Ухвала від 16.07.2015 по справі 2а-1670/10784/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/9991/79471/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року

у справі № 2а-1670/10784/11

за позовом Спільного підприємства «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами»

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Полтавській області

про скасування рішень про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами» (далі - СП «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами»; позивач) звернулось до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Полтавській області (далі - Департамент; відповідач) про скасування рішень № 161168 від 29 листопада 2011 року та № 161169 від 29 листопада 2011 року про застосування фінансових санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 161169 від 29 листопада 2011 року про застосування фінансових санкцій. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СП «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами» частину судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, в розмірі 15,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СП «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року, скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року та визнати протиправним рішення № 161168 від 29 листопада 2011 року про застосування фінансових санкцій.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Департаментом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Департаменту на Головне управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Департаменту проведено фактичну (позапланову) перевірку складських приміщень, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Червонофлотська, 19, що належать СП «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами», з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 438/16-32-02/5303834 від 11 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято рішення № 161168 від 29 листопада 2011 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 107 558,10 грн.

Причиною для прийняття названого акту індивідуальної дії послугувало порушення підприємством статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) у зв'язку із зберіганням алкогольних напоїв у місцях зберігання (складських приміщеннях № 15 та № 17), не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі - Єдиний реєстр).

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 161168 від 29 листопада 2011 року про застосування фінансових санкцій, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що об'єкт розглядуваного правопорушення складають дії із зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного реєстру, контроль за чим покладено саме на власника таких приміщень (складів).

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судів необґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

За правилами частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Абзацом 21 статті 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що місцем зберігання є місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року № 251, (далі - Порядок) до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.

До заяви додаються: нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Системний аналіз зазначених нормативних положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок із внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру покладено на виробника (власника) цих напоїв.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

А відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно достеменно з'ясувати факт приналежності виявленої контролюючим органом алкогольної продукції саме позивачу, зокрема, перевірці підлягають доводи підприємства про передачу ним 08 серпня 2011 року складських приміщень № 15 та № 17 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг». Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між зазначеними особами, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постановлені у справі судові рішення з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Полтавській області його правонаступником - Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська міжрайонна оптова база по торгівлі господарчими товарами» задовольнити частково.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.