Вирок

від 22.02.2012 по справі 1-190/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-190/12

Провадження № 1/1015/653/12

В И Р О К

іменем України

22.02.2012 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Омельченко М.М.

при секретарі Калиновській Н.В.

за участю потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

встановив:

02.07.2010 року близько 12 години ОСОБА_4, перебуваючи на подвір'ї за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зняв з петель калитку, яка знаходиться в паркані, що розділяє собою подвір'я будинку, де він проживає, та будинку № 30 по вул. Лисенка в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, де зареєстрована та проживає ОСОБА_1, та увійшов до її двору. На такі дії ОСОБА_4 ОСОБА_1 висловила йому свої зауваження, після чого той кинувся до неї в бійку. Для самозахисту вона схопила металеву трубу, яку ОСОБА_4 силою вирвав та вдарив цією трубою її по голові. Після чого ОСОБА_1 впала, а ОСОБА_4 став бити її, наносячи удари ногами в живіт, груди, по ногам та рукам. ОСОБА_1 намагалася втекти до будинку, але ОСОБА_4 наздогнав її та знову вдарив по обличчю і плечах, чим спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді синців лівої щоки, лівої підщелепної ділянки, плечей, лівого передпліччя, передньої поверхні грудей, стегон, подряпини передньої поверхні грудей та лівого передпліччя, які згідно висновку експерта № 241/Д від 31.08.-06.09.2011 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у спричиненні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень не визнав та пояснив суду, що у м. Боярка по вул. Лисенка, 24, проживає з 1995 року разом з дружиною та тещею. Потерпіла ОСОБА_1 - їх сусідка. 02.07.2010 року близько 10 години ранку він почув через паркан розмову ОСОБА_1 та невідомого чоловіка, як пізніше дізнався ОСОБА_5, та зрозумів, що розмова відбувалась з приводу меж земельної ділянки, ОСОБА_1 хотіла перенести паркан, щоб збільшити свою земельну ділянку. Чоловік говорив їй про те, що це можна зробити на 40 сантиметрів. В цей час з хати вийшла його теща ОСОБА_6, яка також почула розмову та одразу ж пішла шукати державний акт на підтвердження того, що ОСОБА_1 не має права переносити паркан. Коли вона знайшла акт та повернулась до паркану, там вже нікого не було. В ОСОБА_1 є калитка, яка відгороджує їх спільну криницю, але вона там повісила замок і тому ОСОБА_6 пішла у двір до неї в обхід. В цей час він пішов навколо дому та знайшов водія чоловіка, з яким розмовляла ОСОБА_1, попросив передати йому, щоб він зайшов до них подивитись на державний акт та повернувся. Коли ОСОБА_6 підійшла до будинку ОСОБА_1, остання почала сваритися та виганяти її з двору, штовхнула ОСОБА_6, яка, не втримавшись на ногах від поштовху, впала та почала кликати його на допомогу. Він, щоб не долати шлях навколо паркану, зняв калитку з петель, щоб швидше допомогти тещі пройти додому, але в цей час побачив, як ОСОБА_1 взяла трубу та замахнулася на нього. Захищаючись він вирвав з рук потерпілої трубу, кинув її подалі, а ОСОБА_1 пішла та взяла ківш, в який набрала з каструлі воду з курячим послідом та вилила це все на нього та його тещу, потім побігла за лопатою. Він зрозумів, що ОСОБА_1 знаходиться в збудженому стані та може дійсно вдарити його, тому намагався відняти в неї лопату та відкинути, але ОСОБА_1 міцно тримала її та не віддавала. Під час такої їхньої штовханини удар від лапати пішов ОСОБА_1 в берцеву кістку ноги. Вона почала кликати на допомогу і пішла до будинку. Вони з тещею також пішли до свого будинку. Згодом до нього приїхали працівники міліції. Зазначив, що також отримав тілесні ушкодження в результаті інциденту, однак не звертався за медичною допомогою, оскільки не звик скаржитися. Працівників міліції він також не викликав, оскільки і до цього у них були постійні конфлікти з сусідкою, яка не живе мирно з усіма сусідами. Щодо тілесних ушкоджень, зазначив, що коли ОСОБА_1 розмовляла з ОСОБА_5, він бачив якісь жовті плями у неї на руках, а під час їх штовханини вона не могла отримати такі тілесні ушкодження.

Незважаючи на такі покази підсудного, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні пояснила, що підсудний ОСОБА_4 її сусід. До 2008 року в них були дуже добрі відносини, а з 2008 року, коли вони спиляли її вишню, у них почались конфлікти, після чого вона зробила паркан із калиткою, яку закрила, щоб ніхто не міг пройти до неї у двір. У 2010 році померла її матір і вона вирішила переоформити будинок на себе. Для цього викликала працівника БТІ. 02.07.2010 року працівник БТІ ОСОБА_5 прийшов до неї у двір, щоб зробити замір ділянки, оскільки план дому був ще з 1960 року та потребував уточнень. Вони стояли разом з ним на подвір'ї та розмовляли. В цей час її сусідка ОСОБА_6 - теща ОСОБА_4 відкрила чорну спідницю, якою була завішана калитка та почала втручатись в їх розмову. Вона запитала працівника БТІ хто він і що йому потрібно, на що той їй представився і сказав, що він лише фіксує споруди. ОСОБА_6 одразу побігла за державним актом на земельну ділянку, хоча ОСОБА_5 говорив, що він йому не потрібен, оскільки це не має жодного відношення до мети його приїзду. Після того, як ОСОБА_6 побігла за актом, я провела ОСОБА_5 до воріт, але не зачинила їх. Повертаючись до будинку, побачила як знову йде ОСОБА_5, який сказав, що йому передав водій, що ОСОБА_7 бажають показати йому акт, хоча він і сказав, що йому ці документи не потрібні і необхідності їх дивитися немає. Під час їх розмови, прийшла ОСОБА_6, попросила ОСОБА_5 записати їй на аркуші хто він такий, на що він погодився та записав на папері все, що її цікавило. Після цього ОСОБА_6 не захотіла обходити паркан дорогою назад і покликала ОСОБА_4., щоб він допоміг їй перейти через калитку. На її прохання ОСОБА_4 зняв з петель калитку. Вона говорила ОСОБА_4, щоб цього не робив, але він не послухав її. Натомість підбіг до неї і вдарив. Вона машинально схопила трубу та замахнулась на нього, але він почав виривати її, і коли в неї вже не було сил пручатись, вона впала. ОСОБА_4 почав її бити ногами по тілу. Вона хотіла побігти в будинок і сховатись від нього, але коли піднялася і почала тікати, він почав наздоганяти. В цей час вона схопила важку лопату, яку він вирвав у неї з рук і знову почав її бити. Тоді вона почала кликати сусіда ОСОБА_8 на допомогу. Лише тоді ОСОБА_4 її відпустив і пішов до себе додому. Після цього вона одразу ж викликала працівників міліції та одночасно зателефонувала своєму колишньому чоловіку ОСОБА_9, щоб той приїхав. Приблизно через 20 хвилин приїхали працівники міліції. На той час вона ще була у збудженому стані, її почало нудити і вони з ОСОБА_9 поїхали до лікарні, де їй зробили рентген та призначили лікування, а судово-медичний експерт зняв побої. Потерпіла звернулася до суду з позовом про відшкодування їй 1317,32 грн. завданої матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що після отриманих тілесних ушкоджень змушена була приймати ліки, на підтвердження вартості яких надала суду копії чеків, та по даний час змушена відновлювати втрачене внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 фізичне здоров'я та душевне (психічне) благополуччя;

- показами свідка ОСОБА_9 , який, будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що потерпіла ОСОБА_1 його колишня дружина, ОСОБА_4 - її сусід. 02.07.2010 року він поїхав від ОСОБА_1 на роботу приблизно о 8 годині ранку. На той час ніяких тілесних ушкоджень у неї не було. Самого конфлікту він не бачив, але об 11 годині 30 хвилин йому зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що її побив ОСОБА_4 Він одразу ж приїхав до неї і побачив на ній тілесні пошкодження у виді саден на щоці та ногах, на голові була гематома. Щоб вияснити причину конфлікту він пішов до ОСОБА_4, який сказав, що не бив його колишню дружину. Свідок зазначив, що в ОСОБА_4 ніяких тілесних ушкоджень не було;

- показами свідка ОСОБА_8 , який, будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що потерпіла та підсудний його сусіди, з якими він підтримує нормальні відносини. В п'ятницю, 02.07.2010 року, приблизно о 8 годині ранку він до роботи був у дворі. Двір ОСОБА_1 метрів за 30 до його. Він бачив, як від ОСОБА_1 поїхав її колишній чоловік. Коли підійшов до неї та запитав, чому вона вдома а не на роботі, вона відповіла, що чекає працівника БТІ. Після цього він пішов на роботу, а приблизно об 11 годині, коли повертався додому, побачив ОСОБА_1, яка крикнула йому, що він пропустив саме цікаве. Тоді він підійшов до неї і вона розповила про конфлікт з ОСОБА_4 Він бачив у неї тілесні ушкодження у виді саден на руках, ногах та щоці. Зазначив, що спілкувався з ОСОБА_4 з приводу того чому виник конфлікт, і зрозумів, що кожен себе захищає;

- скаргою ОСОБА_1 (а.с. 1-4); копією акту судово-медичного освідування № 209 від 06.07.-19.07.2010 року (а.с. 6-7); копією довідки з Боярської ЦРЛ (а.с. 9); копіями постанов від 23.07.2010 року та 07.07.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст. 296 КК України (а.с. 11-12, 14-15); висновком експерта № 241/Д від 31.08.-06.09.2011 року, відповідно до якого при судово-медичному обстеженні 06.07.2011 року у ОСОБА_1 виявлені: синців лівої щоки, лівої підщелепної ділянки, плечей, лівого передпліччя, передньої поверхні грудей, стегон, подряпини передньої поверхні грудей та лівого передпліччя, які утворилися від дії тупих предметів, за давністю можуть бути спричинені 02.07.2010 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 106); ухвалою від 12.01.2012 року Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області (а.с. 143-146).

Суд визнає, що потерпіла та свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8 давали суду правдиві та не суперечливі покази, які підтверджують встановлені судом обставини справи.

Оцінюючи покази підсудного суд вважає їх неправдивими та такими, що направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин і є його лінією захисту, оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_1

Покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 суд не враховує при кваліфікації дій підсудного, оскільки вказані особи не були очевидцями конфлікту та їхні покази не впливають на кваліфікацію вчиненого підсудним діяння. Також суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_6, яка перебуває у родинних відносинах з підсудним, та ОСОБА_10, який перебуває у дружніх відносинах з підсудним, оскільки ці покази є суб'єктивними, містять оцінку вчиненого ОСОБА_4 діяння, а тому не можуть бути підставами для його виправдання.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд визнає, що вина підсудного у вчинені злочину доведена повністю, його дії кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

При визначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу підсудного.

Призначаючи покарання, суд враховує, що вчинений злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, підсудний за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено, та вважає за можливим призначити покарання у виді штрафу у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки приходить до переконання, що саме така міра покарання буде достатньою для виправлення та перевиховання підсудного та не знаходить підстав для призначення підсудному іншого виду покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 КПК України постановляючи вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З врахуванням наведеного, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь 1317,32 грн. матеріальної шкоди суд задовольняє частково, а саме в розмірі 92,08 грн. вартості проведеного освідування, оскільки в частині витрат на лікування потерпілої не надано суду доказів, яке саме лікування їй було призначено з приводу нанесених тілесних ушкоджень та що саме ці ліки та лікування, на які вона витратила 1225,24 грн. необхідно було з цього приводу. В частині стягнення моральної шкоди, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості вважає такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення з підсудного на користь потерпілої 2000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 28, 328 КПК України,

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 92,08 (дев'яносто дві гривні вісім копійок) гривень матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди. Врешті позовних вимог - відмовити.

Матеріали перевірки № 5100 Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області по заяві ОСОБА_1 від 02.07.2010 р. та ОСОБА_7 від 05.07.2010 р. зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 діб з часу його проголошення потерпілою, представником потерпілої та захисником, а засудженим - в той же строк, з часу отримання ним копії вироку.

Суддя Омельченко М.М.