Рішення

від 03.03.2009 по справі 18/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "03" березня 2009 р.                                                                   

Справа №  18/282

Господарський

суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.

секретар

судового засідання -Гень С.Г.,

за

участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від

03.03.2009 року

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу

за

позовом     товариства з обмеженою

відповідальністю „Адвенчер Ленд”,  м.

Київ

до                    суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1

                       , с. Нова Дмитрівка,

Золотоніського ройону, Черкаської області

про                  стягнення 65 297 грн. 23 коп.,

-

       ВСТАНОВИВ:

          В січні 2009 року товариство з

обмеженою відповідальністю „Адвенчер Ленд” звернулось до господарського суду

Черкаської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1 про стягнення  заборгованості згідно угоди № 120 від

19.03.2007 року в розмірі 68 399 грн. 73 коп., в т.ч. 34 108 грн. 99 коп. -

вартість поставленого та неоплаченого товару, 6992 грн. 34 коп. -розмір

інфляційного збільшення, 1034 грн. 48 коп. -3% річних, 3410 грн. 90 коп. -10%

штрафу від вартості реалізованої і неоплаченої партії товару, 22853 грн. 02

коп. -1% пені за кожний день затримки платежу з дня складання акту перевірки.

Відповідно

до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі

змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови

дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках,

передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або

зменшити розмір позовних вимог.

В процесі

розгляду справи, позивач зменшив свої позовні вимоги (заява від 19.02.2009

року), в зв'язку з чим просив суд стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1 65297 грн. 23 коп. заборгованості, в

т.ч. 34108 грн. 99 коп. -вартість поставленого та неоплаченого товару, 22317

грн. 95 коп. -розмір інфляційного збільшення, 3960 грн. 83 коп. -3% річних,

3410 грн. 90 коп. -10% штрафу від вартості реалізованої і неоплаченої партії

товару, 1498 грн. 56 коп. -пеня. 

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов

задовольнити повністю.

Відповідач

в судовому засіданні проти позову не заперечував.

Справа

розглядається після відкладення.

В

судовому засіданні, яке відбулося 

03.03.2009 року за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну

частини судового рішення зі справи №18/282.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, та дослідивши докази, суд

вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як

вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час

розгляду справи, 19.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю

„Адвенчер Ленд” (постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності -

фізичною особою  ОСОБА_1 (покупець) було

укладено договір поставки за №120.

Відповідно

до п. 1 вищезазначеної угоди постачальник зобов'язався поставити, а замовник в

свою чергу прийняти та оплатити споживчі товари. Назва, кількість, вартість

товарів установлюється окремими додатками до угоди (накладними).

Позивач

свої зобов'язання за договором виконав повністю та поставив відповідачу товар

-моторолери КЕЕWАY на загальну суму 130365 грн. 98 коп., що підтверджується

накладними №278 від 20.03.2007 року, №833 від 06.07.2007 року, №1299 від 31.10.2007

року, №1311 від 05.11.2007 року (копії зазначених документів знаходяться в

матеріалах справи).

За

домовленістю сторін, відповідач частково повернув позивачеві товар у 2007 році

на суму 11 425 грн. 99 коп. (накладна №820 від 31.10.2007 року) та у 2008 році

-на суму 73 300 грн. 00 коп. (накладні №350 від 20.05.2008 року, №406 від

03.06.2008 року, №416 від 04.06.2008 року, №435 від 11.06.2008 року, №442 від

13.06.2008 року, № 737 від 16.09.2008 року, №738 від 16.09.2008 року).

Повернення

товару не заперечується сторонами по справі.

Всього

відповідачем було повернено позивачу товар на загальну суму 84 725 грн. 99 коп.

За

період договірних відносин відповідач сплатив на користь позивача 11 531 грн.

00 коп., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за

05.07.2007 року та за 19.03.2008 року ( а.с. 31-32).

Розмір

заборгованості відповідачем не заперечується, про що сторонами підписано та

засвідчено печатками акт звіряння розрахунків за №660 від 16.09.2008 року (а.с.

27).

Станом

на день подання позову, відповідач має заборгованість перед позивачем за

поставлений товар в розмірі 34 108 грн. 99 коп.

Позивачем

до відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за

поставлений товар від 16.09.2008  року,

яку було отримано відповідачем, про що свідчить відмітка про одержання.

Відповідач

не повідомив позивача про результати розгляду претензії, заборгованість не

сплатив.

Статтею

530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений

строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання,

строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має

настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо

строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений

моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Відповідно

до п. 5.1 угоди сплата проводиться за реалізований покупцем товар на

розрахунковий рахунок постачальника не менше одного разу в два тижні.

Отже,

з урахуванням п.5.1 угоди відповідач повинен був повністю розрахуватись з

позивачем за поставлений товар:

за

накладною від 20.03.2007 року до 04.04.2007 року;

за

накладною від 06.07.2007 року до 21.07.2007 року;

за

накладною від 31.10.2007 року до 15.11.2007 року;

за

накладною від 05.11.2007 року до 20.11.2007 року. 

Відповідно

до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні

виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору

та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не

допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Згідно

зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно

до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем

всупереч ст. ст.33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного

здійснення, на підставі умов угоди, розрахунку з позивачем за поставлений товар

в повному обсязі.

Статтею

610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Відповідно

до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не

приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений

договором або законом.

Таким

чином сума боргу в розмірі 34 108 грн. 99 коп. підлягає стягненню з відповідача

на користь позивача в судовому порядку.

Крім

того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та підлягає

стягненню з відповідача 22317 грн. 95 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції,

а також 3960 грн. 83 коп. -3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах

справи), нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач

в судовому засіданні даний розрахунок не спростував.

Пунктом

5.3. угоди передбачено, що при підтвердженні факту необґрунтованої затримки

сплати за реалізований товар або частину реалізованого товару покупець сплачує

штраф в розмірі 10% від суми вартості реалізованої і несплаченої партії товарів

та 1% пені за кожний день затримки платежу з дня складання акту перевірки.

Факт

необґрунтованості затримки сплати за реалізований відповідачем товар був

встановлений під час перевірки, результати якої були оформлені згідно пункту

5.2. угоди актом №120 від 16.09.2008 року, який був підписаний та завірений печатками

сторін.

Відповідно

до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути

визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не

допускається.

           Згідно ст. 3 Закону України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені,

передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого

платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач у своїй

заяві зменшив розмір пені, та просив суд стягнути з відповідача 1498,56 грн.

пені за період з 16.09.2008 року (дня підписання акту перевірки) по 21.11.2008

року.

          Даний розрахунок є вірним та таким,

що узгоджується з умовами договору, ч.6 ст.232 ГК України, а також положеннями

ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Що

стосується стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3410 грн. 90 коп., то судом

враховано наступне:

Частиною

2 ст. 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості

регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема

Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним

кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів

господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно

із ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні

і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та

здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між

цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Під

господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів

господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та

реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,

що мають цінову визначеність (ст. 3 зазначеного Кодексу).

Ч. 2

ст. 4 ГК України передбачено, що особливості регулювання майнових відносин

суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

За

таких обставин, враховуючи те, що сторони є суб'єктами господарювання, саме

положеннями Господарського кодексу України має регулюватись їх діяльність, а

тому ГК України в даному випадку має значення спеціального закону у сфері

правового регулювання тих майнових відносин, учасниками якого є суб'єкти

господарювання.

Відповідно

до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому

Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,

штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі

порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір

штрафних санкцій встановлено статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6

наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань

встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою

Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо

інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана

норма є диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення

саме пені (як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме

пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не

у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі. 

Проте,

згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений

до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а

штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з

чим суд не погоджується з доводами позивача викладеними в позові.

При

цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові ВГСУ від

12.07.2007, зі справи № 13/710-06.

Крім

того, умовами договору, зокрема, п.5.5 було передбачено, що підсумкові розміри

штрафних санкцій не повинні перевищувати подвійного розміру облікової ставки

НБУ.

З

огляду на зазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача

штрафу суперечить приписам наведених норм, а також умовам договору, оскільки

підсумкові розміри штрафних санкцій (пеня та штраф) перевищують подвійний

розмір облікової ставки НБУ.

А

тому в позові в цій частині слід відмовити.

Судові

витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст.49 ГПК

України.

Пунктом

4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 “Про деякі

питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу

України”  встановлено, якщо позивач у

процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не

повертається.

На підставі викладеного,

та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК 

України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код

НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АБ “Укрінбанк” Черкаська філія м. Золотоноша, МФО 354314

на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Адвенчер Ленд”, вул.

М.Грушевського, 28/2, №43, м. Київ, п/р 26006218004000 в АБ “Брокбізнесбанк”,

МФО 300249, код ЄДРПОУ 31088132 - 34108 грн. 99 коп. -основної

заборгованості, 22317 грн. 95 коп. -інфляційних втрат, 3960 грн. 83

коп. -3% річних, 1498 грн. 56 коп. -пені, 618 грн. 88 коп. витрат

на сплату державного мита та 111 грн. 84 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати

наказ.

3.          В решті вимог -в позові відмовити.

Рішення

може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду

в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

           Суддя                                                                                        

А.В.Васянович

Повний текст судового

рішення підписано 06.03.2009 року.