Постанова

від 24.02.2016 по справі 910/27362/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа№ 910/27362/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Глушець І.І., дов. від 29.12.2015 №21

від відповідача 1 не з'явився,

від відповідача 2 не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек-Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 (підписане 28.12.2015)

у справі №910/27362/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек-Україна

до 1. Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві

2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про відшкодування шкоди 30 226,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екобіотек-Україна (далі - ТОВ Екобіотек-Україна , або позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у міста Києві (далі - ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, або відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві, або відповідач 2) про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю відповідача 1 в сумі 30 226,08 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи, 21.12.2015 позивач подав заяву про заміну відповідача та уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ Екобіотек-Україна за рахунок коштів державного бюджету суму завданої шкоди у розмірі 30 226,08 грн, завданої ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд першої інстанції прийняв її до розгляду. В частині заміни відповідача, суд відмовив у її задоволенні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі №910/27362/14 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що процесуальні порушення, вчинені виконавчою службою при здійсненні виконавчих дій, які встановлені Господарським судом міста Києва в ухвалі від 25.09.2013 у справі №27/640 і на які посилається позивач, могли призвести до завдання останньому збитків виконавчою службою.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках ТОВ Виру на дату відкриття виконавчого провадження та рух грошових коштів на рахунках у банківських установах, а надано докази наявності грошових коштів та підтвердження бездіяльності відповідача 1, що полягає у не накладенні арешту на кошти боржника, що містяться на рахунку у банку.

За твердженнями апелянта, з 13.04.2010 по 27.12.2012 майно боржника (ТОВ Виру ) було вільним від будь-яких заборон та обтяжень, а відтак, судове рішення, на підставі якого виданий наказ Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 №27/640 могло бути виконане, аби не зволікання державного виконавця в момент пред'явлення його до виконання (до визнання у судовому порядку неправомірними дій державного виконавця), у зв'язку з чим прослідковується прямий причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками у розмірі суми стягнення 30 226,08 грн та бездіяльністю державного виконавця.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 прийнято апеляційну скаргу та порушено апеляційне провадження у справі №910/27362/14, розгляд скарги призначено на 24.02.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 21.01.2016) - 25.01.2015 (відповідачу 1, 2), - 26.01.2016 (позивачу), долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.02.2016 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату та час повідомлені належним чином.

Враховуючи, що Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.02.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 у справі №27/640, яке набрало законної сили 28.01.2010, видано наказ про стягнення з ТОВ Виру на користь ТОВ Екобіотек-Україна основної заборгованості у сумі 22 650 грн, пені у сумі 3 624, 98 грн, інфляційних втрат у сумі 3 188, 42 грн, 3 % річних у сумі 540, 63 грн, 300, 04 грн державного мита та 222,05 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.04.2010 головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Вовк С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №18740688 з виконання наказу від 02.02.2010 №27/640 про стягнення 30 226,08 грн, де стягувачем зазначено ТОВ Екобіотек-Україна , а боржником ТОВ Виру . Цією ж постановою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ Виру у межах суми стягнення 30 226,08 грн та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду - до 20.04.2010.

20.04.2010 постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Вовк С.В. приєднано виконавче провадження ВП 18740688 до зведеного виконавчого провадження ВП 25085356.

24.12.2010 державним виконавцем складено акт про вихід державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 97/5, офіс 21, згідно якого боржника та його майно за вказаною адресою не розшукано (том І, а.с.156).

17.04.2011 ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві направлено на адресу АБ Діамантбанк запит державного виконавця №663/3 про надання інформації про стан рахунка №26007304632, що належить ТОВ Виру (ідентифікаційний код 35847932) на наступні дати: 03.05.2010, 19.10.2010, 03.05.2011.

У відповідь АБ Діамантбанк листом №2427/25.1-02.1 повідомило ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації.

25.08.2011 ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві направив повторний запит №663/3 до АБ Діамантбанк , в якому просив надати інформацію про стан рахунка №26007304632, що належить ТОВ Виру (ідентифікаційний код 35847932) на наступні дати: 03.05.2010, 19.10.2010, 03.05.2011.

АБ Діамантбанк , розглянувши запит №663/3 від 25.08.2011, листом №7578/25.1-01.2 повідомив, що арешти на коштах, що містяться на рахунку ТОВ Виру відсутні, а запитувана інформація не підлягає наданню.

Згідно інформації з Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 20.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

26.12.2012 державний виконавець ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Мархаюк М.М., керуючись ст.59 Закону України Про банки і банківську діяльність , ст.ст.11, 52 Закону України Про виконавче провадження при зведеному виконавчому провадженні відносно боржника (ТОВ Виру ) на загальну суму 94 713,29 грн винесла постанову про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках, відкритих в ПАТ Діамантбанк , МФО 320854 в межах суми 94 713,29 грн.

26.12.2012 державний виконавець ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Мархаюк М.М. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що майна, на яке може бути звернено стягнення не виявлено. Заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна виявились безрезультатними. Виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, встановлено, що за даною адресою боржник не знаходиться. Згідно повідомлення банку грошові кошти на рахунках боржника відсутні. Згідно повідомлення УДАІ м. Києва та БТІ м. Києва за боржником автотранспортні засоби та майно на праві власності не зареєстровані.

ТОВ Екобіотек-Україна , не погодившись в вказаною постановою, подало скаргу до Господарського суду міста Києва, за результатами розгляду якої ухвалою суду від 25.09.2013 у справі №27/640 визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано зазначену постанову.

12.02.2014 державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Коблошом О.Й. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

19.02.2014 державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Коблошом О.Й. винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми боргу, що містяться на рахунку в ПАТ Діамантбанк , номер рахунка №26007304632 і належать боржнику ТОВ Виру .

Відповідно до листа ПАТ Діамантбанк №1412/50.1-50.5 від 25.02.2014 банком повідомлено про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку №26007304632, а також повідомлено про недостатність коштів на рахунку для виконання постанови.

Згідно даних з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за юридичною особою за параметрами запиту - ТОВ Виру , ідентифікаційний код 35847932 - відомості відсутні.

11.09.2014 начальник ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Ковальський М.Р., керуючись ч.1 ст.51 Закону України Про виконавче провадження виніс постанову про проведення перевірки та постановив визнати дії державного виконавця Мархаюк М.С. такими, що не відповідають вимогам ст.ст.11, 19, 25 Закону України Про виконавче провадження , скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2013 ВП №18740688 та зобов'язав державного виконавця Лаврову Є.В. винести постанову про відновлення виконавчого провадження.

11.09.2014 старшим державним виконавцем Лавровою Є.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 18740688, копії якої направлено до Господарського суду міста Києва, боржнику та стягвачу.

24.09.2014 державним виконавцем складено акт про вихід державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 97/5, офіс 21, згідно якого, за зазначеною адресою боржника не розшукано (том ІІ, а.с.60).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.02.2015 за параметрами запиту - ТОВ Виру , ідентифікаційний код 35847932 - відомості відсутні.

В подальшому, 09.02.2015 головним державним виконавцем Микитин О.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Встановлено, що згідно з відповіддю УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 07.03.2014 №10/5528ар. транспортних засобів за боржником не зареєстровано, виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 97/5 оф. 21 складено акт від 24.09.2014 - за місцем реєстрації боржника не розшукано, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно боржника відсутні. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек відомості відносно боржника відсутні. Згідно відповіді ДПС України від 31.10.2012 та від 20.01.2015 у боржника відкрито лише один рахунок в ПАТ Діамантбанк та згідно повідомлення банку кошти, на які можливо звернути стягнення, відсутні.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначає, що у зв'язку з бездіяльністю відповідача 1, йому було завдано збитки у сумі 30 226,08 грн.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди містяться у ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ст.1173 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави (ч.3 ст.11 Закону України Про державну виконавчу службу ).

Таким чином, норма ст.1174 ЦК України допускає настання відповідальності за завдану шкоду незалежно від наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як вина.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) дій (бездіяльності) державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону Про державну виконавчу службу , частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини (п.28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07.02.2014 №6).

На підтвердження обставин протиправної бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження у справі №27/640 позивачем надано ухвалу від 25.09.2013, прийняту Господарським судом міста Києва в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Проте, колегія суддів відзначає, що наявність лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди свідчить про відсутність правових підстав для її відшкодування.

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо (п.9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди ).

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015, якою рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 залишено без змін, Вищий господарський суд України суд вказував на те, що суд не встановив, причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками у розмірі суми стягнення та бездіяльністю державного виконавця, тобто не встановив фактичні обставини справи, які б свідчили що судове рішення, на підставі якого виданий наказ Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 №27/640, могло бути виконане, аби не зволікання державного виконавця, в момент пред'явлення його до виконання (до визнання у судовому порядку неправомірними дій державного виконавця), зокрема, чи мав боржник на той час будь-яке майно (в т.ч. кошти на рахунку), достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений у ньому.

Згідно зі ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку істотне значення для правильного вирішення спору має те, чи було станом на момент відкриття виконавчого провадження у боржника майно, на яке можливо було б звернути стягнення.

Проте, апелянтом не доведено, а судом не встановлено, що з 13.04.2010 (дата відкриття виконавчого провадження) по 27.12.2012 у боржника ТОВ Виру було майно, яке було вільне від заборон та обтяжень, а відтак, судове рішення, на підставі якого виданий наказ Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 №27/640 могло бути виконане, аби не зволікання державного виконавця в момент пред'явлення його до виконання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2010 ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №17033553, з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 про стягнення з ТОВ Виру на користь ФОП ОСОБА_7 боргу в сумі 55 786,00 грн, в рамках якого органом ДВС 22.01.1010 було направлено запити до ДАІ, ДПІ у Оболонському районі м. Києва, БТІ та Головного управління статистики у м. Києві щодо наявності зареєстрованого за боржником автотранспорту, відкритих поточних рахунків в банківських установах та зареєстрованого нерухомого майна боржника.

Отже, виконавчою службою ще до порушення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 №27/640 вчинялися дії з розшуку наявного рухомого та нерухомого майна ТОВ Виру за рахунок якого можливо було б здійснити фактичне виконання рішення суду згідно з виконавчим документом.

При вирішенні спору судом першої інстанції прийнято до уваги, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав жодного доказу, який свідчив би про наявність у ТОВ Виру належного йому майна, на яке можливо було б звернути стягнення в межах примусового виконання рішення у справі №27/640, а тому суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) державної виконавчої служби та наявністю збитків у розмірі невиконаного рішення суду і як наслідок відмовив у задоволенні позову.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Як зазначалось вище, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Стаття 87 Закону України Про виконавче провадження визначає, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п.35 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників від 03.08.2011 №845).

Таким чином, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, відповідачами у вказаній категорії спору правомірно визначено відповідний орган державної виконавчої служби, до складу якого входить державний виконавець, та відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України.

Аналогічна правова позиція викладена у п.21 постанови від 26.12.2003 №14 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження .

Водночас, Казначейство виступає відповідачем у справах, пов'язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, з огляду на наявні у справі докази та встановлені судом обставини, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Екобіотек-Україна залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі №910/27362/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/27362/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай