Рішення

від 31.03.2009 по справі 2/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

10002,

м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" березня 2009 р.                                                   

 Справа № 2/181

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Стародуб Л.Ф.

за участю представників сторін

від позивача Паламарчук М.Є.- директор; Гусаімова Н.П.

(довіреність №26 від 30.03.09)

від відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Новоград - Волинського економіко - гуманітарного

Коледжу (м. Новоград- Волинський) 

до Приватного підприємця ОСОБА_1(м.Новоград-Волинський)

про стягнення 6149,11 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з

відповідача 6149,11грн., з яких: 1996,02грн. боргу по орендній платі,

1155,55грн. боргу за спожитиу електроенергію, 240,80грн. вартості майна,

2756,74грн. пені.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги

підтримали, зазначивши, що відповідач всупереч умовам договору не розрахувався

з позивачем за оренду приміщення та використану електроенергію, крім того, при

перевірці орендованого відповідачем майна було виявлено відсутність його

частини , а саме: стільців в кількості 4 шт. загальною вартістю 202,80грн. та

карнизу вартістю 38,00грн.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог,

виклавши свої заперечення у відзиві на позовну заяву, в якому просить відмовити

в задоволенні позовних вимог, оскільки орендна плата відповідачем вносилась

своєчасно та в повному обсязі згідно рахунків наданих позивачем, показники

лічильника електроенергії знімалися позивачем,жодного акту знаття показників

лічильника відповідачу для підпису не було надано. Договір закінчився

01.08.06р. Відповідач припинив свою діяльність в даному приміщенні 01.02.08р.

Відсутність орендованого майна на суму 240,80грн. компенсовано відповідачем

шляхом придбання меблів для буфету коледжу на суму 700грн., які знаходяться в

коледжі на теперешній час.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали

справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2005 року між Новоград - Волинським економіко - гуманітарним

коледжом (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1(орендар) був укладений

договір суборенди, за яким орендодавець (позивач) передав орендарю (відповідач)

в строкове платне користування, для розміщення кафе, нерухоме майно, а саме

будівлю солдатської чайної площею 467м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Про що 21.11.05р. сторони підписали акти прийому-передачі майна (а.с.14-16).

За п.5.5. договору, даний договір діяв з 25.11.05р. по 01.08.06р.

Сторони у договорі передбачили, що орендна плата за вересень 2005

рік становить 1095,89грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається

шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за

поточний місяць (п.2.8). Плата за оренду вноситься орендарем до 10 числа слідуючого,

за звітним місяцем (п.2.9).

Позивач просить стягнути з відповідача 1996,02грн. боргу по

орендній платі за лютий-березень місяці 2008 року.

Відповідач заперечує проти даної вимоги, посилаючись на те, що

договір оренди закінчив свою дію 01.08.06р., а відповідач припинив свою

діяльність в даному приміщенні 01.02.08р.

Суд не приймає заперечення відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та про що не заперечили сторони

у судовому засіданні, відповідач, після закінчення терміну оренди (01.08.06),

продовжував користуватись орендованим приміщенням. В судовому засіданні

відповідач підтвердила, що в березні місяці вона користувалась орендованим

приміщенням. 

Згідно вимог чинного законодавства, зокрема, ст.  764 ЦК України, якщо   наймач  

продовжує   користуватися   майном  

після закінчення  строку договору

найму,  то,  за відсутності заперечень наймодавця протягом

одного місяця,  договір вважається  поновленим на строк, який був раніше

встановлений договором.

Таким чином, договір суборенди від 25.11.05р. було пролонговано до

01.08.08р.

Згідно ст. 651 ч.3 ЦК України, у разі  односторонньої  відмови 

від  договору  у 

повному обсязі  або  частково, 

якщо  право  на 

таку  відмову встановлено

договором  або  законом, 

договір  є  відповідно 

розірваним   або зміненим.

У пункті 5.6 договору сторони передбачили, що кожна із сторін може

розірвати договір при письмовому попередженні другої сторони за один місяць, на

протязі якого сторони виконують свої обов'язки одна перед одною.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомляв

позивача про припинення договору суборенди з 01.02.08р. як того вимагає

договір.

Разом з тим, листом №15 від 15.02.08р. позивач повідомив

відповідача про припинення співпраці з 15.03.08р. чим фактично розірвав договір

від 25.11.05р. (а.с.17).

Для оплати за оренду приміщення за лютий-березень місяці 2008 року

позивач надіслав відповідачу рахунки №3 від 29.02.08р. на суму 1495,32грн. та

№6 від 31.03.08р. на суму 500,70грн., які відповідач не оплатив, про що не

заперечили сторони у судовому засіданні (а.с.27,30).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за  договором 

найму  (оренди)  наймодавець 

передає   або зобов'язується

передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

(ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином , відповідно

до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного

законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання умов договору у

відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі в

розмірі 1996,02грн., яка на день розгляду справи не змінилась та підлягає

стягненню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі

п.2.9 договору просить стягнути з відповідача 2756,74грн. пені.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що при простроченні терміну

орендної плати без попередження, плата зростає на 0,5% за кожен день.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання  зобов'язання 

може  забезпечуватися неустойкою,

порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання

(основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або

законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом,пенею) є

грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі

порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники  грошових 

коштів  сплачують  на 

користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в 

розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як

відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання, суд відмовляє позивачу у

задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2756,74грн. пені.

Позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача 1155,55грн.

боргу за електроенергію використану відповідачем за період лютий-березень

місяці 2008 року.

Сторони у договорі домовились, що орендар самостійно сплачує

комунальні послуги (п.5.3).

В судовому засіданні відповідач наголосила, що засіб обліку

електроенергії, яка постачалась в орендоване приміщення, обліковував одночасно

електроенергію, яка постачалась в готель. Однак не дивлячись на це відповідач

сплачувала вартість цієї електроенергії, тому вважає, що за період оренди вона

повністю сплатила вартість використаної нею електроенергії.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив той факт, що

електроенергія, яка постачається до орендованого приміщення та до готелю,

обліковується одним засобом обліку.

За таких обставин, господарський суд відмовляє в позові в частині

стягнення заборгованості за використану електроенергію, так як позивачем не

доведено кількість використаної відповідачем електроенергії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 240,80грн.

вартості майна посилаючись на те, що 18.03.08р., при перевірці повної наявності

суборендованого майна було встановлено відсутність  його частини, а саме: стілець дермантиновий в

кількості 2 шт. загальною вартістю 120,00грн., стілець полозковий в кількості 2

шт. загальною вартістю 82,80грн. та карниз віконний в кількості 1 шт. вартістю

38,00грн. (а.с.18).

Згідно п.2.11 договору, орендар зобов'язаний на випадок розриву

або закінчення терміну даного договору передати орендодавцю все орендоване

майно в хорошому стані. За п.4.2.1 договору, орендар повністю відшкодовує

орендодавцю матеріальну шкоду.

Відповідач не заперечив факту відсутності в орендованому

приміщенні зазначеного майна та зазначив, що компенсував орендодавцю

матеріальну шкоду шляхом придбання меблів для буфету коледжу на суму

700,00грн., що підтверджується накладною №1374 від 09.11.06р. на придбання

стола-тумби вартістю 600грн. та полиці для посуду вартістю 100грн. (а.с.59),

які знаходяться в користуванні коледжу.

Господарський суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про

стягненя 240,80 грн., оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують

вартість майна.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Враховуючи  викладене,

господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню частково в сумі

1996,02грн. В решті позову суд відмовляє.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1ідент. номер

НОМЕР_1) на користь Новоград-Волинського економіко-гуманітарного коледжу

(АДРЕСА_1; код 24703775)- 1996,02 грн. заборгованості по орендній платі, 33,11

грн. витрат по оплаті мита, 38,30 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 1155,55 грн.

заборгованості за електроенергію, 2756,74 грн. 

пені, 240,80 грн. вартості майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного

строку з дня його підписання.

Дата підписання 21.04.09

Суддя                                                                    

Тимошенко О.М. 

Віддрукувати: 3 прим.