Постанова

від 13.10.2015 по справі 910/27362/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 910/27362/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 910/27362/14 Господарського суду міста Києва за позовомТОВ "Екобіотек-Україна" до 1) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві; 2) ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві провідшкодування шкоди 30 226,08 грн за участю представників: від позивача -Глушець І.І., від відповідача -не з'явився

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Екобіотек-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, у якому просило відшкодувати 30 226,08 грн. шкоди, завданої бездіяльністю відповідача-1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 (суддя - Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.), у справі № 910/27362/14 позов задоволено повністю. Стягнуто із Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Екобіотек-Україна" за рахунок коштів державного бюджету суму завданої шкоди у розмірі 30 226,08 грн. Також, стягнуто з ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві на користь позивача судовий збір у розмірі 1 827 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

08.10.2015 до Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він проти доводів касаційного оскарження заперечував та просив ухвалені судові рішення у даній справі залишити без змін.

У судове засідання з'явився представник позивача, відповідач-1 та відповідач-2 своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Вовк С.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2010. Сторонами у вказаному виконавчому провадженні є стягувач - ТОВ "Екобіотек-Україна" та боржник - ТОВ "ВИРУ", а сума стягнення, на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 за № 27/640, становить 30 226,08 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2010 посадова особа відповідача-2, державний виконавець Вовк С.В., постановила накласти арешт на все майно, що належить боржнику, однак постанова про арешт коштів боржника була винесена 19.10.2010 - більше, ніж через 6 місяців після відкриття виконавчого провадження.

Також судами встановлено, що 19.01.2011 представник ТОВ "Екобіотек-Україна" зверталась до виконавчої служби з проханням повідомити які саме дії, спрямовані на примусове стягнення грошової суми, були вчинені державним виконавцем та направити до банку, в якому боржник має розрахунковий рахунок, запит про видачу довідки про рух коштів по відповідному рахунку боржника з 13.04.2010 по 19.10.2010, однак, державний виконавець Вовк С.В. відповіді на зазначене звернення не надав.

14.02.2013 на адресу ТОВ "Екобіотек-Україна" надійшла постанова від 26.12.2012 № 18740688 про повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав не виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення, безрезультатного розшуку майна, відсутністю боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі, відсутністю коштів на рахунках у банку.

На дану постанову ТОВ "Екобіотек-Україна" було подано скаргу до Господарського суду міста Києва, за результатами розгляду якої ухвалою суду від 25.09.2013 у справі 27/640 визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано зазначену постанову.

Встановлено судами і те, що 11.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (ВП № 18740688), копії якої направлено до Господарського суду міста Києва.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції стягнення в межах виконавчого провадження не здійснено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з факту неправомірності поведінки державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві Вовк С.В. при здійсненні виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 за № 27/640, у зв'язку із чим позивачу було заподіяно збитки у заявленому до стягнення розмірі.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими з порушенням процесуальних норм щодо належності та допустимості доказів, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору по суті, та ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Так, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, норми статті 1174 ЦК України допускають настання відповідальності за завдану шкоду незалежно від наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як вина, однак факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду, або відповідним рішенням вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби). Має бути встановлено також і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо (п. 9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин протиправної бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження у справі № 27/640 позивачем надано ухвалу від 25.09.2013, прийняту Господарським судом міста Києва в порядку ст.121 2 ГПК України.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обмежився виключно посиланням на доведеність факту неправомірної поведінки державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, дійшовши висновку про завдання у зв'язку із цим збитків позивачу у розмірі суми стягнення, визначеної у судовому наказі від 02.02.2010 за № 27/640.

Разом з тим, суд не встановив, причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками у розмірі суми стягнення та бездіяльністю державного виконавця, тобто не встановив фактичні обставини справи, які б свідчили що судове рішення, на підставі якого виданий наказ Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 за № 27/640, могло бути виконане, аби не зволікання державного виконавця, в момент пред'явлення його до виконання (до визнання у судовому порядку неправомірними дій державного виконавця), зокрема, чи мав боржник на той час будь-яке майно (в т.ч. кошти на рахунку), достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому.

За таких обставин, висновок судів про те, що процесуальні порушення вчинені виконавчою службою при здійсненні виконавчих дій, які встановлені Господарським судом міста Києва в ухвалі від 25.09.2013 у справі № 27/640 і на які посилається позивач, могли призвести до завдання останньому збитків виконавчою службою, визнається колегією суддів передчасним.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 роз'яснено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1174 ЦК України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України.

Зазначаючи в п. 1 резолютивної частини рішення про стягнення суми завданої шкоди безпосередньо з Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, а не з Державного бюджету України, місцевим господарським судом не було враховано приписи ст. 25 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Таким чином, казначейство виступає відповідачем у справах, пов'язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов'язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч.1 ст.4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Враховуючи передбачений ст. 111 5 ГПК України порядок розгляду касаційної скарги, а також те, що в силу ст. 111 7 названого Кодексу суд касаційної інстанції не в праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду, а також надавати власну правову оцінку доказам, наданим сторонами на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що наведене у розумінні ст. 111 9 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду і постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, і повно встановивши фактичні обставини справи та надавши їм обґрунтовану правову оцінку, вирішити спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі № 910/27362/14 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі №910/27362/14 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу №910/27362/14 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк