Рішення

від 09.07.2015 по справі 911/1807/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа № 911/1807/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» Закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ

до Батальйону міліції особливого призначення «Беркут» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ

2) Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, м.Сімферополь

про стягнення 602400,00 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Дочірнім підприємством «Клінічний санаторій «Жовтень» Закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі позивач) заявлено позов до Батальйону міліції особливого призначення «Беркут» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (надалі відповідач) про стягнення 602400,00 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем умов договору №2 на проживання та харчування від 28.02.2014 р. у частині оплати вартості послуг, наданих останньому позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2015 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р. та залучено у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2015 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 24.06.2015 р.

23.06.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником МВС України подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

24.06.2015 р. представником позивача подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2015 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів , залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим(вул. Середньофонтанська, 14, м. Одеса, 65007), розгляд справи відкладено на 09.07.2015 р.

У судове засідання 09.07.2015 р. представник відповідача та представник третьої особи-2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача та представника третьої особи-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників останніх, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, та заслухавши присутніх учасників судового процесу, суд

встановив:

28 лютого 2014 року між Дочірнім підприємством «Клінічний санаторій «Жовтень» Закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (санаторій, позивач у справі) та Батальйоном міліції особливого призначення «Беркут» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (користувач, відповідач у справі) було укладено договір №2 на проживання та харчування (надалі договір), відповідно до п.1.1 якого санаторій надає (в тимчасове користування) користувачу, згідно його заявки, вільні житлові кімнати в санаторії для проживання співробітників батальйону під час службового відрядження з метою надання практичної допомоги в охороні громадського порядку на території м. Києва в кількості 150 осіб на період з 08 лютого 2014 року до 21 лютого 2014 року (наказ ГУ МВС України в АР Крим №41 від 06.02.2014 р.).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість проживання за добу на одну особу становить 300,00 грн. з ПДВ з урахуванням харчування (3 рази на добу).

Розрахунок за проживання, з урахуванням харчування здійснюється користувачем шляхом внесення відповідних сум на реєстраційний рахунок санаторію «Жовтень» безготівковою формою згідно виписаного рахунку та акту надання послуг (п.2.2. договору).

Згідно з п. 2.3. договору загальна сума останнього складає 602400,00 грн., з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору, останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Відповідно до положень п.3 ст. 631 ЦК України, розповсюджується на відносини, що складаються з 08.02.2014 р.

Відповідно до умов вказаного вище договору позивачем були наданні відповідачеві послуги по проживанню з урахуванням харчування (три рази на добу) з 08.02.2014 р. по 21.02.2014 р., що підтверджується актом надання послуг №119 від 28.02.2014 р. на суму 602400,00 грн. та реєстром на оплату за надані платні послуги, які підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.

Умовами договору сторони не погодили строки та порядок оплати послуг по проживанню з урахуванням харчування.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись приписами частини другої ст. 530 ЦК України, позивач скерував на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості від 01.04.2015 р. №68, що підтверджується накладною №16-2434-9661.

У свою чергу, станом на 24.06.2015 р., відповідачем вказана претензія залишена без належного реагування, доказів іншого суду не надано.

З огляду на вищевказане, відповідач взяті на себе зобов'язання у частині оплати вартості наданих позивачем послуг за договором не виконав, у зв'язку з чим, у відповідача станом на дату судового засідання рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 602400,00 грн.

З огляду на вказані вище обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів за надані позивачем послуги на підставі зазначеного вище договору на суму 602400,00 грн.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед Дочірнім підприємством «Клінічний санаторій «Жовтень» Закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» складає 602400,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 602400,00 грн. боргу підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Батальйону міліції особливого призначення «Беркут» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (95004, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Куйбишева, будинок 62; код ЄДРПО України 24521949) на користь Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Жовтень» Закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (03084, м. Київ, Конча-Заспа, Столичне Шосе, 27 км; код ЄДРПО України 02583744) - 602400 (шістсот дві тисячі чотириста) гривень 00 коп. боргу та 12048 (дванадцять тисяч сорок вісім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін