Рішення

від 18.07.2006 по справі 39/197

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/197

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  39/197

18.07.06

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельної компанії "Максимус"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Траско-інвест Україна"

про                 стягнення 531 838,40 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Голуб В.Є. –представник за довіреністю б/н від 29.06.2006 р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо - будівельна компанія „Максімус” (позивач) звернулося з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Траско –інвест Україна” (відповідач) 502 198,90 гривень заборгованості за виконані роботи по Договору підряду № 47/ГП від 25.11.2005 року. Позовні вимоги позивач  обґрунтовує  тим, що ним виконані роботи по улаштуванню бетонної підлоги на суму 1 004 397,80 гривень. Позивач вказує, що відповідач у вигляді авансового платежу  сплатив вартість  виконаних робіт в  сумі  502 198,90 гривень,  сума  боргу становить 502 198,20 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану на суму боргу пеню, що складає 25 592,06 гривень та 3% річних, що складає 4 045,44 гривень, а також покласти на  відповідача  судові витрати.

          Ухвалою суду від 27.06.2006 року порушено провадження у справі.

          Ухвалою господарського суду від 10.07.2006 року розгляд справи відкладався, відповідно до ст.77 ГПК України.

          17.07.2006 року позивач, відповідно до ст. 22 ГПК України, подав  заяву про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 552 215,59 гривень заборгованості, 28 142,74 гривень пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання, 3% річних за час прострочки в сумі 4 448,22 гривень. Також позивач просить покласти на відповідача  судові витрати.

Відповідач  в судові  засідання  не з‘явився,  відзив  на  позовну заяву  не  надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається  за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

В судовому  засіданні, призначеному на 18.07.2006 року, за згодою позивача оголошувалися вступна та резолютивна  частини  рішення.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо - будівельна компанія „Максімус” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Траско - інвест Україна” (відповідач) був укладений Договір підряду № 47/ГП, згідно з яким позивач взяв на себе обов'язок виконати комплекс будівельних робіт по улаштуванню промислової бетонної підлоги на об'єкті, розташованому по вул. Комсомольській, 15-А, в с. Березань, Баришівського району, Київської області, відповідно до проектно-кошторисної документації, а відповідач  зобов'язувався надати позивачу фронт робіт, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідач зобов'язувався на підставі графіка фінансування, що являється Додатком № 3 до Договору, протягом трьох банківських днів після підписання Договору здійснити на розрахунковий рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 50% загальної вартості Договору, що становить 502 198,90 гривень, на придбання позивачем основних і витратних матеріалів і поставки на об'єкт і в подальшому здійснювати платежі за фактично виконані роботи на  підставі документів по обліку робіт в капітальному будівництві (акти виконаних робіт), підписаних уповноваженими представниками відповідача (ст. 6 договору №  47/ГП). Пунктом 3.4 ст. 3 Договору передбачається, що остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи повинен бути здійснений відповідачем протягом трьох банківських днів після здачі об'єкта в експлуатацію, але в будь-якому випадку не пізніше 15.03.2006 року.

З метою отримання авансового платежу, передбаченого графіком фінансування, 25.11.2005 року позивачем був виставлений на оплату відповідачу рахунок - фактура № 543 на суму 502 198,90 гривень, який фактично був оплачений відповідачем 02.12.2005 року згідно банківської виписки № 415, наданої Філією „Головне управління Промінвестбанку у Донецькій області” м. Донецька.

          Наведене свідчить, що відповідачем порушена умова Договору в частині здійснення фінансування, так як графіком фінансування був визначений строк оплати першого авансового платежу протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання договору, тобто не пізніше 30.11.2005 року.

Умовами договору підряду № 47/ГП від 25.11.2005 року передбачалося, що  строк виконання робіт встановлюється з 10.12.2005 року по 30.12.2005 року при умові своєчасної передачі позивачу об'єкту. В судовому засіданні представник позивача вказав на несвоєчасну передачу відповідачем позивачеві об'єкту, підготовленого належним чином відповідно до п. 4.1.1, п. 4.1.2 ст. 4 Договору, що призвело до затримки початку виконання робіт позивачем і, як наслідок, –до несвоєчасного їх завершення відповідно до графіка виконання робіт. В підтвердження цього позивачем був наданий акт від 10.12.2005 року, підписаний представниками позивача та відповідача. Зібрані у справі докази свідчать, що основа підлоги для початку виконання робіт по улаштуванню арматурного каркасу була передана відповідачем позивачеві по акту від 12.12.2005 року, а герметичний контур для улаштування бетонної підлоги в зимових умовах, необхідність передачі якого до початку виконання робіт передбачена п. 4.1.2 Договору, - по акту від 15.12.2005 року.

Наведене свідчить, що фактично виконання робіт по договору № 47/ГП від 25.11.2005 року могло розпочатись лише з 15.12.2005 року, що було підтверджено в судовому засіданні і позивачем.

Зібрані у справі докази свідчать, що в процесі виконання робіт відповідач, листом від 20.12.2005 року за вих. № 84 звернувся до позивача і виразив сумніви щодо відповідності якості робіт. 21.12.2005 року була створена робоча комісія з представників позивача та відповідача, якою був здійснений огляд підлог та встановлені певні відступи від норм в одній осі. Комісією був підписаний акт від 21.12.2005 року, в якому було визначено, що заходи по усуненню виявлених недоліків будуть виконані позивачем після завершення виконання повного комплексу робіт на об'єкті. Позивач підтвердив готовність усунути виявлені недоліки в строк, визначений у акті комісії від 21.12.2005 року шляхом направлення на адресу відповідача листа за вих. № 294 від 22.12.2005 року.   

П. 6.1. ст. 6 Договору № 47/ГП встановлює, що підрядник після завершення виконання робіт (етапів робіт), передбачених Договором, пред'являє їх та надає замовнику акт на виконані роботи, в тому числі на приховані. При цьому, сторони не визначили, що являється етапом виконаних робіт (роботи  виконані у визначений проміжок часу або роботи, виконані у певному об'ємі). Сторони підписали Додаток № 4 до Договору підряду № 47/ГП від 25.11.2005 року, в якому визначили, що найменуванням робіт є виконання комплексу робіт по улаштуванню промислової бетонної підлоги, одиниця виміру - кв. м., кількість одиниць –5300, вартість робіт з ПДВ –1 004 397,80 гривень. Оформлення актів  виконаних  робіт проводиться замовником протягом 5 - ти календарних днів.

Зібрані у справі докази свідчать, що 09.01.2006 року позивач завершив виконання робіт у повному обсязі та пред'явив їх відповідачеві, про що комісією із представників сторін був підписаний робочий акт від 09.01.2006 року, а також дефектний акт із зазначенням переліку недоліків та строку їх усунення –до 10.02.2006 року. Згідно підписаного комісією акту від 09.01.2006 року об'єм виконаних робіт склав 5 419 м. кв. замість 5300 м. кв., передбачених Договором.

Відповідно до пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, збільшення об'єму виконаних робіт мало місце через збільшення фактичної площі цілісного об'єкту, на якому були виконані роботи, відносно вказаної відповідачем на стадії підготовки та підписання Договору. Крім того, відповідно до пояснень позивача мало місце збільшення кількості використаного  в процесі виконання робіт бетону відносно вказаної в кошторисі його приблизної кількості.

Відповідно до п. 2.2. ст. 2 Договору у випадку використання бетону в більшій кількості порівняно з розрахунковим, після завершення робіт та підписання кінцевих актів та додаткової угоди замовником здійснюється доплата за фактичну перевитрату бетону. Пункт 3.3. Договору встановлює, що у випадку зміни об'єму основних витратних матеріалів або у випадку виконання робіт з матеріалів замовника, сторони на підставі складених актів зобов'язуються  здійснити взаєморозрахунок та оплатити різницю за узгодженими, існуючими ринковими цінами.

Позивач зазначає, що причини виникнення дефектів у виконаних роботах, зафіксованих дефектним актом від 09.01.2006 року, не являються такими, що беззаперечно могли виникнути з вини позивача з наступної причини: у порушення допустимих умов експлуатації, визначених у п. 2 гарантійних зобов'язань, що являються Додатком № 5 до Договору, відповідачем використовувалась великотоннажна техніка, про що в якості доказу позивачем була надана докладна записка уповноваженої особи позивача від 24.01.2006 року.

Позивач направив відповідачу листи за вих. № 5 від 26.01.2006 року, № 15 від 07.02.2006 року та № 21 від 13.02.2006 року, в яких описав запропоновану ним технологію усунення дефектів, підтверджував готовність виконати роботи по усуненню недоліків та просив відповідача звільнити об'єкт від будівельної техніки і надати об'єктивну можливість виконати роботи по усуненню дефектів.

Позивач надав суду докази того, що роботи по усуненню дефектів були завершені ним 06.03.2006 року, про що відповідач був повідомлений листом № 40 від 06.03.2006 року, в підтвердження чого позивачем надано суду квитанцію разом з описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Договору відповідач був зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів, тобто до 10.03.2006 року включно здійснити приймання виконаних позивачем робіт, підписати акт або надати мотивовану відмову у письмовій формі із зазначенням причин, що перешкоджають їх прийманню.

Позивач зазначив, що пред'явлений позивачем у двох примірниках акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 1 054 414,49 гривень відповідачем підписаний не був. Мотивована відмова у письмовій формі від прийняття виконаних позивачем робіт та підписання акту із зазначенням причин, що перешкоджають їх прийняттю, необхідність надання якої передбачена  п. 6.2. ст. 6 Договору, відповідачем надана не була.

10.03.2006 року позивач направив на адресу відповідача лист № 42 з повторною вимогою про підписання актів приймання-передачі виконаних робіт у строк до 15.03.2006 року та здійснення повного розрахунку за виконані роботи по договору № 47/ГП від 25.11.2005 року, в підтвердження чого позивачем надано суду квитанцію разом з описом вкладення у цінний лист.

25.04.2006 року відповідач за допомогою факсимільного зв'язку направив позивачу претензію з переліком дефектів, що підлягають усуненню.

Наведене свідчить, що відповідачем порушений порядок направлення претензії, передбачений п. 5 ст. 222 Господарського кодексу України, відповідно до якого претензія надсилається в письмовому вигляді рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем умов п. 1.2. гарантійних зобов'язань, що являються Додатком № 5 до Договору, відповідно до якого роботи по усуненню будь-яких дефектів виконуються позивачем при відсутності фінансової заборгованості відповідача перед позивачем.

Позивач зазначив, що отриману претензію визнав і свої гарантійні зобов'язання виконав, а саме: визначені в ній дефекти усунув, про що повідомив відповідача в листі за вих. № 83 від 25 квітня 2006 року. Даний лист разом з комплектом актів приймання-передачі виконаних робіт у двох екземплярах на суму 1 054 414,49 гривень був направлений позивачем на адресу відповідача 25.04.2006 року кур‘єрською службою доставки КСД, про що в матеріалах справи є повідомлення про вручення.

25.05.2006 року відповідач знову за допомогою факсимільного зв'язку, з порушенням порядку направлення претензії, передбаченого п. 5 ст. 222 Господарського кодексу України, направив позивачу претензію з переліком дефектів, на усуненні яких він наполягає. Позивач надав суду докази того, що належним чином відреагував на отриману претензію шляхом направлення відповідачу листа за вих. № 112 від 25.05.2006 року з пропозицією створити спільну комісію для здійснення огляду об'єкту і вирішення питання про наявність або відсутність дефектів у виконаних роботах. В підтвердження направлення листа позивачем надано суду квитанцію разом з описом вкладення у цінний лист. Підтвердженням згоди відповідача на створення комісії є лист за вих. № 49 від 25.05.2006 року, направлений на адресу позивача.

26.05.2006 року комісією у складі представників позивача та відповідача був здійснений огляд об'єкта та складений акт з переліком недоліків, що підлягають усуненню, а 02.06.2006 року - відповідний акт про те, що частина недоліків позивачем була усунута і про відмову позивача від претензій по решті дефектів.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України).

Статті 15 та  16 ЦК України встановлюють, що кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів.

Встановлені способи  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути:

-          примусове виконання обов'язку в натурі;

-          зміна правовідношення;

-          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

        Суд може захистити цивільне право або інтерес  іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. Як зазначалося, позивач звернувся з вимогами про стягнення з  відповідача  на корить позивача заборгованості за виконані роботи.

Відповідно до ч. 2  ст. 317 ГК України,  загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим кодексом.

Між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України  передбачено, що за договором підряду, одна сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів  договорів підряду, встановлених  параграфами 2-4 глави 61 ЦК України, положення параграфа 1 «Загальні положення про підряд»застосовуються, якщо інше не встановлено  положеннями ЦК України про ці види договорів.

Параграф 3 глави 61 ЦК України регулює особливості будівельного підряду.

Стаття 875 ЦК України встановлює, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт  або  виконати  інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові   будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на  підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового  будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків),  споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт  провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних   робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 6 ст. 882 ЦК України передбачено, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної у договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач фактично пред'явив роботу до приймання 09.01.2006 року, про що комісією в складі представників сторін був підписаний робочий акт. Судом також було встановлено, що розрахунок за виконані позивачем роботи повинен був бути здійснений відповідачем не пізніше 15.03.2006 року. Наведене свідчить, що доказом виконання робіт позивачем є пред'явлення її до приймання відповідачу. Позивач надав суду докази виконання зобов'язань по Договору підряду № 47/ГП від 25.11.2005 року, тобто докази на підтвердження обставин, на які  він посилається як на підставу своїх вимог.

В  той  же  час, відповідачем не  надано  доказів, що замовник виявив недоліки, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної у договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою і ця  обставина  стала  підставою для відмови   від  прийняття  робіт. Крім  того, в  ході  розгляду  справи було встановлено, що   позивачем  усунені всі  недоліки, що  підтверджується  двостороннім актом.

