Рішення

від 16.04.2009 по справі 9/114-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.09

          Справа № 9/114-09.

За

позовом:     Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1,               с. В. Чернеччина,

Суумський район, Сумська область

до

відповідача:        Малого приватного

підприємства «Електрополіс», м. Суми

про  визнання договору дійсним та визнання  права власності

СУДДЯ        Лущик М.С.

                           При

секретарі с/з Сидору А.І

За

участю представників сторін:

позивача:         ОСОБА_1

відповідача:    не з'явився

СУТЬ

СПОРУ: Позивач відповідно до позовної заяви просить суд визнати дійсним договір

купівлі-продажу від 26 січня 2009 року, укладений між Малим приватним

підприємством «Електрополіс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та

визнати право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 58,7 кв.м.,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Відповідач

в судове засідання не з'явився, про те 

подав клопотання згідно якого просить суд провести розгляд справи без

участі представника відповідача та зазначає, що проти позову не заперечує.

Згідно

ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за

наявним в ній матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню,

виходячи з наступного:

26

січня 2009 року між Малим приватним підприємцем «Електрополіс» та фізичною

особою-підприємцем було укладено договір купівлі-продажу.

Сторони

Договору досягли домовленості з усіх істотних умов договору (предмет, ціна,

порядок оплати, порядок передачі майна).

Згідно

п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві

нежитлове приміщення (магазин № 17) загальною площею 58,7 кв.м., що знаходиться

за адресою:АДРЕСА_1і розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1 га,

яка належить Великочернеччинській сільській раді, яке потребує капітального ремонту.

Згідно                 п. 1.3 Договору

покупець зобов'язується сплатити продавцю 1500 грн. за нежитлове приміщення,

зазначене п. 1.1 договору. Вказане майно належить відповідачу на підставі права

власності.

Відповідно

до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно

із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно

до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконності набуття права власності

не встановлена судом.

Факт

передачі майна по Договору підтверджується актом приймання передачі від 26 січня

2009 року. Відповідно до п.2.3 Договору, право власності  на приміщення переходить до покупця з моменту

підписання Акту приймання-передачі. Таким чином позивач правомірно набув право

власності на вказане вище майно 26 січня 2009 року.

Пунктом

2.1 Договору купівлі-продажу Продавець зобов'язаний до 02 лютого 2009 року

підготувати  та передати Покупцю

необхідні документи для оформлення продажу нежитлового приміщення та

нотаріального посвідчення договору.

03.02.2009

року до Відповідача Позивачем було направлено лист з вимогою надати документи

для нотаріального посвідчення Договору. Але в порушення п. 2.1 Договору

відповідач не надав документів, чим ухилився від нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу від 26 січня 2009 року.

Ухилення

відповідача від взятих на себе зобов'язань робить неможливим реєстрацію права

власності на нежитлове приміщення, а саме магазину № 17, адже необхідною умовою

реєстрації права власності є нотаріальне посвідчення  Договору купівлі-продажу.

Крім

того з боку позивача відбулося виконання свої зобов'язань за Договором, а саме

на користь відповідача було переховано грошові кошти в сумі 1 500 грн., що

підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру за № 17 від 27 січня

2009 року.

Пунктом

2 статті 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Пунктом

3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором,

який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого

посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання

договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

          Відповідно до ст.16 Цивільного

кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу .

Враховуючи

вищевикладене та враховуючи те, що відповідач проти позову не заперечує, суд

вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

          Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України

витрати по сплаті державного мита та  на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем

покладаються на відповідача .

 Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,

82-85 ГПК України, суд -

В

И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю. 

2.          Визнати  дійсним 

договір купівлі - продажу  від 26

січня 2009 року, укладений між Малим приватним підприємством «Електрополіс»

(вул. Харківська, б. 36, кв. 32, м. Суми, код 23641606)  та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (

АДРЕСА_2).

3.          Визнати за Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) право власності на нежитлове приміщення,

загальною площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4.          Стягнути з Малого приватного

підприємця «Електрополіс» (вул. Харківська, б. 36, кв. 32, м. Суми, код

23641606) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)  187 грн. 00 коп. - державного мита та 118

грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати наказ після набрання рішенням

законної сили.

СУДДЯ                                                                          М.С.

Лущик