Постанова

від 16.10.2006 по справі 215/12-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

215/12-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

16.10.06 р.                                                                                                    № 215/12-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

                                                                                                         Агрикова  О.В.

при секретарі судового засідання  Рустам'яні Е.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури:          Бербен Т.В. –посв. № 100 від 15.07.2003 р., прокурор;

від позивача:          Невечеря В.Г. –дов. № 33 від 03.07.2006 р., представник;

від відповідача:          Новіцька Н.К. –дов. № 2166 від 13.02.2006 р., представник;

від третьої особи на стороні позивача: Фальфушинський Р.В. – дов. № 81 від 09.10.2006 р.

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційного подання заступника прокурора Києво-Святошинського району на рішення господарського суду Київської області від 06.06.2006р.

у справі № 215/12-06 (суддя Писана Т.О.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Рекунова, Сав'як і Партнери”, м. Київ

до          Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів,                м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                    сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат „Хотівський”, с. Хотів, Києво-Святошинський район

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:          Києво-Святошинська районна державна адміністрація, м. Київ

про                               визнання права власності на земельну ділянку

в с т а н о в и в:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Рекунова, Сав'як і Партнери” (далі - ТОВ „Рекунова, Сав'як і Партнери”) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - сільськогосподарське товариство  з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат „Хотівський” (далі - третя особа 1, СГТОВ Агрокомбінат „Хотівський”) про визнання права власності на земельну ділянку площею 5,9601 гектарів, на якій розташовані нежилі приміщення за адресою: вулиця Чапаєва, 36, село Лісники, Києво-Святошинського району Київської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на порушення його права власності на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності.

Представник відповідача позовні вимоги визнавав частково. Пояснював, що не заперечує, проти права власності на земельну ділянку позивача, однак, відповідно до положень Інструкції “Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі” технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок не є підставою для оформлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, тому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2006 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Рекунова, Сав'як і Партнери”  до Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів про визнання права власності на земельну ділянку задоволено повністю.

Прокуратурою Києво-Святошинського району в період з 26.06.2006 року по 27.06.2006 року було проведено перевірку дотримання Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів земельного законодавства. В ході перевірки було встановлено, що господарським судом Київської області за наслідками розгляду господарського спору за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Рекунова, Сав'як і Партнери” до Києво-Святошинського районного відділу земельний ресурсів про визнання права власності на земельну ділянку прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Київської області по справі № 215/12-06 від 06.06.2006 року до апеляційного суду з апеляційним поданням звернувся заступник прокурора Києво-Святошинського району, в якому просить суд скасувати  рішення місцевого суду та припинити провадження у справі.  

У своєму апеляційному поданні заступник прокурора Києво-Святошинського району відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” повідомляє Київський міжобласний апеляційний господарський суд про вступ у справу № 215/12-06 шляхом направлення апеляційного подання в інтересах держави в особі Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2006 року у справі № 215/12-06 порушено апеляційне провадження за апеляційним  поданням  заступника прокурора Києво-Святошинського району на рішення господарського суду Київської області від 06.06.2006р. у справі № 215/12-06.

Окрім того, даною  ухвалою за ініціативою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Києво-Святошинську районну державну адміністрацію (далі - третя особа 2).

Позивач надав до загального відділу Київського міжобласного апеляційного господарського суду відзив на апеляційне подання, в якому зазначив, що вважає оскаржуване рішення правомірним, обґрунтованим та таким, що винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить в задоволенні апеляційного подання відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 06.06.2006р. у справі № 215/12-06 - залишити без змін.

Відповідач надав до загального відділу Київського міжобласного апеляційного господарського суду пояснення № 18875 від 09.10.2006 року та доповнення до нього від 16.10.2006 року б/н, в якому зазначив, що повністю підтримує апеляційне подання  та просить суд скасувати  рішення місцевого суду та припинити провадження у справі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача письмово відзив на апеляційну скаргу не подала, однак усно в судовому засіданні апеляційної інстанції її представник підтримував позовні вимоги позивача повністю.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача письмово відзив на апеляційну скаргу не подала, однак усно в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.10.2006 року її представник підтримав апеляційне подання прокуратури повністю.

Представник скаржника (прокуратури) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційного подання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційне подання.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмовому поясненні по справі. Окрім того, від відповідача надійшло клопотання від 10.10.2006 року про залучення відповідно до ст. 27 ГПК України до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лісниківську сільську раду, яке судом не задовольняється.

Представник третьої особи 2 в судове засідання 16.10.2006 року не з'явився, однак, до загального відділу Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Києво-Святошинської районної державної адміністрації, яке задоволене апеляційним судом, в якому остання просить розгляд справи здійснити без її участі.

В судовому засіданні 10.10.2006 року в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.10.2006 року.

Відповідно до  розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя  Агрикова О.В., суддя Мамонтова О.М.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне подання необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим судом вірно встановлено, що позивач придбав у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат „Хотівський” нежилі приміщення за адресою: вулиця Чапаєва, 36, село Лісники, Києво-Святошинського району Київської області про що було укладено відповідний договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 17.08.2004 року.

На підставі вказаного договору позивач набув права власності на наступні об'єкти нерухомості:

корівник, загальною площею 527,7 мІ;

корівник, загальною площею 473,0 мІ;

телятник, загальною площею 897,8 мІ;

кормокухня, загальною площею 117,6 мІ;

кузня, загальною площею 29,2 мІ.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача надано суду на огляд документи, що підтверджують право власності позивача на зазначені об'єкти нерухомості.

Як вірно встановлено місцевим судом, право власності на земельну ділянку, на якій розташовані нежилі приміщення оформлено на Колективне сільськогосподарське підприємство агрокомбінат “Хотівський”, про що видано Державний акт на право колективної власності на землю від 06.12.1999 року.

Як свідчать матеріали справи, під час реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства агрокомбінат “Хотівський” нежилі приміщення було передано його правонаступнику під погашення кредиторської заборгованості (Протокол № 2 зборів уповноважених членів КСП АК „Хотівський” від 03.03.2000 р.). На підставі ст. 30 Земельного кодексу України, який був чинним на момент передачі нежилих приміщень, разом із переходом права власності на нежилі приміщення, переходило право власності на земельну ділянку, на якій розташовані нежилі приміщення. Правонаступник Колективного сільськогосподарського підприємства агрокомбінату “Хотівський” - СГТОВ Агрокомбінат „Хотівський” на виконання рішення загальних зборів членів КСП, продав нежилі приміщення позивачу.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України при переході  права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку  або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до пункту г) ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором розмір  земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх | обслуговування.

Як вбачається із матеріалів справи, розмір земельної ділянки, на якій розміщені придбані позивачем споруди не був визначений.

Разом з тим, чинним земельним законодавством передбачено проведення інвентаризації земель при здійсненні землеустрою.

Стаття 35 Закону України „Про землеустрій” визначає, що інвентаризація земель проводиться, зокрема, з метою встановлення місця розташування об'єктів  землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу тощо. Тому встановити розмір земельної ділянки, яка зайнята відповідною будівлею або спорудою, та необхідна для їх обслуговування, якщо межі такої ділянки не виділені в натурі (на місцевості), можливо провівши інвентаризації.

Матеріали інвентаризації, затверджені згідно зі ст. 186 Земельного кодексу  України  відповідними  органами  виконавчої  влади  або  органами місцевого самоврядування, є підставою для виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності  на земельну ділянку власнику будівель та споруд.

В судовому засіданні апеляційної інстанції також встановлено, що з метою визначення розміру земельної ділянки, що знаходяться під спорудами та для обслуговування останніх, відповідно до рішення виконавчого комітету Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 47/4 від 30.12.2005 року, Державним підприємством „Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” складено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на якій розташовані нежилі приміщення ТОВ „Рекунова, Сав'як і Партнери” в селі Лісники Києво-Святошинського району Київської області (далі - технічна документація).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача було надано суду для огляду оригінал примірника №1 технічної документації.

Як вбачається із матеріалів технічної документації, в останній, зокрема, зазначено площу земельної ділянки, яку займають об'єкти нерухомості, що належать позивачу на праві власності. Так, придбані позивачем нежилі приміщення розташовані на земельній ділянці загальною площею 5,9601 (п'ять цілих дев'ять тисяч шістсот одна десятитисячна) гектара. Межі зазначеної земельної ділянки вказані на земельному кадастровому плані, який є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки. Відповідно до визначеної експертної грошової оцінки вартості земельної ділянки ПП „Золотий Лев” (ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах № 604286 від 12.12.2003 р.) станом на 21.04.2006 р. експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 489538 (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім) гривень.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України приступити до використання земельних ділянок позивач має право лише після отримання державних актів на право власності на земельну ділянку та їх державної реєстрації.

У зв'язку з цим, заслуговує на увагу твердження позивача про те, що останній не має можливості на законних підставах експлуатувати об'єкти нерухомості, що є його власністю, оскільки вони розташовані на земельній ділянці, право власності, на які не оформлено на позивача.

Отже, на думку судової колегії є правомірним звернення позивача до відповідача з заявою про оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до положень ст. 82 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та  Інструкції “Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”. Як вбачається із відповіді (лист за № 6524 від 12.04.2006 р.), відповідач відмовив позивачу в оформленні права власності на земельну ділянку.

На думку судової колегії місцевий суд правомірно визнав необґрунтованими та не взяв до уваги підстави відмови в оформлені у власність позивачеві спірної земельної ділянки, враховуючи наступне.

Згідно із п. 2.14 Інструкції „Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі” затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.06.1999 року № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за № 354/3647 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція), Державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів. У разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних ресурсів.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції підготовчі роботи зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку включають в себе здійснення аналізу правовстановлюючого та інших документів щодо земельної ділянки.

Згідно з п. 5 Типового положення про районний відділ земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 р. за № 200, відділ відповідно до покладених на нього зобов'язань, зокрема, здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням вимог земельного законодавства; організовує розроблення, видачу і збереження бланків державних актів на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме територіальні органи земельних ресурсів здійснюють заходи щодо оформлення права власності на земельну ділянку.

Крім того, як вбачається із заяви позивача до відповідача, передостанній додав до заяви усі необхідні документи для оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

В зв'язку з цим, колегією не беруться до уваги пояснення відповідача, що позивач не надав відповідних документів відповідачеві, які б слугували підставою для видачі державного акту про право власності на земельну ділянку. Не приймаються судовою колегією до уваги і пояснення відповідача про те, що надана позивачем технічна документація не відповідає вимогам ст. 56 Закону України „Про землеустрій” та п.1.16. Інструкції. Оскільки, як вбачається із технічного завдання до технічної документації із землеустрою, яке містить перелік робіт, необхідних для проведення інвентаризації земельних ділянок, останнє містить перелік робіт, які необхідно здійснити з метою оформлення права власності на земельну ділянку та, крім цього, підписане начальником Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів Телепньовим Ю.І., отже погоджене з відповідачем.

Згідно вимог чинного земельного законодавства, в разі відмови органу виконавчої влади або місцевого самоврядування затвердити матеріали інвентаризації земельних ділянок, це питання вирішується в судовому порядку, шляхом визнання права на земельну ділянку у набувача будівель і споруд відповідно до вимог ст. 377 Цивільного кодексу України або розподілу земельних ділянок за матеріалами інвентаризації земель. Рішення суду є підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та  ст. 152 Земельного кодексу України, один із способів захисту цивільних прав та інтересів, захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Діючим законодавством не передбачено іншого порядку визнання права власності на земельну ділянку, ніж в судовому порядку.

Під час розгляду справи по суті в апеляційній інстанції колегією встановлено, що відповідач не визнає за позивачем права власності на спірну земельну ділянку. Така позиція відповідача вбачається із письмових пояснень останнього та усних пояснень, наданих в судовому засіданні.

Крім цього, відповідач мав можливість на протязі судового розгляду справи вирішити судовий спір шляхом прийняття документів позивача для оформлення права власності на спірну земельну ділянку та видачі відповідного акту про це. Однак, таких дій відповідачем зроблено не було, що також свідчить про невизнання останнім права власності на спірну земельну ділянку.

Оскільки саме відповідач, як компетентний орган, відмовив позивачеві у оформленні права власності на  земельну ділянку за матеріалами інвентаризації цих земель, позивач правомірно заявляє позов до відповідача про визнання права власності на спірну земельну ділянку.

Окрім того, колегією суддів не задовольняється клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні відповідача Лісниківської сільської ради, оскільки відповідачем не обґрунтовано в заяві, яким чином рішення зі спору може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї із сторін.

З огляду на наведене, судом встановлено, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно  відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам повністю.

Враховуючи вищевикладене,  колегія апеляційного суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області у справі № 215/12-06 від 06.06.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційного подання відсутні.

Колегія суддів також залишає без задоволення клопотання позивача № 46 від 16.10.2006 року, яке подано до суду апеляційної інстанції та залучено до матеріалів справи, про відмову від стягнення з відповідача судових витрат, стягнення яких визначено в п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області у справі № 215/12-06 від 06.06.2006 р. в розмірі: 4895,38 гривень державного мита, 118 гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який видається чи надсилається стягувачу. Приписами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження відкривається за заявою стягувача або його представника, тобто пред'явлення наказу господарського суду до виконання відноситься до прав, а не до обов'язків стягувача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на прокуратуру повністю. Разом з тим, відповідно до ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито»Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційне подання заступника прокурора Києво-Святошинського району на рішення господарського суду Київської області від 06.06.2006р. у справі           № 215/12-06 залишити без задоволення.

2.          Рішення  господарського суду Київської області від 06.06.2006р. у справі № 215/12-06 залишити без змін.

3.          Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

                                                                                                         Агрикова  О.В.