Судом  також  встановлено,  що  на  виконані  роботи  позивачем надається гарантія на п‘ять  років з моменту підписання сторонами   остаточного акту приймання-передачі виконаних  робіт. В  той  же час, виконання  гарантійних  зобов‘язань    позивачем  не  звільняє   відповідача  від  обов‘язку прийняти   виконані  роботи    та  провести їх  оплату.

Відповідно до п. 2.2. ст. 2 Договору сума договору являється фіксованою і не підлягає зміні. У випадку використання бетону в більшій кількості порівняно з розрахунковим, після завершення робіт та підписання кінцевих актів та додаткової угоди замовником здійснюється доплата за фактичну перевитрату бетону. Пункт 3.3. Договору встановлює, що у випадку зміни об'єму основних витратних матеріалів або у випадку виконання робіт з матеріалів замовника, сторони на підставі складених актів зобов'язуються здійснити взаєморозрахунок та оплатити різницю за узгодженими, існуючими ринковими цінами. Згідно умов ч. 3 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. Позивач не надав суду доказів узгодження з відповідачем збільшення кошторису та підписання додаткової угоди.  

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача  на користь позивача основної заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 502 198,90 гривень.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково у розмірі 4 221,27 гривень.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача  пені в розмірі 28 142,74 гривень.  

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 9.5. ст. 9 Договору підряду № 47/ГП від 25.11.2005 року  передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник оплачує підряднику пеню у розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше 7,5% від неоплаченої суми. Наведене свідчить, що сторони уклали у письмовій формі правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, як це передбачено  п. 1. ст. 547 ЦК України, зафіксувавши його в Договорі.

Відповідно до умов ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача  пені  підлягають задоволенню частково у розмірі 26 506,34 гривень.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача також витрати, пов‘язані з оплатою адвокатських послуг в розмірі 26591,82 грн.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 25.05.2006 р. між позивачем (замовником) та адвокатом Голуб  В.  Є., що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1447/10 від 30.09.1998 р., було укладено договір № 35 про  надання  послуг  адвоката, відповідно до ст. ст. 1, 2 якого замовник доручив, а виконавець (адвокат) взяв на себе зобов‘язання надавати правову  допомогу (адвокатські  послуги) з  приводу розрахунку ТОВ «Траско-інвест  Україна»за  будівельні роботи   по  договору  підряду  № 47/ГП від 25.11.2005 року, а замовник взяв  на  себе зобов‘язання сплатити  вартість послуг.  

        Відповідно до ст. 4  договору № 35 від 25.05.2006 р., вартість адвокатських  послуг  складає 26591,82  грн.

В якості доказу здійснення оплати за надані адвокатські послуги позивачем надано платіжне доручення № 636 від 04.07.2006 р., що свідчить про здійснення оплати за надані адвокатські послуги в розмірі 26591,82 грн.

        У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати  складаються з  державного  мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

У відповідності із частиною 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката визначається в сумі до 5% від задоволеної частини позовних вимог.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими, та підлягають  задоволенню  частково  в розмірі  24183,20 грн.,  відповідно  до ст. 49 ГПК України,  оскільки позивачем надані суду докази укладення договору про надання послуг адвоката № 35 від 25.05.2006 року на суму 26 591,82 гривень з СПД Голубом В.Є. (посвідчення адвоката видане на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1447/10 від30.09.1998 року), а також докази здійснення оплати вказаних послуг.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 5318,38 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 107,31 грн., а також витрати, пов‘язані з наданням послуг адвоката в розмірі 24183,20 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

        Стягнути з Товариства  з обмеженою  відповідальністю «Траско-інвест Україна»(м. Київ, проспект Маяковського, 14 А, к. 204; код ЄДРПОУ 30728468; рахунок № 26001003051  у КФ АТ «Кредит Банк»(Україна) м.  Києва, МФО 321897), а  в  разі  відсутності  коштів з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Виробничо-будівельна  компанія «Максімус»(м. Київ, вул.  Пирогова, 10 В; код ЄДРПОУ 33194914; рахунок № 26001180110772 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»,  МФО 300830) 502198,90 грн. (п‘ятсот дві  тисячі сто  дев‘яносто вісім грн. 90 коп.) основного боргу, 25592,06 грн.(двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот дев‘яносто дві грн. 06 коп.) пені, 4045,44 грн. (чотири  тисячі сорок п‘ять грн. 44 коп.) три проценти річних, 5318,38 грн. (п‘ять тисяч триста вісімнадцять грн. 38 коп.)  витрат по сплаті  держмита, та 107,31 грн. (сто сім грн. 31  коп.)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 24183,20 грн. (двадцять  чотири  тисячі сто  вісімдесят три грн. 20 коп.) адвокатських витрат.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                Гумега О. В.