПП ОСОБА_2 здійснювати дії щодо відчуження цього

нерухомого майна.

          Не погодившись з цією ухвалою суду,

відповідачі - ЗАТ "Торговий дім "Селеніт" і фізична

особа-підприємець ОСОБА_2 - звернулись з апеляційними скаргами,  в яких просять цю ухвалу скасувати,

посилаючись на її незаконність.

          Позивач вважає ухвалу суду законною і

обгрунтованою і просить залишити її без змін, апеляційні скарги - без

задоволення.

          Заслухавши пояснення представника

позивача та відповідача - ЗАТ „Торговий дім „Селеніт”, обговоривши доводи

апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла

висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню з огляду на таке.

          Згідно ст.66 ГПК України,

господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав

позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього

рішення господарського суду.

          Забезпечення позову застосовується

судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення

суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо

обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери

тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може

зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання

рішення.

          Обгрунтування необхідності

забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення

питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку

входять: факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових

сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику в

інших осіб; ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні

папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може

зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання

рішення.  Окрім того, особа, яка подала

заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення

позову.

       Оскільки заява про

забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування

покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування

повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

          У вирішенні питання про забезпечення

позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника

щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності,

обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового

процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і

предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити

фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності

утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі

невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких

заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного

судового процесу.

          Як вбачається з матеріалів справи та

із тексту оскарженої ухвали суду, судом застосовані заходи до забезпечення

позову всупереч вищевикладеним вимогам чинного процесуального законодавства та

за необгрунтованістю мотивів для вжиття цих заходів.

          Судом не обгрунтовано, що майно, яке

є у ЗАТ „Торговий дім „Селеніт” на момент пред'явлення позову до нього, може

зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання

рішення, ухвалу винесено без урахування розумності, обгрунтованості і

адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; ухвалу винесено без

урахування забезпечення збалансованості інтересів сторін. Крім того, суду не

надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 є власником цього майна, хоч

посилання на це є в заяві про забезпечення позову.

          З огляду на вищевикладене, правові

підстави для застосування заходів до забезпечення позову відсутні, а відтак

оскаржену ухвалу слід скасувати у зв'язку із порушенням судом першої інстанції

норм чинного законодавства.

Керуючись ст.

101, 103-105, 106 ГПК України,

колегія

суддів постановила:

Ухвалу господарського суду

Миколаївської області від 10.03.2009р. у справі № 6/130/09 скасувати, справу

направити до господарського суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст.105

Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її

прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному

порядку.

Головуючий

суддя                                                                          Л.І.

Бойко

судді :                                                                                              

Т.А. Величко     

                                                        А.М.

Жукова