Постанова

від 13.02.2007 по справі 15/344-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

13 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 15/344-06 

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого     

Овечкіна  В.Е.,

суддів

Чернова     Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю  

представників:

позивача

- Козачок М.О.,

відповідача 

- не з'явився,

розглянувши  у 

відкритому  судовому  

засіданні   касаційну скаргу

 приватного підприємця ОСОБА_1

на  рішення

від 16.10.2006 господарського

суду   Херсонської області

у справі

№15/344-06            

за  позовом

Новотроїцької селищної ради

до

приватного підприємця ОСОБА_1

про 

стягнення 4691,75 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду Херсонської області від

16.11.2006 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено - на підставі ст.ст.2, 18

Закону України “Про плату за землю” стягнуто з відповідача на користь позивача

3374,85 грн. збитків у вигляді неотриманого земельного податку, нарахованих за

період з 01.11.2004р. по 01.08.2006р. у зв'язку з безкоштовним користуванням

земельною ділянкою. В решті позовних вимог відмовлено.

Приватний підприємець ОСОБА_1 в

поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення

про відмову в позові, оскільки вважає, що згідно з п.6 Указу Президента України

від 03.07.1998  №727 відповідач, як

суб'єкт малого підприємництва та платник єдиного податку (свідоцтвоНОМЕР_2), не

зобов'язаний сплачувати податок за землю. Скаржник також посилається на те, що

розрахунок збитків позивачем зроблено виходячи з розміру орендної плати,

передбаченої п.2.2.1 рішення Новотроїцької селищної ради НОМЕР_3, однак,

договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався.

Колегія суддів, перевіривши

фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення і правильності

юридичної оцінки судом першої інстанції та заслухавши пояснення присутнього у

засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає

частковому задоволенню, а оскаржуване рішення -скасуванню з передачею справи на

новий розгляд до господарського суду Херсонської області з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні

вимоги суд виходив з того, що:

Рішенням Новотроїцької селищної

ради №НОМЕР_1 про

затвердження          проектів          відведення          земельних          ділянок несільськогосподарського

призначення, що передаються у власність

шляхом викупу затверджено проект

відведення земельної ділянки площею 987кв.м. в АДРЕСА_1 для обслуговування кафе

"ІНФОРМАЦІЯ_1". Відповідно до п.п. 2, 3 цього рішення необхідно було

в місячний термін замовити експертно-грошову оцінку земельної ділянки, але

відповідач заходів по розробці вказаної документації  на протязі 4-х років не здійснив, договір

викупу земельної ділянки не уклав  та

безкоштовно користується земельною ділянкою.         

Відповідно    до  

ст.2    Закону   України   

"Про    плату   за  

землю"  використання землі в

Україні є платним. Плата за землю справляється у  вигляді земельного податку або орендної

плати, що визначається залежно  від

грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову  оцінку яких не встановлено, визначаються до

її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок,

земельних часток  (паїв) та

землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл

продукції, сплачують земельний податок.

Посилання відповідача на те, що він

не повинен сплачувати платежі за 

користування земельною ділянкою, оскільки вона є його власністю,

суперечить чинному законодавству, оскільки він не надав доказів права власності

на земельну ділянку, що ним використовується. До того ж, відповідно до Закону

України "Про плату за землю" землекористувачі, що користуються

земельною ділянкою на праві власності сплачують до місцевих бюджетів земельний

податок, що відповідачем не зроблено.

Відповідач не сплачував за

користування земельною ділянкою кошти, чим спричинив збитки місцевому бюджету.

Позивач ці збитки визначив як неотримання ним земельного податку. Визначаючи

свої збитки таким чином позивач повинен був керуватись законодавством, що

регулює сплату земельного податку. Відповідно до ст.18 Закону Укриши "Про

плату за землю" платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного

податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Позивач,

нараховуючи збитки у вигляді нестриманого земельного податку не врахував

вказану норму і нарахував збитки за період з 01.08.2003 року по 01.10.2006

року, тобто вийшов за межі вказаних строків. Зважаючи на те, що позов заявлений

31.10.06р., що підтверджується штемпелем поштового відділення зв'язку, позивач

має право вимагати стягнення сум за період з 01.11.2004р. по 01.08.2006р., що

становить 3374 грн.85 коп.

Проте, колегія суддів не може

погодитися з висновками суду з огляду на таке.

Судом розглянуто та задоволено

позовні вимоги в частині стягнення збитків місцевого бюджету у вигляді неотриманого

земельного податку за період з 01.11.2004р. по 01.08.2006р., нарахованих

відповідачу за безоплатне користування земельною ділянкою площею 987 кв.м., на

якій знаходиться належна приватному підприємцю будівля кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”.

Однак, додана до скарги копія

свідоцтва про сплату єдиного податкуНОМЕР_2 вказує на те, що приватний

підприємець ОСОБА_1 був платником єдиного 

податку в 2005 році.

Згідно з абзацем 5 ч.1 ст.6 Указу

Президента України  від 03.07.1998

№727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний

податок, не є платником плати (податку) за землю. Колегія також враховує те, що

відповідно до п.6 постанови КМ України від 16.03.2000 №507 “Про роз'яснення

Указу Президента України від 03.07.2998 №727” суб'єкт малого підприємництва,

який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати

(податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні

ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Наведене свідчить про неповне

з'ясування судом обставин справи та є підставою для її передачі на новий

розгляд, оскільки в разі встановлення у відповідача статусу платника єдиного

податку у 2005 році вбачатиметься відсутність правових підстав для нарахування

позивачем збитків у вигляді неотриманого земельного податку за вказаний період.

Разом з тим, касаційна інстанція

вважає за необхідне на підставі ст.11112 Господарського

процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому

розгляді справи витребувати у Генічеської МДПІ 

належні докази щодо наявності у відповідача у 2005-2006рр. статусу

платника єдиного податку, а у приватного підприємця ОСОБА_1 -оригінал

свідоцтваНОМЕР_2 та, надавши їм ретельну правову оцінку, визначитись щодо

обгрунтованості чи необгрунтованості позовних вимог, оскільки відповідно до

абзацу 4 п.2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (затверджено

наказом ДПА України від 29.10.1999 №599 та зареєстровано в Мінюсті України

02.11.1999р. за №752/4045) свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але

в межах календарного року.  Тобто

термін дії свідоцтва не може перевищувати одного року.

Водночас з огляду на вищевказане

суду першої інстанції при новому розгляді справи слід надати позивачу

можливість на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України

уточнити розмір позовних вимог з врахуванням тих обставин, що переважна частина

збитків позивачем нарахована за 2005 рік.

Зазначеним обставинам, які

безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та

апеляційної інстанції  всупереч вимогам

ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної

правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково

перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна

інстанція на підставі ч.2                                ст.1115

Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне

встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної

юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає

направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які

мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного

підприємця ОСОБА_1  задовольнити

частково.

Рішення господарського суду

Херсонської області від 16.11.2006 у справі №15/344-06 скасувати з передачею

справи на новий розгляд до цього ж господарського суду.

Головуючий, суддя                                                                                                   

В.Овечкін

Судді:                                                          

                                                       Є.

Чернов

В. Цвігун