Рішення

від 13.04.2009 по справі 16/984

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

----------------------------------------

* 10002,

м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" квітня 2009 р.

Справа № 16/984

Господарський суд Житомирської області у складі:  

судді Гансецького В.П. 

за участю представників сторін

від позивача Лук'янчук О.В. - директор, паспорт

НОМЕР_1.                Андреєв І.Є.,

дов. № 23 від 30.03.09р.

від відповідача не з'явився 

 Розглянув у відкритому

судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства

"Завод електротехнічних виробів "Елкон" (м.Житомир) 

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(с.Левків Житомирського

району)

про стягнення 197850,54 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з

відповідача 197850,54 грн. матеріальної шкоди, завданої позивачу у зв'язку з

невиконанням відповідачем, укладеного між сторонами договору на

транспортно-експедиційні послуги від 07.10.08р.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у

повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судові

засідання жодного разу не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча

про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в

ній матеріалами.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи,

господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 07.10.08р. між сторонами було

укладено договір на транспортно-експедиційні послуги, згідно якого виконавець

(відповідач) зобов'язався в межах даного договору надати послуги по організації

доставки вантажу в міжнародних та міжміських сполученнях шляхом надання

транспортних послуг замовнику (позивачу), довіреною особою якого є (а.с.8,9).

Відповідно до пп.1.8 договору, виконавець зобов'язався забезпечити

виконання перевезень за маршрутом згідно з фактичними заявками та додатковими

угодами в період з 07.10.08р. до 17.10.09р. 

Згідно з пп.3.2.11 та пп.3.2.12 договору, виконавець зобов'язався

поставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення згідно з

вимогами Міжнародних Конвенцій та видати його отримувачу, зазначеному в

товаротранспортній  накладній, а у

випадку виникнення непередбачених обставин та проблем перетину прикордонних

переходів оперативно повідомляти про все замовнику.

Згідно даного договору, відповідач виписав позивачу для оплати

рахунок №26 від 13.10.08р., згідно якого транспортні послуги надаються по

маршруту Житомир-Курськ-Москва автомобілем IVECO державний номер НОМЕР_1,

напівпричіп державний номер НОМЕР_2(а.с.13).

Згідно рахунку-фактури №13 від 14.10.08р. вартість вантажу,

переданого позивачем відповідачу становить 1034026,00 рос. рублів (а.с.10).

15.10.08р. було складено міжнародну товарно-транспортну накладну

№0092942 в якій зазначено, що відправником вантажу є ПП "Завод

електротехнічних виробів "Елкон"; одержувачем вантажу - ТОВ Торговий

дім "Автозапчастина" (м.Глушково, Курська область, Росія,

вул.Радянська 65; місцем розвантаження вантажу - ТОВ "ИКС электро",

м.Москва, П'ятницьке шосе 41 та ТОВ "Электросеть", м.Москва,

Каширський проспект 17, а також зазначено про те, що перевізником є відповідач

(а.с.15-17).

Таким чином, на підставі вказаних документів позивачем було

завантажено автомобіль відповідача товарами на загальну суму 1034026,00 рос.

рублів для відправлення його отримувачам в Російській Федерації.

Як вбачається з матеріалів справи, отриманий від позивача вантаж,

не був доставлений відповідачем до місця призначення, оскільки під час

перевезення вказаний вантаж зник.

У зв'язку з цим, директор позивача 21.10.08р. звернувся з заявою

до органу внутрішніх справ у м.Москва з приводу викрадення вантажу (а.с.25).

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з

відповідача 197850,54 грн. матеріальної шкоди, завданої позивачу у зв'язку з

невиконанням відповідачем зобов'язань по договору від 07.10.08р. на

транспортно-експедиційні послуги.

Зазначену суму позовних вимог у гривнях України позивач визначив

згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на 22.10.08р.

Позивач вважає, що вартість вантажу у 1034026,00 рос. рублів

становить 197850,54грн. 

Позивач також вважає, що згідно ст.924 ЦК України, ст.314 ГК

України, ст.133 Статуту автомобільного транспорту УРСР перевізник несе

відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення

та до видачі вантажоодержувачу.

Господарський суд важає позовні вимоги обгрунтованими та такими,

що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання

має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його

умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу

одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право

на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за

перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення

вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або

іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань,

що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену

за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження

вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі

одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження

вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг

запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження

прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо

не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч.2  ст.908 ЦК

України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та

правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами

транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються

договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та

правилами, що видаються відповідно до них.

Так, відповідно до ст.133 Статуту автомобільного транспорту УРСР,

затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401,

автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за

збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі

вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам,

організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або

пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і

усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по

зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування

тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при

відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в

товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають

особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні

або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого

перевищують встановлені норми.

Згідно з ч.3 ст.314 Господарського кодексу України, за шкоду,

заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або

нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не

вистачає.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги вищевказаних норм

чинного законодавства.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому

розгляді справи не скористався, доказів, які б свідчили, що втрата ним вантажу,

сталася не з його вини суду не подав.

Внаслідок втрати вантажу, відповідачем (перевізником) було завдано

позивачу  матеріальну шкоду в загальній

сумі втраченого вантажу - 1034026,00 рос. рублів, що в еквіваленті, згідно

офіційного курсу НБУ, станом на день подачі позову,  становить - 195916,90 грн.

Станом на день вирішення спору, шкода завдана позивачу в сумі

195916,90 грн. відповідачем не відшкодована, що підтверджується довідкою

позивача від 13.04.09р. (а.с.108).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги

обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного

договору та такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується

на користь позивача 195916,90 грн. матеріальної шкоди, завданої у зв'язку з

невиконанням відповідачем, укладеного між сторонами договору на

транспортно-експедиційні послуги від 07.10.08р.

В стягненні 1933,64грн. відмовити за безпідставністю у зв'язку з

невірним обрахунком позивачем позовних вимог відповідно до офіційного курсу

НБУ.

Судові витрати по сплаті державного мита та за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.193, 314 ГК України, ст.ст.525, 526, 908, 909,

920, 924 ЦК України,  ст.133 Статуту

автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР

від 27.06.1969р. №401, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський

суд,- 

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який проживає

за адресою: АДРЕСА_1ідентифікаційний № НОМЕР_3:

- на користь Приватного підприємства "Завод електротехнічних

виробів "Елкон", 10001, м.Житомир, вул.Кооперативна 8,

ідентифікаційний код 35169838 - 195916,90 грн. матеріальної шкоди, 1959,16 грн.

державного мита, 116,84 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84

ГПК України.  

               Суддя

               Гансецький

В.П.

                  Дата підписання

рішення 13.04.09р.

Друк: 3 прим.:

 1 - у справу,

 2,3 - сторонам.