Постанова

від 07.09.2015 по справі 910/27597/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2015 р.           Справа№ 910/27597/14 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Сітайло  Л.Г. суддів:            Баранця  О.М.           Шаптали  Є.Ю. при секретарі : Богатчук К.І. за участю  представників : позивача – Мартинюк А.П.                     Юрій О.В.   відповідача  - Бойко М.М.                         Іванів А.Р. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 (суддя – Прокопенко Л.В.) за позовом           Приватного підприємства "2 Пей" до                     Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" про                     стягнення 37 000 000,00 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015,  залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 позов задоволено. Визнано недійсним договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 №07/11/14. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Медіа" 37 000 000,00 грн. основного боргу та вирішено питання розподілу судових витрат Постановою Вищого господарського суду України від  18.06.2015 по справі № 910/27597/14  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Медіа" задоволено частково.  Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 по справі №910/27597/14 скасовано. Справу № 910/27597/14  передано на новий розгляд. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по справі №910/27597/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Онлайн Медіа” та Приватним підприємством “ 2 Пей”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Онлайн Медіа” на користь Приватного підприємства “ 2 Пей” 37000000 грн. 00 коп. - основного боргу та 73080 грн. 00 коп. - судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Онлайн Медіа” на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1218 грн. 00 коп. - судового збору. Скасовано заходи до  забезпечення позову,  вжиті Ухвалою суду від 03.07.2015. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Онлайн Медіа” передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого - судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А. Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, в зв'язку з перебуванням  судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись  ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/27597/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Онлайн Медіа”  та призначено справу до розгляду 07.09.2015. 04 вересня 2015 року представником відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання, в якому останній просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 по даній справі. Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, в зв'язку з перебуванням  суддів Пашкіної С.А., Пономаренко Є.Ю. у відпустці, керуючись  ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/27597/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу свого до провадження. В судове засідання 07.09.2015 з'явились представники позивача та відповідача. Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015. Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі. Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне. 07 листопада 2014 року між Приватним підприємством “ 2 Пей”, в особі директора Ситниченко Р.В., та Товариством з обмеженою відповідальністю “Онлайн Медіа” укладено Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №07/11/14 (далі – Договір). Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 37 000 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі та в строк (термін), визначений Договором. Згідно з п. 1.4. Договору поворотна фінансова допомога надається на 1 рік з 07.11.2014 по 06.11.2015 включно. Дата повернення поворотної фінансової допомоги - не пізніше 06.11.2015 . Пунктом 5.1. Договору встановлено, що останній укладено на 1 рік та набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору до закінчення останнього дня строку дії Договору, він продовжує діяти до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору. Спірний договір не передбачав нарахування процентів або надання позивачу будь-яких інших видів компенсацій у вигляді плати за користування коштами позивача. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач 10.11.2014 та  11.11.2014 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 15710000,00 грн., 3420000,00 грн. та 17870000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення  ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, вищезазначеним Договором порушено публічний порядок, оскільки договір від імені позивача укладено особою, яку власник не призначав на посаду керівника, внаслідок чого відбулось незаконне заволодіння коштами юридичної особи (позивача). Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків щодо спірного Договору, а саме: порушення з боку особи, яка від імені позивача підписала такий Договір, компетенції на вчинення відповідного правочину. Так, судом встановлено, що Ситниченко Р.В., за обставин підробки рішення засновника ПП “ 2 Пей” про його призначення на посаду директора, вчинив правочин не маючи повноважень вчиняти будь-які правочини від імені позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення №1 від 15.05.2009 громадянином Російської Федерації Агапітовим Олександром Сергійовичем створено Приватне підприємство „2 Пей” та призначено на посаду директора Хантіль Андрія Олександровича. В подальшому, рішенням №2 від 16.10.2014 по Приватному підприємству „2 Пей”, оформленим від імені Агапітова Олександра Сергійовича, вирішено звільнити Хантіль Андрія Олександровича з 16.10.2014 та призначити на посаду директора з 17.10.2014 Ситниченко Руслана Віталійовича, якому доручено керівництво фінансово-господарською діяльністю Приватного підприємства. 17 жовтня 2014 року Ситниченком Русланом Віталійовичем підписано наказ №12-к, відповідно до якого він приступив до виконання функцій директора Приватного     підприємства  „2 Пей” з 17.10.2014. Як зазначалося вище, 08.11.2014 між позивачем та відповідачем укладено спірний Договір, на підставі якого позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 37000000,00грн. Рішенням № 1/2014 по Приватному підприємству “2 Пей” від   12.11.2014 за підписом Агапітова О.С. вирішено відсторонити з 12.11.2014 Ситниченка Руслана Віталійовича від виконання обов'язків керівника Приватного підприємства “2 Пей” та звільнено з посади директора підприємства, у зв'язку із незаконним призначенням на посаду та вчиненням за місцем роботи розкрадання майна власника. 13 листопада 2014 призначено громадянина України Юрія Олександра Валентиновича на посаду директора Підприємства на підставі поданої заяви та доручено директору Приватного підприємства“ 2 Пей” Юрію О.В. керівництво фінансово-господарською діяльністю Підприємства відповідно до Статуту. Також, Рішенням № 2/2014 від 14.11.2014 доручено Юрію О.В. вжити всіх можливих та законних заходів щодо встановлення обставин підроблення рішення власника ПП “ 2 Пей” № 2 від 16.10.2014, яке складено та підписано без участі власника підприємства невідомими особами під час перебування Агапітова О.С. за межами України та на підставі якого Хантіль А.О. припинив виконувати обов'язки директора підприємства, а громадянин Ситниченко Р.В. розпочав виконувати зазначені обов'язки. Крім того, доручено директору ПП “ 2 Пей”    Юрію О.В. вжити всіх можливих та законних заходів щодо встановлення правочинів та інших юридично значимих дій, що були вчинені від імені ПП “ 2 Пей” Ситниченком Русланом Віталійовичем та щодо відшкодування заподіяних підприємству збитків, повернення коштів та інших активів підприємства, якщо такі збитки та/або втрати були спричинені підприємству діями вищевказаного  Ситниченка Р.В. Крім того,  доручено директору ПП “ 2 Пей” Юрію О.В. звернутись, у передбачений законодавством спосіб, до відповідних компетентних органів влади України, у тому числі у відповідні суди, до правоохоронних органів, з метою захисту прав та законних інтересів підприємства та притягнення винних осіб (у тому числі Ситниченка Р.В.) до передбаченої законом відповідальності. Вищий господарський суд України в постанові від  18.06.2015 по даній справі переглядаючи Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 зазначив, що судами не перевірені доводи відповідача про наявність у матеріалах справи копії реєстраційної справи приватного підприємства "2 Пей", наданої відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району (т. 1, а.с. 131-191), згідно з якою на момент укладення оспорюваного договору Ситниченко Р.В. був директором позивача та про відповідність його дій п. 17 статуту приватного підприємства "2 Пей" (т. 1, а.с. 19-27). Місцевий господарський, в свою чергу, не прийняв як належні докази зазначені документи, оскільки останні не засвідчені належним чином. Як вбачається з матеріалів справи (том 1 а.с. 131),  на виконання вимоги ухвали суду від 22.12.2014 по справі 910/27597/14, відділ державної Реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві, надіслав до господарського суду міста Києва ксерокопії реєстраційної справи на 62 аркушах. Вищезазначені документи, прошито, пронумеровано та скріплено печаткою відділу реєстраційної служби за підписом державного реєстратора (зворотня сторона аркуша 191, том 1). Крім того, оригінал супровідного листа містить підпис начальника  відділу державної Реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо невідповідності зазначеного доказу вимогам ст. 36 ГПК України. З огляду на викладене, колегія суддів приймає зазначену копію реєстраційної справи, як належний доказ підтвердження повноважень директора позивача  Ситниченко Р.В. на момент укладення оспорюваного Договору. Колегія суддів також звертає увагу, що місцевим господарським судом не взято до уваги висновки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 18.06.2015, що рішення № 2 від 16.10.2014 про призначення Ситниченка Р.В. на відповідну посаду, яке за твердженнями відповідача є незаконним, суперечить рішенню № 1/2014 від 12.11.2014 року, яким Ситниченка Р.В. звільнено з посади директора приватного підприємства "2 Пей". Оскільки, матеріали справи не містять доказів скасування або визнання нечинним зазначеного рішення. Посилання місцевого господарського суду на подальші рішення ПП “2 Пей” про доручення директору Юрію О.В. вжити заходи щодо встановлення обставин підроблення рішення власника ПП “ 2 Пей” № 2 від 16.10.2014, не спростовує прийняття рішення №1/2014 від 12.11.2014  про звільнення Ситниченка Р.В. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 15 статуту Приватного підприємства "2 Пей" до компетенції Директора відноситься, зокрема затвердження будь-яких угод щодо розпорядження майном та набуття зобов'язань, які не перевищують кошторис підприємства. Згідно з п. 17 статуту Приватного підприємства "2 Пей" директор має право, зокрема розпоряджатись майном підприємства, в межах його компетенції, укладати та підписувати господарські та інші угоди в межах затвердженого кошторису підприємства. Щодо наявних в матеріалах справи копій експертних висновків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Згідно з ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Так, в матеріалах справи наявний висновок №1/15 експертного почеркознавчого дослідження, проведеного ТОВ «Українська агенція судових експертиз», відповідно до якого підпис від імені засновника Приватного підприємства “2 Пей” Агапітова О.С., електрофотографічне зображення якого міститься проти його прізвища в електрофотокопії Рішення № 2 від 16.10.2014 про звільнення та призначення директора, виконаний не Агапітовим Олександром Сергійовичем, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису Агапітова О.С. Також, в матеріалах справи наявна копія Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014100100012533, згідно з якою підпис від імені Агапітова Олександра Сергійовича у рядку “Агапітов Олександр Сергійович” у Рішенні № 2 ПП “ 2 ПЕЙ” від 16.20.2015, виконано не Агапітовим Олександром Сергійовичем, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 18.06.2015, зазначені висновки не можуть вважатись висновками судових експертів, в розумінні   ст. 42 ГПК України, а є лише письмовими доказами у справі. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року N4 не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи. Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року N4 роз'яснено, що на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом. Беручи до уваги що сторонами не заявлялось клопотань про проведення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів критично оцінює зазначені експертизи. Відповідно до ст. 35 ГПК України підставою для звільнення від доказування, зокрема є вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили. Твердження позивача щодо наявності в діях Ситниченка Р.В. складу злочину, що підтверджується кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР за № 12014100100012533, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вищезазначене кримінальне провадження закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також, колегія суддів критично оцінює наявну в матеріалах справи інформацію Державної прикордонної служби України про те, що власник позивача, громадянин Російської федерації Агапітов Олександр Сергійович, не перетинав кордон України в період з 16.04.2014 по 16.10.2014  включно, оскільки доказів перебування  Агапітова О.С. поза межами України позивачем не надано. Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Згідно з ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Відповідно до п. 13 Статуту позивача, його виконавчим органом є директор. Пунктом 26 Статуту позивача передбачено, що безоплатна передача майна підприємства здійснюється з дозволу власника. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення № 2 від 16.10.2014 про призначення Ситниченка Р.В. на посаду директора відповідає вимогам чинного законодавства, а тому Ситниченко Р.В., укладаючи спірний договір, діяв з дозволу власника Приватного підприємства "2 Пей". Порядок застосування положення   ст. 228 ЦК України   визначений пунктом 18   Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009  “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, в якому зазначено: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений   статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України) правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При цьому, в пункті 18   Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 зазначено, що при кваліфікації правочину за   статтею 228 ЦК   має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені   частинами першою - третьою,   п'ятою   та   шостою статті 203   цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2014 №07/11/14. Згідно зі   ст. 1046 ЦК України   за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до   ст. 1047 ЦК України   договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно з ч. 1   ст. 1049 ЦК України   позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 6 Цивільного Кодексу встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з п. 1.4. Договору поворотна фінансова допомога надається на 1 рік з 07.11.2014 по 06.11.2015 включно. Дата повернення поворотної фінансової допомоги - не пізніше 06.11.2015 . Пунктом 5.1. Договору встановлено, останній укладено на 1 рік та набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору до закінчення останнього дня строку дії Договору, він продовжує діяти до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору. Спірний договір не передбачав нарахування процентів або надання позивачу будь-яких інших видів компенсацій у вигляді плати за користування коштами позивача. Враховуючи, що договір є дійсним та беручи до уваги, що строки повернення фінансової допомоги за Договором не настали, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача перерахованої за Договором суми в розмірі 37000000,00 грн. Розглянувши клопотання, про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про його задоволення з огляду на наступне. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" (02094, місто Київ, бульвар Праці, будинок 2/27, код ЄДРПОУ 38807819) в  розмірі 37 000 000,00 грн., що знаходяться на банківському рахунку №26001015100510 Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" (02094, місто Київ, бульвар Праці, будинок 2/27, код ЄДРПОУ 38807819), що відкритий в ПАТ «Піреус Банк МКБ» ( 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, МФО 300658, код ЄДРПОУ 20034231), а також з будь-яких інших банківських рахунках Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа". Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Згідно з частиною першою статті 99 і частиною першою статті 101 названого Кодексу апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за правилами розгляду справ у першій інстанції (з урахуванням деяких особливостей). Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про наявність у апеляційного господарського суду права на скасування забезпечення позову й за відсутності апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про таке забезпечення. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. N 01-08/530 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” із змінами і доповненнями). Отже, враховуючи відмову у задоволенні позову, подальше застосування заходів забезпечення позову є недоцільним. Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по справі №910/27597/14 – скасуванню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по справі №910/27597/14 задовольнити. 2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по справі №910/27597/14. 3.Постановити нове рішення. Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "2 Пей" до Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" про стягнення 37 000 000,00 грн. в повному обсязі. 4.Заяву Товариства з обмеженою  відповідальністю "Онлайн Медіа" про скасування заходів забезпечення позову задовольнити. 5.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 по справі №910/27597/14. 6.Стягнути з Приватного підприємства “2 Пей” (02121, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок 9, квартира 272, код ЄДРПОУ 36506535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Онлайн Медіа” (02094, місто Київ, бульвар Праці, будинок 2/27, код ЄДРПОУ 38807819) 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 60 коп. судового збору. 7.Видачу наказів доручити до Господарському суду міста Києва 8.Матеріали справи №910/27597/14 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України. Головуючий суддя                                                             Л.Г. Сітайло Судді                                                                                О.М. Баранець                                                                                 Є.Ю. Шаптала Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.09.2015