Постанова

від 21.04.2008 по справі 2-а-73/2008

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-А-73/2008

Справа № 2-А-73/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       

УКРАЇНИ

21

квітня 2008 року               Вознесенський

міськрайонний суд Миколаївської області у

складі:

головуючої - судді Старжинської О.Є., 

суддів: Ротар М. М. ,  Вуїва О.В.

при секретарі - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши   у  

відкритому   судовому   засіданні  

в   залі   суду  

в   м.    Вознесенську адміністративну справу за

позовом

ОСОБА_1 до

управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської

ради,  Кабінету Міністрів України   про доплату щорічної грошової допомоги до 5

травня у розмірі 9 166, 6 грн. та забезпечити її виплату

ВСТАНОВИВ:

 17.01.2008 року позивач ОСОБА_1звернувся до

суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення

Вознесенської міської ради (надалі - відповідач-1),  Кабінету 

Міністрів  України  (надалі 

-  відповідач-2)  про 

доплату  щорічної  грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у

розмірі 3650,  60 грн. та забезпечити її

виплату.

В

обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, 

що є інвалідом Великої Вітчизняної війни 1 групи,  який має право на отримання разової щорічної

грошової допомоги до 5 травня,  якому

відповідач управління праці та соціального захисту населення Вознесенської

міської ради призначив в 2007 році та проводив нарахування цієї суми у розмірі,  передбаченому Законом України "Про

Державний бюджет України на 2007 рік" - 450 грн.

Посилаючись

на те,  що відповідач-1 з 09.07.2007 року

у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання

неконституційним положення статті 29 цього Закону не призначив разову грошову

допомогу до 5 травня у розмірі, 

передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" - десять

мінімальних пенсій за віком,  а

відповідач -2 Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі,  позивач просив позов задовольнити.

В

судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та доповнив

позовними вимогами про стягнення перерахованої щорічної разової грошової

допомоги до 5 травня за період 2005-2006 роки, 

просив стягнути перераховану разову щорічну допомогу в загальній сумі

9166, 6 грн.,  зазначаючи,  що ним не пропущено строк звернення до

адміністративного суду.

Представник

відповідача - управління праці та соціального захисту населення Вознесенської

міської ради - в судове засідання не з*явився, 

суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмове

заперечення на позов,  зазначаючи,  що після прийняття рішення Конституційним

Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України

щодо механізму встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5

травня,  яка є державною соціальною

виплатою та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено

не було,  що унеможливлює реалізацію

права на її перерахунок в 2007 році та виплату. По позовним вимогам про

стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки позивач

пропустив строк звернення до суду згідно діючого на той час законодавства.

Представник

відповідача - Кабінету Міністрів України - в судове засідання не з'явився,  суду надав заяву про розгляд справи за його

відсутності та про невизнання позовних вимог.

Вислухавши

пояснення представника позивача, 

дослідивши матеріали справи,  суд

вважає,  що позов підлягає задоволенню

частково.

2

 Матеріалами справи встановлено,  що позивач є інвалідом Великої Вітчизняної

війни,  який має право на отримання

щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, 

якому відповідач управління праці та соціального захисту населення

Вознесенської міської ради призначив в 2007 році та проводив нарахування цієї

суми у розмірі,  передбаченому Законом

України "Про Державний бюджет України на 2007рік" - 450грн.

З

09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про

визнання неконституційним положення статті 29 цього Закону управління праці та

соціального захисту населення Вознесенської міської ради при зверненні позивача

не призначило державну допомогу у розмірі, 

передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" (в

редакції 2007 року),  а відповідач -2

Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі шляхом підготовки проекту

закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України

на 2007 рік" та при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет

України на 2008 рік" не передбачив бюджетне призначення на взяття

зобов'язань для виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007

року щодо соціальних гарантій зазначеній категорії громадян.

Інше

(додаткове) правове регулювання відносин, 

ніж передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на

2007 рік",  встановлено діючими

законами.

Так,  згідно ч.5 

ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року "Про статус ветеранів

війни,  гарантії їх соціального

захисту" (в редакції 2007 року) щорічно до 5 травня інвалідам Великої

Вітчизняної війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти

мінімальних пенсій за віком.  Розмір

мінімальної пенсії за віком,  з якої

потрібно обчислювати зазначену допомогу цим Законом,  не передбачено. Статтею 17 розділу 4

"Заключні положення" Закону " Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту"

передбачено,  що фінансування

витрат,  пов'язаних з введенням в дію

цього Закону,  здійснюється за рахунок

коштів державного бюджету.

Розмір

мінімальної пенсії за віком фактично в останнє встановлювався Постановою

Верховної Ради України №49/96 від 20.02.1996 року "Про порядок введення в

дію статей 10,  33,  34 Закону України "Про оплату

праці" та встановлення мінімального розміру пенсій за віком",  якою з урахуванням пункту 5 Указу Президента

України "Про грошову реформу в Україні" цей показник встановлювався у

сумі 15 гривень.

Законом

України від 15 липня 1999 року "Про підвищення мінімального розміру

пенсії" він визначався в сумі 24 грн. 90 коп.

постановами

Кабінету Міністрів України:

-    №1686/2000 від 10 листопада 2000

року "Про підвищення розмірів пенсій та інших

соціальних виплат пенсіонерам" - збільшувався мінімальний розмір

пенсії,  передбаченої

для обчислення трудових пенсій за віком.

· №

741/2001 від 27 червня 2001 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших

соціальних виплат пенсіонерам" - збільшувався розмір трудових пенсій.

· №

279/2002 від 13 березня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій,  призначених відповідно до Закону

України" Про пенсійне забезпечення"" та № 544/2003 від 15 квітня

2003 року "Про підвищення розмірів трудових пенсій" - збільшувався

мінімальний розмір пенсії,  передбачений

для обчислення трудових пенсій і в кожному з перелічених випадків це збільшення

проводилось за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.

При цьому в

Законі України від 15 липня 1999 року, 

постановах

Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року,  від 27 червня 2001 року,  від 13 березня 2002 року,  віді 5 квітня 2003 року зазначалося,  що збільшення мінімального розміру пенсії у

кожному випадку не застосовується для визначення розмірів соціальних

пенсій,  надбавок,  підвищень та інших доплат до пенсій.

3

 09 липня 2003 року був прийнятий Закон України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  яким було запроваджено термін мінімальна

пенсія - державна соціальна гарантія, 

розмір якої визначається цим Законом. 

Використання ж терміну "мінімальна пенсія за віком" цей Закон

не передбачає взагалі. Вказаний в статті 28 цього Закону мінімальний розмір

пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  визначеного законом застосовується виключно для

визначення розмірів пенсій,  призначених

згідно з цим Законом.  У частині 1 статті

6 Закону зазначено,  що непрацездатні

громадяни,  крім пенсійних виплат із

системи пенсійного забезпечення,  мають

право отримувати доплати,  надбавки та

підвищення до зазначених виплат,  в

порядку та за рахунок коштів,  визначених

законодавством.  Аналіз Закону України

"Про статус ветеранів війни, 

гарантій їх соціального захисту", 

Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року "Про

підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям

пенсіонерів,  фінансування яких здійснюється

за рахунок коштів державного бюджету" свідчить,  що розмір надбавок,  підвищень, 

доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям

осіб,  визначається у кожному конкретному

випадку окремо,  чітко встановленими

нормами. Таким чином,  питання визначення

величини мінімальної пенсії за віком,  що

застосовується для обчислення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5

травня особам,  яким встановлено статус

"інвалід війни",  має бути

вирішено в законодавчому порядку .

Таким

чином,  щодо правовідносин,  що виникли у зв'язку з прийняттям 09.07.2007

року рішення Конституційним Судом України, 

який дійшов висновку про звуження змісту та обсягу існуючого права

інвалідів війни на отримання зазначеної соціальної виплати,  має застосовуватись Закон України "Про

статус ветеранів війни,  гарантій їх

соціального захисту" ( в редакції, 

що діяв в 2007 році) з врегулюванням законодавчо питання визначення

величини мінімальної пенсії за віком. 

Для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі

його позовних вимог про стягнення доплати щорічної грошової допомоги до 5

травня за 2007 рік у розмірі 3650,  60

грн. та забезпечити її виплату шляхом зобов'язання відповідача - управління праці

та соціального захисту населення Вознесенської міської ради здійснити

перерахунок та виплату йому розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня за

2007 рік та шляхом зобов'язання Кабінету Міністрів України забезпечити її

виплату.

Відповідно

до  ст. 152 Конституції України закони та

інші правові акти,  які за рішенням

Конституційного Суду України визнаються неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення ним

рішення про їх неконституційність.

Щорічна

разова грошова допомога до 5 травня,  як

державна соціальна виплата,  згідно

Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантій їх соціального захисту"

виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України і заперечення

відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог

позивача є необгрунтованим,  оскільки

невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей

для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку,  в національному законодавстві мають бути

визначені межі та спосіб здійснення відповідного права органів державної влади

діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту,  на який вони, 

згідно з принципом верховенства права, 

мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації

права позивача на нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за

2007 рік в розмірі,  передбаченому

ч.5  ст. 13 Закону України "Про

статус ветеранів війни,  гарантій їх

соціального захисту" є порушенням, 

в результаті недотримання державою в особі відповідача Кабінету

Міністрів України своїх позитивних обов'язків ( це такий обов'язок,  коли держава повинна діяти таким чином,  щоб

4

 захистити 

соціальні права людини),   що створило для  позивача ситуацію  непевності стосовно реалізації ним

зазначеного права.

Тому,  доводи відповідача про відсутність механізму

нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік,  не можуть бути підставою для невиконання

вимог законів. Виходячи з принципу верховенства права,  який забороняє суду відмовляти в захисті

порушеного права людини і зобов'язує суд поновити порушене право,  навіть у випадку,  якщо в нормах матеріального права такого не

передбачено,  позов підлягає задоволенню.

Згідно

з  ст. 

100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного

суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за

умови,  якщо на цьому наполягає одна з

сторін. Відповідач - управління праці та соціального захисту населення - на

зазначені обставини посилався в своїх письмових запереченях,  позивач не вважає,  що ним по цим вимогам за 2005-2006 роки

пропущений зазначений строк,  а відтак не

зазначає причини його пропущення .

До

набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (набрав

чинності з 01.09.2005 року ) порядок оскарження дій органів державної

влади,  місцевого самоврядування,  які порушують права фізичних осіб,  провадився в порядку Цивільно-процесуального

кодексу України 1963 року(глава 31-А) відповідно до статті 248-5 якого,  він визначався в двомісячний строк. Самим же

КАС України ( ст.  99 ч. 1) встановлено

річний строк на звернення до адміністративного суду . Вказані строки є

пропущеними по позовним вимогам про стягнення разової грошової допомоги до 5

травня за 2005-2006 роки,  оскільки

звернення відбулося до суду 17.01.2008 року. Тому суд вважає,  що вимоги позивача про стягнення разової

грошової допомоги за 2005-2006 роки задоволенню не підлягають через пропущення

ним строку звернення до адміністративного суду.

Щодо

дослідження в 2008 році судом питання відповідності (конституційності) законів

України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»,  "Про Державний бюджет України на 2006

рік» Конституції України,  то слід

зазначити,  що суд загальної юрисдикції

користується певною дискрекцією щодо розгляду цих питань,  але лише за клопотанням учасників процесу або

за власною ініціативою шляхом зупинення розгляду справи і звернення з

мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України,  який відповідно до  ст. 

150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України

питання відповідності Конституції законів. У суду на час розгляду справи не

було підстав для зупинення розгляду справи у зв'язку з необхідністю визначитися

у питанні відповідності Законів України «Про Державний бюджет України на 2005

рік «,  "Про Державний бюджет

України на 2006 рік" Конституції України, 

оскільки юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на чинні

нормативно-правові акти (абзац 1 п.5 мотивувальної частини Рішення

Конституційного Суду України від 14.11.01 р № 15-рн/2001),  оскільки в цей період Закони України «Про

Державний бюджет України на 2005 рік», 

«Про Державний бюджет України на 2006 рік» були не чинними.

За відсутності

визнання законів про бюджет неконституційними у суду не має   права визнавати,  що відповідачі діяли неправомірно,  порушили ч.2 

ст.  19 Конституції України.

Щодо

безпосереднього застосування судом 

ст.  22 ч.3 Конституції України з

підстави того,  що Закон України

"Про Державний бюджет України на 2006 рік" суперечить цій

конституційній нормі.

У

відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від

01.11.1996 року «Про застосування Конституції України про здійснення

правосуддя» суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі,  коли правовідносини,  що розглядаються судом законом України не

врегульовано,  а нормативно-правовий акт

прийнятий Верховною Радою

5

 суперечить Конституції України. В даних

правовідносинах питання отримання інвалідами війни разової грошової допомоги до

5 травня в 2005,  2006 роках були

врегульовані законами і цих законів було два : «Про статус ветеранів війни та

гарантії їх соціального захисту» ,  і

«Про Державний бюджет України на 2006 рік», 

« Про Державний бюджет України на 2005 рік» і виясняти питання чи

суперечить Конституції України нормативно-правовий акт ( за виключенням закону)

можливо лише,  як уже було сказано

вище,  за відсутності законів,  а вони існують,  і крім них, 

інших нормативно правових актів, 

що регулюють ці відносини немає. І тому безпосередньо застосовувати

конституційну норму є невірним,  питання

можливо вирішувати лише в рамках відповідності (конституційності) цих законів

Конституції України.

Посилання

представника позивача   на ч.1  ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав

людини,  основоположних свобод є

необгрунтованим.  Частина 1  ст. 1 Протоколу №1 Конвенції має загальний

характер,  проголошує принцип мирного

володіння майном (право власності). Представником позивача не вказується

як    конкретно зміст поняття

"майно" відноситься до такого об'єкту як недоотримана разова грошова

допомога до 5 травня. Якщо цей об'єкт,  у

зв'язку з чим було порушення права власності позивача ОСОБА_1визначається як

кошти,  то тоді практика Європейського

Суду вкладає в поняття "майно" такий об'єкт  як 

кошти,  належні особам на підставі

судових рішень,  які є остаточними та

підлягають виконанню,  а   в даному випадку -   інша справа, 

зазначені судові рішення -відсутні. І тому,  суд вважаємо, 

що неправомірним буде посилання на дану норму Конвенції. На підставі

викладеного,  враховуючи,  що рішення Конституційного Суду України має

преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів

у зв'язку з правовідносинами,  які

виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів,  що визнані неконституційними,  керуючись 

ст.  ст.  156-161 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Зобов'язати

управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради

здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги

до 5 травня за 2007 рік.

Зобов'язати

Кабінет Міністрів України забезпечити виплату ОСОБА_1 разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007

рік.

Відмовити

ОСОБА_1 в

позові до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської

міської ради про стягнення перерахованої разової грошової допомоги до 5 травня

за 2005-2006 роки в звязку з пропуском строку на звернення до адміністративного

суду.

Відмовити

ОСОБА_1 у

вимогах про зобов'язання Кабінет Міністрів України забезпечити виплату разової

щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки.

постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку в апеляційний адміністративний суд

Одеської області через міськрайсуд з дня її оголошення шляхом подачі заяви про

апеляційне оскарження протягом 10 днів і апеляційної скарги протягом 20 днів

після подання заяви про апеляційне оскарження.