Постанова

від 15.07.2015 по справі 910/27362/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 910/27362/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від позивача:Глушець І.І. - представник

від відповідача-1: Фролова Є.М. - представник

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/27362/14 (суддя - Прокопенко Л.В..)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек - Україна»

до 1. Головного управління Державної казначейської служби України у м Києві

2. Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві

про відшкодування шкоди 30 226,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобіотек - Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у м Києві та Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про відшкодування шкоди 30 226,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/27362/14 позовні вимоги задоволено.

На підставі рішення з Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» за рахунок коштів державного бюджету сума завданої шкоди у розмірі 30226,08 грн.

На підставі рішення з Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України у м Києві звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/27362/14 скасувати в частині стягнення з відповідача-1 30 226,08 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У своїй скарзі апелянт зазначає, що матеріали справи не містять фактичних даних, що повязують неправомірність дій чи бездіяльності Гу ДКСУ у м. Києві (відповідач-1), що виражаються у недотриманні чи порушенні певних повноважень, які надані законодавством державному органу, що призвели до виникнення даного спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.06.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 зазначено, що судове засідання 24.06.2015 не відбулось, у звязку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи призначено на 15.07.2015.

Представник позивача 25.06.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача-1, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Представник відповідача-2 у судове засідання 15.07.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача-2.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

У свою чергу, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві Вовк С.В. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2010. Сторонами у вказаному виконавчому провадженні є Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРУ», а сума стягнення, на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 02.02.2010р. за № 27/640, становить 30226,08 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2010 посадова особа відповідача-2, державний виконавець Вовк С.В., постановила накласти арешт на все майно, що належить боржнику, однак постанова про арешт коштів боржника була винесена 19.10.2010р. - більше, ніж через 6 місяців після відкриття виконавчого провадження

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» Соболева А.В. 19.01.2011 звернулась до виконавчої служби з проханням повідомити які саме дії, спрямовані на примусове стягнення грошової суми були вчинені та направити до банку, в якому боржник має розрахунковий рахунок, запит про видачу довідки про рух коштів по відповідному рахунку боржника з 13.04.2010 по 19.10.2010, однак, державний виконавець Вовк С.В. відповіді на зазначене звернення не надав.

Після звернення позивача до Прокуратури Оболонського району м. Києва з метою проведення перевірки правомірності дій відповідача-2, відповідачем-2 було надіслано відповідь виконавця відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві Вовк С.В. від 21.02.2011 № 6979.

Після цього, представник ТОВ «Екобіотек-Україна» звертався до державного виконавця Вовк С.В. з проханням отримати в банку, в якому боржник (ТОВ «ВИРУ») має розрахунковий рахунок, інформацію про рух коштів по вказаному рахунку боржника (надіслано в квітні 2011), на що листом АБ «Діамантбанк» № 2427/25.1.01.2 від 27 квітня 2011р. було відмовлено з посиланням на те, що банком може бути надана інформація лише про стан рахунку на відповідну дату.

За твердженням позивача, державний виконавець Вовк С.В. в усній розмові неодноразово заявляла, що вона закінчує виконавче провадження і вже винесла відповідну постанову, а після звернень позивача з метою отримання зазначеної постанови державний виконавець Вовк С.В. повідомила, що вона провадження не закінчувала, а інформація про це була недостовірною.

Представник ТОВ «Екобіотек-Україна» зазначає, що він звернувся до державного виконавця зі зверненням, в якому просив отримати в АБ «Діамантбанк» інформацію саме про стан рахунку на відповідні дати. Дана заява була подана ним до канцелярії відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві 10.05.2011р. Відповідний запит державного виконавця був підписаний на десяту вимогу представника Позивача про це також заднім числом, а саме 17.04.2011р. за № 663/3, тобто, за місяць до звернення представника позивача з проханням його направити. Але, фактично він поштою надісланий не був, як і всі інші документи, які робилися посадовою особою відповідача - державним виконавцем Вовк С.В., а наданий представнику позивача 21.06.2011р.

В день отримання вказаного документу, представник позивача особисто його відвіз до банку, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції банку - вх. № 5068 від 21.06.2011р.

На адресу ТОВ «Екобіотек-Україна» 14.02.2013 надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.12.2012 № 18740688, з підстав не виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення, безрезультатний розшук майна, відсутністю боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі відсутністю коштів на рахунках у банку.

На дану постанову ТОВ «Екобіотек-Україна» було подано скаргу до Господарського суду м. Києва, за результатами розгляду якої прийнято ухвалу від 27/640 від 25.09.2013, якою вимоги скарги задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 18740688 від 26.12.2012 р., скасовано постанову ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 18740688 від 26.12.2012 р.

ТОВ «Екобіотек-Україна» 08.10.2013 подано заяву № 303 від 04.10.2013 про відновлення виконавчого провадження ВП № 18740688 щодо стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 27/640 від 02.02.2010. Проте, під час ознайомлення з виконавчим провадженням представником підприємства, було з'ясовано, що 10.10.2013 головним державним виконавцем Науменко К.В. замість постанови про відновлення виконавчого провадження була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 40118175 від 10.10.2013 (яка на адресу ТОВ «Екобіотек-Україна» не надходила).

ТОВ «Екобіотек-Україна» оскаржило постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40118175 від 10.10.2013, за результатами перевірки 11.09.2014 постановою начальника Відділу проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження, та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40118175 від 10.10.2013.

11.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (ВП № 18740688), копії якої направлено до Господарського суду м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції стягнення в межах виконавчого провадження не здійснено.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на дату порушення виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час розгляду справи «Терем ЛТД., Чечоткін та Оліус проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале невиконання значної частини боргу, визнаного судовим рішенням, прийнятим на користь заявника, є порушенням статті 6 параграфа 1 Конвенції.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують спори, зокрема, про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями чи з діяльністю суб'єкта владних повноважень, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт неправомірної поведінки Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві Вовк С.В. при здійсненні виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 за № 27/640, у зв'язку з чим позивачу було заподіяно збитки у розмірі 30 226,08 грн., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача-1 на те, що матеріали справи не містять фактичних даних, що вказують на неправомірність дій чи бездіяльності ГУ ДКСУ у м. Києві, а також посилання ст. 4 та ст. 7 Бюджетного кодексу України з наступних підстав.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Таким чином, казначейство виступає відповідачем у справах, пов'язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2015 у справі № 908/4413/14).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача-1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м Києві залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 року по справі № 910/27362/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/27362/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова