Рішення

від 29.06.2010 по справі 19/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010 р. Справа№ 19/74

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ПП "Ілізіум ЛТД", м.Львів;

До Відповідача: ДКП "Центральна аптека №91",м. Буськ Львівсько:':

області;

Про: стягнення 24191,06грн.

Суддя Левицька Н.Г. Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. б/н від 17.05.2010р.);

Відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - предст.

(дов. № 1 від 20.05.2010р.);

Сторонам, які взяли участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20; 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ПП' "Ілізіум ЛТД", м.Львів до Відповідача: ДКП "Центральна аптека №91",м.Львів про стягнення 24191,06грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 06.05.2010р. судом порушено провадження у

справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 20.05.2010р.

Ухвалою суду від 20.05.2010р. розгляд справи відкладено підстав, викладених у цій ухвалі, на 15.06.2010р.

В судове засідання 15.06.2010р. Представник Позивача не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, подав Відзив на позовну заяву (вх.№ канц.11469 від 15.06.2010р.) та Клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: ТзОВ "Петелька" (вх.№ канц.11470 від 15.06.2010р.) .

В судовому засіданні сторонами до суду подано клопотання продовжити термін розгляду справи, керуючись вимогами ч.4 ст.69 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.06.2010р. продовжено термін розгляду справи залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних

вимог на стороні позивача: ТзОВ "Петелька", розгляд справи відкладено

на 29.06.2010р.

В судове засідання 15.06.2010р. Представник Позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог*, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги частково заперечив, зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, . що відповідач визнає основну суму боргу у розмірі 6390,63грн., однак просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 200,00грн. основного боргу та 17600,43грн. штрафних санкцій відмовити.

Заслухавши пояснення сторін у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

27.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петелька" (Первісний кредитор, третя особа), та Приватним підприємством "Ілізіум ЛТД" (Новий кредитор, позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) (надалі - Договір цесії), відповідно до п.п.1.1. якого Первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з Договором №6 від 16 жовтня 2008р. (надалі- Договір поставки), укладеного між Первісним кредитором та Боржником ~ Відповідачем, а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належне Первісному кредитору за Договором поставки.

В п.п. 1 . 2 .Договору цесії передбачено, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з Договору поставки в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору цесії.

Повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні від 17.04.2010р. Новий кредитор повідомив Боржника про перехід права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора по зобов'язаннях згідно Договору поставки.

Відповідно до умов Договору поставки, укладеного між Первісним кредитором та Боржником, Боржник зобов'язувався передати, а Первісний кредитор прийняти медичні препарати та оплатити їх вартість.

Згідно з п.п.3.1. Договору поставки товар доставляється за адресою Покупця, згідно з його заявою та видатковою накладною, складеної постачальником.

Первісним кредитором на виконання умов Договору поставки було поставлено Боржнику продукцію на загальну суму 23525,52грн, а заборгованість станом на 03.03.2009р.

Факт поставки неоплаченої продукції за Договором підтверджується накладними № 1039 від 29.12.2008р. на суму 1921,83грн.; № 1132 від 02.01.2009р. на суму 65,09грн.; №1166 від 05.01.2009р. на суму 400,05грн; № 1183 від 05.01.2009р. на суму 73,78грн.; № 1240 від 12.01.2009р. на суму 903,91грн.; №1377 від 19.01.2009р. на суму 1893,70грн.; №1464 від 22.01.2009р. на суму 305,60грн.; № 1518 від 26.01.200 9р. на суму 4 02,08грн.; № 2141 від 05.03.2009р. на суму 199,72грн., № 2236 від 27.03.2009р на суму 277,32грн.

Зі змісту п.2.2. Договору поставки вбачається, що відповідач зобов'язаний був здійснювати розрахунки за товар на підставі видаткової накладної, в якій вказується термін оплати, узгоджений між сторонами.

З представленого позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.04.2010р. за даними Позивача заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 6590,63грн, за даними Відповідача його заборгованість перед позивачем становила 6390,63грн.

В судовому засіданні позивачем подано Заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою він відмовляється від позовних вимог в частині різниці між неузгодженими сумами основного боргу і просить стягнути 6390,63грн., замість раніше заявленої суми 6590,63грн.

Відповідач позовну заяву заперечив в частині стягнення 2 0 0гр.н, основного боргу, від яких відмовився позивач, а також в частині штрафних санкцій у розмірі 17600,43грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.І ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.І ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.З ст.207 ЦК України "правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою". Обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , -а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.І ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст.511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або)кредитора.

Частиною 1 ст.512 Цивільного кодексу України передбачено, що

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із вимогами ст.ЗЗ Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач за наявності наданих йому прав та можливостей доказів повного погашення заборгованості перед позивачем не представив.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6390,63грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Крім цього, згідно з ч.І ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та Договору № 6 від 16.10.2008р., Договору № 1 про відступлення права вимоги від 27.04.2010р. Позивачем підставно нараховані Відповідачу 1035,88грн. -

індекс інфляції, 219,62грн - 3% річних.

Згідно з ч.І ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках,. розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.1. Договору № б від 16.10.2008р. передбачено, що за порушення умов оплати, передбачених п.2.2. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочки платежу, але не менше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. Договору № 6 від 16.10.2008р. передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати більш ніж на тридцять календарних днів, він повинен сплатити Продавцю штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого в строк товару.

Відповідно до п.2.2. Договору № 6 від 16.10.2008р. розрахунок за товар здійснюється Покупцем на підставі видаткової накладної, в якій вказується термін оплати, узгоджений між сторонами.

В жодній з представлених позивачем накладних не передбачено термін її оплати.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно із ст.258 Цивільного кодексу України, застосовується позовна давність в один рік,

У відповідності до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в цій частині позову.

Відтак,, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені в розмірі 15000,68грн та штрафу в розмірі 1318,10грн є необґрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача, суд прийшов до висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення строком на 3 місяці рівними частинами, керуючись вимогами п.6) ч.І ст.83 ГПК України.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82,

84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Державне комунальне

підприємство "Центральна районна аптека №91 м.Буськ" (80500, Львівська область,Буський район, м.Буськ, вул.Паркова,2, ідентифікаційний код 01973928) на користь Приватного підприємства "Ілізіум ЛТД" (79022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37073069) 6390,63грн.- основного боргу, 1035,88грн.-індексу інфляції, 219,62грн.- 3% річних, а також - 76,46грн витрат на оплату державного мита та 236,00грн.-витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення на 3 місяці рівними частинами.

4. Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення 200грн,основного боргу.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в закону силу за вимогами ч. 3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.