Постанова

від 03.11.2015 по справі 5009/1477/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 5009/1477/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на постановувід 22.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5009/1477/12 господарського суду Запорізької області за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фора-ЛТД" простягнення суми в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:не з'явились Мартиненко Я.А. (довіреність від 02.02.2015)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Кагітіна Л.П.) від 17.05.2012 у справі № 5009/1477/12 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 408,94 грн основного боргу, 39,99 грн - 3% річних та 1 609,50 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Тарасова І.В., судді - Барбашова С.В., Потапенко В.І.) від 22.03.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 по справі № 5009/1477/12 скасовано в частині стягнення 3 616,14 грн основного боргу та 2,97 грн 3% річних та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора, ЛТД" на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району 540,79 грн судового збору за розгляд позовної заяви; стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора, ЛТД" 913,50 грн за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2015 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2012 по справі №5009/1477/12, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.5, 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", ст.629 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора, ЛТД" про стягнення заборгованості в розмірі 5408,94 грн за договором купівлі-продажу № 202058 теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2008 та 39,99 грн - трьох процентів річних від простроченої суми.

Судами встановлено таке.

01.06.2008 між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фора, ЛТД" (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 202058 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація зобов'язалася відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в терміни та в порядку, встановленому умовами цього договору та додатками до Договору, що є невід'ємними його частинами (п.1.1. Договору).

Згідно з п.3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В пункті 3.2.10. Договору вказано, що Споживач зобов'язується письмово сповіщати Теплопостачальну організацію про продаж власного приміщення, розірвання договору оренди, зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, керівника, статусу платника податків, тощо, а також про зміну орендаторів приміщень та балансової належності теплових мереж Споживача (Субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначений подій.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. Договору сторонами встановлено, що підставою для розрахунків Споживача с Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

За визначенням п.6.4. Договору Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію, споживач має право робити передоплату.

Згідно з п.6.7. Договору Споживач з 10 по 20 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації, за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд.4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Підпунктом 6.7.1. Договору визначено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача, при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів).

Відповідно до п.6.7.2. Договору, у разі неотримання Акта приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Також за змістом цього пункту Договору передбачено, що у разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акта з додаванням відповідних документів та узгодити всі розбіжності у встановлений п.6.7.1. договору строк.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.06.2008 і діє до 01.06.2009. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання (п.10.4. Договору).

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору №202058 від 01.06.2008, у період з березня по вересень 2011 та в лютому 2012 року ним було поставлено, а відповідачем отримано теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 5 456,23 грн, що підтверджував наданими до суду першої інстанції актами виконаних робіт та рахунками, направленими за юридичною адресою відповідача. Як стверджував позивач, направлені акти виконаних робіт з боку відповідача не підписані та на адресу позивача не повернуті, вартість отриманої теплової енергії за вказаний період відповідачем сплачена частково на суму 47,29 грн, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 5 408,94 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань по сплаті вартості отриманої ним теплової енергії за період з березня по вересень 2011 та лютий 2012, позивач просив стягнути з відповідача вартість отриманої останнім теплової енергії в гарячій воді у розмірі 5 408,94 грн. Також, посилаючись на вимоги ст.625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми за період з 20.04.2011 по 30.03.2012 в сумі 39,99 грн.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що позивач у спірний період здійснив відпуск теплової енергії в гарячій воді відповідачу в повному обсязі. На підставі чого відповідачу були направлені відповідні акти виконаних робіт та рахунки за спожиту теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011 та за лютий 2012, що підтверджується наявними в матеріалах справи Реєстрами відправлення листів з повідомленням. Також судом першої інстанції було встановлено, що за спірний період відповідач, у встановлений п.6.7.1. Договору строк, Акти на виконання послуг не повернув, заперечень до Актів на адресу позивача не направляв, доказів здійснення оплати за отриману теплову енергію за спірний період суду не надав. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунки позивача щодо стягнення основної заборгованості та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання основані на договорі та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, задовольнив позовні вимоги.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставин справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, апеляційний суд правомірно частково не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора, ЛТД" 5 408,94 грн заборгованості за договором №202058 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.06.2008 та 39,99 грн трьох процентів річних від простроченої суми за період з березня 2011 по вересень 2011 та лютий 2012.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язковими для виконання ними (п.п.1, 2 Правил).

Згідно з п.4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що склалися між сторонами у даному спорі врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202058 від 01.06.2008.

Як встановлено пунктом 6.3. Договору, підставою для розрахунків Споживача с Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надані до суду наступні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спожиту відповідачем теплову енергію: за період з березня 2011 по вересень 2011 та за лютий 2012: акт №202058 від 31.03.2011 та рахунок №202058 від 31.03.2011 на суму 262,87 грн, акт №202058 від 30.04.2011 та рахунок №202058 від 30.04.2011 на суму 262,87 грн, акт №202058 від 31.05.2011 та рахунок №202058 від 31.05.2011 на суму 262,87 грн, акт №202058 від 30.06.2011 та рахунок №202058 від 30.06.2011 на суму 262,87 грн, акт №202058 від 31.07.2011 та рахунок №202058 від 31.07.2011 на суму 262,87 грн, акт №202058 від 31.08.2011 та рахунок №202058 від 31.08.2011 на суму 262,87 грн, акт №202058 від 30.09.2011 та рахунок №202058 від 30.09.2011 на суму 262,87 грн, акт №202058 від 29.02.2012 та рахунок №202058 від 29.02.2011 на суму 3616,14 грн.

Касаційна інстанція погоджується з тим, що позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів, оскільки за оцінкою апеляційного суду наявні в матеріалах справи Реєстри відправлення листів за спірний період не містять відбитку штемпеля поштового відділення, що підтверджує їх відправлення, та доказів їх отримання відповідачем (а.с.33-40).

Як визначено підпунктом 6.7.1. Договору, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача, при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів).

Відповідно до п.6.7.2. Договору у разі неотримання Акта приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

У зв'язку з вищевикладеним, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що судом першої інстанції, вказані акти приймання-передачі теплової енергії необґрунтовано визнані такими, що є погодженими сторонами на підставі п.6.7.2. Договору і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Разом з тим, згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" та п.40 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п.6.1. Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток №5 до цього Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних встановлених розрахунковим способом.

Згідно з Актом приймання та посвідчення приладів автоматики та вузла обліку абонентського вводу від 16.05.2000, у приміщенні відповідача за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 151-Б, до якого надавалася послуга гарячого водопостачання, встановлений лічильник ГВП, тип КВ1,5, заводський номер 098991.

Умовами пункту 5.1. Договору встановлено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно пункту 5.3. Договору Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до Договору.

Згідно з п.3 Додатку №1 до Договору дата зняття Споживачем показань приладів комерційного обліку - до 26 числа поточного місяця; надання звіту - не пізніше 26 числа. При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень (п.4 Додатку № 1).

Також, Додатком №1 до Договору встановлено приєднане (максимальне) теплове навантаження на гаряче водопостачання 0,017882 Гкал/год.

Згідно з п.1 Додатку №5 до договору розрахунки із Споживачем за відпущену теплову енергію Теплопостачальною організацією проводиться відповідно з тарифами, затвердженими Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.01.2008 №42 - за кожну відпущену Гігакалорію на підігрів води 292,86 грн.

Згідно з п.5 Додатку №5 за холодну воду, що йде на підігрів та водовідведення підігрітої води Споживач сплачує окремо за діючими тарифами на воду та послуги каналізації.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст.13 Закону України "Про теплопостачання".

Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України "Про теплопостачання" (2633-15), статей 1, 5 та 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (2479-17) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень Комісії регулювання ринку комунальних послуг України відноситься, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, контроль за дотриманням ліцензійних умов та встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках в обсягах, що перевищують рівень, який встановлений ліцензійними умовами.

В той же час, як зазначено вище, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону (1775-14); затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг; забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; інформування населення щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Комісією), транспортні та інші послуги.

Отже, згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством встановлення тарифів для кінцевих споживачів на послуги, які спрямовані на задоволення потреби юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, опаленням, відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, якими визначено виконавців житлово-комунальних послуг та встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з письмових пояснень позивача, наданих через канцелярію апеляційного суду 26.06.2015, оскільки відповідачем у період з березня 2011 по вересень 2011 не надавалися на адресу позивача показання приладу обліку гарячої води, за вказаний період нарахування проводилися за одиницю приєднаного теплового навантаження гарячого водопостачання відповідно тарифів встановлених Рішенням Запорізької міської ради №39 від 31.01.2011, згідно якого плата за одиницю приєднаного теплового навантаження за місяць протягом року для категорії "інші споживачі" становила 14 700,456 (без ПДВ 14 700,456 : 1,2 + 12 250,38) за Гкал, що також підтверджується розрахунками наданих послуг, що містяться в актах приймання-передачі теплової енергії та рахунках за спожиту відповідачем теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011.

Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №39 від 31.01.2011 "Про встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на послуги з централізованого опалення та підігріву питної води для населення, затвердження загальних вказівок до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення", яким нові тарифи встановлені з 05.02.2011, опубліковано 03.02.2011 в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газеті "Запорізька Січ".

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції та в письмових поясненнях відповідача, наданих до канцелярії суду 18.05.2015, 07.07.2015, відповідач заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергія у вигляді гарячої води за період з березня 2011 по вересень 2011 в сумі 1 792,80 грн визнав та не оспорював. Доказів погашення суми боргу за цей період відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів встановила, що заборгованість відповідача за Договором у період з березня 2011 по вересень 2011 становить 1 792,80 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів правомірно погодилась з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011 в сумі 1 792,80 грн заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Також правомірним є висновок, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 37,02 грн - три проценти річних від простроченої суми оплати за отриману теплову енергію за період з березня 2011 по вересень 2011. Так, згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за період з березня 2011 по вересень 2011, вимога про стягнення з нього 3% річних заявлена позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних колегія суддів апеляційного суду оцінила, що він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача правомірно стягнула три проценти річних в сумі 37,02 грн.

Разом з тим, апеляційна інстанція правомірно не погодилась з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором за лютий 2012 в сумі 3 616,14 грн.

Заборгованість відповідача за лютий 2012 у розмірі 3 616,14 грн була розрахована відповідно акта теплової інспекції від 28.02.2012, підписаному директором відповідача, в якому були зафіксовані контрольні показання приладу обліку гарячого водопостачання, та на підставі попередніх показань приладу обліку, які були прийняті від представника відповідача у грудні 2010. Різниця між показниками згідно акта та попередніми показаннями приладу обліку склала 62 м 3 , що у перерахунку на Гкал становить 3,381000 гкал.

Нарахування за лютий 2012 за теплову енергію проводилися відповідно тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 №127, яка набрала чинності з 01.10.2011, якою були встановлені тарифи на теплову енергію для потреб категорії "інші споживачі" у розмірі 771,10 грн за 1 Гкал, що склало 2 607,09 грн.

Крім того, як вбачається з акта приймання-передачі теплової енергії та рахунку за теплову енергію за лютий 2012, за вказаний період відповідачу були проведені нарахування за холодну воду в сумі 244,81 грн та стік води в сумі 161,55 грн.

Нарахування за холодну воду та стік води проводилися відповідно тарифів встановлених Рішенням Запорізької міської ради №28 від 02.02.2012.

За оцінкою апеляційного суду представником позивача не надано належних та допустимих доказів щодо показань приладу обліку відповідача станом на грудень 2010; наданий позивачем лист працівників теплової інспекції філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району м.Запоріжжя від 10.06.2015 про показання лічильника відповідача у грудні 2010, не були прийняті до уваги, оскільки він складений в односторонньому порядку.

Поряд з тим, відповідно до п.4.2.3 Договору Теплопостачальна організація зобов'язана здійснювати перевірку теплового обладнання та стан роботи приладів комерційного обліку Споживача не рідше 1 разу в 6 місяців зі зняттям контрольних показників та підписанням відповідного акта.

Згідно з п.п.3,4 Додатку №1 до Договору дата зняття Споживачем показань приладів комерційного обліку - до 26 числа поточного місяця; надання звіту - не пізніше 26 числа. При відсутності звіту Споживача про показання приладів комерційного обліку до 26 числа поточного місяця розрахунок за спожиту теплову енергію виконується згідно з договірних теплових навантажень.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за лютий 2012 в сумі 3 616,14грн, позивач фактично просить стягнути заборгованість, розраховану на підставі показань приладу обліку відповідача за період з грудня 2010 по лютий 2012, що протирічить вимогам п.6.2. Договору, відповідно до якого розрахунковим періодом є календарний місяць, при цьому позивачем не обґрунтовано, чи враховані ним суми, які нараховувалися відповідачу за вказаний період згідно з договірних теплових навантажень, як це передбачено п.п.3,4 Додатку №1 до Договору.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі № 5009/1477/12 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк