Ухвала

від 11.03.2011 по справі 13/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2011 р.справа № 24/154/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Мельник В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання:          Потапові К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

на постанову: господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2007 р.

у справі № 24/154/07-АП

за позовом: Підприємства “Запекс”, м. Запоріжжя

до відповідача 1 - Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

відповідача 2 –Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

за участі Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя

про відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

У 2007 р. позивачем подано позов про стягнення з Державного бюджету України 602183, 79 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ за період з жовтня 2003 р. по січень 2004 р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.04.2007 р. зазначені вимоги було задоволено.

Постанову, зокрема, було обґрунтовано тим, що у зазначений період позивач належним чином визначав суми податкового кредиту, зобов'язань з ПДВ, суми бюджетного відшкодування, що встановлено при розгляді справ № 23/260-13/613-АП, № 23/359-3/496-18/57-АП, предметом оскарження яких були податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

Так, постановою господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 р. у справі № 23/260-13/613-АП, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000682305/0/20620/23-313 від 08.07.2004 р. про зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість за грудень 2001 р.; лютий, квітень, травень, липень, листопад 2002 р. на загальну суму 256225 грн.

          Постановою господарського суду Запорізької області від 10.05.2006 р. у справі № 23/359-3/496-18/57-АП, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000542601/0/22387 від 22.07.2004 р. в частині зменшення від'ємного значення сум податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003 р. на загальну суму 345958 грн.

          Не погоджуючись із постановою суду, відповідачі звернулися із апеляційними скаргами.

          Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя у апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2007 р. у справі № 24/154/07-АП в частині задоволення вимог про стягнення бюджетної заборгованості у сумі 602183, 79 грн. з державного бюджету.

Відповідач вважає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, а саме п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон «Про ПД»), за змістом яких право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Між тим, встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про фактичне ненадходження податку на додану вартість до бюджету від осіб, які були постачальниками товарів, операціями з придбання яких позивач сформував податковий кредит.

Особа, що подала апеляційну скаргу, також зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідач вказує, що у відповідності з п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для отримання відшкодування були дані тільки податкової декларації за звітний період. Платник податку мав право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету і притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Водночас, в чинній на час винесення оскаржуваної постанови редакції цього Закону, а також у розділі V Податкового кодексу, чинного у теперішній час, наведені вище правила відсутні.

Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині присудження судових витрат за рахунок Державного бюджету України.

Особа, що подала апеляційну скаргу, вважає, що судові витрати підлягають стягненню з Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, оскільки можливість присудження судового збору з Державного бюджету передбачена тільки в ст. 94 КАС України, яка носить декларативний характер, бо на даний час законодавством не врегульовано порядок реалізації цієї норми.

Позивач проти апеляційної скарги податкової заперечив, вказуючи наступне.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Суд правильно прийшов до висновків, що позивач згідно ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»отримав право на бюджетне відшкодування ПДВ і підставою для подання позову було саме порушення цього права, яке виникло ще у 2003-2004 роках. Тобто до спірних взаємовідносин треба застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції на дату декларування відшкодування з ПДВ, а саме на той час у ч. 5 п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було зазначено, що платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проти апеляційної скарги відповідача 2 заперечила, зазначила, що вимоги органу казначейства суперечать нормам процесуального права.

Під час розгляду апеляційних скарг податковою (відповідачем 1) заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Вищим адміністративним судом справи № К-37039/06 за касаційною скаргою ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі № 23/360-13/631-АП, яке було задоволено Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, про що винесено ухвалу від 15.01.2008 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2009 р. касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, постанову господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. –без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2010 р. провадження у справі поновлено.

Позивач також надав суду постанову Вищого адміністративного суду України від 25.09.2008 р., якою касаційну скаргу Підприємства “Запекс”, м. Запоріжжя було задоволено, постанову господарського суду Запорізької області від 10.05.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. змінено. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 22.07.2004 р. № 0000542601/0/22387. Касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення.

У судовому засіданні представники ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Просили постанову суду в частині задоволених позовних вимог скасувати. У задоволенні позову відмовити.

Представники позивача просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційні скарги –без задоволення.

Представники відповідача 2 та прокурор до суду не прибули. Про час та місце судового розгляду відповідач 2 та прокурор повідомлені належним чином.

Заслухавши представників позивача і відповідача 1, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

          Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, підприємство «Запекс», м. Запоріжжя зареєстроване як юридична особа розпорядженням Запорізької міської ради № 214 від 13.02.1997р.

          Згідно із свідоцтвом № 1181874 юридична особа зареєстрована як платник податку на додану вартість 18.07.1997 р.

          Як встановлено судом та не спростовується сторонами, в період з грудня 2001 року по листопад 2004р. підприємство «Запекс»задекларувало спірну суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 602183 грн. 79 коп., яка не прийнята відповідачем до відшкодування та не перерахована на рахунок підприємства з тих підстав, що під час проведення перевірок підприємства «Запекс»органами державної податкової служби було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000682305/0/20620/23-313 від 08.07.2004 р. про зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість за грудень 2001 р.; лютий, квітень, травень, липень, листопад 2002 р., № 0000542601/0/22387 від 22.07.2004 р. в частині зменшення від'ємного значення сум податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003 р.

          Крім того, ДПІ у Орджонікідзевскому районі вважає, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, виходячи з приписів п.1.8 ст.1 Закону «Про ПД», оскільки не є доведеним, що при операціях з товарами, у зв'язку з придбанням яких позивач сформував показники податкового кредиту з ПДВ, особи, які були попередніми покупцями та постачальниками товарів, належним чином сплачували до бюджету податок на додану вартість.

          З доводами та з зазначеними висновками податкового органу не можна погодитись, виходячи з такого.

Відповідно до норм п. п. 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, що була чинною на момент декларування позивачем бюджетного відшкодування у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

          Отже, закон не ставив бюджетне відшкодування платника ПДВ у залежність від дій інших осіб, зокрема від сплати податку контрагентами позивача.

          Як визначено постановою Верховного суду України від 22.10.2010 р. у справі за позовом ПП «Балтимор» до ДПІ у м. Кіровограді положення п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»«щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам».

          Посилання податкової на ту обставину,що позивач неналежним чином визначав показники податкового кредиту з ПДВ, та безпідставно включив оспорювану суму до складу податкового кредиту, не приймаються колегією суддів, виходячи з такого.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р., позовні вимоги підприємства «Запекс», заснованого на власності виробничо-комерційної ЛТД Компанії «ФАФ метал», задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевскому районі м. Запоріжжя № 0000682305/0/20620/23-313 від 08.07.2004 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 256225, 79 грн.

Суди дійшли висновку щодо правомірності обчислення та внесення ПП «Запекс»до бюджету сум податку на додану вартість за грудень 2001 р., лютий 2002 р., квітень 2002 р., травень 2002 р., липень 2002 р., листопад 2002 р.

Названі судові рішення залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2009 р.

          Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевскому районі м. Запоріжжя від 22.07.2004 р. № 0000542601/0/22387 про зменшення підприємству «Запекс»суми бюджетного відшкодування, задекларованої за травень-грудень 2003 р. на 961049, 00 грн. визнано протиправним та скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2008 р. у справі № 23/359-3/496-18/57-АП.

          На момент розгляду справи у суді першої інстанції назване податкове повідомлення-рішення було скасовано у сумі 345958,00грн.

          Отже, виходячи з норм ст. ст. 1, 7 Закону «Про ПД»та керуючись нормами ч. 1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності включення позивачем суми 602183 грн. 79 коп. до складу бюджетного відшкодування.

Посилання податкової на те, що за станом на квітень 2007р. позивач не мав права вимагати стягнення суми бюджетного відшкодування, не приймається колегією суддів, виходячи з такого.

          Законодавство, яке передбачало право позивача на бюджетне відшкодування, визначало необмежений термін звернення до суду з приводу стягнення названого відшкодування.

Так, п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції 2001-2003 років було передбачено наступне:

«Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків».

Згідно п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

          Наступні зміни в законодавстві, до яких відносяться нові редакції Закону України «Про податок на додану вартість», норми КАС України, за відсутності спеціального застереження, не можуть змінити права та обов'язки сторін, що виникли за станом на 2003-2004 р. р., коли у відповідності до зазначених норм п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування.

          Відповідно до ст. 104, ч. 4 ст. 105 КАС України позивач самостійно обирає спосіб захисту порушеного права.

          Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, яка б гарантувала захист прав суб'єкта у сфері публічно-правових відносин, в т. ч. шляхом стягнення коштів.

          Отже, доводи апеляційної скарги податкової спростовуються зазначеним вище.

          Вимоги відповідача-2 стосовно скасування судового рішення в частині стягнення судових витрат за рахунок Державного бюджету України також не підлягають задоволенню, виходячи з норм ст. 94 КАС України.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

          Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя залишити без задоволення. Постанову господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2007 р. без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2007 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

          Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:                                                            Л.П. Туркіна

          Суддя:                                                            В.В. Мельник

          Суддя:                                                            О.А. Проценко