Рішення

від 19.03.2009 по справі 21/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

19.03.09                                                                                          

Справа№ 21/5

За 

позовом:          ДП “Львіввугілля”, м.Сокаль

до відповідача:     ПП ОСОБА_1, м.Соснівка

про

стягнення 3682,64 грн.                   

Суддя  Масловська Л.З.

Представники:

від позивача:  

   н/з

від відповідача:  ОСОБА_1. - ПП

Представникам сторін роз'яснено їх

права та обов'язки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України.

          Суть спору:

Позов заявлено ДП “Львіввугілля”,

м.Сокаль до ПП ОСОБА_1, м.Соснівка про стягнення 3682,64 грн.

           Ухвалою господарського суду від

12.01.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на

03.02.2009 року.

          Для всебічного, повного та

об'єктивного вирішення спору по суті розгляду справи відкладався ухвалами суду

від 03.02.2009 року та 26.02.2009 року.

          Представник позивача в судовому

засіданні позовні вимоги підтримав.

         Відповідач в судове засідання

з'явився, проти позову заперечив, подав докази сплати орендної плати, щодо

вимог про звільнення спірного приміщення та передачу майна заперечив,

посилаючись на безпідставність таких вимог.

Справа розглядається відповідно до

ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення

спору по суті.

           Розглянувши матеріали справи,

заслухавши повноважного представника позивача, суд встановив.

          Державне ВАТ

шахта “Візейська” та ПП ОСОБА_1. уклали договір оренди нерухомого майна

-приміщення магазину №15 від 17.01.2002 року.

Відповідно до ст.ст. 638, 639

Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у

будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони

уклали договір у письмовій  формі.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов

договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п.1.1 договору

орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме

індивідуально визначене майно -телерадіоательє площею 120,4 кв.м., розміщене за

адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі, 5-ти поверхового будинку у м.Соснівка,

Львівської обл., що знаходиться на балансі ДВАТ шахта «Візейська», вартість

якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 17378

грн. Майно передається в оренду з метою влаштування в приміщенні

телерадіоательє магазину промислово-продовольчих товарів.

Даний договір укладено строком на

п'ять років з 01.01.2002 року до 31.12.2006 року, що передбачено п.10.1

договору.

Сторонами 01.12.2004 року укладено

додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна №15 від 01.01.2002 року,

згідно якої п.1.1. договору викладено в наступній редакції орендодавець

передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально

визначене майно -телерадіоательє площею 331,2 кв.м., розміщене за адресою:

АДРЕСА_1 на першому поверсі, 5-ти поверхового будинку у м.Соснівка, Львівської

обл., що знаходиться на балансі ДВАТ шахта «Візейська», вартість якого визначена

згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 47802,09 грн. Актом

приймання-передачі нежитлового приміщення за додатковою угодою №123/9 від

01.12.2004 року до договору нежитлового приміщення №15 від 17.01.2002 року

підтверджується, що ПП ОСОБА_1. прийняла в строкове платне користування

вищевказане нерухоме майно.

Пунктом 2.4. договору зазначено, що

у разі припиненя цього договору майно повертається орендарем (відповідачем)

орендодавцю (позивачу). Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку,

встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається

поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Позивач стверджує, що даний договір

є припинений, оскільки строк, на який він був укладений закінчився, про що

відповідача повідомлено заявою про припинення договору №1/І-1037 від 01.12.2006

року. Однак, доказів надсилання відповідачу даної заяви позивачем не

представлено.

У 

разі  відсутності заяви однієї із

сторін про припинення або зміну 

умов  договору  оренди 

протягом  одного  місяця 

після закінчення  терміну дії договору

він вважається продовженим на той самий 

термін  і  на 

тих  самих  умовах, 

які  були   передбачені договором (ч.2 ст.17 Закону

України “Про оренду державного та комунального майна”).

Крім того, всі дії позивача

свідчать про те, що договір продовжено у відповідності ч.2 ст.17 Закону України

“Про оренду державного та комунального майна” на той самий термін і на тих

самих умовах, які були передбачені договором. А саме, позивачем протягом 2007

року по даний час щомісячно виставляються відповідачу рахунки-фактури на оплату

орендної плати, які оплачуються відповідачем та приймаються позивачем. Також це

підтверджено і позовною заявою, в якій позивач зазначає, період стягнення з

відповідача орендної плати в сумі 3547,24 грн. за липень-листопад 2008 р.,

тобто підтверджує існування договірних відносин у цей період.

Враховуючи вищенаведене та

існування орендних договірних відносин між сторонами, суд дійшов висновку

відмовити в частині звільнення спірного приміщення відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону

України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний

вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Позивач просить стягнути у

відповідності до п.3.1. договору, яким визначено, що орендна плата визначається

на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом

Міністрів України, і становить без ПДВ, за базовий місяць розрахунку оренди

188,64 грн., заборгованість по орендній платі в сумі 3547,24 грн. (липень-листопад

2008 р.), як стверджує позивач. Однак, у судове засідання відповідач подав

докази оплати боргу в сумі 4685,91 грн., в тому числі ПДВ до подачі позовної

заяви, тобто до 08.01.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням №101

від 01.12.2008 року, що дає підставу суду відмовити в задоволенні позовних

вимог в частині стягнення 3547,42 грн. орендної плати, оскільки на момент

звернення з позовом до суду спірних відносин в цій частині не існувало.

Відповідно до п.3.5 договору

орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з

урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування

пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день

прострочення, включаючи день оплати, позивач нарахував пеню в сумі 69,49 грн.

Відповідно до п.9.1. договору орендар у випадку прострочення по сплаті орендних

платежів сплачує пеню в розмірі 5 % від суми боргу за кожний день прострочки,

яка складає 65,91 грн.

Дані вимоги підлягають до

задоволення частково в розмірі 5 % від суми боргу за кожний день прострочки в

сумі 65,91 грн. у відповідності до ч.6 ст.231 ГК України. В частині стягнення

пені в сумі 69,49 грн. суд відмовляє, оскільки подвійна відповідальність за

одне і теж прострочення не допускається.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України, положеня цього кодексу

застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним

чинності.

Щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК

України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору

та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено,

що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статею 11 ЦК України визначено, що

підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші

правочини.

          У відповідності до ст.33 ГПК України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

          Враховуючи вищенаведене, суд дійшов

висновку позовні вимоги задоволити частково.

           Судові витрати стягнути з

відповідача, пропорційно до задоволених вимог у відповідності до вимог ст.49

ГПК України.

           Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст.

11, 625, 627, 638, 639 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1, Львівська обл., м.Соснівка, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в Ощадбанку №7856

м.Червонограда, ідент.№НОМЕР_2) на користь Державного підприємства

«Львіввугілля», Львівська обл., м.Сокаль, вул.б.Хмельницького,26 в особі

відокремленого підрозділу шахти «Візейська», Львівська обл., Сокальський р-н,

с.Сілець (р/р 26001070150001 в Червоноградському відділенні ФЛРУ АТ

«ІндексБанку», МФО 325279, ЄДРПОУ 26307836) - 

65,91 грн. пені, 17,34 грн. державного мита та 20,06 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

Наказ видати.

3.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                            

Масловська Л.З.