Ухвала

від 24.10.2019 по справі 2-226-10

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Пр. № 6/155/95/19

Справа № 2-226-10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Горохівський районний суд

Волинської області

в складі : головуючого - судді Адамчук Г.М.

при секретарі Ревуцькій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду в м.Горохів Волинської області заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України, встановлене ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 22.08.2018, якою задоволено відповідне подання державного виконавця Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Зубко О.О.

Заяву мотивовано тим, що вона не ухилялася від виконання рішення суду, так як взагалі не знала про його існування, а також не була жодного разу повідомлена про існування виконавчого провадження. Зазначила,що з ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 22.08.2018 не вбачається конкретних фактів,які свідчили б про її ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором. На теперішній час вона офіційно працевлаштована у Республіці Польща та отримує офіційну заробітну плату. Обмеження права виїзду за кордон позбавляє її можливості заробляти кошти для власного існування та сплати заборгованості.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду письмове клопотання про розгляд заяви за її відсутності.

Державний виконавець Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Зубко О.О. в судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд заяви без його участі. У письмовому запереченні просив у задоволенні заяви відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 4,5 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів, у спосіб, визначений законами України.

За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 08.04.2010 ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України кредитну заборгованість в сумі 44456,85 грн.

На виконанні у Горохівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження АСВП №54480107 з виконання виконавчого листа № 2-226/10, виданого Горохівським районним судом Волинської області 25.07.2017, про стягнення боргу в розмірі 45021,42 грн.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 22.08.2018 подання державного виконавця Горохівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Зубко О.О. задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у зв`язку з ухиленням від виконання згаданого виконавчого листа.

Як встановлено судом, заявниця станом як на теперішній час, так і на момент винесення ухвали суду від 22.08.2018, була офіційно працевлаштована у Республіці Польща, про що надала відповідні підтверджуючі документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Подання держаного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. Під час розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Водночас, чинне законодавство не містить визначення поняття ухилення , практика Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо його офіційного тлумачення відсутня.

З погляду значення словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Виходячи з положень ст. 12 ЦПК України, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, а наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону, зокрема, утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; подання виконавцю декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб; повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Суд наголошує, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Хлюстов проти Росії від 11.07.2013 зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2,3 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно в демократичному суспільстві).

У справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Таким чином, застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинне застосовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Судом встановлено, що державним виконавцем не надано достатніх доказів щодо ухилення ОСОБА_1 від стягнення боргу в розмірі 45021,42 грн., а наявність лише невиконаного зобов`язання не є підставою для тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 та доведеність обставин, на які посилається заявник, що в сукупності дає підстави задовольнити заяву в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 260, 263, 352-354, 441 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянки України ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , застосоване ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 22.08.2018.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом.

Голова Горохівського районного суду

Волинської області Г.М. Адамчук