Постанова

від 15.07.2015 по справі 924/1295/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 924/1295/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача (прокуратури)Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. №000606) відповідачаРаац К.В. (дов. від 10.07.2015 р. №250) заявник касаційної скарги (ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство")Дубовецький Ю.О. (директор) треті особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. у справі № 924/1295/13 господарського суду Хмельницької області за позовомПрокурора Хмельницького району в інтересах держави до 1. Терешовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; 2. Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Хмельницька районна рада; 2. Державна сільськогосподарська інспекція в Хмельницькій області провизнання недійсними рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999р. №9; Державного акту від 27.11.2000р. І-ХМ №000345 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 322,61 га В С Т А Н О В И В :

Прокурор Хмельницького району в інтересах держави звернувся з позовом до Терешовецької сільської ради та Відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп" про визнання недійсним рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9 та визнання недійсним державного акту від 27.11.2000 р. І-ХМ №000345 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 322,61 га., виданого на підставі рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення прокуратурою області перевірки було встановлено використання ВАТ "Хмельницькрибгосп" земельної ділянки водного фонду, площею 322,61 га на території Терешовецької сільської ради Хмельницького району.

При цьому, прокурором зазначалось про відсутність в архівному відділі Хмельницької районної державної адміністрації та у Терешовецької сільської ради рішення народних депутатів від 28.12.1999 р. №9, яке на думку прокурора прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а тому повинно бути недійсним, оскільки сільська рада перевищила свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою водного фонду, розпорядження якою належить до компетенції Хмельницької районної ради порушуючи при цьому статті 77-79 Земельного кодексу України 1990 року.

Також, зазначив, що про вказане порушення органи прокуратури дізнались від Державної інспекції сільського господарства (клопотання від 03.10.2013 р. №4/2-3172), яка не наділена правом самостійного звернення з позовом, тому даний позов для захисту інтересів держави подається прокурором.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.10.2013 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Хмельницьку районну раду та Державну сільськогосподарську інспекцію в Хмельницькій області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. у даній справі (суддя Танасюк О.Є.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. (колегія суддів: головуючий Грязнов В.В., судді Мельник О.В., Розізнана І.В.), позовні вимоги прокурора Хмельницького району в інтересах держави задоволено частково: визнано недійсним державний акт від 27.11.2000 р. І-ХМ №000345 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 322,61 га, виданий на підставі рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9. В решті позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 р. касаційну скаргу у справі №924/1295/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 15.07.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", ВАТ "Хмельницькрибгосп" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 28.03.2000 р., що підтверджується витягом з ЄДРПОУ №17329295.

Державна реєстрація Терешовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області проведена 26.02.2003 р., що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

З огляду на матеріали справи, державним актом на право постійного користування землею серії І-ХМ №000345 від 27.11.2000 р., зареєстрованим в книзі записів державних актів за №03, підтверджується надання ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" у постійне користування 322,61 га землі в межах згідно із планом землекористування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування, ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" передано в постійне користування землі водного фонду, а саме став "Анас-Верх", площею 322,6053 га.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для видачі державного акта на право постійного користування землею серії І-ХМ №000345 від 27.11.2000 р. є рішення Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 28.12.1999 р. №9.

Крім того, суди встановили, що на підставі листів-вимог прокуратури Хмельницької області №05/3-655 вих.13 від 05.09.13 р. та прокуратури Хмельницького району №115-115-13 від 30.08.13 р., Державною сільськогосподарською інспекцією в Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" при використанні земельних ділянок водного фонду, розташованих на території Хмельницького району.

За результатами здійснення вказаної перевірки, 03.10.13 р. Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області направила до прокуратури Хмельницького району клопотання №4/2-3172 про вжиття заходів відповідного реагування щодо виявлених нею порушень земельного законодавства.

Також, Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області вказує на перевищення Терешовецькою сільською радою своїх повноважень та порушення приписів ст.ст.11, 17, 19, 78, 79 Земельного кодексу України, так як право надання в користування земельних ділянок водного фонду належить районним радам народних депутатів, тобто в даному випадку - Хмельницькій районній раді.

В свою чергу, суди попередніх інстанцій встановили, що Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області листом від 18.11.13 р. вих. №4-1-5/8632 повідомило прокуратуру Хмельницького району про те, що земельна ділянка, площею 322,61 га, яку використовує ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого 27.11.2000 р. серія І-ХМ №000345, за рішенням Терешовецької сільської ради від 28.12.1999 р. №9, відноситься до категорії земель - землі водного фонду. Дана земельна ділянка водного фонду розташована за межами населених пунктів Терешовецької сільської ради, площею 79,48 га, решта площі - 243,13 га знаходиться на території Летичівського району.

В свою чергу, згідно листа ДП "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 26.11.2013 р. № 705, вказане підприємство технічної документації щодо передачі земельної ділянки в постійне користування ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на території Терешовецької сільської ради не розробляло, тому відповідно в архіві інституту вона відсутня.

Листами від 04.10.2013 р. № 66 та від 17.12.2013 р.№ 422/01-07 архівний відділ Хмельницької районної державної адміністрації повідомив прокуратуру про те, що Терешовецька сільська рада не передавала на постійне зберігання протоколи сесій та протоколи засідань виконкомів з рішеннями включно по 1998 р.; за 1999 р. протоколи сесій та засідань виконкомів з рішеннями на зберігання не передавалися; за 2000 р. жоден протокол сесії та рішення, Терешовецька сільська рада на державне зберігання не передавала.

Крім того, суди встановили, що із листа Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 07.10.2013 р. № 203 вбачається, що в архіві Терешовецької сільської ради відсутнє рішення сесії від 28.12.1999 р. №9; протоколи та рішення сесій за 1999-2000 р.р., також, відсутні в зв'язку з їх втратою.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимога прокурора Хмельницького району в інтересах держави про визнання недійсним рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9, а, також, визнання недійсним державного акту від 27.11.2000 р. І-ХМ №000345 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 322,61 га., виданого на підставі рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9, з посиланням на перевищення повноважень сільською радою при передачі земельної ділянки водного фонду у користування відповідачу, порушуючи при цьому норми Земельного кодексу України в редакції 1990 року, оскільки право прийняття зазначеного рішення, на той час належало Хмельницькій районній раді.

За приписами ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Статтями 78, 79 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення. Землі в смугах відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуються ними для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень, складів тощо. Зони охорони встановлюються навколо водойм, водних джерел і гідротехнічних споруд для виконання комплексу санітарних, протиерозійних заходів і створення захисних лісонасаджень з метою збереження і поліпшення водних ресурсів. На землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню. Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.

З огляду на матеріали справи, державний акт від 27.11.2000 р. серії І-ХМ №000345 на право постійного користування земельною ділянкою площею 322,61 га, виданий на підставі рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9, містить посилання на те, що ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" було передано в постійне користування землі водного фонду, а саме став "Анас-Верх", площею 322,6053 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги прокурора Хмельницького району в частині визнання недійсним державного акту від 27.11.2000 р. І-ХМ №000345 на право постійного користування земельною ділянкою, з підстав перевищення Терешовецькою сільською радою своїх повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, посилались на те, що відповідно до листа Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області від 18.11.2013 р. №4-1-5/8632, земельна ділянка, площею 322,61 га, яку використовує відповідач відноситься до земель водного фонду, знаходиться за межами населених пунктів та відноситься до компетенції районних рад народних депутатів.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Терешовецької сільської ради народних депутатів від 28.12.1999 р. №9, з огляду на відсутність вказаного рішення та відсутність належних та допустимих доказів прийняття сільською радою спірного рішення про надання в постійне користування відповідачу земельної ділянки.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи в їх сукупності.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Приписами ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Аналогічні приписи закріплені у ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду).

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Згідно до ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

З огляду на матеріали справи, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, з підстав прийняття сільською радою рішення та видачі державного акту з перевищенням повноважень, прокурор вказував, що право прийняття таких рішень, на час їх прийняття, належало Хмельницькій районній раді.

В своїй позовній заяві прокурор, також, вказував, що оскільки Державну інспекцію сільського господарства не наділено правом подання позовів до суду з питань, віднесених до її компетенції, прокурор звернувся до суду з даним позовом на підставі клопотання Держсільгоспінспекції у Хмельницькій області від 03.10.2013 р. №4/2-3172 про усунення виявлених Держсільгоспінспекцією порушень земельного законодавства.

Однак, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що прокурором не було обґрунтовано та не було зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави, які підлягають захисту у суді, спричинення шкоди державі, а також не зазначено неможливість визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах.

Так, у відповідності до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132 затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, яким визначаєється процедура планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок та передбачено, що державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами.

У розділі ІV вказаного Порядку визначені розпорядчі документи, які оформляються для здійснення планових/позапланових перевірок, як-то: наказ інспекційного органу для здійснення планового чи позапланового заходу, який підписує керівник інспекційного органу чи посадова особа, що виконує його обов'язки та який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися відповідний захід, та предмет перевірки; направлення на проведення планової/позапланової перевірки, оформлене інспекційним органом, яке підписується керівником чи заступником керівника інспекційного органу та засвідчується печаткою інспекційного органу (пункти 4.1- 4.4 Порядку).

У розділі VІ Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства містяться положення щодо оформлення матеріалів за результатами здійснення планових/позапланових перевірок, як - то акта перевірки, який повинен відповідати вимогам, встановленим у цьому розділі Порядку та який і є підтвердженням встановлення наявності чи відсутності будь - яких порушень.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення перевірок та належного оформлення їх результатів державними інспекторами Державної інспекції сільського господарства у Хмельницькій області відповідно до наказів Міністерства аграрної політики України від 25.02.2013 р. №132 "Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства " та від 16.08.2013 р. №503 "Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення Державною інспекцією сільського господарства у Хмельницькій області та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю)" (наказ не проведення перевірки, направлення на перевірку, повідомлення землекористувача про проведення перевірки, а також акт перевірки за уніфікованою формою).

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначили, що з огляду на матеріали справи, представник ВАТ "Хмельницькрибгосп" неодноразово звертався до суду з вимогою про застосування строків позовної давності.

Однак, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що строк позовної давності в даному випадку прокурором не пропущено, оскільки прокурору Хмельницького району стало відомо про порушення, які стали підставою для звернення з даним позовом, лише після звернення Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області з клопотанням від 03.10.13 р.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити про те, що ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин мало місце у грудні 1999 р., а видача відповідачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою у листопаді 2000 р.

Позовна давність за статтею 256 Цивільного кодексу України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 р.) правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 1 січня 2004 р. У протилежному випадку до правовідносин повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу України (1963 р.).

Проте, вказані приписи законодавства судами першої та апеляційної інстанції були залишені поза увагою.

Згідно до ст. 71 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Положеннями ст. 76 названого Кодексу закріплено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Нормами ст. 75 цього Кодексу передбачено обов'язковість застосування позовної давності незалежно від заяви сторін.

Проте, суди попередніх інстанцій досліджуючи обставини щодо початку перебігу строку позовної давності, дійшли висновку про те, що прокурору Хмельницького району стало відомо про порушення, що стали підставою для звернення з даним позовом, лише після звернення Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області з клопотанням від 03.10.2013 року № 4/2-3172, однак не перевірили доводів сторін щодо проведення відповідної перевірки та належного її оформлення, у зв'язку з чим прийшли до передчасних висновків у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що для правильного застосування строку позовної давності при визначені початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За таких обставин, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави визнати судові рішення попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 р. у справі №822/2357/14 визнані протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області з організації, проведенню та оформленню перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства, що здійснювалась у 2013 р.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. у справі №924/1295/13 та рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова