Постанова

від 15.07.2015 по справі 826/16100/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року № 826/16100/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Техно» (далі - позивач) з адміністративним позовом до суду до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №5826552207 від 27.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 в задоволені позовних вимог ТОВ «РМ-Техно» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №5826552207 від 27.06.2013.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", та ТОВ "Трейдтех" за договорами підряду та договорами постачання, які мали реальний характер та за якими ним було сплачено, та отримано послуги та товар, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. За таких обставин, на думку позивача, висновки контролюючого органу про те, що договори укладені між позивачем та ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", та ТОВ "Трейдтех" не спричиняють реального настання правових наслідків є такими ще не відповідають дійсним обставин справи, а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі останніх є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 02.06.2015 судом протокольною ухвалою на підставі ст. 55 КАС України здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме: Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві замінено її правонаступником Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач).

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Поряд з цим, пояснень з урахуванням обставин, що слугували підставою для направлення справи на новий судовий розгляд, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 до суду не надав.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

В період з 23.05.2013 по 29.05.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Гостареш" (код ЄДРПОУ 24384790) за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, ТОВ "Праймторг" (код ЄДРПОУ 37240655) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012, ТОВ "Трейдтех" (код ЄДРПОУ 38123948) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1 972 759 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "РМ - Техно" листом № 120 від 26.03.2013 до Прокуратури міста Києва відповідно до вимог Прокуратури міста Києва та ухвали Подільського районного суду міста Києва від 07.03.2013, в рамках кримінального провадження № 12012110000000567 від 08.12.2012 направлено первинні фінансово-господарські документи по взаємовідносинам із ТОВ "Праймторг" (код ЄДРПОУ 37240655). Вищезазначений факт унеможливлює перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені господарських операцій з ТОВ "Праймторг" за період 01.01.2012 по 29.02.2012. На адресу Прокуратури міста Києва направлено лист із проханням надати копії вилучених документів для проведення позапланової перевірки ТОВ "РМ Техно" при здійснені господарських операцій з ТОВ "Праймторг" за період 01.01.2012 по 29.02.2012. У разі отримання вищевказаних документів будуть вжиті заходи щодо проведення позапланової перевірки у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС було складено акт № 5212/22-8/24384790 від 29.11.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостареш" щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "КА "Паріс" за березень, квітень 2012 року, яким встановлено, що згідно бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" єдиним постачальником ТОВ "Гостареш" за березень, квітень було ТОВ "КА "Паріс", яке має стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та у якого відповідно до акту № 358/22-8/8137264351 від 11.06.2012 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за березень, квітень 2012 року, а також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за березень, квітень 2012, що свідчить про те, що правочини укладені між ТОВ "Гостареш" та ТОВ "КА "Паріс" здійснені без мети настання реальних наслідків та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт № 2342/22-20/38123948 від 26.12.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ "Трейдтех", відповідно до якого встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Трейдтех" з суб'єктами господарської діяльності - постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності - покупцями за період 01.07.2012 по 31.07.2012.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт № 2341/22-20/38123948 від 26.12.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП "Унісон Дизайн", відповідно до якого встановлено факт не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПП "Унісон Дизайн" з суб'єктами господарської діяльності - постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності - покупцями за період з 01.07.2012 по 31.08.2012, крім того, ДПІ у Печерському районі міста Києва було отримано постанову про призначення податкової перевірки ТОВ "РМ - Техно" у кримінальному провадженні № 3201211006000022 та протокол допиту свідка від 11.04.2013 в рамках кримінального провадження № 3201211006000022 від 29.12.2012. Згідно протоколу допиту було допитано засновника та директора ТОВ "Унісон Дизайн" - ОСОБА_1 який надав показання, що до діяльності вказаного підприємства відношення не має, документи фінансово - господарської діяльності ТОВ "Унісон Дизайн" не складав та не підписував.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ПП "Унісон Дизайн" за період 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Гостареш" за період 01.04.2012 по 30.04.2012, ТОВ "Трейдтех" за період 01.07.2012 по 31.07.2012, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "РМ - Техно" та вказаними підприємствами-постачальниками не мали мети настання реальних наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 535/222/36591039 від 04.06.2013 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №5826552207 від 27.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 959 139,00 грн.

17.07.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" до Головного управління Міндоходів у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №5826552207 від 27.06.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 4225/10/26-15-10-04-04 від 13.09.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №5826552207 від 27.06.2013 та вважаючи його такими, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 підставою для направлення адміністративної справи №826/16100/13-а слугувало наступне: «..судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", ТОВ "Трейдтех", а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених договорів, зокрема наявності технічних та технологічних можливостей; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами; не встановлено спеціальної правосуб'єктності учасників господарських операцій та факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку. При вирішені спору важливе місце має також встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту. Крім того, судами не було враховано, що коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим за умови, що вони не перешкоджають ідентифікувати особу, яка видала податку накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операцій та відповідну суму податку на додану вартість».

Вирішуючи спір по суті, судом враховуються вказані вище висновки Вищого адміністративного суду України.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

З аналізу вказаної норми слідує, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Приписи пункту 44.1 ст. 44 ПК України визнають, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.2009 N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Поряд з цим, вказана стаття визначає, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналізуючи вказане можна зробити висновок, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Так, п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Поряд з цим, п. 198.6 ст. 198 ПК України України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Вказаним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", ТОВ "Праймторг", ТОВ "Трейдтех", оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги та товар використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", та ТОВ "Трейдтех" за договорами підряду та договорами постачання.

Зокрема, на підтвердження правовідносин з ТОВ «Гостареш» за договором № 02041 від 02.04.2012 року, ПП «Унісон Дизайн» за договором № 02041 від 02.04.2012 року та з ТОВ «Трейдтех» за договором №04071 від 04.07.2012 року, які є аналогічні за своїм змістом та предметом позивачем надано суду копії специфікацій, видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно до договорів постачання їх предметом є здійснення поставки впродовж строку дії договорів та передача у власність товару.

Розділом 1 даних договорів визначено, що "Товаром є обладнання, а саме, елементи, частини, вузли, блоки і програмне забезпечення що поставляються згідно умов договору».

Відповідно до договорів «Програмне забезпечення» означає прикладну програму, що складається з набору логічних інструкцій і інформаційних таблиць, що керують роботою обладнання. Програмне забезпечення є невід'ємною частиною обладнання, працює як одне функціональне ціле та не може бути використано окремо. Усі посилання на термін «Програмне забезпечення» в даних договорах будуть мати значення, що приведене в цій Статті."

Також договорами зазначено, що "найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачаються, вказується у супроводжувальних документах на товар, а саме: рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною Договору."

Розділом 6 договорів «Гарантії» передбачено, що "Постачальник гарантує надання Замовнику на все обладнання, що поставляється по Договору сертифікатів системи сертифікації УкрСЕРПО без обмежень, що перешкоджають використанню Обладнання на мережах загального користування України в термін до 3-х місяців з дати поставки Обладнання та програмного забезпечення."

Договорами також передбачено, що "Постачальник постачає документацію до Обладнання та програмного забезпечення у тій комплектації, яку забезпечує оригінальний виробник в складі Обладнання та програмного забезпечення та повинна бути високої якості, комплектною та достатньою для здійснення високоякісних монтажних та пусконалагоджувальні робіт, робіт з інсталяції та конфігурування і введення системи в експлуатацію, а також обслуговування обладнання підготовленими фахівцями."

Таким чином, первинною документацією, яка мала бути складена у випадку виконання постачання за договорами № 02041 від 02.04.2012 року, № 01081 від 01.08.2012 року та № 04071 від 04.07.2012 року є специфікація, рахунки-фактури, видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, нормативно-технічна документація, сертифікати системи сертифікації УкрСЕПРО, документація до обладнання та програмного забезпечення.

Позивачем документів на підтвердження поставки товару за договорами № 02041 від 02.04.2012 року, № 01081 від 01.08.2012 року та № 04071 від 04.07.2012 року нормативно-технічної документації, сертифікатів системи сертифікації УкрСЕПРО та документації до обладнання та програмного забезпечення суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих позивачем Рахунках-фактурах в графах "Виписав(ла)" міститься лише підпис скріплений печаткою позивача, без зазначення даних особи яка його вчинила.

Таким чином з рахунків-фактур є неможливим встановити особу яка їх підписала.

З огляду на викладене, рахунки-фактури складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", з них є неможливим встановити осіб які їх підписали, а отже вони не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження факту виконання поставок за договорами № 02041 від 02.04.2012, № 01081 від 01.08.2012 та № 04071 від 04.07.2012.

На підтвердження правовідносин з ТОВ «Гостареш» за договором підряду № 01050 від 25.11.2011, позивачем надано суду копію договору підряду № 01050 від 25.11.2011, специфікації робіт, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі матеріалів.

Відповідно до договору підряду № 01050 від 25.11.2011 предметом є виконання Підрядником відповідно до умов договору роботи, перелік яких наведений у додатку 1 до договору. Роботи проводяться для ТОВ «Крок Україна», біля Першого пасажирського терміналу, за адресою: Україна, 61031, м. Харків, вул. Ромашкіна, 1.

Пунктом 1.3 договору визначено, що роботи виконуються з матеріалів Замовника, які передаються Підряднику за актом приймання-передачі матеріалів. Перелік, кількість, ціна Робіт, узгоджується Сторонами у Додатку 1 до Договору, також вказується у супроводжувальних документах, а саме: рахунках-фактурах, актах здачі-приймання виконаних робіт та інших документах.

Отже, відповідно до умов договору підряду № 01050 від 25.11.2011 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Гостареш" є специфікація, акт приймання-передачі матеріалів, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та накладні.

На підтвердження правовідносин з ТОВ "Гостареш" за вказаним договором підряду, позивачем, рахунків-фактур суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

На підтвердження правовідносин з ПП «Унісон Дизайн», позивачем надано суду копії договорів підряду № 01086 від 01.07.2012 року, та № 01085 від 01.07.2012 року, Додатків № 1 до Договорів, які є аналогічні за своїм змістом та предметом актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до договорів підряду № 01086 від 01.07.2012, та № 01085 від 01.07.2012 їх предметом є виконання Підрядником відповідно до умов договору робіт, перелік яких наведений у додатку №1. Перелік, кількість та ціна Робіт, що виконуються, узгоджуються Сторонами у Додатках до Договору. Перелік, кількість та ціна Робіт, що виконуються, вказуються також у супроводжувальних документах, а саме: рахунках-фактурах, актах приймання-передачі виконаних робіт та інших документах, що є невід'ємною частиною Договору.

Також договорами визначено, що Роботи виконуються для ТОВ «Українська сервісна компанія» (договір підряду № 01086 від 01.07.2012) та для АТЗТ «Інтер-Телеком» (договір підряду № 01085 від 01.07.2012)

Таким чином, відповідно до умов договорів підряду № 01086 від 01.07.2012 та № 01085 від 01.07.2012 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ПП "Унісон Дизайн" є Додаток № 1 з переліком, кількістю та ціною робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та накладні.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ПП "Унісон Дизайн" за вказаними договорами підряду, рахунків-фактур суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Таким чином, у суду відсутні докази на підтвердження наявності в позивача господарської необхідності щодо укладання договорів з ТОВ «Гостареш» та ПП «Унісон Дизайн» та відсутня можливість встановити з якою метою позивачем були укладені договори з зазначеними підприємствами щодо виконання робіт на користь третіх осіб.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження використання наданих від ТОВ «Гостареш» та ПП «Унісон Дизайн» послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість їх надання.

Судом встановлено та не заперечується той факт, що контрагенти позивача по спірним взаємовідносинам на момент укладання та виконання договорів були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а також мали свідоцтво платника ПДВ, однак даний факт не може слугувати підтвердженням здійснення реальності господарських операцій.

Суд звертає увагу, що позивачем на вимогу суду не надано належних доказів наявності технічних та технологічних можливостей виконання умов спірних договорів, оскільки як зазначено в акті перевірки ТОВ «РМ-Техно» не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій, тобто фактичного здійснення поставок продукції позивачу саме контрагентом позивача останньому, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій контрагентом та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкового кредиту за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотнього.

За приписами статті 662 цього ж Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів реального виконання спірних договорів (відсутні докази можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених договорів, а також наявні не всі первинні документи. які містяь відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем норм пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що свідчить про правомірність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. І. Келеберда