Вирок

від 04.10.2007 по справі 1-7/07

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія 1-7/07

ВИРОК

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

4 жовтня 2007 року Котелевський районний суд Полтавської

області в складі:

головуючого                    -                           судді Островського Р.В.,

при секретарі                   -                           Білик

И.О.,

з участю адвоката -                                      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

смт. Котельва справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки сАДРЕСА_1, мешканки АДРЕСА_2, працюючої спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 в Котелевському районі, освіта вища,

вдова, на утриманні має неповнолітнього сина, раніше не судимої, у вчиненні

злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК

України ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2. 2.12.2006 року, близько 16 год., поблизу домогосподарства, розташованого в с Котельва, по вул.. Леніна, 100, використовуючи дерев'яну

палицю нанесла малолітньому ОСОБА_3. легкі тілесні ушкодження у вигляді синця

м'яких тканин нижньої правої кінцівки.

Мати малолітнього потерпілого ОСОБА_4. подала до суду

скаргу, в якій просить притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_2. по ч.

1 ст. 125 КК України та стягти з неї моральні збитки в сумі 5000 грн.

В судових засіданнях ОСОБА_2. винною себе в скоєнні

злочину не визнала і пояснила, що 2.12.2006 року перебувала в себе вдома, за

адресою: АДРЕСА_2. її син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, гуляв

неподалік на вулиці. Близько 16 год. ОСОБА_5 прийшов додому і поскаржився на те, що малолітній ОСОБА_6 вдарив

його цеглиною по голові. ОСОБА_2. для вияснення причин конфлікту прийшла до

господарства по вул. Леніна, 100, де в цей час гралися діти, серед яких був і

ОСОБА_3. З собою ОСОБА_2. взяла дерев'яну палицю, довжиною 30 см., товщиною до 1 см. Підсудня визнала, що була знервована та

переживала за здоров'я свого сина, голосно

лаяла малолітнього ОСОБА_3., махала перед ним палицею, однак стверджує, що тілесних пошкоджень йому не наносила.

2

Не зважаючи на те, що ОСОБА_2. себе винною в нанесенні

тілесних пошкоджень ОСОБА_3. не визнала її вина в скоєнні злочину,

передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України повністю доведена в ході судового

розгляду справи і підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.

ПотерпілийОСОБА_3. суду пояснив, що 2.12.2006 року грався

біля свого двору, малював на асфальті, в цей час ОСОБА_5 наїхав велосипедом

йому на руку. ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_5 куском цеглини по голові, а останній

поскаржився своїй матері ОСОБА_2. Після

цього ОСОБА_3 продовжував гратися біля двору, куди через деякий час

прийшла ОСОБА_2. і побила його палицею по рукам і ногам. ОСОБА_3 пояснив, що

ОСОБА_5 його не бив, а удари наносила саме ОСОБА_2.

Допитана в судовому засіданні в якості представника

малолітнього потерпілого ОСОБА_4. пояснила, що 2.12.2006 року працювала в

своєму господарстві, близько 16 год. до неї прибігла її старша донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, котра

повідомила, що ОСОБА_2. побила ОСОБА_3., після чого ОСОБА_4. вийшла на вулицю і сварилася з ОСОБА_2. з приводу

втручання в дитячі взаємини. ОСОБА_4. та ОСОБА_2. ображали одна одну,

висловлювали взаємні претензії. Після цього ОСОБА_4. повернулася з сином в

будинок і при огляді виявила тілесні ушкодження на ногах та плечах. Син був

знервований, зляканий, довгий час погано спав у ночі, спостерігались випадки

нічного енурезу, вона була вимушена звертатися за медичною допомогою для сина

до невролога та психіатра. Стверджує, що в результаті дій ОСОБА_2. їй та малолітньому

сину була нанесена моральна шкода, ставила вимогу про стягнення з підсудньої

моральних збитків у сумі 5 000 грн., однак в судових дебатах відмовилась від

вимоги про стягнення моральної шкоди, пояснивши свою позицію тим, що хоче лише

досягти справедливого покарання а не збагачення.

Покази потерпілого та представника підтвердили допитані в

якості свідків неповнолітні, котрі були безпосередніми очевидцями подій.

Зокрема ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4р.н. пояснила, що гуляла

поблизу свого двору, її молодший брат ОСОБА_3 . також був поряд, малював на

асфальті. В цей час ОСОБА_5. катаючись на велосипеді наїхав йому на руку, між

ОСОБА_3. та ОСОБА_5. відбулася сварка. Після цього до ОСОБА_3. прибігла

ОСОБА_2., котра побила його по руках та ногах палицею.

Неповнолітня ОСОБА_8., ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н. пояснила, що

2.12.2006 року прийшла до ОСОБА_4 додому близько 17 години та бачила що

потерпілий плакав, був знервований, на шиї та ногах бачила подряпини.

МалолітнійОСОБА_3. пояснював, що його побила ОСОБА_2 палицею.

Згідно висновку експерта від 23.03.2007 року № 478 у

ОСОБА_3. виявлено тілесне пошкодження у вигляді синця м'яких тканин нижньої

правої кінцівки.

Обставини події також описав малолітній ОСОБА_5, котрий

вказав, що ОСОБА_3 наніс йому удар цеглиною по голові, за що ОСОБА_5 вдарив

його ногою і поскаржився своїй матері, котра кричала на ОСОБА_3 та махала перед

ним палицею. Суд, приймаючи до уваги родинні зв'язки, розцінює покази ОСОБА_5.

в частині твердження про нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3.,

як спробу допомогти своїй матері ОСОБА_2. уникнути відповідальності.

Суд також критично ставиться до показів свідків ОСОБА_9.,

ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12. оскільки вони безпосередніми очевидцями

нанесення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_3. не були, бачили лише

наслідки конфлікту та сварку між підсудньою та представником потерпілого.

Навпаки, ОСОБА_13., пояснив що бачив конфлікт між малолітніми ОСОБА_3 та

ОСОБА_5 і стверджує що саме ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_5 а не навпаки.

В той же час, з пояснення неповнолітньої ОСОБА_14,

відібраного під час перевірки заяви

ОСОБА_4. працівниками міліції, котре було досліджене в судовому засіданні,

слідує, що вона особисто бачила як ОСОБА_2. нанесла палицею удари по різним

частинам тіла потерпілого ОСОБА_3.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості

вчиненого злочину, особу винної, і з урахуванням всіх обставин справи

пом'якшуючих вину обставин в діях ОСОБА_2. не знаходить. Обставиною, яка

обтяжує покарання ОСОБА_2. являється скоєння злочину щодо малолітнього.

Перераховані докази приводять суд до переконання у

винності ОСОБА_2. в нанесенні тілесних пошкоджень ОСОБА_3.

Суд кваліфікує дії підсудньої по ч. 1 ст. 125 КК України,

бо вона нанесла умисне легке тілесне

ушкодження, та вважає, що ОСОБА_2. необхідно призначити покарання в межах

санкції даної статті закону.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 323, 324 КПК України „суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною в скоєнні

злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

та призначити їй покарання за вказаний злочин у вигляді громадських робіт

строком 60 (шістдесят) годин.

Обрати відносно ОСОБА_2. міру запобіжного заходу у

вигляді підписки про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду

Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області

протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.