Постанова

від 28.02.2007 по справі 9/415-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/415-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2007                                                                                   Справа № 9/415-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.   

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача -  Стеценко О.Ю., юрисконсульт, довіреність № 387  від 01.01.07;

від відповідача -  Бардіна Ю.О., довіреність № 85-12 юр  від 02.01.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.06р.  у справі № 9/415-06

за позовом   державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до   відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про   стягнення 9170 грн. 16 коп.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 28.02.07, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ звернулось з позовом до відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг про стягнення 9170,16 грн. плати за зберігання вантажу за період з травня по червень 2006 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.06 по справі № 9/415-06 (суддя Подобєд І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення вмотивовано тим, що залізниця не забезпечила правильне оформлення вантажовідправником  перевізних документів на металобрухт, у зв”язку з чим відповідач не міг прийняти його до розвантаження, оскільки це могло б завдати  шкоду як виробництву, так і робітникам відповідача.

Не погодившись із рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на такі обставини.

Стаття 47 Статуту залізниць України чітко визначає обставини, коли вантажоодержувач може відмовитись від прийняття вантажу, до таких належать лише випадки, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилась настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання. Стаття 46 Статуту залізниць України покладає на вантажоодержувача обов”язок без будь-яких умов прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір на зберігання вантажів у вагонах у разі затримання їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Відповідач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити  рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між державним підприємством „Придніпровська залізниця” (далі –позивач) та відкритим акціонерним товариством „Криворізький гірничо-металургійний комбінат „Криворіжсталь”, правонаступником якого з 12.01.06 є відкрите акціонерне товариство "Міттал Стіл Кривий Ріг" (далі –відповідач), був укладений договір № ПР/ДН-2-04-128/НЮ-899п/2366 від 30.04.04 „Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг” із додатковою угодою № 11 від 31.01.06, предметом якого є надання позивачем послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення відповідачем розрахунків за ці послуги.

У травні-червні 2006 року на адресу відповідача надійшли вагони з металевим брухтом, які він своєчасно на свою під'їзну колію під вивантаження у позивача не прийняв, у зв'язку із відсутністю оформлених належним чином документів на вантаж, а саме: неправильно зазначеної ваги у документах, невірно вказаного коду одержувача вантажу, невірно вказаної ваги вагону (тари), є виправлення у номерах вагонів у посвідченнях про вибухонебезпечність вантажу, виправлень у вазі вантажу тощо.

Після усунення неточностей, спірні вагони були прийняті відповідачем для вивантаження.

Внаслідок очікування внесення виправлень у документи на вантаж вагони простоювали на коліях залізниці, про що позивачем були складені акти загальної форми та нарахована додаткова плата за зберігання вантажу: по акту № 118 від 19.04.06 - 509,20 грн., по акту № 124 від 26.04.06 –425,60 грн., по акту № 126 від 27.04.06 –1409,80 грн., по акту № 130 від 03.05.06 –304,00 грн., по акту № 139 від 06.05.06 –570,00 грн., по акту № 142 від 09.05.06 –182,40 грн., по акту № 148 від 11.05.06 –182,40 грн., по акту № 152 від 13.05.06 –372,40 грн., по акту № 156 від 21.05.06 –509,20 грн., по акту № 160 від 25.05.06 –2606,80 грн., по акту № 161 від 28.05.06 - 342,00 грн., а всього на загальну суму 9170,16 грн.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов”язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання встановлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години, дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до статті 47 Статуту залізниць України у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена (договором, контрактом, замовленням, нарядом та іншим), останній зобов”язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилась настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

У відповідності до пункту 2.3 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), збір за зберігання вантажів у вагонах, що не були подані під вивантаження з вини вантажоодержувача, справляється на загальних підставах.

Стаття 25 Статуту залізниць України встановлює, що відправники і одержувачі вибухових, легкозаймистих, радіоактивних, отруйних та інших небезпечних вантажів повинні виконати всі належні заходи, що гарантують безпеку перевезень, мати засоби і мобільні підрозділи для ліквідації аварій та їх наслідків під час перевезення вантажів.

У відповідності до глави 3 параграфу 96 Технічних умов завантаження та кріплення вантажів при пред`явленні металобрухту до перевезення до кожної накладної у відповідності з вимогами ГОСТу 2787-75 повинно бути прикладено посвідчення про приведення металобрухту у стан безпечний для перевезення, переробки, переплавки та про знешкодження металобрухту від вогневибухонебезпечних матеріалів.

Як вбачається з актів загальної форми посвідчення на вибухові вантажі були надані на всі вагони, тобто у залізниці не було підстав відмовити вантажовідправнику у їх прийманні з причин відсутності посвідчення.

У відповідності до пункту 2 Правил оформлення перевізних документів (статті 6, 23, 24 Статуту), затверджених  наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 863/5084, графи залізничних накладних заповнюються відправником вантажу.

Графи, які зазначені в пункті 3 Правил оформлення перевізних документів заповнює залізниця.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про те, що залізниця зобов”язана перевірити дані, які вносить в залізничну накладну вантажовідправник. Як вбачається зі змісту статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, але не зобов”язана.

З огляду на викладене, і те, що вантажоодержувач безпідставно відмовився від отримання прибувшого на його адресу вантажу, плата позивачем за зберігання вантажу  нарахована позивачем правомірно, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв”язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.06 по справі № 9/415-06 підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.06 по справі № 9/415-06 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг", м. Кривий Ріг  на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ 9170,16 грн. плати за зберігання вантажу, 102,0 грн. державного мита за розгляд справи, 51,0 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 О.В.Джихур