Рішення

від 22.07.2015 по справі 910/27597/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015Справа №910/27597/14

За позовом Приватного підприємства "2 Пей"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Медіа"

Про стягнення 37 000 000,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Мартинюк А.П. - представник Юрій О.В. - директор Від відповідачаБойко М.М. - представник Суть спору:

У грудні 2014 року приватне підприємство "2 Пей" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Медіа", просило стягнути з відповідача 37 000 000,00 грн., отриманих останнім за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 року № 07/11/14, який позивач вважав нікчемним.

Правовою підставою для заявленої вимоги приватне підприємство "2 Пей" обрало ст. ст. 203 , 215 , 228 ЦК України , зазначивши, що вищезгаданим правочином було порушено публічний порядок, оскільки договір від імені позивача було укладено особою, яку власник не призначав на посаду керівника, внаслідок чого відбулось незаконне заволодіння коштами юридичної особи (позивача).

Клопотанням від 09.02.2015 року приватне підприємство "2 Пей" просило суд про вихід за межі позовних вимог та визнання договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 року № 07/11/14 недійсним у зв'язку з укладенням його особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та керувалась підробленими документами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року, визнано недійсним договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 року № 07/11/14. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Медіа" 37 000 000,00 грн. основного боргу та вирішено питання розподілу судових витрат

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015 у справі № 910/27597/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Медіа" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року у справі № 910/27597/14 скасовано. Справу № 910/27597/14 передано на новий розгляд.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ справу передано на новий розгляд судді Прокопенко Л.В.

02.07.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить: накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН МЕДІА" (02094, м. Київ, БУЛЬВАР ПРАЦІ, будинок 2/27, код ЄДРПОУ 38807819) в сумі 37 000 000 (тридцять сім мільйонів) гривень, що знаходяться на банківському рахунку № 26001015100510 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН МЕДІА" (02094, м. Київ, БУЛЬВАР ПРАЦІ, буд. 2/27, код ЄДРПОУ 38807819), що відкритий в ПАТ "Піреус Банк МКБ" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, буд. 8, МФО 300658, код ЄДРПОУ 20034231), а також з будь-яких інших банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН МЕДІА".

Ухвалою суду від 03.07.2015 прийнято до розгляду справу № 910/27597/14 та призначено розгляд справи на 22.07.2015.

Ухвалою суду від 03.07.2015 задоволено заяву Приватного підприємства "2 ПЕЙ" про вжиття заходів до забезпечення позову .

21.07.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано додаткові документи по справі.

22.07.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

В судове засідання 22.07.2015 представник позивача з'явився, заперечив проти задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, зазначивши, що вважає дану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, представник позивача підтримав наявне клопотанням від 09.02.2015 року, в якому Приватне підприємство "2 Пей" просило суд про вихід за межі позовних вимог та визнання договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 року № 07/11/14 недійсним у зв'язку з укладенням його особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та керувалась підробленими документами.

Надаючи пояснення суду відносно позовних вимог, позивач вказував на те, що ПП « 2 Пей» було створено на підставі Рішення № 1 від 15.05.2009 і його одноособовим власником є Агапітов Олександр Сергійович. На підставі Рішення № 2 від 16.10.2014 директор ПП « 2 Пей» Хантіль Андрій Олександрович був звільнений із займаної посади, а на посаду директора з 17.10.2014 призначено Ситниченка Руслана Віталійовича, який в подальшому уклав з відповідачем Договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 07.11.2014 № 07/11/14, на підставі якого 10.11.2014 були перераховані з рахунку позивача № 26007060585691 у ПАТ «ПриватБанк» на рахунок відповідача № 26001015100510 у ПАТ «Піреус Банк МКБ» грошові кошти у сумі 15 710 000,00 грн., 11.11.2014 - 3 420 000,00 грн. та 17 870 000,00 грн. Відповідно до пояснень позивача, власник ПП « 2 Пей» Агапітов О.С. не звільняв в дійсності із займаної посади директора підприємства Хантіль А.О. та не призначав директором Ситніченка Р.В., не перебував на території України та не приймав Рішення № 2 від 16.10.2014, а його підпис на вказаному рішенні є підробленим. З урахуванням зазначеного, позивач стверджує про те, що з боку заінтересованих осіб мало місце вчинення правочину, який був спрямований на порушення публічного порядку та який відповідно до приписів ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Крім того, позивач посилався на статтю 92 ЦК України, зазначаючи, що директор позивача не має повноважень на укладення такого роду договорів, оскільки такі повноваження належать власнику підприємства позивача. З огляду на це, з посиланням на ст.ст. 215, 228 ЦК України вважає спірний договір нікчемним та просить прийняти рішення про стягнення коштів, переказаних по спірному договору.

Відповідач просив суд задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову, зазначив, що не скасування судом заходів забезпечення позову призведе до порушення прав відповідача а також до невідворотних наслідків для відповідача та ліквідації останнього, через неможливість здійснювати розрахункові операції по поточним рахункам.

Відповідач у відзиві на позов та в наданих суду поясненнях проти позову заперечує, вказуючи на те, що приписи статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивачем не надано на підтвердження обставин, на які він посилається, належного доказу - вироку у кримінальній справі. При цьому відповідач зазначає, що строк повернення наданої йому позики - не пізніше 06.11.2015, а відповідно відсутні правові підстави для дострокового повернення спірної суми грошових коштів.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання представника позивача про вихід за межі позовних вимог та визнання договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 року № 07/11/14 недійсним.

Крім того, суд, заслухавши представників сторін, дійшов висновку про необхідність задоволення заяви представника відповідача щодо скасування заходів до забезпечення позову.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ), ухвалив рішення у справі № 910/27597/14.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.07.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повний текст рішення буде складено 24.07.2015.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Рішення № 1 від 15.05.2009 громадянином Російської Федерації Агапітовим Олександром Сергійовичем було створено Приватне підприємство « 2 Пей» та призначено на посаду директора Хантіль Андрія Олександровича.

Вказане підприємство було зареєстроване Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві 19.05.2009, номер запису: 1 065 102 0000 012276. Діяльність позивача регламентується статутом, затвердженим рішенням № 1 власника від 15.05.2009.

Рішенням № 2 від 16.10.2014 по Приватному підприємству « 2 Пей», оформленим від імені Агапітова Олександра Сергійовича, було вирішено звільнити Хантіль Андрія Олександровича з 16.10.2014 та призначено на посаду директора з 17.10.2014 Ситниченко Руслана Віталійовича, якому доручено керівництво фінансово-господарською діяльністю позивача.

17.10.2014 Ситниченко Русланом Віталійовичем було підписано наказ № 12-к, відповідно до якого він приступив до виконання функцій директора Приватного підприємства « 2 Пей» з 17.10.2014.

07.11.2014 між Приватним підприємством « 2 Пей», від імені якого діяв Ситниченко Р.В., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Медіа», було укладено Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 37 000 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі та в строк (термін), визначений Договором.

Відповідно до п. 1.4. Договору було визначено, що поворотна фінансова допомога надається на 1 рік з 07.11.2014 по 06.11.2015 включно. Дата повернення поворотної фінансової допомоги - не пізніше 06.11.2015 .

Пунктом 5.1. Договору було передбачено, що його укладено на 1 рік і він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору до закінчення останнього дня строку дії Договору, він продовжує діяти до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору. Спірний договір не передбачав нарахування процентів або надання позивачу будь-яких інших видів компенсацій у вигляді плати за користування коштами позивача.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, а саме: наданими платіжними дорученнями та виписками банку, на підставі вказаного Договору 10.11.2014 Приватним підприємством « 2 Пей» були перераховані з його рахунку № 26007060585691 у ПАТ «ПриватБанк» на рахунок відповідача № 26001015100510 у ПАТ «Піреус Банк МКБ» грошові кошти у сумі 15 710 000,00 грн., 11.11.2014 - 3 420 000,00 грн. та 17 870 000,00 грн. При цьому суд дослідив наявні у справі копії платіжних документів, встановив, що вони відповідають вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зокрема, з огляду на вимоги п. 1.8, 1.13, 2.10, 2.30, 2.31, 3.3 вказаної Інструкції.

Крім того, сторони не заперечують факту переказу коштів з банківського рахунку позивача на банківський рахунок відповідача, у зв'язку з чим в силу статті 35 ГПК України обставини одержання відповідачем коштів за спірним договором не підлягає доказуванню.

В подальшому Рішенням № 1/2014 по Приватному підприємству « 2 Пей» від 12.11.2014 за підписом Агапітова О.С. було вирішено відсторонити з 12.11.2014 Ситниченка Руслана Віталійовича від виконання обов'язків керівника Приватного підприємства « 2 Пей» та звільнено з посади директора підприємства у зв'язку із незаконним призначенням на посаду та вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника; призначено з 13.11.2014 громадянина України Юрія Олександра Валентиновича на посаду директора Підприємства на підставі поданої заяви та доручено директору Приватного підприємства « 2 Пей» Юрію О.В. керівництво фінансово-господарською діяльністю Підприємства відповідно до Статуту.

Рішенням № 2/2014 по Приватному підприємству « 2 Пей» від 14.11.2014 було вирішено доручити директору ПП «2 Пей» Юрію О.В. вжити усіх можливих та законних заходів щодо встановлення обставин підроблення рішення власника ПП « 2 Пей» № 2 від 16.10.2014, яке було складене та підписане без участі власника підприємства невідомими особами під час перебування Агапітова О.С. за межами України та на підставі якого Хантіль А.О. припинив виконувати обов'язки директора підприємства, а громадянин Ситниченко Р.В. розпочав виконувати зазначені обов'язки. Також доручено директору ПП « 2 Пей» Юрію О.В. вжити усіх можливих та законних заходів щодо встановлення правочинів та інших юридично значимих дій, що були вчинені від імені ПП « 2 Пей» Ситниченком Русланом Віталійовичем, та щодо відшкодування заподіяних підприємству збитків, повернення коштів та інших активів підприємства, якщо такі збитки та/або втрати були спричинені підприємству діями вищевказаного Ситниченка Р.В.

Крім того, доручено директору ПП « 2 Пей» Юрію О.В. звернутись у передбачений законодавством спосіб до відповідних компетентних органів влади України, у тому числі у відповідні суди, до правоохоронних органів, з метою захисту прав та законних інтересів підприємства та притягнення винних осіб (у тому числі Ситниченка Р.В.) до передбаченої законом відповідальності.

При цьому суд не приймає доводи відповідача про наявність у матеріалах справи копії реєстраційної справи Приватного підприємства "2 Пей", наданої відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району (т. 1, а.с. 131-191), згідно якої на момент укладення оспорюваного договору Ситниченко Р.В. був директором позивача та про відповідність його дій п. 17 Статуту Приватного підприємства "2 Пей" (т. 1, а.с. 19-27), оскільки вказані матеріали не засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55. Відтак, з огляду на п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказані матеріали не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Всупереч зазначеній нормі закону, відповідач не надав належних доказів своїм доводам.

22.01.2015 на замовлення директора ПП « 2 Пей» Юрія О.В. ТОВ «Українська агенція судових експертиз» в особі експерта Фраймович Л.В. (Свідоцтво № 26-11 від 27.04.2011, видане Міністерством юстиції України) було проведено експертне почеркознавче дослідження підпису, виконаного від імені Агапітова О.С. на Рішенні № 2 від 16.10.2014 про звільнення та призначення директора, про що складено Висновок № 1/15, відповідно до якого зазначається, що підпис від імені засновника Приватного підприємства « 2 Пей» Агапітова О.С., електрофотографічне зображення якого міститься проти його прізвища в електрофотокопії Рішення № 2 від 16.10.2014 про звільнення та призначення директора виконаний не Агапітовим Олександром Сергійовичем, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису Агапітова О.С.

В матеріалах справи також наявна копія Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014100100012533, згідно з якою підпис від імені Агапітова Олександра Сергійовича у рядку «Агапітов Олександр Сергійович» у Рішенні № 2 ПП « 2 ПЕЙ» від 16.20.2015, виконано не Агапітовим Олександром Сергійовичем, а іншою особою з наслідуванням його підпису. З огляду на вказівку ВГСУ, викладену в Постанові від 18.06.2015 по справі, вказані копії експертних досліджень (т. 1, а.с. 205-207; т. 2, а.с. 20-27), не можуть вважатись висновками судових експертів у розумінні ст. 42 ГПК України, а є лише письмовими доказами у справі. Відтак, суд не має правових підстав застосовувати щодо таких досліджень вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5).

Натомість, наявні в матеріалах справи копії експертних досліджень засвідчені у відповідності до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" та п. 9 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вказані докази безпосередньо стосуються предмету спору та, на думку суду, відповідають ознакам належності та допустимості.

В матеріалах справи наявна також відповідь Державної прикордонної служби на запит суду про те, що власник позивача громадянин Російської федерації Агапітов Олександр Сергійович не перетинав кордон України в період з 16.04.2014 по 16.10.2014 включно.

За таких обставин суд, оцінивши наявні докази в сукупності встановив, що власник ПП « 2 Пей» не приймав рішення про призначення директором Підприємства Ситниченка Р.В., оскільки не перебував в момент прийняття спірного рішення в Україні, а його підпис на такому рішенні було виконано іншою особою (підроблено).

Суд дослідив ту обставину, що рішенням власника № 1/2014 від 12.11.2014 року Ситниченка Р.В. було звільнено з посади директора Приватного підприємства "2 Пей" (т. 1, а.с. 185) та прийшов до висновку, що вказана обставина не суперечить підробці Рішення № 2 від 16.10.2014 року про призначення Ситниченка Р.В., оскільки, відповідно до Рішенням № 2/2014 по Приватному підприємству « 2 Пей» від 14.11.2014 було вирішено доручити директору ПП « 2 Пей» Юрію О.В. вжити усіх можливих та законних заходів щодо встановлення обставин підроблення рішення власника ПП « 2 Пей» № 2 від 16.10.2014, яке було складене та підписане без участі власника підприємства невідомими особами під час перебування Агапітова О.С. за межами України. Тобто, позивачем було зафіксовано факт підробки і він вжив заходів щодо захисту свого порушеного у зв'язку із цим права. При цьому, вибір способу захисту свого порушеного права є виключним правом особи в силу статті 12 ЦК України, а невикористання цього права не свідчить про його відсутність та не є доказом, що доводить чи спростовує ту чи іншу обставину.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису п. 2 ч. 1 тієї ж статті ГПК України).

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Відповідно до п. 13 Статуту позивача, його виконавчим органом є директор. Згідно із п. 26 Статуту позивача безоплатна передача майна підприємства здійснюється з дозволу власника.

Як вказано в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, а позивачем доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків щодо спірного Договору, а саме: порушення з боку особи, яка від імені позивача підписала такий Договір, компетенції на вчинення відповідного правочину.

Ситниченко Р.В. за обставин підробки рішення засновника ПП « 2 Пей» про його призначення на посаду директора, вчинив правочин не з перевищенням повноважень, а взагалі, не маючи повноважень вчиняти будь-які правочини від імені позивача.

Крім того, директор позивача в силу передбаченого статутом позивача обсягу повноважень не уповноважений без дозволу власника здійснювати безоплатну передачу майна позивача. За змістом ст. ст. 177, 179, 190 ЦК України кошти є одним із різновидів речей, тобто є майном. З урахуванням того, що оспорюваний договір не передбачав оплати відповідача за користування наданими йому коштами, то за своєю правовою суттю такий договір є договором про безоплатну передачу майна відповідачу.

Також суд враховує положення п. 3.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», згідно із яким, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Таким чином та обставина, що відповідач не знав або не міг знати про відсутність повноважень у Ситниченка Р.В. на вчинення спірного правочину, не може братись до уваги при вирішенні питання щодо визнання вказаного Договору недійсним та застосуванні наслідків його недійсності, оскільки права законного власника спірних коштів мають бути відновлені.

Будь-яких доказів того, що дії Ситниченка Р.В. щодо укладення зазначеного Договору були схвалені в подальшому власником підприємства, суду не надані. Судом встановлено, що дії щодо перерахування спірних коштів відповідачу також були здійснені не з волі Агапітова О.С.

При цьому суд не може погодитись із твердженнями позивача про те, що спірний договір є нікчемним згідно зі ст. 228 ЦК України в силу того, що дії осіб, які прийняли участь в укладенні такого правочину були спрямовані на незаконне заволодіння майном позивача та відповідно порушують публічний порядок.

Так, слід звернути увагу на припис ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Порядок застосування положення ст. 228 ЦК України визначений пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якому зазначено: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України) правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому, в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, застосування ст. 228 ЦК України можливе виключно за умови наявності обвинувального вироку суду у кримінальній справі, де би судом було встановлено, що підсудний реалізував свій прямий умисел на заволодіння майном, шляхом укладання відповідної угоди.

21.07.2015 відділом діловодства суду від відповідача отримана копія Постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Лозінської Н.В. про закриття кримінального провадження від 26.06.2015.

Як вбачається із матеріалів справи, вироків, в яких би згадувався спірний Договір, укладений між сторонами та підтверджуючий обставини наявності у осіб, які його підписали, злочинного умислу на вчинення протиправних дій, суду не надано.

Так само не може бути засновано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 228 ЦК України та ст. 207 ГК України, оскільки на їх підставі правочини визнаються недійними лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також, згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Ц України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Так, оскільки відповідач отримав від позивача за недійсним Договором грошові кошти в сумі 37 000 000,00 грн., на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України такі кошти мають бути повернуті позивачу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З урахуванням встановлених судом обставин, укладений між сторонами Договір суд визнає недійним та задовольняє заявлені позивачем вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до п. 3.17.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (п. 1 ст. 83 ГПК України) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (п. 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої-четвертої ст. 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Таким чином, з відповідача додатково має бути стягнуто в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1 218, 00 грн. судового збору.

Відповідно до приписів ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 68, 82- 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Медіа» та Приватним підприємством « 2 Пей».

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Медіа» (02094, місто Київ, бульвар Праці, будинок 2/27, код ЄДРПОУ 38807819) на користь Приватного підприємства « 2 Пей» (02121, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок 9, квартира 272, код ЄДРПОУ 36506535) 37 000 000 (тридцять сім мільйонів) грн. 00 коп. основного боргу та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Медіа» (02094, місто Київ, бульвар Праці, будинок 2/27, код ЄДРПОУ 38807819) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6 Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті Ухвалою суду від 03.07.2015.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.07.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко