Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/15760/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015№910/15760/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІФТ"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут"

про стягнення 98 246,64 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Музичук К.В. - представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 27.07.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІФТ" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" про стягнення 98 246,64 грн. боргу на підставі Договору на технічне обслуговування №70 від 03.05.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору на технічне обслуговування №70 від 03.05.2012 позивач виконав роботи з обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 35 524,32 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 13 783,43 грн., 3% річних у розмірі 966,76 грн. та пені у розмірі 43 772,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015 порушено провадження у справі №910/15760/15, розгляд справи призначений на 13.07.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 27.07.2015.

27.07.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.07.2015, позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання 27.07.2015 не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 03.07.2015, що свідчить про достатність часу для підготовки та надання відзиву на позов чи заперечень на позов.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.07.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 між ТОВ "ПРЕМ'ЄР ЛІФТ" (підрядник, позивач) та ОСББ "Добробут" (замовник, відповідач) було укладено Договір №70 на технічне обслуговування (надалі - "Договір"), за умовами якого підрядник приймає на себе обов'язки щодо надання послуг з технічного обслуговування дванадцяти ліфтів замовника, зазначених у Додатку №1, а замовник - приймає ці послуги і оплачує їх на умовах цього Договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору при виконанні Договору сторони керуються Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів (ПББЕЛ), Правилами будови електроустановок, Законом України "Про охорону праці", діючими нормативними актами, керівництвами з експлуатації та правилами користування ліфтами заводів-виробників.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вартість послуг за Договором на місяць складає (згідно Додатків №№1-2): 8 881,08 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 480,18 грн. пункт 4.1. має силу протоколу погодження про договірну ціну.

Замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця (п.4.2 Договору).

Згідно п.4.3 Договору рахунок та акт виконаних робіт оформлюють підрядником до 25 числа поточного місяця та надаються замовнику не пізніше п'ятого числа наступного місяця. У разі відмови від підписання акту виконаних робіт замовник зобов'язаний у 5-ти денний термін надати підряднику письмову обґрунтовану відмову (п.4.5 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, цей Договір набуває сили з 03.05.2012 і діє до 03.05.2012. Позивач зазначає, що у п.6.1 Договору допущено технічну помилку, а саме вказано кінцевий термін дії Договору 03.05.2012 (замість 03.05.2013), однак ця ж дата визначена датою початку дії Договору. Про те, що допущена технічна помилка та Договір має юридичну силу свідчить здійснення відповідачем оплат за цим Договором відповідно до актів виконаних робіт, які також підписувались сторонами згідно з умовами Договору. На підтвердження цього факту позивачем надано акти виконаних робіт та виписки банку (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Сторони домовились у п.6.2 Договору про те, що якщо за один місяць до закінчення строку, зазначеного у п.6.1 Договору, жодна зі сторін не заявить про припинення дії Договору, то він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що дія цього Договору припиняється: по закінченню строку дії Договору або за згодою сторін, але не раніше ніж за один місяць після письмового попередження.

Між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 20.08.2012 та Додаткову угоду №2 від 28.10.2013 відповідно до п.1.3 договору щодо виконання додаткових робіт.

Оскільки, відповідно до умов п.6.2 Договору жодна зі сторін не скористалась своїм правом припинити Договір до 03.05.2013, то він вважається продовженим на наступний календарний рік. Аналогічно строк дії Договору був продовжений сторонами до 03.05.2015.

10.10.2014 від відповідача надійшов лист №41 з проханням передачі документації на об'єкти обслуговування у зв'язку з достроковим припиненням дії Договору.

У відповідь на лист відповідача 24.10.2014 позивач надіслав лист №99 про намір припинити виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором з технічного обслуговування ліфтів з 01.01.2015, оскільки до цього часу Договір є чинним, а одностороння відмова від Договору зі сторони відповідача не передбачена умовами Договору. Відповідачем даний лист залишено без відповіді.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань по Договору №70 на технічне обслуговування від 03.05.2012. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що роботи передбачені договором ним виконано та передано за актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у ОСББ "Добробут" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35 524,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем були своєчасно та у повному обсязі виконані роботи з технічного обслуговування 12 ліфтів у період з травня 2012 року по грудень 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з травня 2012 року по липень 2014 року підписані відповідачем та скріплені його печаткою. Акт за квітень 2014 року та за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року відповідачем не було повернуто відповідно до умов п.4.6 Договору. Тому позивач повторно направив відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), про що свідчать лист №115 від 02.12.2014, лист №130 від 31.12.2014 (копії та докази направлення містяться в матеріалах справи).

Відповідач здійснив оплату за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по серпень 2014 року включно, про що свідчать копії банківських виписок за Договором, які долучені до матеріалів справи.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі на загальну суму 35 524,32 грн., а відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього зобов'язань та не здійснює повного розрахунку.

Якщо замовник не надає підряднику письмову обґрунтовану відмову до 10 числа наступного місяця, то акт вважається підписаним, а виконані роботи прийнятими замовником в обсязі, зазначеному в акті виконаних робіт (п.4.6 Договору).

Враховуючи відсутність мотивованої відмови від підписання актів, роботи в порядку п. 4.6 договору вважаються прийнятими замовником в обсязі зазначеному в актах.

Таким чином з поданих документів суд дійшов висновку про отримання актів відповідачем за спірний період, заперечень щодо обсягу прийнятих робіт відповідач не надав, тому строк з оплати виконаних робіт за спірний період, настав.

Отже, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 854 ЦК України відповідач повинен був оплатити виконані роботи у строк вказаний п. 4.2 договору.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідач доказів погашення заборгованості у розмірі 35 524,32 грн. суду не надав, у судові засідання своїх представників не направив, вимоги ухали господарського суду міста Києва від 22.06.2015 про порушення провадження у справі №910/15760/15 не виконав, витребуваних судом документів не подав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 35 524,32 грн. визнаються судом обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 43 772,13 грн., 3% річних у розмірі 966,76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 783,43 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.5 Договору у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день.

З даного пункту Договору вбачається, що сторонами було погоджено порядок та розмір нарахування пені.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім цього, позивачем при визначенні початкової дати деяких періодів не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, в яких зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом періодів, за які є правомірним нарахування пені, та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у розмірі 43 772,13 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого позивачем періоду, за який нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 959,76 грн. та 13 783,43 грн. відповідно.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 4 200,00 грн., суд відзначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До позовної заяви позивач додав рахунок на оплату по замовленню №476 від 07.04.2015, акт надання послуг №476 від 30.04.2015, виписка з банківського рахунку від 08.04.2015, які свідчать про надання послуг ТОВ "Аналітично-консалтингова група "Фінінком" з представництва у суді на підставі Договору б/н від 07.04.20125, який в матеріалах справи відсутній. Крім того, в матеріалах справи відсутнє свідоцтво адвоката, який представляв інтереси позивача, або оригінал ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника. Особа, яка представляла інтереси позивача у розгляді даної справи у суді, діяла на підставі довіреності наданої їй позивачем.

З урахуванням наведеного у суду відсутні підстави для задоволення заявленої позивачем вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 4 200,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 35 524,32 грн., пені у розмірі 43 772,13 грн., 3% річних у розмірі 959,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 783,43 грн.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судові витрати не входять до ціни позову, тому позивач не вірно визначив ціну позову - 98 246,64 грн., замість 94 039, 64 грн., тому в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надлишково сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу у розмірі 84,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" (03164, м. Київ, вул. Осіння, 33, код 35755758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІФТ" (01032 м. Київ, вул. Жилянська, 107, код 35210959) заборгованість у розмірі 35 524,32 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 32 коп.), пеню у розмірі 43 772,13 грн. (сорок три тисячі сімсот сімдесят дві гривні 13 коп.), 3% річних у розмірі 959,76 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 76 коп.), інфляційні втрати у розмірі 13 783,43 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 43 коп.) та 1 880,79 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 79 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІФТ" (01032 м. Київ, вул. Жилянська, 107, код 35210959) з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір у розмірі 84,00 грн. (вісімдесят чотири гривні 00 коп.) платіжним дорученням №329 від 04.06.2015, яке знаходиться в матеріалах справи №910/15760/15.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 30.07.2015.

Суддя М.Є. Літвінова