Рішення

від 15.03.2010 по справі 2-226-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-226-10

2-226-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Кормана О.В.

при секретарі Приходченко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним (удаваним), розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на частину будинковолодіння,

ВСТАНОВИВ:

До Уманського міеькрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій зазначила, що 24 жовтня 2008 року вона з колишнім чоловіком ОСОБА_5 уклали договір дарування 37/100 частини житлового будинку на користь ОСОБА_2 - їхньої дочки. Перед укладанням договору тарування 37/100 житлового будинку в м.Умаиі по вулиці К.Цеткін, 4, вони домовились, що донька буде надавати позивачці та її колишньому чоловікові матеріальну допомогу у розмірі не нижче прожиткового мінімуму та буде оплачувати комунальні послуги. Але дочка не дотримала обіцянки щодо матеріальної допомоги, погрожує позивачці виселенням з житла. Фактично позивач залишається без житла. Після отримання правової допомоги позивач зрозуміла, що потрібно було укладати не договір дарування, а договір довічного утримання. Про те, що позивач вважала, що укладала договір довічного утримання, а не дарування, свідчить, на її думку, її перебування в своєму помешканні, оскільки ключів від житла вона не передавала, продовжує оплачувати за комунальні послуги та здійснює повноцінний догляд за житлом, як повноцінний власник. Просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним Договір дарування 37/100 частини житлового будинку по вулиці К.Цеткін, 4 в м.Умані, посвідчений 24.10.2008 року, розірвати фактично укладений між сторонами 24.10.2008 року договір довічного утримання внаслідок неналежного виконання набувачем, ОСОБА_2, своїх обов'язків по довічному утриманню відчужувана, визнати за позивачем право власності на подаровану нею 37/100 частини житлового будинку по вулиці К.Цеткін, 4 в місті Умані, посвідчений 24.10.2008 року.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги зменшила і просила суд визнати недійсним Договір дарування 37/200 частини житлового будинку по вулиці К.Цеткін, 4 в м.Умані, посвідчений 24 10.2008 року, розірвати фактично укладений між сторонами 24.10.2008 року доіовір довічного утримання внаслідок неналежного виконання набувачем ОСОБА_2!.. своїх обов'язків по довічному утриманню позивача, визнати за позивачем право власності на подаровану нею 37/200 частини житлового будинку по вулиці К.Цеткін, 4 в місті Умані, посвідчений 24.10.2008 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у судовому засіданні пояснила, що у неї з дочкою були хороші відносини. Вона вважала, що після того, як вона подарує дочці свою частину будинку по вулиці К.Цеткін, 4 м.Умані. дочка допомагатиме їй морально та матеріально, і в подальшому будинок залишиться дочці. До укладення договору дарування вони з дочкою домовились, що позивачка, подарувавши свою частку будинку дочці, фактично буде продовжувати проживати у квартирі, а дочка надаватиме матері матеріальну допомогу, у тому числі на утримання майна. Однак, після укладення договору дарування, дочка змінила своє відношенні до матері, матеріальної допомоги взагалі не надавала, погрожувала виселити мати з будинку, хоча остання іншого житла у місті немає. Вважає, що у неї з дочкою був укладений договір довічного утримання, так як вона навіть не передавала дочці ключі від будинку, сама оплачувала постійно за комунальні послуги, тобто не мала наміру залишати будинок.

Представник позивача ОСОБА_6 підтримав позицію свого довірителя, просив зменшені позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила, що позивач сама запропонувала подарувати їй частину будинку, залучивши до цього батька відповідача, з яким позивач була розлучена. Обґрунтовуючи свою пропозицію, позивач зазначала, що частину будинку, яка належить батькові, слід переписати на відповідача, щоб нова дружина батька не могла подальшому претендувати на його частину будинку. Відповідач погодилась і зв'язалась з батьком. Той теж погодився подарувати дочці свою частину будинковолодіння. У нотаріуса був оформлений договір дарування, який добровільно підписала і сама позивачка. При цьому нотаріус з'ясовувала, чи був договір удаваним, чи дійсно це договір дарування. Відповідач стверджує, що ніколи не погрожувала позивачці виселенням, не заперечувала, щоб та проживала у будинку, який являється предметом розгляду по справі. Вважає доводи позивачки безпідставними.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що дійсно, йому належана разом з позивачкою частина будинку по вулиці К.Цеткін,4 м.Умані. Восени 2008 року з ним зв'язалась його дочка ОСОБА_2 з приводу оформлення на її ім'я частини будинковолодіння по вулиці К.Цеткіи.4. Він погодився, після чого приїхав в Умань, і у нотаріуса вони з позивачкою оформили договір дарування на ім'я дочки частини будинковолодіння по вулиці К.Цеткін,4. Ніякої мови за договір довічного утримання не йшло, дочка нічого їм з позивачкою не обіцяла.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4 пояснила, що 24.10.2008 року вона посвідчувала договір дарування позивачкою та ОСОБА_5 частини житлового будинку по вулиці К.Цеткін,4 їхній дочці - відповідачу по справі. Оформленням документів, які необхідні були для укладення договору дарування, займалась сама позивачка. При укладені договору дарування вона з'ясувала у дарувальників та обдарованої чи не являється договір удаваним, чи укладається він добровільно. Позивач сама підписала договір.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що відповідач раніше була одружена з сином свідка. До 2009 року між позивачкою та відповідачкою були нормальні стосунки. Свідок показала, що вона була присутня восени 2008 року у будинку позивачки, коли у неї була її дочка - відповідач по справі. Дочка просила мати підписати договір дарування будинку, а взамін обіцяла матеріально матері допомагати.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показала, що давно знає сім'ю позивачки, перебуває з останньою в хороших стосунках. У 2008 році, точної дати свідок не пам'ятає, позивачка повідомила їй, що має намір переписати свою частину квартири на дочку - ОСОБА_7 0.1. Свідок підтримала її наміри, однак зауважила, що позивачка ще ж не збирається помирати. Позивач тоді відповідала, що дочка обіцяла після дарування квартири допомагати позивачці матеріально, утримувати її. Однак, через деякий час, позивачка повідомила свідкові, що дочка погрожу вала позивачці, що та буде ночувати на вокзалі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показала, що позивачку знає давно, працює з нею на даний час. Позивач завжди говорила, що все її майно залишиться дочці та онуку, але її думка змінилась після зустрічі однокласників у 2009 році, коли дочка ударила позивачку. Про те, що позивачка хотіла переписати все своє майно на дочку, а та мала намір утримувати позивачку, свідок знає зі слів позивачки.

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідача, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, покази свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Своє рішення суд обґрунтовує наступним.

Судом достовірно встановлено, що 23 жовтня 1990 року розірваний шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1, про що зроблений актовий запис №384. Вказане підтверджується даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-СР №038058, виданого 17 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стан) по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.

24 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4 посвідчено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №8154, згідно умов якого ОСОБА_5 та ОСОБА_11 подарували своїй дочці ОСОБА_12, а та прийняла в дарунок 37/100 часток житлового будинку з належними надвірними будівлями і спорудами безоплатно. Вказана частка житлового будинку належала дарувальникам на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва на право власності на житло №14428, виданого 22. і 0.2002 року відділом житлового господарства Уманського міськвиконкому Згідно п.З.і договору дарування вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз'яснено нотаріусом. Сторони, підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, тобто не є таким, що передбачено ст.ст. 234, 235 ЦК України.

Суд, дослідивши письмові докази, та приймаючи до уваги пояснення позивача, покази свідків, заявлених позивачем, вважає, що при укладенні договору дарування 24.10.2008 року, фактично між позивачем та відповідачем склались відносини, які полягали в тому, що позивач відчужує на користь відповідача свою частку житлового будинку, розташованого в м.Умані по вулиці К.Цеткін, 4, а взамін сподівається отримувати довічну матеріальну допомогу з боку дочки. Вказане також підтверджується показами свідка ОСОБА_7, яка чула розмову між позивачкою та відповідачкою, та показами свідка ОСОБА_8, яка посилалась виключно на слова самої позивачки, проте характеризувала позивачку виключно як правдиву людину. Той факт, що позивач сподівалась виключно на /допомогу дочки, підтверджується відсутністю у позивачки в м.Умані іншого місця проживання, відсутністю іншої сім'ї. Те, що позивач не мала наміру фактично відчужувати дочці свою частину житлового будинку підтверджується і тим, що позивач залишила у себе ключі від житлового будинку, документацію на будинок.

Суд приймає до уваги правову необізнаність позивачки на час укладення договору дарування 24.10.2008 року, яка зазначила, що не розуміла значної різниці між правовою природою договору дарування та договору довічного утримання.

Враховуючи те, що при укладанні 24.10.2008 року між позивачкою та відповідачкою договору виникали певні обов'язки відповідача перед позивачем, щодо довічного матеріального утримання останньої, такий договір, згідно ч.2 ст.7і 7 ЦК України не є договором дарування.

Фактичне; між сторонами був укладений договір довічного утримання, ознаки якого передбачені статтею 744 ЦК України, яка визначає, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно.

Суд приходить до висновку, що договір дарування між сторонами був вчинений для приховання договору довічного утримання, тому є. удаваним. Згідно ч.2. ст.235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину. який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони

насправді вчинили.

Враховуючи викладене, при вирішення питання щодо виконання умов договору, суд виходить з того, що вчинений між сторонами правочин 24.10.2008 року являється договором дов і ч ного у гри мання.

Відповідно до 4.2. ст.749 ЦК України, так як договором довічного утримання не було чітко визначено обов'язки набувача, суд, виходячи з засад справедливості та розумності, вважає, що набувач повинен був приймати участь у матеріальних витратах на утримання набутого майна, надавати матеріальну допомогу відчужувану та забезпечувати останню місцем для проживання. Проте, відповідач умов договору не виконала, матеріальної допомоги позивачу не надавала, крім того то грожу вал а позивачу про позбавлення останньої місця проживання у частину будинку, який набувала в ; оповідач.

У відповідності до п.1 ч.І ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Суд вважає, що відповідач належним чином не виконувала умов договору довічного '0

утримання, тому такий договір повинен бути розірваний.

Згідно ч.І ст.756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку • невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Враховуючи те, що договір довічного утримання був укладений виключно між позивачем та відповідачем, тому договір дарування від 24.10.2008 року підлягає визнанню недійсним лише в частині дарування своєї частки будинку позивачкою на користь відповідачки. В іншій частині договір даруванню повинен бути залишений в силі, так як ОСОБА_5 дійсно вважав, що укладає договір дарування, і не покладав на відповідачку ніяких обов'язків, які б могли виникати у зв'язку з укладенням договору.

Згідно ч.І ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласниками або законом. Гак як позивачці та ОСОБА_5 належано на праві спільної часткової власності 37/100 житлового будинку, то кожному з них, з урахуванням рівності часток, натежало по 37/200 житлового будинку.

Виходячи з викладеного, при вирішені спору між позивачем та відповідачем, суд виходить з того, що спір стосується лише 37/200 часток житлового будинку, розташованого в м.Умані по вулиці К.Цеткін, 4.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що позовні вимоги позивачем були зменшені і стосувались майна, вартість якого становить 29238 гривень 50 копійок. Тобто, судовий збір за спір майнового характеру становить 292 гривні 39 копійок. Судовий збір за спір немайнового характеру становить 8 гривень 50 копійок. Судовий збір, що підлягає сплаті, в загатьному становить 300 гривень 89 копійок. Враховуючи те, що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір в сумі 300 гривень 89 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі і 20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.Ю, 11, 209, 212, 2.14, 215. 218 1ДПК України, ст.ст. 216. 235. 357, 717, 749, 755, 756 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 24 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_4 0.1. реєстраційний номер №8154, в частині дарування ОСОБА_1 37/200 частини будинку, розташованого по вулиці Клари Цегкін. 4 в м.Умань Черкаської області, ОСОБА_2.

Розірвати фактично укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 жовтня 2008 року договір довічного утримання внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків гю довічному утриманню ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 37/200 частини житлового будинку, розташованого по вулиці Клари Цегкін, 4 в м.Умань Черкаської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 300 гривень 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Рішення виготовлене головуючим власноручно

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайоннйй суд Черкаської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий О.В. Корман