Постанова

від 09.07.2015 по справі 916/4374/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 916/4374/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Суходольського С.М., посв. № 020273 від 05.09.2013 року;

Позивача -1: Коваленко Н.П., дов. № 31-4/10 від 17.04.2015 року;

Позивача -2: не з'явився;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: Чернова М.Г., дов. № 25-11 від 25.11.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року

у справі № 916/4374/14 господарського суду Одеської області

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі - 1) Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві"

2) Головного управління Держземагентства в Одеській області

до відповідача -1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений город"

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року заступник прокурора Одеської області, виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений город", просив визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 08.06.2010 року між відповідачами щодо оренди спеціалізованої споруди - майданчику для вирощування сільськогосподарських культур площею 27 320 кв. м (кадастрові № 5123755200:02:001:0494 та № 5123755200:02:001:0495) з змінами, внесеними договорами від 26.12.2011 року та від 11.01.2014 року; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений город" повернути Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельні ділянки площею 1,168 га (кадастровий № 5123755200:02:001:0494) та площею 1,564 га (кадастровий № 5123755200:02:001:0495), які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, надані Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" для науково-дослідних цілей та розташовані в межах сел. Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (т. 1, а.с. 2-10).

Позовні вимоги мотивовано тим, що фактично Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Зелений город" не спеціалізовану споруду - майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, а земельні ділянки, без належних повноважень та у порушення вимог Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2015 року (головуючий Оборотова О.Ю., судді Цісельський О.В., Гуляк Г.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року (головуючий Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Туренко В.Б.) (т. 1, а.с. 254-262) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 162-169).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 2, а.с. 16-21).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/975 від 11.06.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Полянський А.Г., судді Прокопанич Г.К. (доповідач), Шаргало В.І. (т. 2, а.с. 13).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2015 року касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.07.2015 року (т. 2, а.с. 14-15).

Розпорядженням секретаря другої судової палати № 03-05/1122 від 03.07.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Прокопанич Г.К. (доповідач), Шаргало В.І.

У судове засідання 09.07.2015 року представники позивача - Головного управління Держземагентства в Одеській області, відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Головного управління Держземагентства в Одеській області, відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення від 23.01.2008 року № 510-IV Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області видано Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" державні акти серії ЯЯ № 205792 від 12.06.2008 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,168 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0494 та серії ЯЯ № 205793 від 12.06.2008 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,564 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0495, які знаходяться в межах селища Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та надані для науково-дослідних цілей (т. 1, а.с. 36-37, 38-39).

Відповідно до акту прийомки-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок від 15.02.2008 року, переданих Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", які розташовані на території Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області загальна площа земельних ділянок в погоджених межах складає 15,2359 га, у т.ч. ділянка № 1- 12,0417 га ріллі, ділянка № 2 - 1,1683 га ріллі, ділянка № 3 - 1,5638 га ріллі, ділянка № 4 - 0,4621 га господарських дворів (т. 1, а.с. 40).

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що ґрунтовий покрив земельних ділянок площею 1,168 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0494 площею 1,564 га та за кадастровим № 5123755200:02:001:0495 є ріллею.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 08.06.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений город" було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме, спеціалізовану споруду - майданчик для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27 320 кв.м, розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, що перебуває на балансі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку та становить 77 000,00 грн. (т. 1, а.с. 21-27).

За актом приймання-передачі від 08.06.2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений город" прийняло об'єкт оренди за вказаним договором (т. 1, а.с. 29).

26.12.2011 року та 11.01.2014 року між сторонами було укладено договори про внесення змін до договору оренди від 08.06.2010 року в частині предмету оренди, розміру орендної плати та терміну дії договору, в результаті чого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений город" прийняло у строкове платне користування державне нерухоме майно: спеціалізовану споруду, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур (кадастровий № 5123755200:02:001:0494 та № 5123755200:02:001:0495) площею 27 320 кв.м, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (т. 1, а.с. 30, 32-33).

Згідно ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Суди дійшли висновку про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області на підставі оспорюваного договору передало в оренду саме земельні ділянки державної власності загальною площею 27 320 кв.м, які знаходяться у постійному користуванні державного підприємства на підставі відповідних державних актів, порядок передачі в оренду яких визначається Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а не нерухоме майно.

Крім того, як зазначено судами, факт передачі саме земельних ділянок, а не спеціалізованої споруди - майданчику для вирощування сільськогосподарських культур свідчить також і договір добровільного страхування орендованого майна, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений город" та приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" (т. 1, а.с. 45-48).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що оспорюваний договір укладено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області з перевищенням повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, у порушення ст. 123 Земельного кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 4 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У порушення принципу рівності сторін та змагальності судового процесу судами не перевірені доводи першого відповідача про те, що об'єктом оренди на час укладення оспорюваного договору було саме нерухоме майно.

Так, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувались докази, надані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та, відповідно, їм не надавалась відповідна оцінка, а саме, лист органу управління № 37-11-1-15/3585 від 12.03.2010 року щодо дозволу на передачу в оренду державного нерухомого майна - майданчику (т. 1, а.с. 65); довідку балансоутримувача про балансову вартість об'єктів оренди № 10 від 01.03.2010 року (т. 1, а.с. 67); лист-згоду балансоутримувача щодо передачі в оренду майданчика № 7 від 02.03.2010 року (т. 1, а.с. 66); рецензію на звіт про ринкову вартість об'єкта оцінки № 771 від 12.12.2013 року (т. 1, а.с. 69-70).

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" об'єктами оренди державного та комунального майна може бути лише майно, зазначене у частині першій статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Укладення договорів оренди майна, яке відповідно до пункту 2 статті 4 названого Закону та інших законодавчих актів України не може бути об'єктом оренди є підставою для визнання таких договорів недійсними на підставі статті 215 ЦК України.

Суди, беручи до уваги акт від 15.01.2014 року про огляд основних та оборотних засобів Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" як належний доказ відсутності у нього нерухомого майна у вигляді спеціалізованої споруди, не дослідили, чи було таке майно у підприємства саме на час укладення договору.

Також суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що оспорюваний договір, договори про внесення змін до нього від 26.12.2011 року та від 11.01.2014 року та акти приймання-передачі від 08.06.2010 року та від 11.01.2014 року теж було підписано представниками балансоутримувача - Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві".

Суди не надали оцінку тому, чи може вважатись підтвердженням наявності у Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" нерухомого майна у вигляді спеціалізованої споруди погодження керівниками зазначеного підприємства вищевказаних договорів та актів.

Наслідком порушення судом норм процесуального права є передчасне застосування ст. 216 ЦК України.

Таким чином, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року у справі № 916/4374/14 скасувати.

Справу № 916/4374/14 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало