Рішення

від 15.07.2015 по справі 308/7937/14-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/7937/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої судді - Лемак О.В.

при секретарі - Федорчак М.Б.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справуза позовом ОСОБА_6 до Держземагенство в ОСОБА_7 районі, за участю третіх осіб: Перша ОСОБА_7 державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про скасування державного акту на право приватної власності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, в якому вказує, що в червні 2013 року їй стало відомо, що працівники ОСОБА_7 міської ради незаконно здійснили виділ частки із земельної ділянки, яку вона з своїм чоловіком ОСОБА_8 отримала в спадщину після смерті свого сина ОСОБА_8

Після розподілу земельної ділянки площею 0, 0648га, що розташована в м. Ужгород, вул. Загорська, 51, яка належала ОСОБА_8(померлого 23.11.2007р.) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 012395, виданого 02.04.2007р., утворилося дві земельні ділянки полощею 0, 0324га, на які видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 017549 та ЯИ № 017550 від 21.10.2009р. Підстава видачі таких актів вказана як свідоцтво про право на спадщину за законом № 3-1075 від 26 червня 2009 року та № 3-1074 від 26 червня 2009 року.

Позивач вказує, що згоди на такий поділ земельної ділянки не давала, акт погодження меж не підписувала, а тому просила скасувати вказані акти, як незаконні.

Ухвалою суду від 06.03.2015 року первісного відповідача ОСОБА_7 міської ради замінено його на належного відповідача ОСОБА_9 Держземагенства Ужгородського району Закарпатської області, та залучено до участі у справі в якості третьої особи: Перша ОСОБА_7 державна нотаріальна контора .

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій крім скасування державних актів просив також поновити строк на звернення з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_9 Держземагенства Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_3 проти позову заперечила, вказала на безпідставність такого, пояснила, що відповідач не має відношення до поділу земельних ділянок, які перебувають у приватній власності. Оскільки оспорювані акти видавались на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, то цей факт свідчить про перебування спірної земельної ділянки у приватній власності спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_8 З огляду на зазначене відповідач не міг здійснювати будь-які дії з вказаною земельною ділянкою, в тому числі поділити її на дві частини, без згоди власників. Просила відмовити в задоволенні позову з підстав, зокрема, неналежності відповідача в даній справі.

Третя особа ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_4 проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні. Подали до суду письмові заперечення проти позову та заяву про застосування наслідків пропускі строку позовної давності. Просили її задовольнити.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа Перша ОСОБА_7 державна нотаріальна контора в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у власності ОСОБА_8 (померлого 23.11.2007р.) знаходилась земельна ділянка площею 0, 0648га, що розташована в м. Ужгород, вул. Загорська, 51, кадастровий номер 2110100000:51:004:0013, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 012395, виданого 02.04.2007р.

Після його смерті, вказану земельну ділянку успадкували в рівних частках по ? його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3-1075 від 26 червня 2009 року та № 3-1074 від 26 червня 2009 року на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виготовлено два державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 017549 та ЯИ № 017550.

На час звернення співвласників земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за виготовленням технічної документації по переоформленню права власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом діяла Інструкція ''Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі'' , затверджена наказом Держкомзему України 04.05.1999 року № 43.

Відповідно до пункту 1.15. Інструкції розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Технічна документація повинна відповідати вимогам статей 25, 29, 30, 55, 56 Закону України "Про землеустрій" та статтям 186 ЗК України. Згідно ст. 56 Закон України „Про землеустрійВ» , для виготовлення технічної документації для отримання нових державних актів при поділі земельної ділянки, що вже перебуває у власності, за основу береться правовстановлюючий документ, яким підтверджується існуюче право власності та згода власника земельної ділянки на її поділ.

В оспорюваних державних актах підставою їх видачі зазначено свідоцтво про право на спадщину за законом.

Право, посвідчене державними актами є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини 1 ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного держаного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Дане твердження узгоджуєтться і з правовою позицією ВСУ у справі №6-93цс13.

Також, суд констатує, що допитаний у справі свідок ОСОБА_10, пояснила, що під час розгляду справи у суді в 2013 році їй стало відомо про поділ земельної ділянки, про що вона повідомила свою матір ОСОБА_6 Саме тоді у 2013 році ОСОБА_6 дізналась про незаконний поділ земельної ділянки та наявність двох державних актів, скасування яких є предметом розгляду даної справи.

Суд критично ставиться до вищенаведених показів свідка ОСОБА_10, оскільки остання є донькою позивача ОСОБА_6, а також з тих підстав, що у матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі № 3388, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_11

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 вказаного договору ОСОБА_8 продав, а покупець ОСОБА_12 купила земельну ділянку полощею 0, 0324га, розташована в м. Ужгород, вул. Загорська, 51, яка належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 29.01.2009р., Першою ОСОБА_7 державною нотаріальною конторою за р. № 3-1074. Додатком до свідоцтва про право на спадщину за законом є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 017550 виданий 29.10.2010р.

З вказаного договору вбачається, що від імені ОСОБА_8 діяла ОСОБА_10, яка підписувала зазначений договір з ОСОБА_5

Дані обставини спростовують покази свідка, про те що вона дізналася про поділ земельної ділянки у червні 2013 року, а тому суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_10, як належний та допустимий доказ по справі.

Інших доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску строку позовної давності позивач не навела.

Враховуючи, що позивач не довела коли саме вона дізналась про своє порушене право, а оспорювані державні акти про право власності на земельні ділянки датовані 29.01.2010р., у суду відсутні підстави поновити ОСОБА_6 строк для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки державні акти видані 29 січня 2010 року, а позов надійшов до суду 19 червня 2014 року, суд вважає, що заява представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про застосування наслідків пропуску позовної давності підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 213,215, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В:

В задоволенні позові ОСОБА_6 до Держземагенство в ОСОБА_7 районі, за участю третіх осіб: Перша ОСОБА_7 державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про скасування державного акту на право приватної власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Лемак О.В.