Постанова

від 22.07.2015 по справі 5009/1477/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа № 5009/1477/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Барбашова С.В., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників:

позивача - Нема Т.І., довіреність№32/20-19 від 05.01.15р.

відповідача - Мартиненко Я.А., довіреність б/н від 20.02.15р., керівник Приходько О.М., виписка з ЕДР від 16.07.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД», м. Запоріжжя (вх. № 2386 З/3-12 )

на рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 по справі № 5009/1477/12

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» , м. Запоріжжя, в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД», м. Запоріжжя

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД» про стягнення заборгованості в розмірі 5408,94 грн. за договором № 202058 купівлі-продажу теплової енергію в гарячій воді від 01.06.2008 року та 39,99 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 по справі №5009/1477/12 (суддя Кагітіна Л.П.) позовні вимоги Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД» задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5408,94 грн. основного боргу, 39,99 грн. - 3% річних та 1609,50 грн. судового збору .

Відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 по справі №5009/1477/12 змінити , постановивши рішення про задоволення позову в сумі 1792,80 грн., а в частині стягнення суми 3616,14 грн. - відмовити.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог, відповідач посилається на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергія у вигляді гарячої води за період з березня по вересень 2011 року в сумі 1792,80 грн. він визнає та не оспорює. Разом з тим, заборгованість за лютий 2012 року в сумі 3616, 14 грн. позивачем не обгрунтована, розрахунок заборгованості за цей період у матеріалах справи відсутній, у зв'язку з чим відповідач не погоджується з визначеною сумою боргу. Також, за твердженням скаржника, у жовтні 2011 року він перестав отримувати теплову енергію у вигляді гарячої води, встановивши електричний водонагрівач, що підтверджується прибором обліку відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.04.2015 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що на виконання укладеного між сторонами Договору у період з березня 2011 року по вересень 2011 року та в лютому 2012 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5456,23, яку відповідачем оплачено частково на суму 47,29 грн. Щодо спірної суми заборгованості за лютий 20012 року у розмірі 3616,14 грн, позивач зазначив, що відповідно акту теплової інспекції від 28.02.2012 року, підписаному директором відповідача, були зафіксовані контрольні показання приладу обліку гарячого водопостачання та на підставі попередніх показань була розрахована кількість спожитої теплової енергії та проведений розрахунок заборгованості.

18.05.2015 від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суд від 29.04.2015 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено, розгляд справи відкладено на 18.05.2015 року та зобов'язано сторони надати додаткові документи в обґрунтування своїх вимог та заперечень по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 розгляд справи було відкладено на 06.07.2015 у зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових документів та пояснень по справі.

26.06.2015 від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, які долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015, у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. та судді Горбачової Л.П. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Барбашова С.В., суддя Потапенко В.І.

Враховуючи необхідність витребування у сторін додаткових документів та пояснень по справі, розгляд справи було відкладено на 22.07.2015 року.

22.07.2015 позивачем та відповідачем були надані письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 22.07.2015 року матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2008р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД»(Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 202058 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі -Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація зобов'язалася відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в терміни та в порядку, встановленому умовами цього договору та додатками до Договору, що є невід'ємними його частинами (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 3.2.6 Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В пункті 3.2.10 Договору вказано, що Споживач зобов'язується письмово сповіщати Теплопостачальну організацію про продаж власного приміщення, розірвання договору оренди, зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, керівника, статусу платника податків, тощо, а також про зміну орендаторів приміщень та балансової належності теплових мереж Споживача (Субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначений подій.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 Договору сторонами встановлено, що підставою для розрахунків Споживача с Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

За визначенням п. 6.4 Договору Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію, споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 20 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації, за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Підпунктом 6.7.1 Договору визначено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику Споживача, при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів).

Відповідно до п. 6.7.2 Договору, у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією є позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Також за змістом цього пункту Договору передбачено, що у разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та узгодити всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 договору строк.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.06.2008 р. і діє до 01.06.2009 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання (п. 10.4 Договору).

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору № 202058 від 01.06.2008, у період з березня по вересень 2011 та в лютому 2012 року ним було поставлено, а відповідачем отримано теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 5456,23 грн., що підтверджував наданими до суду першої інстанції актами виконаних робіт та рахунками , направленими за юридичною адресою відповідача. Як стверджував позивач, направлені акти виконаних робіт з боку відповідача не підписані та на адресу позивача не повернуті, вартість отриманої теплової енергії за вказаний період відповідачем сплачена частково на суму 47,29 грн., у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 5408,94 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань по сплаті вартості отриманої ним теплової енергії за період з березня по вересень 2011 та лютий 2012, позивач просив стягнути з відповідача вартість отриманої останнім теплової енергії в гарячій воді у розмірі 5408,94 грн. Також, посилаючись на вимоги ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за піріод з 20.04.2011 року по 30.03.2012 року в сумі 39,99 грн.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що позивач у спірний період здійснив відпуск теплової енергії в гарячій воді відповідачу в повному обсязі. На підставі чого відповідачу були направлені відповідні акти виконаних робіт та рахунки за спожиту теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011 та за лютий 2012, що підтверджується наявними в матеріалах справи Реєстрами відправлення листів з повідомленням. Також судом першої інстанції було встановлено, що за спірний період відповідач, у встановлений п. 6.7.1 Договору строк, Акти на виконання послуг відповідачем не повернув, заперечень до Актів на адресу позивача не направляв, доказів здійснення оплати за отриману теплову енергію за спірний період суду не надав.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунки позивача щодо стягнення основної заборгованості та 3% річних за порстрочення грошового зобов'язання основані на договорі та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, задовольнив позовні вимоги.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає , що апеляційнв скарга підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД» 5408,94 грн. заборгованості за договором № 202058 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2008р. та 39,99 грн. 3% річних від простроченої суми за період з березня 2011 по вересень 2011 та лютий 2012.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198, які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п.4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Так, правовідносини, що склалися між сторонами у даному спорі врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202058 від 01.06.2008 року.

Як встановлено пунктом 6.3 Договору, підставою для розрахунків Споживача с Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обгрунтування позовних вимог надані до суду наступні акти прймання-передачі теплової енергії та рахунки за спожиту відповідачем теплову енергію: за період з березня 2011 по вересень 2011 та за лютий 2012: акт № 202058 від 31.03.2011 р. та рахунок № 202058 від 31.03.2011р. на суму 262,87 грн., акт № 202058 від 30.04.2011 р. та рахунок № 202058 від 30.04.2011р. на суму 262,87 грн., акт № 202058 від 31.05.2011 р. та рахунок № 202058 від 31.05.2011р. на суму 262,87 грн., акт № 202058 від 30.06.2011 р. та рахунок № 202058 від 30.06.2011р. на суму 262,87 грн., акт № 202058 від 31.07.2011 р. та рахунок № 202058 від 31.07.2011р. на суму 262,87 грн., акт № 202058 від 31.08.2011 р. та рахунок № 202058 від 31.08.2011р. на суму 262,87 грн., акт № 202058 від 30.09.2011 р. та рахунок № 202058 від 30.09.2011р. на суму 262,87 грн., акт № 202058 від 29.02.2012 р. та рахунок № 202058 від 29.02.2011р. на суму 3616,14 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів, оскільки наявні в матеріалах справи Реєстри відправлення листів за спірний період не містять відбитку штемпеля поштового відділення, що підтверджує їх відправлення, та доказів їх отримання відповідачем( а.с.33-40).

Як визначено підпунктом 6.7.1 Договору, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику Споживача, при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів).

Відповідно до п. 6.7.2 Договору, у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

У зв'зку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що як позивачем, так і судом першої інстанції, вказані акти прймання-передачі теплової енергії необгрунтовано визнані такими, що є погодженими сторонами на підставі п. 6.7.2 Договору і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Разом з тим, згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" та п.40 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п.6.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів ( цін) діючих на час розрахункків ( Додаток № 5 до цього Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних встановлених розрахунковим способом.

Згідно з Актом приймання та посвідчення приладів автоматики та вузла обліку абонентського вводу від 16.05.2000 року, у приміщенні відповідача за адресою: м.Запоріжжя, р.Леніна, 151-Б, до якого надавалася послуга гарячого водопостачання, встановлений лічильни ГВП, тип КВ1,5, заводський номер 098991.

Умовами пункту 5.1 Договору встановлено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно пункту 5.3 Договору, Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до Договору.

Згідно з п.3 Додатку № 1 до Договору, дата зняття Споживачем показань приладів комерційного обліку - до 26 числа поточного місяця; надання звіту - не пізніше 26 числа.При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно з договірних теплових навантажень ( п.4 Додатку № 1).

Також, Додатком № 1 до Договору встановлено приєднане (максимальне) теплове навантаження на гаряче водопостачання 0,017882 Гкал/год.

Згідно з п.1 Додатку № 5 до договору, розрахунки із Споживачем за відпущену теплову енергію Теплопостачальною організацією проводиться відповідно з тарифами, затвердженими Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.01.2008 р. № 42 - за кожну відпущену Гігакалорію на підігрів води 292,86 грн.

Згідно з п.5 Додатку № 5 за холодну воду, що йде на підігрів та водовідведення підігрітої води Споживач сплачує окремо за діючими тарифами на воду та послуги каналізації.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки можуть виниати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Увипадках , встановлених актами цивільного законодавства , цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів деражвної влади , органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України «Про теплопостачання».

Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ), статей 1, 5 та 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг"( 2479-17 ) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень Комісії регулювання ринку комунальних послуг України відноситься, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, контроль за дотриманням ліцензійних умов та встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках в обсягах, що перевищують рівень, який встановлений ліцензійними умовами.

В той же час, як зазначено вище, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"( 1875-15 ) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону( 1775-14 ); затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг; забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; інформування населення щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"( 280/97-ВР ) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Комісією), транспортні та інші послуги.

Отже, згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством встановлення тарифів для кінцевих споживачів на послуги, які спрямовані на задоволення потреби юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, опаленням, відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, якими визначено виконавців житлово-комунальних послуг та встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Як встановлено з письмових пояснень позивача, наданих через канцелярію апеляційного суду 26.06.2015, оскільки відповідачем у період з березня 2011 по вересень 2011 не надавалися на адресу позивача показання приладу обліку гарячої води, за вказаний період нарахування проводилися за одиницю приєднаного теплового навантаження гарячого водопостачання відповідно тарифів встановлених Рішенням Запорізької міської ради № 39 від 31.01.2011 року, згідно якого плата за одиницю приєднаного теплового навантаженн за місяць протягом року для категорії «інші споживачі» становила 14700,456 ( без ПДВ 14700,456 : 1,2+12250,38) за Гкал, що також підтверджується розрахунками наданих послуг, що містяться в актах прймання-передачі теплової енергії та рахунках за спожиту відповідачем теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011 .

Як встановлено судом апеляційної істанції вищевказане рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 39 від 31.01.2011 р. «Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на послуги з централізованого опалення та підігріву питної води для населення, затвердження загальних вказівок до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення» , яким нові тарифи встановлені з 05.02.2011 року опубліковано 03.02.2011 р. в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газеті «Запорізька Січ».

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції та в письмових поясненнях відповідача, наданих до канцелярії суду 18.05.2015, 07.07.2015 року, відповідач заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергія у вигляді гарячої води за період з березня 2011 по вересень 2011 року в сумі 1792,80 грн. визнав та не оспорював. Доказів погашення суми боргу за цей період відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає встановленим , що заборгованість відповідача за Договором у період з березня 2011 по вересень 2011 року становить 1792,80 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011 року в сумі 1792,80 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню .

Також колегія суддів важає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 37,02 грн. -3% річних від простроченої суми оплати за отриману теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011 року Так, згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за період з березня 2011 по вересень 2011 року, вимога про стягнення з нього 3% річних заявлена позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних колегія суддів вважає, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних в сумі 37,02 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором за лютий 2012 року в сумі 3616,14 грн.

Так, як пояснив в суді апеляційної інстанції представник позивача, та вбачається з письмових пояснень позивача від 26.06.2015, заборгованість відповідача за лютий 2012 року у розмірі 3616,14 грн. була розрахована відповідно акту теплової інспекції від 28.02.2012 року, підписаному директором відповідача, в якому були зафіксовані контрольні показання приладу обліку гарячого водопостачання, та на підставі попередніх показань приладу обліку, які були прийняті від представника відповідача у грудні 2010 року. Різниця між показниками згідно акту та попередніми показанніми приладу обліку склала 62 м.куб., що у перерахунку на Гкал становить 3,381000гкал.

Нарахування за лютий 2012 року за теплову енергію проводилися відповідно тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 127, яка набрала чинності з 1 жовтня 2011року, якою були встановлені тарифи на теплову енергію для потреб категорії «інші споживачі» у розмірі 771,10 грн. за 1 Гкал, що склало 2607,09 грн..

Крім того, як пояснив представник позивача та вбачається з акта прймання-передачі теплової енергії та рахунку за теплову енергію за лютий 2012, за вказаний період відповідачу були проведені нарахування за холодну воду в сумі 244,81 грн. та стік води в сумі 161,55 грн.

Нарахування за холодну вода та стік води проводилися відповідно тарифів встановлених Рішенням Запорізької міської ради № 28 від 02.02.2012 року.

Разом з тим, представником позивача не надано належних та допустимих доказів щодо показань приладу обліку відповідача станом на грудень 2010 року. Наданий позивачем лист працівників теплової інспекції філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м.Запоріжжя від 10.06.2015 року про показання лічильника відповідача у грудні 2010 року, не можуть бути прийняті до уваги , оскільки він складений в односторонньому порядку.

Поряд з тим, відповідно до п.4.2.3 Договору, Теплопостачальна організація зобов'язана здійснювати перевірку теплового обладнання та стан роботи приладів комерційного обліку Споживача не рідше 1 разу в 6 місяців зі зняттям контрольних показників та підписанням відповідного акту.

Крім того, згідно з п.п.3,4 Додатку № 1 до Договору, дата зняття Споживачем показань приладів комерційного обліку - до 26 числа поточного місяця; надання звіту - не пізніше 26 числа.При відсутності звіту Споживача про показання приладів комерційного обліку до 26 числа поточного місяця розрахунок за спожиту теплову енергію виконується згідно з договірних теплових навантажень.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за лютий 2012 в сумі 3616,14грн, позивач фактично посить стягнути заборгованість розраховану на підставі показань приладу обліку відповідача за період з грудня 2010 року по лютий 2012 , що потирічить вимогам п. 6.2 Договору, відповідно до якого розрахунковим періодом є календарний місяць, при цьому позивачем не обгрунтовано, чи враховані ним суми, які нараховувалися відповідачу за вказаний період згідно з договірних теплових навантажень, як це передбачено п.п.3,4 Додатку № 1 до Договору.

Крім того, колегія суддів важає необґрунтованим здійснення позивачем розрахунку за спожиту теплову енергію з грудня 2010 року по лютий 2012 року відповідно до тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 127, яка набрала чинності з 1 жовтня 2011року, та нарахування за вказаний період за холодну вода та стік води відповідно тарифів встановлених Рішенням Запорізької міської ради № 28 від 02.02.2012 року.

Так, позивачем не надано доказів, що тарифи, встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 127 були встановлені органом місцевого самоврядування - виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Також позивачем не надано доказів оприлюднення Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 28 від 02.02.2012 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2001 № 568 «Про встановлення тарифів на послуги комунального підприємства «Водоканал» м.Запоріжжя.

Крім того, відповідно до п.4.2.2 Договору, Теплопостачальна організація зобов'язана повідомляти споживачу у письмовій формі або засобами масової інформації про зміну тарифів.

Позивачем ані суду першої інстанції, ані до апеляційному суду доказів повідомлення відповідача про зміну тарифів, на підставі яких розрахована заборгованість за лютий 2012 року, не надано.

Посилання позивача, що про встановлення тарифів, на підставі яких розрахована спірна заборгованість, відповідач повідомлений в напраленому на його адресу акті приймання-передачі теплової енергії та рахунку за лютий 2012 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази їх направлення відповідачу.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги наданий позивачем до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію за лютий 2012 року, виконаний розрахунковим способом відповідно до тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 127, та тарифів встановлених Рішенням Запорізької міської ради № 28 від 02.02.2012 року в сумі 14376,36 грн., оскільки зазначена сума заборгованості виходить за межі позовних вимог і відповідно вимогам ст.22 ГПК України не може бути розглянута в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Таким чином саме позивач повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів визнає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію за лютий 2012 року в сумі 3616,14 грн. позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

Також у зв'язку з відмовою у стягненні основного боргу за лютий 2012 року не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за лютий 2012 року в сумі 2,97грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію за лютий 2012 року в сумі 3616,14 грн. та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за лютий 2012 року в сумі 2,97 коп. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарські витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД», м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 по справі № 5009/1477/12 в частині стягнення 3616,14 грн. основного боргу та 2,97 грн. 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД» (юридична адреса: 69057, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 129; код ЄДРПОУ 13606632; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя, в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 540,79 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» , м. Запоріжжя, в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора, ЛТД» (юридична адреса: 69057, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 129; код ЄДРПОУ 13606632; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2015 року.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Потапенко В.І.