Рішення

від 16.04.2010 по справі 34/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/446 16.04.10

За позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації

до Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»

про стягнення 13 460 000, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

у судовому засіданні приймала участь ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 13 000 000, 00 грн. неповернутих з банківського рахунку коштів, 320 000, 00 грн. -пені та 140 000, 00 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором банківського рахунку № 157 від 21.03.06 р. та угодою від 30.04.09 р., укладених між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації та Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.09 р. суддею Сташківом Р.Б. було порушено провадження у справі № 34/446 та призначено її до розгляду на 17.08.09 р.

08.07.09 р. Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулася до суду із заявою про відвід судді Сташківа Р.Б.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 09.07.09 р. заяву Київської регіональної спілки споживчої кооперації про відвід судді Сташківа Р.Б. у справі № 34/446 залишено без задоволення, справу передано на подальший розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою від 14.07.09 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 34/446 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.08.09 р.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 7 378 810, 10 грн., 761 916, 18 грн. -пені та 653 619, 61 грн. -штрафу. Суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.

У процесі розгляду справи представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що розрахункові документи №№ 583 та 584 були отримані ним лише 07.05.2009 р., а №№ 585, 586 та 587 - не отримані взагалі, а тому відповідач не міг виконати вказані в позовній заяві розрахункові документи позивача.

У процесі провадження у справі представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що на даний час у ліквідатора Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» знаходиться заява позивача з вимогою внести в реєстр вимог кредиторів з тих же підстав, які заявлені в позовній заяві та в розмірі заявлених позовних вимог.

Крім того, під час розгляду справи представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 34/446 за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»до прийняття рішення Господарським судом міста Києва та набрання ним законної сили у справі № 34/688 щодо визнання угоди від 30.04.09 р. недійсною.

Також відповідач заявив клопотання про припинення провадження у даній справі, оскільки спір між сторонами за предметом позову вирішено в процедурі ліквідації Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк», що є підставою для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи переносився через необхідність витребування додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 16.04.2010 р. бухгалтер Київської регіональної спілки споживчої кооперації ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення, у яких зазначила, що 30.04.2009 р. вона передала Голові правління Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»ОСОБА_4 (через її секретаря) угоду «Про терміни перерахування коштів з поточного рахунку Київської регіональної спілки споживчої кооперації в Акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк»в місті Києві на поточний рахунок Київської регіональної спілки споживчої кооперації у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк»та оригінали платіжних доручень №№ 583, 584, 585, 586, 587 (на загальну суму 13 000 000, 00 грн.), після чого секретар занесла вказану угоду з платіжними дорученнями в кабінет ОСОБА_4 та повернула підписану угоду з відтиском печатки і сказала, що платіжні доручення будуть передані в операційний зал.

Відповідач подав додаткові пояснення по справі, у яких зазначає, що платіжні доручення мали надаватися безпосередньо до сектору обслуговування корпоративних клієнтів операційного управління Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк».

Також у даному судовому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду та припинення провадження у даній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу , який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Між тим суд відзначає, що тотожна справа повинна бути у провадженні суду. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами антимонопольного комітету, податковими органами, правоохоронними органами тощо) не є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки ці органи не наділено повноваженнями з вирішення спорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідатор -юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення банку та задоволення вимог кредиторів.

Тож, у даному випадку, ліквідатор Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»не є органом в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а відтак -суд відмовляє відповідачу у задоволені клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу , який діє в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розглянувши вищевказане клопотання суд відмовляє у його задоволенні з тих підстав, що ліквідатор Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»не є органом, який вирішив тотожний спір в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж до клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 34/446 до прийняття рішення Господарським судом міста Києва та набрання ним законної сили у справі № 34/688 щодо визнання угоди від 30.04.09 р. недійсною, суд також відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається судом.

Разом з тим, суд відзначає, що на даний час справа № 34/688 вирішена по суті та 31.03.2010 р. у вказаній справі Господарським судом міста Києва прийнято рішення, а отже відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 16.04.2010 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14 год. 45 хв.

Після оголошення перерви, суд на підставі наявних у справі матеріалів та пояснень сторін, оголосив повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2006 р. між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації та Відкритим акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк»укладено договір банківського рахунку № 157, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу рахунок у національній та іноземній валюті, а також при необхідності інші рахунки у національній валюті та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідач має право використовувати кошти позивача, які зберігаються на його рахунку, гарантуючи позивачу їх наявність та безперешкодне розпорядження ними при проведенні ним операцій.

Відповідно до п. 7.1. договору, він укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами, 24.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 565 на суму 13 000 000 грн. з призначенням платежу: «перерахування коштів на інший поточний рахунок».

У зв'язку з тим, що відповідач не мав можливості перерахувати одноразово вищевказану суму з розрахункового рахунку позивача у відповідача, 30.04.2009 р. укладено угоду «Про терміни перерахування коштів з поточного рахунку Київської регіональної спілки споживчої кооперації в Акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк»в місті Києві на поточний рахунок Київської регіональної спілки споживчої кооперації у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк», між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації та Відкритим акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк», відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про наступні терміни перерахування коштів згідно платіжних доручень, що додаються, а саме: 30.04.2009 р. - 2 000 000 грн. (платіжні доручення №№ 583, 584); 06.05.2009 р. - 3 000 000 грн. (платіжне доручення № 585); 08.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 586); 12.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 587).

Умовами угоди передбачено, що в разі недотримання графіку перерахування коштів, відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0, 1 % від неперерахованої суми за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад тридцять днів, відповідач зобов'язується додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі семи відсотків від неперерахованої суми.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав та грошові кошти на рахунок Київської регіональної спілки споживчої кооперації у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк»не перерахував.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Частиною 1 ст. 1092 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2009 р. Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулась до відповідача з листом № 01-177, яким вимагала 12.05.2009 р. перерахувати на рахунок позивача кошти у розмірі 13 000 000, 00 грн. відповідно до умов угоди від 30.04.2009 р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 12.05.2009 р. було перераховано на рахунок позивача, відкритий у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк»грошові кошти у розмірі 2 000 000, 00 грн. відповідно до платіжних доручень № 583 та № 584 від 30.04.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Тож, враховуючи перерахування коштів з рахунку позивача у Відкритому акціонерному товаристві акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк»на рахунок позивача у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк»у розмірі 2 000 000, 00 грн., а також рух коштів на рахунку позивачу у Відкритому акціонерному товаристві акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк», позивач зменшив суму основного боргу, який заявлено до стягнення та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 378 810, 10 грн.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що інших платіжних доручень, зокрема №№ 585, 586, 587, для перерахування на поточний рахунок у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк»відповідно до угоди від 30.04.2009 р., Відкрите акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»від позивача не отримував, а відтак -відповідач не міг виконати розрахункові документи Київської регіональної спілки споживчої кооперації вказані в угоді від 30.04.2009 р.

Суд відхиляє такі твердження відповідача з огляду на наступне.

Укладаючи угоду від 30.04.2009 р. «Про терміни перерахування коштів з поточного рахунку Київської регіональної спілки споживчої кооперації в Акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк»в місті Києві на поточний рахунок Київської регіональної спілки споживчої кооперації у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк» від 30.04.2009 р., сторони погодили, що перерахування коштів здійснюється згідно платіжних доручень які додаються до угоди.

Тож з наведеного суд приходить до висновку, що платіжні доручення №№ 583, 584, 585, 586, 587 фактично є додатками до угоди від 30.04.2009 р. та були отримані відповідачем разом з підписанням вказаної угоди.

Зазначене також підтверджується актом від 30.04.2009 р., складеним комісією у складі першого заступника голови правління, головного бухгалтера та провідного бухгалтера Київської регіональної спілки споживчої кооперації, у якому зазначається, що 30.04.2009 р. під час укладення угоди між сторонами було надано як додатки наступні платіжні доручення: 30.04.2009 р. - 2 000 000 грн. (платіжні доручення №№ 583, 584); 06.05.2009 р. - 3 000 000 грн. (платіжне доручення № 585); 08.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 586); 12.05.2009 р. - 4 000 000 грн. (платіжне доручення № 587).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів виконання свого зобов'язання щодо перерахування коштів з поточного рахунку Київської регіональної спілки споживчої кооперації в Акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк»в місті Києві на поточний рахунок Київської регіональної спілки споживчої кооперації у Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк»відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови угоди від 30.04.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7 378 810, 10 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 761 916, 18 грн. -пені за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання та 653 619, 61 грн. -штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Умовами угоди передбачено, що в разі недотримання графіку перерахування коштів, відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0, 1 % від неперерахованої суми за кожний день прострочення, а у разі прострочення понад тридцять днів, відповідач зобов'язується додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі семи відсотків від неперерахованої суми.

Тож, враховуючи, що відповідачем було порушено умови угоди від 30.04.2009 р., суд вважає, що вимоги позивача про застосування до відповідача штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача пілягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Київської регіональної спілки споживчої кооперації задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»(01042, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 17/5, код ЄДРПОУ 19364130), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Київської регіональної спілки споживчої кооперації (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 21, код ЄДРПОУ 31924756) основного боргу у розмірі 7 378 810, 10 (сім мільйонів триста сімдесят вісім тисяч вісімсот десять грн. 10 коп. ) грн., 761 916, 18 (сімсот шістдесят одна тисяча дев'ятсот шістнадцять грн. 18 коп.) грн. -пені, 653 619, 61 (шістсот п'ятдесят три тисячі шістсот дев'ятнадцять грн. 61 коп.) грн. -штрафу, 25 500, 00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн. -державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.