Постанова
від 08.08.2012 по справі 13/358-08/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2012 № 13/358-08/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі Гордова Г.Л.

за участю представників

від прокуратури: не з'явився

від позивача 1: ОСОБА_2 дов. № 22/467/д від 12.06.2012 року

від позивача 2: ОСОБА_2 дов. № 22/467/д від 12.06.2012 року

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від відповідача 4: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області

від 24.10.2011 року

у справі № 13/358-08/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за первісним позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1.) ОСОБА_5 Оборони України

2.) Державного підприємства ОСОБА_5 Оборони України

«Укрконверс»

до 1.) ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд»

2.) ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Віктор-Найт»

3.) ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Західна будівельна

інвестиційна компанія»

4.) ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4

про визнання права власності на нерухоме майно та витребування

майна

та за зустрічним ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд»

позовом

до 1.) Державного підприємства ОСОБА_5 Оборони України

«Укрконверс»

2.) ОСОБА_5 Оборони України

про визнання добросовісним набувачем та визнання права на

притримання об'єктів нерухомості, розташованих у м. Узин

Білоцерківського району Київської області

за позовом третьої

особи ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4

до 1.) ОСОБА_5 Оборони України

2.) Державного підприємства ОСОБА_5 Оборони України

«Укрконверс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Віктор-Найт»

про визнання права власності на нерухоме майно,-

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі ОСОБА_5 оборони України (далі - позивач-1) та Державного підприємства ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» (далі - позивач-2) до ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта - ТрейдВ» (далі - відповідач-1), ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Вікор - НайтВ» (далі - відповідач-2) та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» (далі - відповідач-3) про визнання права власності за державою Україна в особі ОСОБА_5 оборони України на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди розташовані по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв.м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв.м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м. (далі спірне майно), витребування його від відповідачів та зобов'язання їх передати зазначені об'єкти нерухомості другому позивачу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2005р. по справі № 43/464, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006р., затверджена мирова угода від 16.12.2005, укладена між державним підприємством „УкрконверсВ» та першим відповідачем та припинено провадження у справі, за умовами якої перший відповідач зобов'язався погасити кредиторську заборгованість Державного підприємства „УкрконверсВ» на суму 2989 787,46грн. та перерахувати у поповнення його обігових коштів 2248 446,54грн., а Державне підприємство „УкрконверсВ» погодилося передати першому відповідачу у власність належні підприємству основні фонди - нерухоме майно, у тому числі спірне майно та цілісні майнові комплекси, загальною площею 36 944,8 кв. м. у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях оціночною вартістю 5238 234грн. Проте, постановою Верховного Суду України від 10.10.2006р. за касаційним поданням Генерального прокурора України постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. та ухвала господарського суду м. Києва від 20.12.2005р. скасовані, а справа 43/464 передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що спірне майно вибуло з володіння першого позивача та другого позивача поза їх волею внаслідок винесення господарським судом міста Києва ухвали про затвердження мирової угоди, яка у подальшому була скасована Верховним Судом України. Набувачі цього майна, а саме перший відповідач за мировою угодою від 16.12.2005р., а в подальшому другий відповідач та третій відповідач за договорами купівлі-продажу від 15.06.2006р. та 20.04.2007р. не набули права власності на нього, тому ОСОБА_5 оборони України, як власник спірного об'єкту нерухомості, відповідно до вимог закону має право витребувати його від набувачів (відповідачів), які безпідставно володіють ним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі № 13/358-08 накладено арешт на об'єкти нерухомого майна по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП, літера „АВ» , 96,5 кв.м., гараж на 18 машино-місць, літера „БВ» , 896,8 кв.м., гараж на 10 машино-місць, літера „ВВ» , 509,8 кв.м., гараж на 10 машино-місць, літера „ГВ» , 521,0 кв.м., гараж на 18 машино-місць, літера „ДВ» , 947,4 кв.м., ПТО, літера „ЕВ» , 587,8 кв.м., солдатська чайна, літера „ЖВ» , 439,2 кв.м., сховище, літера „ЗВ» , 172,7 кв.м., Літера „ЛВ» , 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера „МВ» , 170,8 кв.м., склад пального, літера „М-1В» , 260,8 кв.м., склад технічного майна, літера 2НВ» , 94,5 кв.м., навіс для автотранспортних засобів, літера „ОВ» , 45,8 кв.м., склад, літера „ПВ» , 358,6 кв.м., споруда арочна 2-а, літера „ФВ» , 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера „ХВ» , 8089,3 кв.м., ДОК-24, літера „ЦВ» , 830,3 кв.м.

21.01.2009р. до загального відділу господарського суду Київської області прокурором подано клопотання згідно якого останній, зокрема уточнив позовні вимоги та просив суд: - визнати за державою Україна в особі ОСОБА_5 оборони України право власності на будівлі та споруди, розташовані по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв, м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера 3, 172,7 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв, м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м.; - витребувати від ТОВ „Нафта -ТрейдВ» склад пального, літера М-1, 26,8 кв. м.; від ТОВ „Вікор - НайтВ» КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В 509,8 кв.м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КПП, літера К, 37,1 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв, м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м.; від ТОВ „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м. та зобов'язати цих відповідачів передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» , яке прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2009р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта - ТрейдВ» до першого відповідача Державного підприємства „УкрконверсВ» та другого відповідача ОСОБА_5 оборони України про визнання добровісним набувачем та визнання права на притримання об'єктів нерухомості.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.05.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009р. ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі № 13/358-08 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.09.2009р. (суддя Наріжний С.Ю.) у справі № 13/358-08, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2010р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. та рішення господарського суду Київської області від 21.09.2009р. у справі № 13/358-08 скасовано, справу направлено до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2010р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_3 особи підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі № 13/358-08.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2010р. повернуто касаційну скаргу ОСОБА_3 особи підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі № 13/358-08.

Резолюцією голови господарського суду Київської області від 16.08.2010р. справу № 13/358-08 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2010р. справу № 13/358-08 прийнято до провадження судді Горбасенко П.В. та залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 особу підприємця ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2010р. зупинено провадження у справі № 13/358-08/17 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі ОСОБА_5 оборони України та Державного підприємства ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» до першого відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта - ТрейдВ» , другого відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Вікор - НайтВ» та третього відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 особи підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта-ТрейдВ» до першого відповідача Державного підприємства ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» та другого відповідача ОСОБА_5 оборони України про визнання добросовісним набувачем та визнання права на притримання об'єктів нерухомості, розташованих у м. Узин Білоцерківського району Київської області до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративної справи № 2а-326/10/2670 за позовом ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта-ТрейдВ» до ОСОБА_5 оборони України про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2011р. поновлено провадження у справі № 13/358-08/17.

17.10.2011р. ухвалою господарського суду Київської області. задоволено клопотання представників прокуратури та позивачів про продовження строку розгляду справи, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи № 13/358-08/17 до 02.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2011р. позовну заяву ОСОБА_3 особи підприємця ОСОБА_4 до першого відповідача ОСОБА_5 оборони України та до другого відповідача Державного підприємства ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Вікор-НайтВ» про визнання права власності на нерухоме майно, прийнято для спільного розгляду з первісним та зустрічним позовами у справі № 13/358-08/17.

Позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що 01.11.2007р. між ТОВ „Вікор-НайтВ» та ФО-П ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно якої останній придбав у ТОВ „Вікор-НайтВ» нежитлові будівлі під літерою „ЖВ» та під літерою „ЗВ» , що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Гагаріна 1-а. Враховуючи те, що ОСОБА_3 особа підприємець ОСОБА_4 добросовісно набув право власності на нежитлову будівлю, що позначена в плані літерою „ЖВ» загальною площею 525,9 кв.м. та нежитлову будівлю, що позначене в плані літерою „ЗВ» , загальною площею 172,7 кв.м. ФО-П ОСОБА_4 просить визнати за ним право власності на вищевказані нежитлові будівлі (з урахуванням зміни юридичної адреси згідно рішення Виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області № 94 від 09.10.2007р., вказаних нежитлових будівель, що нині знаходяться за адресою: вул. Гагаріна, 1-б (у минулому Гагаріна, 1-а) м. Узин, Білоцерківський район Київської області).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2011р. ОСОБА_3 особу підприємця ОСОБА_4, на підставі ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, за власною ініціативою суду залучено до участі в справі в якості четвертого відповідача за первісним позовом.

У судовому засіданні 24.10.2011р. господарського суду Київської області, відповідачу-2 було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, з огляду на відсутність необхідності у спеціальних знаннях для призначення судової експертизи з поставлених відповідачем-2 питань.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.10.2011 року у справі № 13/358-08/17 первісний позов задоволено повністю.

Визнано право власності за державою Україна в особі ОСОБА_5 оборони України на будівлі та споруди розташовані по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв.м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв.м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-б, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м. та солдатську чайну, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., що розташовані по вул. Гагаріна, 1-б у м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Витребувано від ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта - ТрейдВ» - склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., розташований по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області та зобов'язано ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта - ТрейдВ» передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» .

Витребувано від ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Вікор-НайтВ» - КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В 509,8 кв.м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м., розташовані по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області та зобов'язано ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Вікор-НайтВ» передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» .

Витребувано від ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компанія В» побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., розташований по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області та зобов'язати ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» .

Витребувано від ОСОБА_3 особи підприємця ОСОБА_4 солдатську чайну, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., розташовані по вул. Гагаріна, 1-а та зобов'язати ОСОБА_3 особу підприємця ОСОБА_4 передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» .

Стягнуто з ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта -ТрейдВ» в доход державного бюджету України 136,00 грн. державного мита та 29,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Вікор-НайтВ» в доход державного бюджету України 4924.64 грн. державного мита та 29,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» в доход державного бюджету України 102,00 коп. державного мита та 29,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ОСОБА_3 особи підприємця ОСОБА_4 415,43 грн. державного мита та 29,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що Постановою Верховного Суду України від 10.10.2006р. скасовано рішення попередніх інстанцій у господарській справі № 43/64, якими визнано правомірним затвердження мирової угоди від 16.12.2005р., укладену між боржником в особі керуючого санацією та генерального директора ОСОБА_7 і кредиторами державного підприємства „УкрконверсВ» в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_8, з огляду на відсутність надання згоди органом уповноваженим здійснювати управління обумовленим мировою угодою майном, на відчуження цього майна другим позивачем, що в свою чергу свідчить про вибуття зазначеного майна з володіння першого позивача за первісним позовом поза його волею. Враховуючи наведені порушення норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку що власник майна в особі ОСОБА_5 оборони України у відповідності до ст.ст. 387, 392 ЦК України має право витребувати своє майно від осіб, які набули його за відсутності згоди власника майна на його відчуження.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено з підстав суперечливості обраних позивачем за зустрічним позовом способів захисту власних порушених прав та інтересів, які полягають у визнанні добросовісним набувачем та визнання права на притримання майна, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України способам захисту цивільних прав та інтересів.

У задоволенні позову ФО-П ОСОБА_4 було відмовлено судом першої інстанції з підстав взаємопов'язаності та взаємовиключності позову третьої особи з первісним позовом.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, третя особа ФО-П ОСОБА_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011 року у справі № 13/358-08/17 в частині визнання права власності за державою в особі ОСОБА_5 оборони України на солдатську чайну, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., розташовані по вул. Гагаріна, 1-а, зобов'язання ОСОБА_3 особу підприємця ОСОБА_4 передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» , та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги в цій частині відмовити повністю. Також просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на нежитлові будівлі по вул. Гагаріна, 1-б в м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: нежитлову будівлю, що позначена в плані літерою «Ж» загальною площею 525,9 кв.м. та нежитлову будівлю, що позначена в плані літерою «З», загальною площею 172,7 кв.м.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт зазначає, що витребувавши майно, розташоване по вул. Гагаріна, 1-б у м. Узин Білоцерківського району Київської області, від ФО-П ОСОБА_4, місцевий господарський суд вийшов за межі первісних позовних вимог, оскільки позивач просив лише про витребування майна, розташованого по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області, від ТОВ „Нафта - ТрейдВ» , ТОВ „Вікор - НайтВ» та ТОВ „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» . Крім того, апелянт стверджує, що на даний час площа солдатської чайної збільшилася до 1 109,42 кв. м внаслідок здійснення добудов та перебудов останньої, які не можуть бути відокремленими, що унеможливлює повернення майна в натурі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_3 особі - підприємцю ОСОБА_4 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 особою - підприємцем ОСОБА_4 апеляційна скарга подана повторно в порядку ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просить відновити пропущений строк подання апеляційної скарги, мотивуючи вказане клопотання необхідністю усунення недоліків попередньо поданої апеляційної скарги.

Згідно відмітки інформаційно-статистичного відділу Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 проведено автоматичний розподіл справи № 13/358-08/17 та передано її на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Поляк О.І. (доповідач), судді: Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. № 01-23/3/3 у зв'язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці було змінено склад колегії суддів у даній справі та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги колегії суддів у складі: головуючий суддя -Поляк О.І. (доповідач), судді: Рудченко С.Г., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу третьої особи до провадження для розгляду у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Рудченко С.Г., Алданова С.О.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. № 01-22/1/3 у зв'язку із зайнятістю судді Алданової С.О. в інших судових процесах до складу судової колегії для розгляду даної справи замість судді Алдаднової С.О. було внесено суддю Кропивну Л.В.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2012 року представником ФО-П ОСОБА_4 було подане письмове клопотання про ведення технічного запису судового процесу, яке задоволено колегією суддів.

Розгляд апеляційної скарги в порядку статті 77 ГПК України неодноразово відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року на підставі ст. ст. 41, 42 ГПК України у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Державному підприємству В«Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центруВ» (ДП В«Київська обласна багатопрофільна лабораторія НДЕКЦВ» , за адресою: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, оф. 201).

11.05.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ДП В«Київська обласна багатопрофільна лабораторія НДЕКЦВ» надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи за № 23-03/259-12 від 11.05.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року поновлено апеляційне провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 06.06.2012 року.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. № 02-15/478 у зв'язку з припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обрання останньої на посаду судді Вищого господарського суду України, відповідно до підпунктів 3.1.11,3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 1358-08/17.

За результатами проведення повторного автоматичного розподілу справи № 13/358-08/17 було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Кропивна Л.В., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.08.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_9 за № 13/358-08/17 від 01.08.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п.2.2 рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи перебування судді Зеленіна В.О. у відпустці та велику завантаженість судді Кропивної Л.В., розгляд справи № 13/358-08/17 здійснити у наступному складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

У судовому засіданні 01.08.2012 року розгляд справи було відкладено на підставі клопотання представника ОСОБА_4, мотивованого неможливістю участі у судовому засіданні через зайнятість пов'язану з участю його у іншому судовому засіданні.

Представник позивача-1 та позивача-2 за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011 р. у справі № 13/358-08/17.

Представники відповідачів, третіх осіб та прокурор в судове засідання 08.08.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_4 у відсутності прокурора,представників відповідачів та третіх осіб.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивачів, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2005 року за заявою боржника - ДП ОСОБА_5 оборони України В«УкрконверсВ» , порушено провадження у справі № 43/464 про банкрутство ДП ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2005 року у справі № 43/464, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006 року у даній справі, задоволено заяву розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_10 про затвердження мирової угоди. Затверджено мирову угоду від 16.12.2005 року, укладену між боржником в особі керуючого санацією та генерального директора ОСОБА_7 і кредиторами ДП ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_8 на наступних умовах: ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта-ТрейдВ» погашає в повному обсязі заборгованість ДП МОУ „УкрконверсВ» перед визнаними господарським судом кредиторами в сумі 2 989 787,46грн., перераховує для поповнення обігових коштів боржника 2 248 446,54грн., що дозволить стабілізувати його поточний фінансовий стан, забезпечить фонд оплати праці, дозволить сплатити обов'язкові платежі до бюджету, які виникнуть при реалізації положень мирової угоди, а боржник в обмін передає у власність ТОВ „Нафта-ТрейдВ» частину майна ДП МОУ „УкрконверсВ» , а саме: належні підприємству основні фонди -нерухоме майно, у тому числі, спірне майно та цілісні майнові комплекси, загальною площею 36 944,8 кв. м у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях, оціночною вартістю 5 238 234,00грн. Також ухвалено вважати погашеними вимоги конкурсних кредиторів, з якими зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди. Припинені повноваження керуючого санацією ОСОБА_7 та розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_10 Провадження у справі припинено.

Постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 року за касаційним поданням Генерального прокурора України постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2006 року та ухвала господарського суду міста Києва від 20.12.2005 року у справі № 43/464 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана постанова Верховного Суду України мотивована тим, що місцевим господарським судом при розгляді справи № 43/464 не з'ясовані обставини справи щодо майна ДП МОУ В«УкрконверсВ» , яке відчужувалося за мировою угодою, а саме: до сфери управління якого органу державної влади входить підприємство, з огляду на що господарським судом першої інстанції не було повідомлено власника майна боржника, який в силу ст. 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» є учасником провадження у справі про банкрутство, про дату розгляду мирової угоди, та не з'ясовано його думку щодо умов укладеної мирової угоди, а відтак господарський суд міста Києва не надав оцінки всім умовам мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі мирової угоди від 16.12.2005 року ТОВ В«Нафта-ТрейдВ» набуло права власності на нерухоме майно площею 10 171,1 кв. м, у кількості 23 найменувань, оціночною вартістю 553 506,00 грн. - будівлі та споруди, розташовані по вул. Гагаріна, 1-а у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера З, 172,7 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв.м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв.м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м. (далі -спірне майно).

З матеріалів справи слідує, що 15.06.2006 року між ТОВ „Нафта-ТрейдВ» (продавець) та ТОВ „Вікор-НайтВ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, за умовами якого продавець передав покупцеві у власність нежитлові будівлі: „АВ» 96,5 кв. м., „БВ» 896,8 кв. м., „ВВ» 509,8 кв. м., „ГВ» 521,0 кв. м., „ДВ» 947,4 кв. м., „ЕВ» 587,8 кв. м., „ЖВ» 439,2 кв. м., „ЗВ» 172,7 кв. м., „ИВ» 964,6 кв. м., „КВ» 37,1 кв. м., „ЛВ» 63,4 кв. м., „МВ» 170,8 кв. м., „НВ» 94,5 кв.м., „ОВ» 45,8 кв.м., „ПВ» 358,6 кв. м., „РВ» 684,1 кв. м., „СВ» 684,1 кв. м., „ТВ» 620,4 кв. м., гідронасосна, „УВ» 97,8 кв. м., „ФВ» 278,3 кв. м., „XВ» 809,3 кв. м., „ЦВ» 830,3 кв. м. та споруди, розташовані за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Гагаріна, 1-а, за ціною 560 000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2007 року між ТОВ „Вікор-НайтВ» (продавець) та ТОВ „Західна будівельна інвестиційна компанія В» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого покупець придбав у продавця нежитлову будівлю, зазначену в плані під літерою „ЛВ» (побутовий комплекс), що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Гагаріна, 1-а.

Рішенням Виконавчого комітету Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області № 94 від 09.10.2007р. змінено юридичну адресу нежитлових будівель, які розташовані на вул. Гагаріна. 1-а, м. Узин, Білоцерківський район. Київська область та на вул. Гагаріна, 1-б, м. Узин, Білоцерківський район, Київська область.

01.11.2011 року між ТОВ «Вікор-Найт» та ФО-П ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, за умовами якого продавець передав покупцеві у власність нежитлові будівлі під літерою «Ж» та під літерою «З», що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вул. Гагаріна, під № 1, та зазначено, що нежитлові будівлі включають в себе: цегляну солдатську чайну, загальною площею 525,9 кв. м., зазначену в плані літерою «Ж», залізобетонне сховище, загальною площею 172, 7 кв. м.. зазначене в плані літерою «З». які є особистою приватною власністю «Продавця» та належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2006р.

Предметом первісного позову є вимоги про визнання за державою Україна в особі ОСОБА_5 оборони України права власності на будівлі та споруди, розташовані по за вул. Гагаріна, 1-а, у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв, м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера 3, 172,7 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв, м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м., витребування від ТОВ „Нафта -ТрейдВ» складу пального, літера М-1, 26,8 кв. м.; від ТОВ „Вікор - НайтВ» КПП, літера А, 96,5 кв. м., гаражу на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гаражу на 10 машино-місць, літера В 509,8 кв.м., гаражу на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гаражу на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатської чайної, літера Ж, 439,2 кв. м., сховища, літера З, 172,7 кв. м., складу, літера И, 964,6 кв. м., КПП, літера К, 37,1 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., складу технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навісу для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., складу, літера П, 358,6 кв. м., споруди арочної 2-а, літера Р, 684,1 кв, м., споруди арочної 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівлі технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосної, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядної станції, літера Ф, 278,3 кв. м., будинку тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м.; від ТОВ „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» побутового комплексу, літера Л, 63,4 кв. м. та зобов'язання цих відповідачів передати зазначені об'єкти нерухомості Державному підприємству ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» .

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що Наказом Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Центр адаптації) № 32 від 18.04.2003р. створено з підпорядкуванням йому державне підприємство „УкрконверсВ» .

Указом Президента України № 443/2005 від 07.03.2005р. вказаний Центр адаптації ліквідовано, його повноваження та зобов'язання покладені на ОСОБА_5 оборони України, а Кабінету Міністрів України доручено визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління ОСОБА_5 оборони України, та утворити у його складі відповідний урядовий орган державного управління.

Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 15.04.2005р. у складі ОСОБА_5 оборони України на базі ліквідованого Центру адаптації утворено Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Департамент адаптації), як урядовий орган державного управління.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 365-р від 23.08.2005р. до сфери управління ОСОБА_5 оборони України (перший позивач) передані цілісні майнові комплекси державних підприємств Департаменту адаптації, у тому числі державного підприємства „УкрконверсВ» (другий позивач).

Наказом Міністра оборони України № 609 від 10.10.2005р. зазначені підприємства прийняті до сфери управління ОСОБА_5 оборони України.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили УкраїниВ» ОСОБА_5 оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Cтаттею 10 Закону України „Про оборону УкраїниВ» передбачено, що ОСОБА_5 оборони України, зокрема, здійснює управління переданим ОСОБА_5 оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно п. 4.2 Статуту Державного підприємства „УкрконверсВ» , затвердженого Наказом Національного координаційного центру адаптації військово-службовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів підприємство засноване на майні державної власності, яке закріплене за ним на праві повного господарського відання.

Пунктом 4.4 Статуту Державного підприємства „УкрконверсВ» встановлено, що відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майно у порядку, що визначається законодавством України.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що власником спірного нерухомого майна є держава в особі ОСОБА_5 оборони України, яке здійснювало управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Дана норма кореспондується зі ст. 321 Цивільного кодексу України, якою також встановлено принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Аналогічні положення про право власності містяться у главі 14 Господарського кодексу України.

Пунктом 7 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначається правовий режим власності.

В свою чергу, цивільне законодавство визначає способи набуття майна тими чи іншими особами у власність. Майно, набуте особою за вказаними у законодавстві підставами, вважається належним цій особі. Майно може належати лише власнику, який має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також вимагати від інших осіб, аби ті не перешкоджали йому у здійсненні його права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, ст. 388 Цивільного кодексу України, встановлені певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння, а саме:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, згідно вказаних норм право позивача-1 на визнання за ним права власності (володіння, користування, розпорядження) щодо спірного майна, а також вимоги щодо його звільнення (виселення) та повернення базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається із незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_5 оборони України на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 20.12.2005 року у справі № 43/464, якою була затверджена мирова угода у вказаній справі.

Суд попередньої інстанції правомірно спростував посилання відповідачів на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_5 оборони України на підставі мирової угоди та за наявністю внутрішньої волі передати ДП "Укрконверс" це майно, також те, що до даних правовідносин має застосовуватись за аналогією ч. 1 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою врегульовано поняття "мирова угода", з огляду на наступне.

Оскільки, особливість мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом, а тому у випадку скасування господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди, відсутні підстави для аналізу її положень зокрема на предмет виразу через її умови волі сторін. Таким чином, сама по собі незатверджена судом мирова угода, рівно як і скасування такого затвердження, не може спричинити легітимних юридичних наслідків. З огляду на зазначене, тези мирової угоди, які суперечать закону та не затверджені судом, не свідчать про вільне волевиявлення у передбачений законом спосіб щодо вибуття майна із володіння особи.

Аналогічна позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 18 серпня 2009 року у справі 17/308.

Доказом вибуття спірного майна поза волею ОСОБА_5 оборони є те, що Постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 року за касаційним поданням Генерального прокурора України постанову Вищого господарського суду України від 21.06.2006 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.12.2005 року у справі № 43/464 про затвердження мирової угоди, скасовано, як такі, що прийняті без всебічного з'ясування усіх обставини справи, а саме судами попередніх інстанцій не встановлено до сфери управління якого органу державної влади входить підприємство ДП МОУ В«УкрконверсВ» , майно якого відчужувалося за мировою угодою, з огляду на що господарським судом першої інстанції не було повідомлено власника майна боржника, який в силу ст. 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» є учасником провадження у справі про банкрутство, про дату розгляду мирової угоди, та не з'ясовано його думку щодо умов укладеної мирової угоди, а відтак господарський суд міста Києва не надав оцінки всім умовам мирової угоди

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду попередньої інстанції про те, що нерухоме майно за адресою: за вул. Гагаріна, 1-а (нова адреса вул. Гагаріна 1-б), у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП, літера А, 96,5 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера В, 509,8 кв. м., гараж на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гараж на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м., сховище, літера 3, 172,7 кв. м., склад, літера И, 964,6 кв. м., КТП, літера К, 37,1 кв. м., побутовий комплекс, літера Л, 63,4 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., склад пального, літера М-1, 260,8 кв. м., склад технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навіс для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., склад, літера П, 358,6 кв. м., споруда арочна 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруда арочна 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівля технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосна, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядна станція, літера Ф, 278,3 кв. м., будинок тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м., витребування від ТОВ „Нафта - ТрейдВ» складу пального, літера М-1, 26,8 кв. м.; від ТОВ „Вікор - НайтВ» КПП, літера А, 96,5 кв. м., гаражу на 18 машино-місць, літера Б, 896,8 кв. м., гаражу на 10 машино-місць, літера В 509,8 кв.м., гаражу на 10 машино-місць, літера Г, 521,0 кв. м., гаражу на 18 машино-місць, літера Д, 947,4 кв. м., ПТО, літера Е, 587,8 кв. м., солдатської чайної, літера Ж, 439,2 кв. м., сховища, літера З, 172,7 кв. м., складу, літера И, 964,6 кв. м., КПП, літера К, 37,1 кв. м., ПТО з боксами, літера М, 170,8 кв. м., складу технічного майна, літера Н, 94,5 кв. м., навісу для автотранспортних засобів, літера О, 45,8 кв. м., складу, літера П, 358,6 кв. м., споруди арочної 2-а, літера Р, 684,1 кв. м., споруди арочної 2-6, літера С, 684,1 кв. м., будівлі технічної позиції, літера Т, 620,4 кв. м., гідронасосної, літера У, 97,8 кв. м., акумуляторно-зарядної станції, літера Ф, 278,3 кв. м., будинку тренажера, літера X, 809,3 кв. м., ДОК-24, літера Ц, 830,3 кв. м.; від ТОВ „Західна будівельна інвестиційна компаніяВ» побутового комплексу, літера Л, 63,4 кв. м. вибуло з володіння ОСОБА_5 оборони України поза його волею є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи, що майно вибуло з володіння ОСОБА_5 оборони України поза його волею внаслідок винесення ухвали господарського суду, яка в подальшому була скасована, набувачі цього майна ТОВ "Нафта-Трейд", ТОВ "Віктор-Найт" та ФО-П ОСОБА_4 не набули права власності на нього, а тому ОСОБА_5 оборони України має право витребувати його від набувача, який без відповідної правової підстави володіє ним.

Аналогічна позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 11 квітня 2011 р. у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207.

Отже з огляду на незаконне перебування спірного майна у власності відповідачів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги прокурора за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з позицією суду першої інстанції відносно того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Приймаючи рішення про визнання недійсними договорів, укладених між сторонами, судам слід враховувати, що результатом задоволення заявленого позову є застосування наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права особи яка вважає себе власником майна. Разом з цим, права такої особи не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, із застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння або викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння чи вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Оскільки добросовісне придбання згідно ст. 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення (витребування) майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Отже захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2011 р. № 11/73.

Як вбачається з матеріалів справи предметом зустрічного позову є вимоги про визнання ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафто-ТрейдВ» добросовісним набувачем будівель та споруд, розташованих по вул. Гагаріна, 1-а, у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП літера „АВ» 96,5 кв, м.; гараж на 18 машино-місць літера „БВ» 896,8 кв. м.; гараж на 10 машино-місць літера „ВВ» 509,8 кв. м.; гараж на 10 машино-місць літера „ГВ» 521,0 кв. м.; гараж на 18 машино-місць літера „ДВ» 947,4 кв. м.; ПТО літера „ЕВ» 587,8 кв. м.; солдатська чайна літера „ЖВ» 439,2 кв. м.; сховище, літера „3В» 172,7 кв. м.; склад літера „ИВ» 964,6 кв. м.; КПП літера „КВ» 37,1 кв. м.; побутовий комплекс, літера „ЛВ» 63,4 кв. м., ПТО з боксами літера „МВ» 170,8 кв. м.; склад пального „М-1В» 260,8 кв, м.; склад технічного майна літера „НВ» 94,5 кв. м.; навіс для автотранспортних засобів літера „ОВ» 45,8 кв. м., склад літера „ПВ» 358,6 кв. м.; споруда арочна 2-а літера „РВ» 684,1 кв. м.; споруда арочна 2-б літера „СВ» 684,1 кв. м.; будівля технічної позиції, літера „ТВ» 620,4 кв. м.; гідронасосна, літера „УВ» 97,8 кв. м.; акумуляторно-зарядна станція літера „ФВ» 278,3 кв. м.; будинок тренажера літера „XВ» 809,3 кв. м.; ДОК-24, літера „ЦВ» 830,3 кв. м., визнання за ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Нафта-ТрейдВ» права на притримання будівель та споруд, розташованих по вул. Гагаріна, 1-а , у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: КПП літера „АВ» 96,5 кв, м.; гараж на 18 машино-місць літера „БВ» 896,8 кв. м.; гараж на 10 машино-місць літера „ВВ» 509,8 кв. м.; гараж на 10 машино-місць літера „ГВ» 521,0 кв. м.; гараж на 18 машино-місць літера „ДВ» 947,4 кв. м.; ПТО літера „ЕВ» 587,8 кв. м.; солдатська чайна літера „ЖВ» 439,2 кв. м.; сховище, літера „3В» 172,7 кв. м.; склад літера „ИВ» 964,6 кв. м.; КПП літера „КВ» 37,1 кв. м.; побутовий комплекс, літера „ЛВ» 63,4 кв. м., ПТО з боксами літера „МВ» 170,8 кв. м.; склад пального „М-1В» 260,8 кв, м.; склад технічного майна літера „НВ» 94,5 кв. м.; навіс для автотранспортних засобів літера „ОВ» 45,8 кв. м., склад літера „ПВ» 358,6 кв. м.; споруда арочна 2-а літера „РВ» 684,1 кв. м.; споруда арочна 2-6 літера „СВ» 684,1 кв. м.; будівля технічної позиції, літера „ТВ» 620,4 кв. м.; гідронасосна, літера „УВ» 97,8 кв. м.; акумуляторно-зарядна станція літера „ФВ» 278,3 кв. м.; будинок тренажера літера „XВ» 809,3 кв. м.; ДОК-24, літера „ЦВ» 830,3 кв. м. до повної компенсації Державним підприємством ОСОБА_5 оборони України „УкрконверсВ» сплачених за це майно коштів та зроблених поліпшень.

Згідно зі статтею 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 3 Закону України В« Про судоустрій і статус суддівВ» передбачено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України В« Про судоустрій і статус суддівВ» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Відповідно до частини першої статті восьмої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003у справі № 1-12/2003 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім В«Кампус Коттон клабВ» щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Субєкти правовідносин, у т.ч. юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх субєктів правовідносин, в т.ч. у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в пункті 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Обраний відповідачем за первісним позовом у своїх позовних вимогах спосіб захисту (визнання добросовісним набувачем та визнання права на притримання майна) не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для захисту права позивача обраним ним шляхом.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 N 01-8/2229 зазначено, що господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладені в його постановах від 13.07.2004 зі справи N 10/732 та від 14.12.2004 зі справи N 6/11.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Таким чином, зважаючи на те, що позовні вимоги за зустрічним позовом не відповідають передбаченим способам захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України і враховуючи взаємопов'язаність, а також взаємовиключність первісного і зустрічного позовів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовивши у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Також, суди правомірно спростували твердження ФО-П ОСОБА_4 щодо добросовісного набуття ним спірного майна, за поданим ним позовом про визнання за ОСОБА_3 особою підприємцем ОСОБА_4 права власності на нежитлові будівлі по вул. Гагаріна, 1-б в м. Узин Білоцерківського району Київської області а саме: нежитлову будівлю, що позначена в плані літерою „ЖВ» загальною площею 525,9 кв.м. та нежитлову будівлю, що позначене в плані літерою „ЗВ» , загальною площею 172,7 кв.м.

За змістом ст. 387 Цивільного кодексу України відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконного володіє майном незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала його права відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідно правової підстави.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в усіх випадках, тобто й тоді, коли воно вибуло з володіння власника за його волею, та незалежно від оплатності (безоплатності) придбання такого майна.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлені умови, за яких власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння. Так, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Суд відзначає, що витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, за яких майно вибуло з володіння власника. Якщо майно вибуло поза волею власника, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно.

Положення ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України пов'язують підстави для витребування власником його майна з тим, чи знаходиться воно у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, чи у особи, яка набула відповідне майно за відповідним правочином. На відміну від випадку, коли майно знаходиться в особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, витребування майна від особи, яка придбала майно на законній правовій підставі, можливе за умови, якщо таке майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати. Особа, яка на законній правовій підставі володіє майном, визнається добросовісним набувачем.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України головна ознака добросовісності набувача полягає в тому, що такий набувач не знає і не повинен знати, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати. Якщо набувач знав або міг знати зазначене, він не може вважатися добросовісним, а володіння відповідним майном не може бути законним. У такому разі право власника на витребування його майна не може обмежуватися приписами ст. 388 Цивільного кодексу України і відповідне майно необхідно витребувати тільки на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

При цьому, з'ясування добросовісності пов'язане зі встановленням та оцінкою конкретних обставин справи, які можуть свідчити про ступінь передбачуваності і обізнаності набувача майна. Добросовісність виключається не лише тоді, коли набувач знав, що придбає майно у особи, яка не має права його відчужувати, а й у разі коли при набутті майна набувач міг і зобов'язаний був знати про цю обставину.

Аналогічна позиція була висловлено в постанові Вищого господарського суду України від 09 березня 2011 р. у справі № 45/299-10.

З матеріалів вбачається, що ФО-П ОСОБА_4 не можливо віднести за усіма ознаками до добросовісного набувача відчуженого майна, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 Договору купівлі-продажу від 15.06.2006 р. зазначено, що відчужувані об'єкти нерухомого майна належать ТОВ «Нафта-Трейд» на підставі Мирової угоди від 16.12.2005 року, затвердженої Ухвалою Господарського суду м. Києва 20.12.2005 року, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 18.04.2006 року, зареєстрованої Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 03.05.2006 року в книзі 2, номер запису 190, реєстраційний № 14639832.

В подальшому ТОВ «Вікор-Найт» було укладено з ФО-П ОСОБА_4 договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 01.11.2011 року, за умовами якого продавець передав покупцеві у власність нежитлові будівлі під літерою «Ж» та під літерою «З», що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вул. Гагаріна, під № 1, та зазначено, що нежитлові будівлі включають в себе: цегляну солдатську чайну, загальною площею 525,9 кв. м., зазначену в плані літерою «Ж», залізобетонне сховище, загальною площею 172, 7 кв. м.. зазначене в плані літерою «З». які є особистою приватною власністю «Продавця» та належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2006р.

Згідно п. 1.3 Договору купівлі-продажу «Продавець» свідчить, що на момент укладення цього договору вказане «Майно» що відчужується, не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження. Треті особи не мають права на «Майно».

Проте як вбачається зі змісту наведених вище договорів купівлі-продажу ТОВ «Вікор-Найт» було обізнано про набуття цих об'єктів ТОВ «Нафта-Трейд» на підставі Мирової угоди від 16.12.2005 року, затвердженої Ухвалою Господарського суду м. Києва 20.12.2005 року, а отже зобов'язане було повідомити наступного покупця про існування судового спору та відсутність у продавця достатніх підстав для відчуження спірного майна.

Крім того у змісті самого договору є посилання на попередній договір купівлі-продажу на підставі якого ТОВ «Нафта-Трейд» набуло право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, а отже ФО-П ОСОБА_4 мав змогу перевірити відповідну інформацію та поцікавитися при придбанні нерухомого майна, яким чином було набуто майно від попереднього власника та чи немає певних обмежень, чи незакінчених судових процедур відносно нього, що можуть з часом вплинути на правомірність отримання такого майна у право власності, тому посилання ФО-П ОСОБА_4 про доцільність вважати його добросовісним позивачем лише з міркувань необізнаності останнього та відсутності відповідних застережень у договорі купівлі-продажу від 01.11.2011 року не приймаються колегією суддів до уваги.

Посилання ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 на той факт, що майно, яке колись належало державі, за час коли перебувало у його користуванні та власності, фактично змінило своє початкове господарське призначення та вдвічі збільшилось, а отже на думку скаржника є втраченим та повернення даного майна у натурі є неможливим, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи з метою з'ясування обставин на які посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, судом ухвалою від 08.02.2012 року було призначено будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про судову експертизу В» та ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні, зокрема, суду; експертиза призначається для вирішення питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

На вирішення будівельно-технічної експертизи були винесені наступні питання:

- чи змінилися внаслідок проведених будівельних робіт параметри об'єктів нерухомості, розташованих по вул. Гагаріна, 1-б (бувша вул. Гагаріна, 1-а) у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: солдатської чайної, літера Ж, 439,2 кв.м та сховища, літера №, 172, 7 кв. м., їх частин (висоти, кількості поверхів. Площі, показників виробничих потужностей, об'єму) та якості інженерно-технічного забезпечення цих капітальних споруд, які існували станом на момент відчуження їх за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2005 року у справі 43/464;

- чи змінилися внаслідок проведених будівельних робіт техніко-економічні показники цих об'єктів нерухомості;

- чи втратили об'єкти нерухомості, розташовані по вул. Гагаріна, 1-б у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: солдатська чайна, літера Ж, 439,2 кв. м. та сховище, літера З, 172,7 кв. м., внаслідок проведеної реконструкції свої попередні конструкції елементи та архітектурні форми.

11.05.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія НДЕКЦ» надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи за № 23-03/259-12 від 11.05.2012 року.

За результатами проведення будівельно-технічної експертизи експерт дійшов наступних висновків:

- внаслідок проведених будівельних робіт параметри об'єктів нерухомості по вул. Гагаріна, 1-б (бувша вул. Гагаріна, 1-а) у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: солдатської чайної, літера Ж. 439,2 кв. м. та сховища, літера «З», 172,7 кв.м. змінилися. Значно збільшилася площа приміщень і площа забудови та об'єм (будівельний) будівель, змінені і покращені конструктивні характеристики, відновлені і замінені і покращені конструктивні покриття та інженерні мережі і обладнання. Під час виконання будівельних робіт збільшена поверхневість сховища, літера З (надбудовано перший поверх). Розмірні показники та об'ємно-конструктивні характеристики об'єктів дослідження відображені в дослідницькій частині у таблицях 1-7, додатках та фото 1-26, що додаються до висновку.

Через те, що показники виробничих потужностей, для будівництва солдатської чайної, літера Ж. у різний період часу мали відмінність і не є сумісними між собою, надати відповідь з приводу зміни параметрів є неможливим. Фактично в процесі реконструкції було встановлене нове технологічне обладнання яке має відповідні параметри виробничої потужності.

Щодо сховища, літера З. то його виробнича потужність збільшилася після реконструкції за рахунок ємності приміщення в якому зберігався льод та його технічного переозброєння.

- Внаслідок проведених будівельних робіт техніко-економічні показники об'єктів нерухомості-солдатської чайної, літера Ж та сховища, літера З, які розташовані по вул. 1-б у м. Узин Білоцерківського району Київської області, змінилися.

- Об'єкти нерухомості, розташовані по вул. Гагаріна, 1-б (бувша вул. Гагаріна. 1-а) у м. Узин Білоцерківського району Київської області, а саме: солдатської чайної, літера Ж, 439,2 кв. м. та сховища, літера З, 172.7 кв. м., внаслідок проведеної реконструкції втратили частково свої попередні конструктивні елементи та архітектурну форму.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Виходячи зі змісту приписів частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, лише після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).

Право власності на об'єкт незавершеного будівництва у даному випадку повинно бути зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Реєстрація прав здійснюється на підставі необхідних документів, а саме: проектно-кошторисної документації, документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, та документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи ФО-П ОСОБА_4 11 грудня 2007 року рішенням № 109 Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області вирішено надати дозвіл останньому на реконструкцію нежитлової будівлі під цех по виготовленню заморожених напівфабрикатів, що знаходиться в м. Узин по вул.. Гагаріна, 1-б.

18.03.2010 року було отримано дозвіл № 311/10 на виконання будівельних робіт по вул. Гагаріна, 1-б в м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Проте на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій позивачем не було надано належним чином засвідчену копію акту комісії затвердженого рішенням Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі якого позивачу видається свідоцтво про право власності на реконструйовані будівлі площею 1 109,42 кв. м. за адресою вул. Гагаріна, 1-б в м. Узин Білоцерківського району Київської області, чи свідоцтва про право власності на реконструйовані будівлі.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) відносить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакцій на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом ОСОБА_5 юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4 Тимчасового положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

ФО-П ОСОБА_4 не було надано суду витягу про реєстрацію права власності на реконструйоване ним нерухоме майно по вул. Гагаріна, 1-б в м. Узин Білоцерківського району Київської області, який би свідчив про реєстрацію права власності на зазначене майно у бюро технічної інвентаризації.

Отже, на час звернення позивача до суду з даним позовом, скаржник не надав суду належних доказів на підтвердження набуття права власності на реконструйовані нежитлові приміщення загальною площею 1109,42 кв.м., розташованих у м. Узин по вул. Гагаріна, 1-б.

За таких обставин з урахування скасування ухвали про затвердження мирової угоди постановою Верховного Суду України від 10.10.2006р., колегія суддів вважає, що підстави вважати нежитлові приміщення реконструйовані третьою особою, такими що вибули з володіння позивача у зв'язку із створенням нового об'єкту нерухомості - відсутні, а отже у задоволенні позову третьої особи слід відмовити.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області у справі № 13/358-08/17 від 24.10.2011 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача-4 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2011 року по справі № 13/358-08/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 13/358-08/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

ОСОБА_1


Суд	Київський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	08.08.2012
Оприлюднено	03.08.2015
Номер документу	47624780
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —13/358-08/17

Постанова від 08.08.2012

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 03.04.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Малетич M.M.

Постанова від 26.12.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Корсак B.A.

Ухвала від 06.11.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Корсак B.A.

Ухвала від 17.11.2011

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Рябуха В.І.

Ухвала від 17.11.2011

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Рябуха В.І.

Рішення від 24.10.2011

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П. В.

Ухвала від 24.10.2011

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П. В.

Ухвала від 17.10.2011

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П. В.

Ухвала від 17.10.2011

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.08.2012 по справі 13/358-08/17КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —13/358-08/17

Постанова від 08.08.2012

Постанова
від 08.08.2012 по справі 13/358-08/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД