Рішення

від 21.12.2015 по справі 910/27362/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/27362/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до 1. Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди 30 226,08 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

від відповідача-1 : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явилися;

вільний слухач: ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, у якому просило відшкодувати 30 226,08 грн. шкоди, завданої бездіяльністю відповідача-1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 (суддя - Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.), у справі №910/27362/14 позов задоволено повністю. Стягнуто із Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Екобіотек-Україна" за рахунок коштів державного бюджету суму завданої шкоди у розмірі 30 226,08 грн. Також, стягнуто з ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у справі №910/27362/14 скасовано, справу №910/27362/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва із зазначенням, що при новому розгляді справи суду необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками у розмірі суми стягнення та бездіяльністю державного виконавця, тобто встановити фактичні обставини справи, які б свідчили що судове рішення, на підставі якого виданий наказ Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 за №27/640, могло бути виконане, аби не зволікання державного виконавця, в момент пред'явлення його до виконання (до визнання у судовому порядку неправомірними дій державного виконавця), зокрема, чи мав боржник на той час будь-яке майно (в т.ч. кошти на рахунку), достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/1657 від 21.10.2015 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/27362/14.

За результатом повторного автоматичного розподілу, справу №910/27362/14 передано на розгляд судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 справу №910/27362/14 прийнято до провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 23.11.2015.

20.11.2015 представником позивача через відділ діловодства суду подано заяву про зупинення провадження у справі до розгляду заяви ТОВ Екобіотек-Україна про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 підтримав раніше подану заяву про зупинення провадження у справі та подав клопотання про витребування доказів.

Розгляд клопотання позивача про зупинення провадження у справі судом відкладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 відкладено розгляд справи до 21.12.2015, а також за клопотанням представника позивача, зобов'язано відповідача-1 надати інформацію щодо майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРУ на дату пред'явлення наказу від 02.02.2010 за № 7/640 до виконання (до визнання у судовому порядку неправомірними дій державного виконавця), а саме: наявність рухомого/нерухомого майна та корпоративних прав, зареєстрованого за боржником на дату відкриття виконавчого провадження; наявність грошових коштів на рахунках боржника у банківських установах на дату відкриття виконавчого провадження та рух грошових коштів на рахунках у банківських установах з дати відкриття виконавчого провадження; наявність виявленого майна за місцем реєстрації боржника на дату відкриття виконавчого провадження; наявність грошових коштів (каса) за місцем реєстрації боржника на дату відкриття виконавчого провадження.

В судовому засіданні 21.12.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також подав письмові пояснення, в яких наголосив на тому, що відповідачем-1 не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках боржника у банківських установах на дату відкриття виконавчого провадження та руху грошових коштів на рахунках у банківських установах з дати відкриття виконавчого провадження, а також не надано доказів виходу державного виконавця за ще однією адресою боржника, з метою виявлення майна за рахунок якого може бути вчинене стягнення. Також зазначає, що протягом періоду з 13.04.2010 по 27.12.2012 майно боржника було вільним від будь-яких заборон та обтяжень.

Разом з цим, представником позивача в судовому засіданні подана заява про заміну відповідача та уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" за рахунок коштів державного бюджету суму завданої шкоди у розмірі 30226,08 грн. завданої Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві.

Розглянувши в судовому засіданні 21.12.2015 заяву позивача про заміну відповідача та уточнення позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Як роз'яснено в п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова №18) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12. постанови №18).

Дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що за своєю правовою природою вона є заявою про зміну предмету позову та оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті, вказана заява приймається судом до розгляду.

При цьому заява позивача, в частині заміни відповідача, задоволенню не підлягає, як така, що є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, за результатом розгляду в судовому засіданні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду заяви ТОВ Екобіотек-Україна про перегляд судового рішення Верховним Судом України, судом вирішено відмовити в його задоволенні, оскільки з даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду України №3-1151г15 від 01 грудня 2015 року відмовлено у допуску справи №910/27362/14 до провадження Верховного Суду України.

Представник відповідача-1 в засіданні господарського суду проти позову заперечив у повному обсязі, а також подав копії виконавчих проваджень ВП №18740688 та ВП №17033553.

Відповідач-2 свого представника в судове засідання 21.12.2015 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 13.04.2010 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (№18740688) з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 за №27/640 про стягнення 30226,08 грн. Сторонами у вказаному виконавчому провадженні є стягувач - ТОВ "Екобіотек-Україна" та боржник - ТОВ "ВИРУ".

Вказаною постановою посадова особа відповідача-1, державний виконавець Вовк С.В., постановила накласти арешт на все майно, що належить ТОВ ВИРУ у межах суми звернення стягнення 30226,08 грн., а також запропонувала боржнику добровільно у строк до 20.04.2010 виконати рішення суду.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ОСОБА_4 від 20.04.2010 приєднано виконавче провадження №18740688 до зведеного виконавчого провадження №25085356.

19.10.2010 Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, з підстав невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку, винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на рахунку в ПАТ Діамантбанк .

Також судом встановлено, що 19.01.2011 представник ТОВ "Екобіотек-Україна" зверталась до виконавчої служби з проханням повідомити які саме дії, спрямовані на примусове стягнення грошової суми, були вчинені державним виконавцем та направити до банку, в якому боржник має розрахунковий рахунок, запит про видачу довідки про рух коштів по відповідному рахунку боржника з 13.04.2010 по 19.10.2010, однак, державний виконавець Вовк С.В. відповіді на зазначене звернення не надав.

17.04.2011 ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві направлено на адресу АБ Діамантбанк запит державного виконавця №663/3 про надання інформації про стан рахунку №26007304632, що належить ТОВ ВИРУ на наступні дати: 03.05.2010, 19.10.2010, 03.05.2011.

У відповідь АБ Діамантбанк повідомило ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації.

25.08.2011 ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві направив повторний запит №663/3 до АБ Діамантбанк , в якому просив надати інформацію про стан рахунку №26007304632, що належить ТОВ ВИРУ на наступні дати: 03.05.2010, 19.10.2010, 03.05.2011.

Розглянувши запит №663/3 від 25.08.2011 АБ Діамантбанк повідомив, що арешти на коштах, що містяться на рахунку ТОВ ВИРУ відсутні, а запитувана інформація не підлягає наданню.

Крім того, відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень інформації про виконавче провадження №18740688, головним державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ОСОБА_4 31.10.2011 була винесена постанова про арешт коштів боржника що знаходяться на рахунку в ПАТ Діамантбанк на загальну суму 94663,28 грн.

20.09.2012 державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві ОСОБА_5 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно з постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 26.12.2012 №18740688 виконавчий документ - наказ №27/640, виданий 02.02.2010 Господарським судом міста Києва, повернуто стягувачу, з підстав не виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення, безрезультатного розшуку майна, відсутністю боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі, відсутністю коштів на рахунках у банку.

На дану постанову ТОВ "Екобіотек-Україна" було подано скаргу до Господарського суду міста Києва, за результатами розгляду якої ухвалою суду від 25.09.2013 у справі №27/640 визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано зазначену постанову.

12.02.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6 була винесена постанова про накладення арешту на все майно, що належить ТОВ ВИРУ та оголошено заборону на відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

19.02.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6 була винесена постанова про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку в ПАТ Діамантбанк №26007304632 і належать боржнику ТОВ ВИРУ .

Відповідно до листа ПАТ Діамантбанк №1412/201-50.5 від 25.02.2014, банком накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку №26007304632, а також повідомлено про недостатність коштів на рахунку для виконання постанови.

11.09.2014 старшим державним виконавцем Лавровою Є.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (ВП № 18740688), копії якої направлено до Господарського суду міста Києва.

В подальшому, 09.02.2015 головним державним виконавцем Микитин О.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Встановлено, що згідно з відповіддю УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 07.03.2014 №10/5528ар. транспортних засобів за боржником не зареєстровано, виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 97/5 оф. 21 складено акт державного виконавця від 24.09.2014 - за місцем реєстрації боржника не розшукано, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно боржника відсутні. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек відомості відносно боржника відсутні. Згідно відповіді ДПС України від 31.10.2012 та від 20.01.2015 у боржника відкрито лише один рахунок в ПАТ "Діамантбанк" та згідно повідомлення банку кошти на які можливо звернути стягнення відсутні.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначає, що у зв'язку з бездіяльністю відповідача-1, йому було завдано збитки у розмірі 30226,08 грн.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За приписами частини 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При цьому, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо (п. 9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Також, згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. 34 цього Кодексу докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під доказуванням в судочинстві слід розуміти діяльність осіб, які беруть участь у справі, і суду, що здійснюється у передбаченій процесуальним законодавством формі, по встановленню юридично значущих фактів.

У пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На підтвердження обставин протиправної бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження у справі №27/640, позивачем надано ухвалу від 25.09.2013, прийняту Господарським судом міста Києва в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками у розмірі суми стягнення та бездіяльністю державного виконавця, а саме не наведено обставин, які б свідчили що судове рішення, на підставі якого виданий наказ Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 за №27/640, могло бути виконане, аби не зволікання державного виконавця, в момент пред'явлення його до виконання (до визнання у судовому порядку неправомірними дій державного виконавця), зокрема, чи мав боржник на той час будь-яке майно (в т.ч. кошти на рахунку), достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому.

Разом з тим, судом врахована і та обставина, що 22.01.2010 Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №17033553, з виконання наказу Господарського суду міста Києва №23/242 від 01.12.2009 про стягнення з ТОВ ВИРУ на користь ФОП ОСОБА_7 боргу в сумі 55786,00 грн., в рамках якого органом ДВС 22.01.1010 було направлено запити до ДАІ, ДПІ, БТІ та Головного управління статистики у м. Києві щодо наявності зареєстрованого за боржником автотранспорту, відкритих поточних рахунків в банківських установах та зареєстрованого нерухомого майна боржника. Тобто, відповідачем-1 ще до порушення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 за №27/640, вчинялися дії з розшуку рухомого та нерухомого майна ТОВ ВИРУ .

Отже, позивачем під час розгляду справи не доведено, а судом не встановлено, що процесуальні порушення вчинені виконавчою службою при здійсненні виконавчих дій, які встановлені Господарським судом міста Києва в ухвалі від 25.09.2013 у справі №27/640 і на які посилається позивач, могли призвести до завдання останньому збитків виконавчою службою.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За таких обставин, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення суми судового збору в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.15

Суддя О.А. Грєхова