Постанова

від 20.02.2007 по справі 215/12-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 215/12-06 

         Вищий господарський  суд 

України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Києво -Святошинського районного

відділу земельних ресурсів

на постанову

від 16.10.06 Київського

міжобласного  апеляційного

господарського суду

у справі

№ 215/12-06 господарського суду

Київської області

за позовом

ТзОВ “Рекунова, Сав”як і

Партнери”

до

Києво -Святошинського районного

відділу земельних ресурсів

3-тя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                                   

Сільськогосподарське ТзОВ Агрокомбінат “Хотівський”

3-тя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:              Києво-Святошинська районна

державна адміністрація

про

визнання права власності на

земельну ділянку

у справі взяли участь представники

позивача: Невечеря

В.Г. дов. № 9 від 14.02.2007

відповідача: Новіцька

Н.К. дов. № 927 від 31.01.2007

3-я особа: Нагинайло

В.В. дов. № 10 від 12.02.2007

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Київської області від 06.06.2006 (суддя Писана Т.О.), залишеним без змін

постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

16.10.2006 (колегія суддів у складі: Фаловської   І.М.,  

Агрикової   О.В.,   Мамонтової  

О.М.)   позовні   вимоги задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що

позивачем доведено його право на земельну ділянку та надано відповідачу всі

необхідні документи для оформлення   

права власності на спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись з прийнятими

судовими рішеннями, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів

звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове

рішення, яким припинити провадження у справі. Скаржник зазначає, що судами неповно

встановлені обставини справи, а саме, що надана позивачем технічна документація

із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки не погоджена та не

затверджена органом місцевого самоврядування, а тому не може бути підставою для

виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту

на праві власності позивачу. Суд безпідставно посилається на рішення виконкому

Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №

47/4 від 30.12.05, оскільки рішенням не виконкому, а сесії сільської ради за

цим номером та датою не затверджено представлені матеріали інвентаризації

земельної ділянки, а надано позивачу дозвіл на розробку технічної документації

із землеустрою на оформлення права власності на земельну ділянку для ведення

товарного сільгоспвиробництва, на якій розташовані нежитлові приміщення.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують

право власності на спірну земельну ділянку не розроблялась та не подавалась до

відділу земельних ресурсів.

Судами порушено ст.377 ЦК України,

згідно якої до набувача будівлі або споруди переходить право власності   на ту частину   земельної ділянки, яка зайнята будівлею або

спорудою та на частину земельної ділянки, яка є 

необхідною   для   їх  

обслуговування.   Ця   норма  

застосовується,   якщо договором   про 

відчуження  нерухомості  не 

визначено  розмір  земельної ділянки. У даному випадку

договорами купівлі-продажу майна не визначено розмір    земельної   

ділянки.    Судом    апеляційної    інстанції   

достеменно встановлено, що спірна земельна ділянка площею 5,9601 га  відповідно до Державного акта на право

колективної власності на землю від 06.12.99 належить   КСП  

агрокомбінат 

"Хотівський",   тобто   власникам  

земельних часток (паїв), список яких є невід'ємною частиною державного

акта.

Судами зроблено хибний висновок про

те, що технічна документація погоджена відповідачем, оскільки ним підписано

технічне завдання по інвентаризації земельної ділянки, що є лише початковою

стадією проведення землевпорядних робіт, а не погодження зібраних в ході

інвентаризації матеріалів.

Суди безпідставно дійшли висновку,

що позивачем надані відповідачу усі необхідні 

документи для оформлення права власності на спірні земельні ділянки.

Крім цього, в порушення вимог ст.

49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладені

витрати по держмиту та інформаційно-технічному забезпеченню процесу. Стягнення

більш 5000 грн. наносить шкоду державному бюджету. Скаржник не вважає себе належним

відповідачем у справі.

Ознайомившись з матеріалами та

обставинами справи на предмет

надання їм попередніми судовими

інстанціями належної юридичної оцінки та

повноти встановлення обставин,

дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку,

що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій

встановлено наступне.

Позивач придбав у

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат

"Хотівський" нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: вулиця

Чапаєва, 36, село Лісники, Києво-Святошинський район, Київська область, про що

було укладено відповідний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17

серпня 2004 року.

Вказані нежитлові приміщення

розташовані на земельній ділянці загальною площею 5,9601 га, згідно з

проведеними роботами по інвентаризації земельної ділянки Державним

підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут

землеустрою". Межі зазначеної земельної ділянки вказані на земельному

кадастровому плані, який є складовою частиною технічної документації із

землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки.

Відповідно до визначеної експертної

грошової оцінки вартості земельної ділянки ПП "Золотий Лев" (ліцензія

Державного комітету України по земельних ресурсах №604286 від 12.12.2003 р.)

станом на 21.04.2006 р. експертна грошова оцінка земельної ділянки становить

489538грн.

Право власності на земельну ділянку,

на якій розташовані нежитлові приміщення було оформлено на Колективне

сільськогосподарське підприємство агрокомбінат "Хотівський", про що

видано Державний акт на право колективної власності на землю 6 грудня 1999 року

(а.с.36).

Під    час   

реорганізації    Колективного    сільськогосподарського підприємства   агрокомбінат   "Хотівський"   нежитлові  

приміщення  було передано його

правонаступнику під погашення кредиторської заборгованості (протокол зборів КСП

"Хотівський" від 03.03.2000, а.с.86). Правонаступник -КСП

агрокомбінату “Хотівський” -СГ ТОВ Агрокомбінат “Хотівський” на виконання

рішення загальних зборів членів КСП, продав нежилі приміщення позивачу.

На підставі статті 30 Земельного

кодексу України, діючого на період р передачі нежитлових приміщень, разом із

переходом права власності на нежитлові приміщення, переходило право власності

на земельну ділянку, на  якій розташовані

нежитлові приміщення. Таким чином право власності на земельну ділянку перейшло до

ТОВ АК "Хотівський".  

17.08.2004  між  СГ

ТзОВ Агрокомбінат „Хотівський" та позивачем у справі - ТзОВ

"Рекунова, Сав'як і Партнери" було укладено договір купівлі-продажу

нежитлових приміщень.

Відповідно до ст. 120 Земельного

кодексу України, що набув чинності з 1 січня 2002 року, при переході права

власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її

частину може переходити на підставі цивільне -правових угод, а право

користування -на підставі договору оренди.

Розмір земельної ділянки, на якій

розміщені нежитлові споруди в договорі не був визначений.

На підставі рішення виконкому

Лісниківської  сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області №47/4 від 30.12.05 ДП

"Київський НДПІ землеустрою" складено технічну документацію із

землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва.

Як встановлено попередніми судовими

інстанціями, в матеріалах технічної документації зазначено, що придбані

нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці загальною площею 5,9601

га. Межі ділянки вказані на земельному кадастровому плані та затверджені Актом

від 14.03.06 (а.с.49), який погоджено ДП "Київський інститут

землеустрою", позивачем, 

сільським головою, директором СГ ТОВ АК "Хотівський",

суміжними землекористувачами.  

Грошову оцінку вартості цієї

земельної ділянки визначено ПП "Золотий Лев" (ліцензія Державного

комітету України по земельних ресурсах №60484 від 12.12.03).

Відповідно до статей 125 та 126

Земельного кодексу України приступити до використання земельної ділянки власник

має право лише після отримання державного акту на право власності на земельну

ділянку та його державної реєстрації.

Відповідно до ст.377 Цивільного

кодексу України, до особи, яка придбала будівлю, переходить право власності на

земельну ділянку, на якій вона розташована, без зміни її цільового призначення.

У зв'язку із тим, що у Договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень розмір

земельної ділянки не визначений, до позивача, як до набувача перейшло право

власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями, та на ту

частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Суди попередніх інстанцій дійшли

висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача з заявою про

оформлення права власності на земельну ділянку, придбану з підстав,

передбачених ст. 82 Земельного Кодексу України.

Відповідач у справі, як встановлено

попередніми судовими інстанціями, відмовив позивачу в оформленні права

власності на земельну ділянку і у видачі Державного акта на землю.

Вирішуючи спір, судові інстанції не

звернули уваги на те, що Києво-Святошинський райвідділ земельних ресурсів

входить в систему державних органів земельних ресурсів (ст. 15 ЗК України).

Відповідно до Типового положення про райвідділ земельних ресурсів,

затвердженого постановою КМУ від 23.002.2003               № 200 “Про затвердження типових

положень про територіальні органи земельних ресурсів”, яке поширюється на

діяльність відповідача, а також відповідно до Інструкції “Про порядок

складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності

на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та

договорів оренди землі”  відповідач лише

складає, видає, реєструє та зберігає державні акти на право власності на землю.

Наведене свідчить що відповідачу делеговані владні повноваження у сфері

суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо

реєстрації прав власності на землю.

Відповідно до вимог ст. 24

Господарського процесуального кодексу України, слід було вирішити питання про

залучення до участі в справі іншого відповідача повинного відповідати за цим

позовом, або з'ясувати дійсні вимоги до райвідділу земельних ресурсів.

На підставі викладеного

заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що: у нього відсутній спір з

позивачем про право власності на спірну земельну ділянку, оскільки він не

наділений повноваженнями щодо надання землі у власність або у користування;

оскільки позивач не згодний з його роз'ясненнями на звернення про видачу

державного акта  та невидачею його,

позивач має право звернутися з адміністративним позовом на дії відповідача;

-суди попередніх інстанцій безпідставно визнали його належним відповідачем у

даній справі.

За таких обставин ухвалені у справі

судові рішення не відповідають зазначеним вище вимогам чинного матеріального та

процесуального права і підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий

розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду

першої інстанції необхідно врахувати вище зазначене, встановити дійсні права та

обов'язки сторін і в залежності від 

встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1118, 1119 - 11112, ГПК

України, Вищий господарський суд України.    

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу

Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів задовольнити

частково.

Постанову Київського  міжобласного апеляційного господарського суду

від 16.10.06  та рішення господарського

суду Київської області від 06.06.2006 у справі № 215/12-06   скасувати.

Справу направити на новий розгляд

до господарського суду Київської області

Головуючий,

суддя                     В.Овечкін

Судді                    Є.Чернов

В.Цвігун