Постанова

від 21.02.2007 по справі 20/330

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

21 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 20/330 

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:         

головуючого - судді                                                          

Кривди Д.С.,

суддів                                                      

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у

відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від

позивача:        Хомовський С.М.

від відповідача:    не з'явився

розглянувши 

касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову  Донецького

апеляційного господарського суду  від

12.12.2006р.

у справі № 

20/330  Господарського суду Донецької

області

за позовом  Відкритого

акціонерного товариства "Донецькобленерго"

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про  стягнення 6547,42 грн.

за зустрічним позовом Приватного

підприємця ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства

"Донецькобленерго"

про визнання незаконними дій, стягнення

матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство

“Донецькобленерго” звернулося до Господарського суду Донецької області з

позовом до приватного підприємця  ОСОБА_1

про стягнення 6547,42 грн. недорахованої електричної енергії.

Приватний підприємець  ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до

Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” про визнання незаконними

дій, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6378,76грн. та моральної шкоди у

розмірі 5000грн., витрат по оплаті послуг адвоката -500грн.

Рішенням Господарського суду

Донецької області від 22.12.2005р. (суддя О.Є.Донець), залишеним без змін

постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. (судді:

О.В.Стойка, Г.І.Діброва, Т.А.Шевкова), у задоволенні первісних та зустрічних

позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній

справі судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго”

подало касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського

суду України від 07.06.2006р. касаційну скаргу Відкритого акціонерного

товариства “Донецькобленерго”  задоволено

частково, рішення Господарського суду Донецької області від 22.12.2005р. та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. у

справі  № 20/330 скасовано, а справу

передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

За новим розглядом справи, рішенням

Господарського суду Донецької області від 11.10.2006р. (суддя М.Ю.Мальцев),

залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від

12.12.2006р. (судді: А.М.М'ясищев. І.В.Алєєва, Н.Л.Величко), у задоволенні

первісного позову Відкритого акціонерного товариства

"Донецькобленерго" до приватного підприємця  ОСОБА_1 відмовлено, у задоволенні зустрічних

позовних вимог приватного підприємця 

ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства

"Донецькобленерго" відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній

справі судовими рішеннями, приватний підприємець ОСОБА_1 подав касаційну

скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області

від 11.10.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від

12.12.2006р. в частині відмови в задоволені зустрічних позовних вимог та

задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю, мотивуючи свою вимогу тим,

що  господарським судом першої та

апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу,

перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій

норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України

дійшов висновку, що касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1 не  підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено,

що:

- між ВАТ

"Донецькобленерго" (енергопостачальна організація) та ПП ОСОБА_1

(споживач) 27.01.2003р. укладено договірНОМЕР_1 на поставку електричної

енергії.

- Енергопостачальною організацією

14.06.2005р. здійснено перевірку дотримання Правил користування електричною

енергією в приміщенні споживача, розташованого АДРЕСА_1, за наслідками якої

складено акт НОМЕР_2 про порушення останнім п. 4.10, 4.11 зазначених Правил, а

саме виявлено зрив пломби Держстандарту на розрахунковому приладі обліку

(фальсифікація). Вищевказаний акт містить повідомлення про відключення з 17.06.2005р.

електроустановки приміщення, яке займає споживач, від мереж електропостачання

на підставі вимог п.8.4. и 8.9. Правил. На підставі зазначеного акту

енергопостачальною організацією розрахована сума недоврахованої електричної

енергії в розмірі 6547 грн. 42 коп. та виставлено ПП ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_3, в

якому також повідомлено споживача про відключення підприємства від

електропостачання з 22.06.2005р. у разі неоплати цього рахунку.

Згідно п 4.10 Правил користування

електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань

регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996р. № 28 (далі Правила) у

редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за

збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та

пломб покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні)

якої вони встановлені, згідно з відповідним договором. Таким чином, даною

правовою нормою на власника або організацію, у приміщенні якої згідно з відповідним

договором встановлені розрахункові засоби обліку електричної енергії покладено

обов'язок щодо збереження цих засобів та пломб та відповідальність за

невиконання цього обов'язку.

Згідно п. 4.11 Правил розрахунковий

засіб обліку електричної енергії має бути опломбований (в передбаченому для

цього місці) пломбою з тавром Державного комітету України з питань технічного

регулювання та споживчої політики, пломбою з тавром електропередавальної

організації згідно з вимогами відповідної нормативно-технічної документації та,

за бажанням, пломбами з таврами інших заінтересованих сторін договору. Отже, як

випливає з приписів даної правової норми, розрахунковий засіб обліку

електричної енергії має бути опломбований, зокрема, пломбою з тавром Державного

комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, пломбою

з тавром електропередавальної організації.

Відповідно до абз. 1 п. 4.12 Правил

місця пломбування у вузлах розрахункового обліку, електричних колах

розрахункових засобів обліку електричної енергії, лінях зв'язку автоматизованих

систем обліку тощо узгоджуються сторонами у відповідності до вимог нормативних

актів з обов'язковим оформленням акта про пломбування, в якому має бути

зазначене місце встановлення кожної пломби та сторона, яка її встановила, із

передачею на зберігання пломб тій стороні, на чиїй території встановлено

розрахунковий засіб обліку. Таким чином, при складенні акту про порушення

Правил користування електричною енергією, в ньому повинні бути зазначені не

лише виявлене порушення -зрив пломби Держстандарту, а відомості про те, пломба

з яким тавром пошкоджена, місце пломбування, з посиланням на відповідний акт.

Як встановлено, господарським

судом, в акті НОМЕР_2 відсутні вищевказані відомості, а тому господарським

судом не прийнято акт як доказ факту порушення.

Також господарським судом

встановлено,  що ВАТ

"Донецькобленерго" не надало до матеріалів справи доказів

(відповідного акту) опломбування перевіреного 14.06.2005р. лічильника,

заводський номер 445778, узгодження місця пломбування, передачі на зберігання

пломб тій стороні, на чиїй території встановлено розрахунковий засіб обліку.

Згідно ч. 2 п. 4.12 Правил

постачальник електричної енергії за регульованим тарифом у відповідності до

затвердженого графіка, але не рідше ніж раз на три роки, має здійснювати

технічну перевірку розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Як вбачається з судових актів, в

порушення вимог вищевказаної норми, постачальником електроенергії не надано

доказів проведення ним планової перевірки.

Абзацами 1, 3 п. 7.30 Правил

визначено, що постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за

користування електричною енергією за період від дня останнього контрольного

зняття представником постачальника електричної енергії показів розрахункового

засобу обліку чи фактично  проведеної

і  підтвердженої актом технічної

перевірки  роботи схеми комерційного

обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не

перебільшувати шести місяців. Перерахунок здійснюється відповідно до методичних

рекомендацій, затверджених НКРЕ у відповідності до наданих законодавством

України повноважень, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної

енергії.

Постановою НКРЕ України № 1197 від

05.12.2001р. затверджена Методика обчислення обсягу електричної енергії,

недоврахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил

користування електричною енергією (яка діяла на момент виникнення спірних

відносин), яка, згідно п. 2.1, застосовується при пошкодженні або зриві пломб

Держстандарту на розрахункових приладах обліку.

Відповідно до п. 6 Методики

рахунок, що виписується споживачеві у разі виявлення порушень, зазначених в

пунктах 2.1 - 2.5, 2.7, 2.8 цієї Методики, має бути зменшеним на величину

здійснених споживачем платежів за період споживання електричної енергії з

порушенням Правил.

Проте, як встановлено господарським

судом, з розрахунку недоврахованої електричної енергії, наданого ВАТ

"Донецькобленерго", неможливо встановити факту дотримання

енергопостачальною організацією вимог п. 6 

Методики.

Отже, колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої

та апеляційної про недоведеність позовних вимог ВАТ

"Донецькобленерго".

Що ж до зустрічних позовних вимог,

то колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з

висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції про

безпідставність вимог зважаючи на таке.

Відповідно до ст.20 ГК України,

кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і

законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються

шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково

недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні

інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними

господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке

існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і

припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими

законом.

Враховуючи приписі вищенаведеної

правової норми, слід погодитися з висновком господарського суду попередніх

інстанцій про те, що заявлені відповідачем вимоги про визнання дії посадових

осіб відповідача під час складання акту НОМЕР_2 незаконними задоволенню не

підлягають, оскільки сторони знаходяться в договірних правовідносинах,

заявлені   вимоги   не є передбаченим законом способом

захисту   прав   та законних інтересів останнього.

Пунктами 7.35, 7.36 Правил

визначено, що у разі їх порушення або

умов договору постачальником

електричної енергії та/або

електропередавальною організацією

споживач, у якого укладені із

зазначеними суб'єктами

господарювання відповідні договори, викликає

представника          постачальника          електричної          енергії  та/або електропередавальної організації для

складання двостороннього акта порушень. Акт складається в двох примірниках,

один з яких передається або надсилається постачальнику електричної енергії або

електропередавальній організації. У разі відмови представника постачальника

електричної енергії або електропередавальної організації від підпису або

неприбуття у визначений споживачем термін в акті робиться відповідний запис.

У разі переривання

електропостачання представниками споживача, постачальника електричної енергії

та електропередавальної організації (основного споживача) складається акт, у

якому зазначаються час перерви та обсяги недовідпущеної споживачу електричної

енергії, інші необхідні дані. Сторони можуть додати до акта документи, які

підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини.

Час переривання визначається

спільно за документацією споживача, постачальника електричної енергії та

електропередавальної організації (основного споживача) з моменту припинення або

обмеження постачання електричної енергії до відновлення електропостачання.

Таким чином, як випливає зі змісту

вищевказаної норми, єдиним доказом порушення енергопостачальною організацією

Правил є двосторонній акт, підписаний обома сторонами або з відміткою про

причини його не підписання постачальником.

Як встановлено господарським судом,

приватний підприємець ОСОБА_1 доказів складення акту про порушення енергопостачальною

організацією Правил користування електроенергією суду не надав.

Отже, колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з висновком  господарського суду попередніх інстанцій про

те, що у приватного підприємця ОСОБА_1 

відсутні підстави для стягнення з ВАТ "Донецькобленерго"

матеріальної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК

України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок

порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у

душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною

поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням

її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової

репутації фізичної або юридичної особи.

Під немайновою шкодою, заподіяною

юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у

зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування,

товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також

вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її

діяльності.

Проте, господарським судом

попередніх інстанцій встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 не довів

заподіяння йому моральної шкоди.

Враховуючи наведене, постанова

Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі

№20/330  відповідає вимогам чинного

законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її

скасування не вбачається. 

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1

ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного

підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, 

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у

справі №20/330  - без змін.

Головуючий - суддя                                                      

Кривда Д.С.

судді                                                                               

Жаботина Г.В.

             Уліцький А.М.