Вирок

від 04.11.2010 по справі 1-457/2010

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-457/2010

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 року м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рабець М.Д.

при секретарі - Гривко А.В.

з участю прокурора - Кравчук Л .В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Бровари в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, дітей неповнолітнього віку немає, офіційно не працюючого, нагород, інвалідності не маючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4. АДРЕСА_1, раніше притягавшогося до кримінальної відповідальності і бувшим судимим:

03.03.1995р. Мінським райсудом м.Києва за ст.ст. 17,140ч.З;114,42 КК України до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі, звільнений 08.08.1997р. по амністії,-

10.12.1998р. Мінським райсудом м.Києва за ст..ст.І7. 140ч.2 КК України до 1-го року позбавлення волі з відстрочкою на 1 рік, постановою суду від 19.01.2000 р. відстрочку скасовано, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку 23.04.2001 року,-

03.04.2003р. Оболонським райсудом м.Києва за ст..186ч.2, 69 КК України до 2-х років позбавлення волі, звільнений 17.02.2004р. умовно достроково, не відбутті строк 6 місяців 23 дня,- рахується таким, що раніше не судимий в силу ст.89 КК У країни,-

у скоєні злочину, передбаченого ст..185ч.З КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з проникненням у житло за слідуючих обставин.

Судом визнано доведеним, що 27 серпня 2010 року приблизно о 03 годині підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2/6 в м.Бровари, Київської області, де з метою вчинення крадіжки ДВД-програвача марки «Рапазопік», що належав потерпілому ОСОБА_2 та знаходився в одній з кімнат вказаної квартири, діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, застосовуючи фізичну силу рук пошкодив міжкімнатні двері з врізним замком до кімнати №2, проник туди та таємно викрав вказаний програвач, вартістю 250 гривень, який належав потерпілому ОСОБА_2, розпорядився ним на власний розсуд.

Органом досудового слідства такі дії підсудного ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.Зсі.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з проникненням у приміщення.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину в таємному викраденні із закритої на замок кімнати дівідіпрогравача за обставин викладених в обвинувальному висновку і описовій час піні вироку визнав повністю, в скоєному розкаявся. Пояснив, що дійсно перебуваючи в квартирі таємно проник в кімнату потерпілого для чого вибив двері, що були закриті на врізний замок і забрав дівідіпрогравач. В кімнаті були інші цінні речі, фотоапарат, телевізор. Викрадений дівідіпрогравач продав, гроші використав на власні потреби. Потерпілий, його брат до нього претензій немає. В послідуючому і взагалі після звільнення з місць позбавлення волі ніяких злочинів не вчиняв, приводів до міліції не мав. Працює неофіційно, підробляє з братом, який є приватним підприємцем і займається грузоперевозками, а він підробляє вантажником.

Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України, суд за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються за виключенням документів, що характеризують особу підсудного. При цьому судом з’ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи зібрані матеріали, суд встановив, що дії підсудного ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст.185 ч.З КК України, оскільки він, діючи умисно, скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з проникненням у приміщення і тому повинен нести відповідальність за вказаною статтею.

Обираючи покарання ОСОБА_1, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст.185 ч.З КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, особу винного, який по місцю проживання до скоєного характеризувався посередньо.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, суд визнає його щире каяття та сприяння встановленню істини по справі, що передбачено п.1 ч.І ст. 66 КК України.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України в діях ОСОБА_1 не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання відповідно до санкції ч.З ст.185 КК України.

Однак, враховуючи конкретні обставини справи, що до злочину він по місцю проживання характеризувався посередньо, кається у вчиненому, його поведінка в суді свідчить, що він не є особою, яка твердо стала на шлях вчинення злочинів, суд вважає, що його виправлення можливе без реального відбуття покарання при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлявся, речових доказів по справі немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185ч.З КК України та призначити йому за цією статтею покарання у виді позбавлення волі на строк З(три) роки 6(шість) місяців.

Звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1(один) рік б(шість) місяців, в період якого відповідно до ст..76 КК України зобов’язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

До вступу вироку в законну силу залишити без зміни засудженому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Суддя М.Д. Рабець