Постанова

від 27.07.2015 по справі 910/25724/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року Справа № 910/25724/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Васищака І.М.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) за заявоюПублічного акціонерного товариства "Дизельний завод" проперегляд ухвали господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. за нововиявленими обставинами у справі№910/25724/13 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Дизельний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" простягнення заборгованості у сумі 59 332 178 грн. 22 коп. за участю представників: від позивача Іванов В.П., довіреність №01/15 від 03.02.2015 р.; Волохов О.С., довіреність №03/15 від 03.02.2015 р. від відповідача Діхтяренко О.М., довіреність б/н від 30.12.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. у справі №910/25724/13 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (далі - ПАТ "Дизельний завод") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (далі - ТОВ "Прем'єр Лізинг") про стягнення заборгованості в розмірі 59 332 178 грн. 22 коп., з яких: 55 623 560 грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 582 702 грн. 97 коп. пені та 1 125 915 грн. 25 коп. 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 р. вказане рішення скасовано частково, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, а саме, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 55 623 560 грн. 00 коп. основного боргу, 1 598 824 грн. 49 коп. пені та 1 125 915 грн. 25 коп. 3% річних.

На виконання даної постанови 04.07.2014 р. господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Надалі, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. задоволено заяву ТОВ "Прем'єр Лізинг" та визнано наказ від 04.07.2014 р. таким, що не підлягає виконанню.

ПАТ "Дизельний завод" звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. за нововиявленими обставинами.

Однак, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. вказану заяву повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 6 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, тобто у зв'язку із відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. у справі №910/25724/13 скасовано та передано заяву ПАТ "Дизельний завод" про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. за нововиявленими обставинами на розгляд до господарського суду міста Києва.

Не погодившись з постановою, прийнятою апеляційним господарським судом, ТОВ "Прем'єр Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Так, скаржник вважає, що при поданні заяви про перегляд судового рішення (у тому числі і ухвали), прийнятого у справі №910/25724/13, має бути сплачено судовий збір у розмірі 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, оскільки в межах даної судової справи розглядались позовні вимоги майнового характеру.

З огляду на це, на думку відповідача, апеляційний господарський суд прийшов до безпідставного висновку щодо немайнового характеру вимоги про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню та помилково визначив, що у даному випадку розмір судового збору слід обчислювати виходячи із загальних положень Закону України "Про судовий збір", якими регулюється порядок його сплати при поданні позовної заяви немайнового характеру.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №1111 від 17.07.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Ковтонюк Л.В., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги ТОВ "Прем'єр Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. у справі №910/25724/13 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Малетич М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Прем'єр Лізинг" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.07.2015 р.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №1234 від 27.07.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Малетича М.М., для розгляду касаційної скарги ТОВ "Прем'єр Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. у справі №910/25724/13 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Васищак І.М.,Ємельянов А.С.

До початку судового розгляду представник позивача скористався правом, наданим йому ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 27.07.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Як роз'яснено в п. 8.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі притання практики перегляду рішень, ухвал постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011 р. ухвала господарського суду може бути переглянута за нововиявленими обставинами за одночасної наявності двох умов: вона, по-перше, підлягає оскарженню в апеляційному та в касаційному порядку і, по-друге, перешкоджає подальшому розглядову справи господарським судом.

Порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами закріплено в ст. 113 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, частиною 6 вказаної статті визначено підстави не прийняття такої заяви господарським судом та її повернення заявнику без розгляду.

Пунктом 3 частини 6 статті 113 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами не приймається до розгляду і повертається заявникові у разі відсутності доказів сплати судового збору у порядку і розмірі, встановлених законодавством.

В свою чергу, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір".

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 4 зазначеного закону за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Керуючись наведеною правовою нормою, з огляду на майновий характер спору у справі №910/25724/13 та розмір заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд встановив, що за подання заяви про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. за нововиявленими обставинами заявник повинен був сплатити 36 540 грн. 00 коп. Проте, позивачем до вказаної заяви додано докази сплати судового збору у розмірі 609 грн. 00 коп.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі ніж це передбачено нормами чинного законодавства, тому ухвалою від 23.03.2015 р. вищевказану заяву ПАТ "Дизельний завод" було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 6 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі апеляційного перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. господарський суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком місцевого господарського суду.

В своїй постанові апеляційний господарський суд зауважив, що ухвала від 20.11.2014 р. прийнята за результатом розгляду заяви ТОВ "Прем'єр Лізинг" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, отже, у випадку подання заяви про перегляд цієї ухвали за нововиявленими обставинами судовий збір слід розраховувати виходячи з приписів правових норм, що регулюють порядок та встановлюють розмір ставок судового збору за подання позову з вимогами немайнового характеру.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає викладену позицію господарського суду апеляційної інстанції правомірною та обґрунтованою, оскільки діючим законодавством не передбачено сплату судового збору за подання заяви про визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Крім того, така вимога взагалі не є позовною, а, отже, не підлягає вартісній оцінці.

Одночасно з викладеним, судова колегія господарського суду касаційної інстанції вбачає за необхідне зазначити наступне.

Чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України (п. 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України").

Зогляду на це, у місцевого господарського суду не було підстав вважати, що квитанція про сплату судового збору, додана до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р., мала якісь недоліки. При цьому, господарський суд першої інстанції не обмежений в праві, в разі наявності сумнівів, провести дії, спрямовані на встановлення дійсного зарахування судового збору на відповідний рахунок до Державного бюджету.

За приписами ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, з огляду на помилковість доводів заявника касаційної скарги щодо розміру судового збору та порядку його сплати, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята в результаті правильного застосування приписів ст. 113 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарг.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. у справі №910/25724/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: І.М. Васищак

А.С. Ємельянов